Індекс рубрикатора НБУВ: Х891.9(4УКР)6-5

Рубрики:

Судоустрій окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено в історичному аспекті процеси розвитку та становлення органів прокуратури в Україні. Визначено особливості правового регулювання діяльності прокуратури України. Проаналізовано проблеми взаємовідносин прокуратури з іншими державними органами. Висвітлено становлення партнерських відносин між прокуратурою та населенням. Розглянуто проблеми роботи з кадрами в органах прокуратури, розкрито зміст управлінських відносин в органах прокуратури та методів управління ними. Наведено вимоги щодо керівника в системі управління діяльністю органів прокуратури та визначено напрями вдосконалення управління прокуратурою України в контексті європейської інтеграції.

Комплексно досліджено організаційно-правові засади діяльності органів прокуратури з представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх вдосконалення. З урахуванням положень Конституції України, вітчизняного законодавства, відомчої нормативної бази та матеріалів прокурорської практики у ній розкрито зміст елементів організації роботи прокуратури на цьому напрямі, наведено особливості організації, сформульовано науково обгрунтовані рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства, відомчих нормативних актів і практики їх застосування.

Розглянуто функції прокуратури, які регламентують діяльність прокурора. Розкрито сутність і значення обвинувачення, висвітлено питання підготовки прокурора до участі в судовому процесі, в тому числі участі в підготовчому судовому засіданні, а також у кримінальному провадженні на стадії судового розгляду. Увагу приділено аналізу участі прокурора в судових дебатах, а також на стадії перегляду судових рішень. Розглянуто функцію нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Розкрито сутність і завдання прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення досудового слідства. Увагу приділено прокурорському нагляду та процесуальному керівництву під час рослідування кримінальних правопорушень. Показано роль прокурора як процесуального керівника у разі визначення запобіжних заходів та проведення слідчих (розшукових) дій.

Розроблено теоретичні та нормативно-правові основи функціонування органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності. Визначено основні проблеми, пов'язані із їх роботою, а також напрацьовано рекомендації з удосконалення законодавства у цій сфері. Органи кримінальної юстиції розглянуті з урахуванням процедур правоохоронної діяльності, тобто як частина державно-правового механізму, який, грунтуючись на правових приписах, через інституційну систему суб'єктів правоохоронної діяльності забезпечує реалізацію правоохоронних функцій держави, а також досягнення цілей правоохорони. З огляду на оновлення законодавства щодо діяльністі органів кримінальної юстиції України розглянуто функціональні й організаційні аспекти їх роботи. Виявлено прогалини у правовому регулюванні та розроблено пропозиції щодо подальшого реформування правового забезпечення функціонування органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності. Концептуально узагальнені та систематизовані положення нового законодавства у сфері правоохоронної діяльності, на основі чого визначено цілі, завдання, принципи й організаційні аспекти функціонування органів системи кримінальної юстиції України, а також розглянуто основні напрями, в яких варто продовжувати реформування цієї системи.

Уперше досліджено питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в цивільному, а також адміністративному й господарському процесі. Запропоновано теоретико-правову конструкцію реалізації прокуратурою конституційної функції представництва, яка відповідає змагальним засадам судочинства та міжнародним стандартам функціонування прокуратури в суді поза межами кримінальної сфери. Ключові положення цієї конструкції відображено в інтерпретації підстав участі прокурора в суді та його процесуальних повноважень, сформульованих з урахуванням висновків, одержаних у процесі вивчення правової природи й об'єктів прокурорського представництва, а також процесуального статусу прокурора у зазначеній сфері. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення та гармонізації національного законодавства, що регулює порядок прокурорсього представництва інтересів громадянина або держави в суді.