Індекс рубрикатора НБУВ: Х859(4Укр)11-324

Рубрики:

Екологічне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено суть і зміст інвентаризації земель, світовий досвід її проведення. Розглянуто нормативно-правове забезпечення проведення інвентаризації земель в Україні. Досліджено сучасний стан і основні проблеми такої інвентаризації. Приділено увагу кадастровим зйомкам як просторовій ідентифікації об'єктів державного земельного кадастру. Проаналізовано топографо-геодезичне картографічне забезпечення робіт з інвентаризації земель. Охарактеризовано складники інвентаризації земель різного призначення в Україні.

Розглянуто питання земельної реформи в Україні, досліджено характер змін у сільськогосподарському землекористуванні. Визначено теоретико-метологічні засади реалізації інноваційної політики управління земельною власністю, що забезпечує конкурентоспроможність сільськогосподарського землекористування. Розкрито феномен управління процесом енергозбереження грунту. Запропоновано методологічні підходи розвитку ринку землі та землеустрою.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо поглиблення теоретичних та прикладних основ інституційного забезпечення розбудови земельних відносин в Україні. Вперше розроблено методичні підходи до визначення ефективності формування ринкових земельних відносин в Україні, які включають розрахунок інтегрованого по сегментах ринку показника доходності бюджету за рахунок розподілу надходжень до них внаслідок трансакційних операцій з землею. Обгрунтовано систему інституційного забезпечення розбудови земельних відносин як сукупності законодавчих елементів та інституцій крізь призму їх сутнісного наповнення. Запропоновано методичні основи розробки сценарію розбудови земельних відносин в Україні, які враховують ступінь розвитку та структурні напрями їх удосконалення (інституційне та інформаційне забезпечення, регуляторні важелі впливу, різні форми власності на землю) відповідно до сучасних викликів та тенденцій економічного зростання в Україні.

На підставі узагальнення чисельних документальних джерел розкрито земельні відносини та землеустрій на території України у XVII - XX ст., а також з урахуванням вимог нової редакції Земельного кодексу України розглянуто особливості їх розвитку у період незалежності держави. Наведено основні положення селянської реформи 1861 р. і, на її підставі, розглянуто зміну земельних відносин. Досліджено особливості проведення земельних реформ на Буковині, а також трансформації земельних відносин на Галичині та Закарпатті. Визначено передумови формування сучасних земельних відносин ринкового типу, розглянуто їх вплив на еволюцію землекористування, а також їх роль у процесах землеустрою.

На основе обобщения многочисленных документальных источников раскрыты земельные отношения и землеустройство на территории Украины в XVII - XX ст., а также с учетом требований новой редакции Земельного кодекса Украины рассмотрены особенности их развития в период независимости государства. Приведены основные положения крестьянской реформы 1861 г. и, на ее основе, рассмотрены проишедшие изменения в земельных отношениях. Исследованы особенности проведения земельных реформ на Буковине, а также трансформации земельных отношений в Галиции и Закарпатье. Обоснованы предпосылки формирования современных земельных отношений рыночного типа, рассмотрены их влияние на эволюцию землепользования, а также их роль в данных процессах землеустройства.

Розглянуто актуальні проблеми історії земельних відносин і землеустрою в Україні у феодально-кріпосну епоху та в період зародження капіталізму, селянської реформи 1861 р., столипінської реформи 1906 - 1917 рр., в радянський період. Показано особливості земельних реформ на Буковині, Галичині та Закарпатті. Висвітлено історію земельних відносин і землеустрою у період незалежності України. Зазначено, що державна влада завжди зацікавлена в тому, щоб землеволодіння розмежовувалися у певному порядку, щоб на кожне землеволодіння була інформація про розмір, склад угідь, їхню якість та правовий режим землекористування. Тому вона бере під свій захист уже встановлені межі між окремими земельними ділянками, а коли виникає необхідність, то й їхнє відновлення, організацію соціально, економічно й екологічно ефективного використання земель.

Висвітлено основні історичні етапи формування земельних відносин і землеустрою в Україні. Проаналізовано роль землеустрою у суспільному виробництві, держави в регулюванні земельних відносин і проведенні землеустрою, а також землі у біосоціальній та відтворювальній системах. Розкрито основи теорії розвитку земельних відносин. Розглянуто питання розвитку суспільства і змін у земельних відносинах, етики даних відносин у контексті стабільності суспільства, становлення і розвитку системи землеустрою. Визначено наслідки проведення земельної реформи в Україні.

Освещены основные исторические этапы формирования земельных отношений и землеустройства в Украине. Проанализированы роль землеустройства в общественном производстве, государства в регулировании земельных отношений и проведении землеустройства, а также земли в биосоциальной и восстановительной системах. Раскрыты основы теории развития земельных отношений. Рассмотрены вопросы развития общества и изменений в земельных отношениях, этики данных отношений в контексте стабильности общества, становления и развития системы землеустройства. Определены последствия проведения земельной реформы в Украине.

Проведено комплексне наукове дослідження історико-правового аспекту нової економічної політики та сучасної аграрної реформи в Україні. Здійснено порівняльний аналіз правовідносин цих історичних періодів в аграрному секторі економіки України й АР Крим. Надано оцінку правовим реформам, визначено їх вплив на економіку держави. Зроблено висновок, що проведення політики непу на Кримському півострові було обумовлено рядом політичних та економічних особливостей. Активну участь у вирішенні аграрного питання приймали закордонні організації, що легально діяли на цій території. Сільськогосподарські підприємства та населені пункти утворювалися за національною ознакою. Запропоновано конкретні рекомендації з удосконалення правовідносин в аграрному секторі економіки України.

Досліджено етапи розвитку земельних відносин, які пов'язані зі змінами економічних відносин в Україні, відносин власності на землю та розкрито роль держави як основного органу формування земельного ладу країни.

Здійснено комплексне дослідження теоретико-прикладних проблем системи аграрних майнових правовідносин приватних сільськогосподарських підприємств. Досліджено правову природу даних відносин, а також розкрито суть аграрних майнових правовідносин як системного явища. Запропоновано виділення аграрної майнової правосуб'єктності. Визначено систему родових об'єктів аграрних майнових правовідносин. За цього визначено кваліфікаційні ознаки зазначених об'єктів. Розглянуто правове становище приватних сільськогосподарських підприємств як суб'єктів даних правовідносин диференційовано за кожною організаційно-правовою формою таких підприємств. Досліджено правовий режим майна кожного з видів приватно-орендних підприємств як бази їх аграрних майнових правовідносин. Розроблено напрями вдосконалення аграрного законодавства, що врегульовує аграрні майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х859(4Укр)11 + У9(4Укр)0-156-183

Рубрики:

Екологічне право окремих країн

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аграрного законодавства України розглянуто предмет, методи і систему аграрного права, його джерела, аграрні та договірні правовідносини в сільському господарстві. Висвітлено питання реформування земельних відносин в АПК. Наведено загальну характеристику аграрного законодавства зарубіжних країн.

На основе аграрного законодательства Украины рассмотрены предмет, методы и система аграрного права, его источники, аграрные и договорные правоотношения в сельском хозяйстве. Освещены вопросы формирования земельных отношений в АПК. Приведена общая характеристика аграрного законодательства зарубежных стран.

Висвітлено принципи і систему аграрного права України. Розглянуто проблеми сучасного наукового правового забезпечення аграрної реформи в країні. Описано особливості правового статусу суб'єктів аграрного господарювання, розкрито загальні засади їх створення та ліквідації. Значну увагу приділено питанням правового переходу до ринкових відносин в АПК, регулювання виробничо-господарської та фінансової діяльності сільськогосподарських організацій, використання природних ресурсів у сільському господарстві. Визначено основні напрями аграрно-правових наукових досліджень на сучасному етапі.

Освещены принципы и система аграрного права Украины. Рассмотрены проблемы современного научного правового обеспечения аграрной реформы в стране. Описаны особенности правового статуса субъектов аграрного хозяйствования, раскрыты общие основы их создания и ликвидации. Значительное внимание уделено вопросам правового перехода к рыночным отношениям в АПК, регулирования производственно-хозяйственной и финансовой деятельности сельскохозяйственных организаций, использования природных ресурсов в сельском хозяйстве. Определены основные направления аграрно-правовых научных исследований на современном этапе.

Розглянуто питання формування і функціонування після проголошення незалежності України аграрного права (АП) як комплексної галузі в системі права. Встановлено, що до предмету АП відносяться аграрні, земельні, майнові, трудові та організаційно-управлінські відносини у сфері сільськогосподарської діяльності. Обгрунтовано рекомендації щодо розробки теоретичних положень розподілу АП та вдосконалення правового регулювання аграрних і взаємозв'язаних земельних відносин.

Проаналізовано правову природу адміністративних правовідносин, розкрито сутність таких правовідносин у сфері земельних ресурсів як системного соціально-правового явища. Досліджено поняття, соціально-правовий зміст і принципи державного управління та на їх основі обгрунтовано нові принципи діяльності у сфері земельних ресурсів. Удосконалено напрями адміністративних правовідносин як щодо теорії адміністративного права, так і щодо вдосконалення діяльності органів публічної влади у сфері земельних ресурсів України. Доведено, що важливою складовою здійснення адміністративної реформи в Україні є проведення адміністративно-територіальної реформи. Розглянуто проблемні питання управлінської діяльності органів виконавчої влади, зокрема, системи субТєктів адміністративної юрисдикції у сфері земельних ресурсів та їх повноважень. Досліджено адміністративно-деліктні відносини, адміністративну відповідальність юридичних осіб, посадових та службових осіб органів виконавчої влади за порушення земельного законодавства. Здійснено наукове дослідження проблем сучасного розвитку інституту земельних адміністративних послуг.

Наведено результати комплексного дослідження проблем теорії та практики правозастосування адміністративних правовідносин у сфері земельних ресурсів України. На основі сучасних методологічних підходів, доктринального аналізу теоретичних джерел адміністративно-правової науки, узагальнення нормотворчої та правозастосовної практики у сфері правового регулювання земельними ресурсами запропоновано нові або уточнені визначення низки адміністративно-правових категорії і понять, розроблено їх класифікації.

Комплексно досліджено матеріальні та процесуальні аспекти адміністративної відповідальності за адміністративні проступки в галузі земельного законодавства. Розкрито суть поняття й особливості цих проступків. Визначено недоліки правового регулювання адміністративної відповідальності за їх вчинення. Розглянуто об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу адміністративних проступків у галузі земельного законодавства. Проаналізовано процесуальні норми, що встановлюють порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення. Наведено конкретні пропозиції щодо вдосконалення адміністративних матеріальних і процесуальних норм законодавства України з питань притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків у галузі земельного законодавства.

Комплексно досліджено теоретичні та правові засади регулювання адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин. Наведено характеристику земельних відносин, етапи їх становлення через закріплення в нормативно-правових актах і реформу органів управління. Встановлено адміністративні проступки, що вчиняються у сфері земельних відносин, як підстави адміністративної відповідальності, визначено їх головні ознаки та склад. Запропоновано відповідні зміни та доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Земельного кодексу України.

Розкрито ознаки самовільного зайняття земельної ділянки як адміністративного проступку, проаналізовано його юридичний склад. Визначено основні стадії адміністративного провадження у справах щодо самовільного зайняття земельної ділянки, проаналізовано діяльність уповноважених суб'єктів на кожній з даних стадій. Досліджено практику застосування адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки.

Досліджено розмежування понять службової та посадової особи та визначення останньої як спеціального суб'єкта адміністративної відповідальності у галузі земельних ресурсів. Визначено потребу запровадження чіткого механізму здійснення посадовими особами своїх владних повноважень у галузі земельних ресурсів з метою уникнення сприятливих умов для хабарництва, зловживання владою або службовим становищем. Обгрунтовано роль і значення контролю, що здійснено через адміністративну юстицію та встановлення персональної відповідальності посадової особи керівника державного підприємства, установи, організації за неприйняте рішення. Здійснено аналіз зарубіжного досвіду правового регулювання земельних відносин і визначено чинники, які ускладнюють ситуацію правового регулювання у галузі земельних ресурсів в Україні. Обгрунтовано та запропоновано деякі шляхи вдосконалення чинного законодавства з питань адміністративної відповідальності за службові провопорушення у галузі земельних ресурсів.