На підставі аналізу вітчизняних і зарубіжних досліджень, нормативно-правових актів, монографій та іншої літератури вивчено стан кримінально-правової охорони неповнолітніх в Україні. Базуючись на результатах проведеного дослідження надано оцінку захисту прав неповнолітніх чинним кримінальним законодавством України. Висвітлено актуальні питання, які потребують розв'язання. Порівняно сучасне кримінальне законодавство України з законодавством минулих часів, а також з чинним кримінальним законодавством Російської Федерації, Франції, Бєларусі, Швеції та деяких інших країн. Надано пропозиції щодо вдосконалення норм КК України про посилення відповідальності за злочини проти життя, здоров'я, волі неповнолітніх, їх нормального статевого та духовного розвитку.

Розглянуто проблеми формування у кримінальному праві України інституту потерпілого. Досліджено нормативні, теоретичні та практичні передумови введення та розвитку даного інституту у вітчизняному кримінальному праві. Визначено кримінально-правовий зміст поняття "потерпілий", який співвідноситься з відповідними поняттями кримінально-процесуального права та кримінології. Встановлено ознаки потерпілого як основного структурного елемента об'єкта злочину. Розкрито сутність інституту потерпілого, охарактеризовано його основні елементи. Визначено права потерпілого щодо відшкодування йому шкоди, заподіяної злочином. Запропоновано зміни до ст. 65 КК України, спрямовані на врахування позиції потерпілого щодо меж та обсягів кримінальної відповідальності. Розглянуто вплив поведінки потерпілого на розвиток ситуації вчинення злочину у випадку свідомого підвищення рівня небезпеки, яка загрожує потерпілому та сприяє скоєнню злочину, обгрунтовано доцільність розгляду даної обставини як такої, що пом'якшує покарання винному. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до КК України, пов'язані з реалізацією норм інституту потерпілого у кримінальному праві.

Досліджено юридичну природу предмета злочину, визначено його місце та зв'язок з елементами й окремими ознаками складу злочину. На концептуальному рівні обгрунтовано якісно нові ідеї та висновки щодо розвитку вчення про предмет злочину, одержані з урахуванням положень Кримінального кодексу України 2001 р. Сформульовано визначення об'єктів злочину та кримінально-правової охорони, предмета злочину та потерпілого як жертви злочинного діяння. Встановлено матеріальні ознаки предмета злочину та вперше розроблено правила його визначення. Удосконалено традиційну класифікацію предметів злочинів з урахуванням соціально-економічних критеріїв і законів формальної логіки. До наукового обігу введено поняття "матеріальні блага та антиблага", а також "основний, додатковий та альтернативний предмети злочину". Вперше у вітчизняній кримінально-правовій доктрині розроблено класифікацію предметів злочинів за кримінально-правовими ознаками. Обгрунтовано необхідність виокремлення поняття "предмет суспільно небезпечного діяння". Сформульовано визначення помилки у предметі злочину як хибного уявлення особи про наявність або відсутність, рід, властивості або кількість предметів, з приводу яких та (або) впливаючи на які відбувається суспільно небезпечне діяння. Виявлено недоліки наукового тлумачення кримінально-правових норм у частині предмета злочину. Наведено пропозиції щодо подальшого удосконалення чинного законодавства України та окремих нормативно-правових актів.

Наведено визначення понять і виявлено кількісно-якісні параметри злочинів, пов'язаних з експлуатацією дітей. Визначено заходи стосовно профілактики таких злочинів. Наведено характеристику кримінальної експлуатації дітей. Проаналізовано її ознаки та види. З'ясовано систему й особливості правового захисту прав і законних інтересів дитини. Досліджено сучасний стан і тенденції розвитку кримінальної експлуатації дітей. Запропоновано кримінальну характеристику особи злочинця та жертви злочину у разі кримінальної експлуатації дітей. Визначено її мотивацію, причини й умови. Установлено систему суб'єктів, які здійснюють кримінологічну профілактику кримінальної експлуатації дітей, їх компетенцію. Наведено рекомендації щодо розробки та реалізації соціально-економічних і нормативно-правових програм з питань запобігання експлуатації дітей. З'ясовано шляхи розвитку міжнародного співробітництва у сфері протидії кримінальній експлуатації дітей.

Обгрунтовано визначення поняття потерпілого від злочину та здійснено його відмежування від суміжних. Проведено диференціацію потерпілих від злочинів на види. Здійснено дослідження потерпілого як ознаки складу злочину, показано її співвідношення з іншими ознаками. Визначено поняття обставин, пов'язаних з потерпілим, наведено їх класифікацію й обгрунтовано взаємозв'язок з ознаками складу злочину. Досліджено особливості психічного ставлення суб'єкта злочину до потерпілого та обставин, пов'язаних з ним. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного кримінального законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України.

Розглянуто основні підходи до нормативного закріплення документа у чинному національному кримінальному законодавстві. Досліджено основні термінологічні та змістовні аспекти визначення поняття "документ". Розкрито питання про документ як предмет або засіб вчинення злочину у сфері господарської діяльності. Надано визначення поняття "документ" та його окремих різновидів, зокрема, "офіційний документ". Розроблено та внесено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.

Висвітлено проблемні питання віктимологічної профілактики злочинів, що вчиняються відносно осіб, які займаються бродяжництвом. Сформульовано авторське визначення категорії осіб, які займаються бродяжництвом та охарактеризовано сутність бродяжництва як маргінального соціального явища. Проаналізовано кримінологічні показники злочинів, що вчиняються відносно осіб, які займаються бродяжництвом. На підставі аналізу показників вчинення цих злочинів визначено їх основні характеристики, зокрема, причини їх високої латентності, та з'ясовано детермінанти вчинення злочинів відносно осіб, які займаються бродяжництвом. Охарактеризовано віктимологічні чинники злочинів, що вчиняються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, та надано віктимологічну характеристику осіб, які займаються бродяжництвом.

Послідовно висвітлено поняття та ознаки об'єкта та предмета злочину, надано їх класифікацію. Визначено шляхи використання сформульованих рекомендацій у правотворчій та правозастосовній діяльності. Розглянуто питання про поняття інтересу, його співвідношення із суспільними відносинами. З'ясовано значення інтересу та суспільних відносин для визначення об'єкта злочину.

Приведена классификация личности жертв преступлений на основе психологических механизмов виктимного поведения, рассматривая саму виктимность как свойство человека, которое является основным критерием определения стержневого понятия жертвы в современной виктимологии и общей психологии.

Висвітлено історичні аспекти розвитку вчення про предмет злочину в кримінальному праві. Обгрунтовано теоретичні засади дослідження загального поняття предмета злочину. Проаналізовано поняття та правову природу об'єкта злочину, генезис вчення про об'єкт злочину, зміст і структуру цього елемента складу злочину. Визначено поняття та розроблено систему ознак предмета злочину. Розкрито проблеми взаємозв'язку предмета злочину з ознаками об'єктивної сторони складу злочину - суспільно небезпечним діянням і його наслідками, а також знаряддям, засобами та місцем вчинення злочину. Обгрунтовано правила встановлення предмета посягання та правила розмежування предмета, знарядь і засобів вчинення злочину. Наведено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України в даній сфері.

Визначено місце і роль віктимної поведінки жінок у механізмі злочинної поведінки, проаналізовано різноманітні віктимогенні ситуації. Розглянуто стан, структуру, динаміку та детермінанти насильницьких, корисливих і корисливо-насильницьких злочинів, потерпілими від яких є жінки, на підставі емпіричих даних визначено рівень їх латентності. Розкрито віктимологічні особливості поведінки жінок у разі вчинення насильницьких, корисливих і корисливо-насильницьких злочинів, запропоновано новий підхід щодо типологізації такої поведінки. Удосконалено класифікацію жінок-жертв, яка раховує їх типологічні поведінкові характеристики, спосіб життя, професійну діяльність, соціальний статус, сукупність фізичних і психологічних особливостей та особистісних якостей. Проаналізовано заходи загальносоціальної та спеціальної віктимологічної профілактики злочинів, учинених щодо жінок, наведено пропозиції з їх удосконалення.

Проведено комплексне наукове дослідження системи злочинів проти сім'ї та неповнолітніх. Проаналізовано історичні витоки та соціальну обумовленість кримінально-правового захисту сім'ї та неповнолітніх, визначено підстави та принципи криміналізації даних діянь. Розглянуто родовий і безпосередні об'єкти злочинів проти сім'ї та неповнолітніх. Обгрунтовано необхідність, доцільність та можливість виокремлення в Особливій частині КК окремого розділу "Злочини проти сім'ї та неповнолітніх". Розроблено його структуру та визначено місце в системі норм Особливої частини КК. Проаналізовано об'єктивні й суб'єктивні ознаки складів злочинів проти сім'ї та неповнолітніх, науково обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за дані злочини.

На підставі останніх досягнень кримінально-правової науки та судової практики висвітлено сутність і суспільне значення об'єкта та предмета злочину, показано їх взаємозв'язок, законодавче та правозастосовне використання. Розроблено класифікацію об'єктів і предметів злочину, розглянуто усі існуючі концепції щодо встановлення їх змісту. Запропоновано наукове вирішення багатьох питань визначення та використання понять об'єкта та предмета злочину.

На основе последних достижений криминально-правовой науки и судебной практики раскрыта сущность и общественное значение объекта и предмета преступления, показана их взаимосвязь, законодательное и правовое применение. Разработана классификация объектов и предметов преступления, рассмотрены все существующие концепции относительно толкования их содержания. Предложено научное решение многих вопросов определения и использования понятий объекта и предмета преступления.

Проаналізовано теоретичні та практичні проблеми гендерного насильства у контексті гендерного права. Розкрито передумови його виникнення та виявлено їх правові наслідки для сучасного суспільства, встановлено зв'язок між гендерним насильством і гендерною дискримінацією. Розглянуто процес формування політики гендерного ненасильства в системі прав людини. Акцентовано увагу на правовому становищі жінки як об'єкта гендерного насильства в українському суспільстві трасформаційного періоду.

Проанализированы теоретические и практические проблемы гендерного насилия в контексте гендерного права. Раскрыты предпосылки его возникновения и выявлены их правовые последствия для современного общества, установлена связь между гендерным насилием и гендерной дискриминацией. Рассмотрен процесс формирования политики гендерного ненасилия в системе прав человека. Акцентировано внимание на правовом положении женщины как объекта гендерного насилия в украинском обществе трансформационного периода.

Рассмотрено содержание правового статуса жертв преступлений (потерпевших), имеющее важное практическое значение в деятельности правоохранительных органов (особенно со вступлением Украины в Совет Европы). Осуществлен критический анализ его закрепления в международном и национальном праве, а также практики правозащитной деятельности в отношении указанной категории лиц. Освещены вопросы относительно деятельности международных межправительственных организаций (ООН, Совета Европы) по защите прав жертв преступлений. Приведены тексты международных документов, регламентирующих статус жертв преступлений.

Проаналізовано актуальні проблеми кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей. Досліджено еволюцію становлення законодавства про захист дітей від експлуатації на міжнародному та національному рівнях. Визначено соціальну обумовленість кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей в Україні, проаналізовано кваліфікаційні ознаки даного злочину. На підставі вивчення основих положень нормативно-правових актів про права дитини доведено необхідність передбачення у ст. 150 КК України відповідальності за економічну експлуатацію дитини. Визначено сутність об'єктивних і суб'єктивних ознак експлуатації дітей. Наведено пропозицію про виключення з чинної редакції ст. 150 КК України її першої частини. Розкрито зміст родового об'єкта економічної експлуатації дітей і визначено місце ст. 150 КК України у розділі V Особливої частини КК України, проаналізовано кваліфікаційні ознаки даного виду злочину. Обгрунтовано визначення понять "економічна експлуатація дитини", "заподіяння істотної шкоди для здоров'я дитини", "заподіяння істотної шкоди для освітнього рівня дитини", "сексуальна експлуатація дітей". Здійснено розмежування економічної та сексуальної експлуатації дітей та інших суміжних злочинів.

Проаналізовано кримінальне законодавство України про відповідальність дорослих за злочини проти неповнолітніх. Досліджено причини та умови вчинення злочинів проти неповнолітніх, зокрема, тих, що скоюють батьки проти своїх дітей. Значну увагу приділено аналізу головних напрямків запобігання даним злочинам. Подано низку рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства стосовно захисту неповнолітніх.

Визначено кримінально-правове значення та співвідношення понять "потерпілий від злочину" з поняттями "потерпілий як суб'єкт кримінального процесу" та "жертва злочину". Розглянуто питання взаємодії обставин, пов'язаних з потерпілим, з ознаками об'єктивної сторони складу злочину, психічного ставлення суб'єкта злочину до потерпілого та пов'язаних обставин.

Определены криминально-правовое значение и соотношение понятий "потерпевший от преступления" с понятиями "потерпевший как субъект криминального процесса" и "жертва преступления". Рассмотрены вопросы взаимодействия обстоятельств, связанных с потерпевшим, со свойствами объективной стороны состава преступления, психического отношения субъекта преступления к потерпевшему и связанных обстоятельств.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4Укр)013 + Х881.9(4Укр)115

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)013 + Х917.122.3

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Міжнародний кримінальний суд

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ