Розглянуто проблему забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчих. Розкрито поняття та сутність процесуальної самостійності та незалежності слідчого, їх співвідношення та значення у кримінальному судочинстві. Здійснено аналіз і наведено класифікацію та характеристику спеціальних гарантій правового забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчого. Наведено ряд пропозицій щодо посилення авторитету органів досудового слідства.

Вивчено сучасний стан взаємодії слідчого з органом дізнання, її межі, правову процедуру та значення для прийняття юридичних рішень. Досліджено організаційно-правові та психологічні умови та чинники, що впливають на зазначену взаємодію. Створено теоретико-правову основу цієї взаємодії, наведено рекомендації щодо змін і доповнень до чинного кримінально-процесуального законодавства та проекту нового КПК України. Розроблено та апробовано процедуру експериментального виявлення та коригування конфліктної установки у взаємодіючих суб'єктів. Визначено професійно-психологічні властивості, необхідні для ефективної взаємодії. Наведено пропозиції щодо вдосконалення організації та проведення професійної психологічної підготовки слідчого та органу дізнання до взаємодії.

Розглянуто питання організації і тактики розшуку обвинувачених, підсудних, злочинців, які ухиляються від слідства, суду та виконання вироку, а також питання профілактики, інформаційного забезпечення, новітньої системи розшукової роботи та взаємозв'язку початкових (першочергових) розшукових заходів, державного, міждержавного і міжнародного розшуку. Розкрито суть розшукової роботи та проаналізовано її роль у системі оперативно-розшукової діяльності.

Рассмотрены вопросы организации и тактики поиска обвиняемых, подсудимых, преступников, уклоняющихся от следствия, суда и выполнения приговора, а также вопросы профилактики, информационного обеспечения, новейшей системы поисковой работы, взаимосвязи и наследственности начальных (первоочередных) поисковых мероприятий, государственного, межгосударственного и международного поиска. Раскрыта сущность поисковой работы и проанализирована её роль в системе оперативно-поисковой деятельности.

Здійснено системний аналіз теоретичних підходів до оцінки ефективності професійної діяльності слідчих ОВС України. Уперше подано визначення ефективності зазначеної діяльності, удосконалено систему її принципів. Запропоновано поняття та класифікацію помилок слідчих та проаналізовано особливості витрат їх робочого часу. Визначено вплив організаційних та індивідуальних особливостей на ефективність діяльності та досліджено динаміку професійного розвитку слідчих ОВС. Подано пропозиції щодо удосконалення системи організаційно-правового забезпечення їх професійної діяльності.

Досліджено особливості становлення та розвитку теорії та практики організації праці слідчих органів внутрішніх справ України. Розроблено періодизацію даного розвитку та визначено головні закономірності, притаманні кожному з цих етапів. На підставі аналізу теоретичних джерел проаналізовано понятійний апарат досліджуваної проблематики. Сформульовано головну мету наукової організації праці слідчих, яка полягає у досягненні максимальної результативності за мінімальних затрат робочого часу, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, збереження здоров'я працівників і забезпечення високого рівня їх працездатності та задоволення своєю професійною діяльністю. Визначено основні напрямки наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ. Надано визначення нормування роботи слідчих і наведено пропозиції щодо вдосконалення її нормування. Розглянуто особливості стимулювання, адаптації та професійної деформації слідчих в аспекті наукової організації їх праці, питання впливу професійної орієнтації на подальшу професійну діяльність працівників слідчого апарату. Значну увагу приділено питанням зміцнення професійного ядра слідчого апарату. Сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до чинного законодавства.

Розкрито роль пізнавальної діяльності у кримінальному судочинстві. Проаналізовано співвідношення пізнання та доказування у процесі розслідування злочинів. Розглянуто загальнонаукові засади, принципи, методи, суб'єкти та завдання кримінально-процесуального пізнання. Розкрито зміст пізнавальної діяльності у контексті епістемологічних знань. Наведено результати аналізу практики пізнавальної діяльності слідчого під час розслідування злочинів, описано її форми та види. Розглянуто об'єкт, предмет, структуру й історію розвитку окремої криміналістичної теорії пізнавальної діяльності. Досліджено проблему методичного забезпечення й описано механізми організаційно-тактичного регулювання пізнавальної діяльності слідчого, обгрунтовано шляхи удосконалення його професійної підготовки.

Раскрыта роль познавательной деятельности в криминальном судопроизводстве. Проанализировано соотношение познания и доказывания в процессе расследования преступлений. Рассмотрены общенаучные основы, принципы, методы, субъекты и задачи криминально-процессуального познания. Раскрыто содержание познавательной деятельности в контексте эпистемологических знаний. Изложены результаты анализа практики познавательной деятельности следователя при расследывании преступлений, описаны ее формы и виды. Рассмотрены объект, предмет, структура и история развития отдельной криминалистической теории познавательной деятельности. Исследована проблема методического обеспечения и описаны механизмы организационно-тактического регулирования познавательной деятельности следователя, обоснованы пути усовершенствования качества его профессиональной подготовки.

Розглянуто юридико-психологічні особливості дискреції у слідчій діяльності. Встановлено зв'язок між правовими цінностями та дискрецією. Запропоновано визначення понять дискреції, дискреційної норми права та дискреційного рішення. Запропоновано класифікацію дискреції залежно від меж нормативного регулювання. Розроблено методику дослідження особливостей застосування дискреційних повноважень у слідчій діяльності. Для ефективного провадження кримінального судочинства визначено способи закріплення дискреційних повноважень у нормативно-правових актах. Розкрито психологічні особливості обрання слідчими певного варіанту дій у випадках, що передбачають застосування дискреційних повноважень.

Розкрито поняття "пізнання", сформульовано його завдання та визначено місце в процесі доказування у кримінальних справах.