Розкрито поняття здійснення суб'єктивних цивільних прав. Обгрунтовано принципи та межі здійснення таких прав. Розглянуто категорію "зловживання правом" у цивілістичній доктрині. Досліджено співвідношення категорій захисту суб'єктивних цивільних прав і цивільно-правової відповідальності. Вивчено форми захисту зазначених прав.

Изложены основные сведения, связанные с инициацией, проведением, оформлением и оценкой судебно-медицинских экспертиз. Раскрыты требования к установочной части постановления о назначении экспертизы. Дана информация о лицах, участвующих в медицинском исследовании и экспертизе, а также документах, составляемых врачем - судебным медиком или судебно-медицинским экспертом. Уделено внимание вопросам проверки и оценки выводов экспертов судьей и адвокатом.

Комплексно досліджено теоретичні та практичні проблеми використання електронних засобів доказування в цивільному процесі. Доведено необхідність виокремлення електронних засобів доказування в самостійний різновид засобів доказування на підставі структурних, видових і процедурних особливостей їх дослідження й оцінювання в цивільному судочинстві, що потребують спеціального правового регулювання. Досліджено особливості окремих електронних засобів доказування, таких як звуко- та відеозаписи, електронні документи, а також запропоновано способи використання під час розгляду та вирішення цивільних справ інформації зі специфічного інформаційного середовища - мережі Інтернет. Окрему увагу приділено доказовому значенню електронного підпису, а також особливостям забезпечення електронних засобів доказування. Сформульовано теоретичні положення та практичні висновки, спрямовані на удосконалення цивільного процесуального законодавства та судової практики.

Вивчено питання розгляду та вирішення справ наказного провадження. Досліджено розвиток наказного та подібних до нього проваджень у зарубіжному та вітчизняному судочинстві. Розкрито особливості та сутність наказного провадження у цивільному процесі, його структуру, яка складається зі стадій та етапів, що і визначають основний зміст наказного провадження та реалізуються на першій стадії (розгляд справи у суді першої інстанції). Встановлено вимоги, за якими може бути виданий судовий наказ. Досліджено особливості судового наказу в контексті співвідношення із судовим рішенням. Розглянуто процесуальні питання відкриття наказного провадження, видачі, скасування судового наказу та звернення його щодо виконання, а також перегляду судових рішень у справах наказного провадження. Розкрито проблеми, що виникають у правозастосовній практиці під час розгляду та вирішення справ наказного провадження. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення цивільного процесуального законодавства, цивільного законодавства, а також існуючих наукових підходів.

Висвітлено актуальну теоретичну та практичну проблему стадійності процесу доказування в цивільному процесі України. Зауважено, що у доктрині цивільного процесуального права питання, пов'язані з доказуванням, належать, з одного боку, до традиційних питань юридичної науки, а з іншого - є одними з найбільш складних, вирішення яких завжди було неоднозначним. Це пов'язано не тільки з оновленням цивільного процесуального законодавства України, а й з появою у сфері доказового права нових концепцій, завдяки яким пропонують, інколи радикальним чином, вирішувати проблеми, що існують на сьогодні у процесі доказування. Увагу приділено з'ясуванню сутності доказування як цивільної процесуальної діяльності, визначенню стадії процесу доказування та виявленню взаємозв'язку стадій доказування та стадій цивільного процесу. З'ясовано коло суб'єктів доказування на різних стадіях процесу доказування у цивільному процесі. Визначено сутність та значення предмета доказування у структурі стадій процесу доказування. Окреслено процесуальні дії суду й інших учасників цивільного процесу на різних стадіях процесу доказування. Розроблено пропозиції щодо удосконалення чинного цивільного процесуального законодавства України щодо процесу доказування. На основі аналізу чинного вітчизняного законодавства та практики його застосування, досвіду зарубіжних країн розроблено теоретичні засади стадійності процесу доказування та науково обгрунтовано пропозиції щодо його удосконалення.

Дисертацію присвячено дослідженню правового регулювання та процесуального порядку встановлення істини у цивільному судочинстві. Проаналізовано й узагальнено основні підходи до розуміння поняття та змісту істини в межах змагального процесу. Систематизовано процесуальні засоби, які визначають можливість встановлення істини, серед яких основне місце посідають ті, що мають змагальну та диспозитивну правову природу. Визначено необхідність розширення меж процесуальної активності суду. Проаналізовано основні фактори, які впливають на встановлення істини, наведено їх класифікацію. Сформульовано ряд концептуальних теоретичних висновків і практичних рекомендацій стосовно удосконалення чинного законодавства, що регулює порядок встановлення обставин справи.

Уперше проведено теоретично-прикладне дослідження проблем відновлення втраченого судового провадження. Уперше проаналізовано еволюцію інституту відновлення втраченого судового провадження та його місце в структурі галузі цивільного процесуального права. Розроблено концепцію розуміння юридичної природи відновлення втраченого судового провадження як процесуально-забезпечувального засобу механізму реалізації суб'єктивних процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, та механізму реалізації принципу законності в цивільному процесі. Здійснено класифікацію відновлення втраченого судового провадження, у тому числі за авторськими підходами. Детально проаналізовано процедуру судового розгляду відновлення втраченого судового провадження, особливість доказової діяльності при відновленні втрачених матеріалів та повноваження суду за результатами розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження. Запропоновано численні законодавчі редагування процедури відновлення втраченого судового провадження.

Дисертацію присвячено дослідженню господарсько-процесуальних строків як інституту, що забезпечує оперативне й ефективне вирішення господарських спорів, і потребує вдосконалення у процесі модернізації господарського процесуального законодавства. Обгрунтовано комплексну природу господарсько-процесуальних строків, що мають не лише процесуальне, а й матеріальне значення, забезпечуючи ефективне функціонування господарської системи загалом. Здійснено класифікацію господарсько-процесуальних строків за способом встановлення на законодавчі та строки судового призначення; для кожного виду об'єктивною потребою є встановлення критеріїв розумності, ефективності та відповідності призначенню судового розгляду загалом та окремим його етапам (формам) зокрема. Обгрунтовано, що для оптимізації господарсько-процесуальних строків для конкретних категорій справ необхідне встановлення диференціації моменту відліку процесуального строку від закінчення строку на поштовий перебіг під час документообігу; диференціації процесуальних строків залежно від складності справ та кількості їх учасників, виду провадження тощо; зупинення перебігу процесуальних строків залежно від об'єктивних обставин і волевиявлення усіх учасників процесу для створення умов для примирення сторін та досягнення об'єктивної істини у справі; врахування потреб встановлення розумного та справедливого навантаження на суддів. Проблеми додержання процесуальних строків поділено на дві основні складові: додержання цих строків учасниками процесу та їх додержання суддями господарських судів. Визначено засоби запобігання зловживання процесуальними правами під час реалізації законодавчих положень щодо господарсько-процесуальних строків. Обгрунтовано напрями вдосконалення господарського процесуального законодавства у частині темпоральних норм.

На підставі чинного законодавства, відомчої нормативної бази, прокурорської та судової практики викладено основні положення діяльності прокурора як учасника виконавчого провадження у виконавчому процесі. Розглянуто загальнометодологічні засади діяльності прокурора у виконавчому провадженні, особливості організаційно-правових аспектів цієї діяльності.

Надано історичний огляд виявлення та усунення прогалин у різні історичні періоди різними вченими та юристами-практиками, проаналізовано процесуальні кодекси зарубіжних країн романо-германської системи права. Наведено визначення поняття прогалини в цивільному процесуальному праві, кваліфікуючі ознаки. Здійснено класифікацію прогалин у цивільному процесуальному праві. Визначено, що не слід плутати прогалини в цивільному процесуальному праві з суміжними правовими явищами. Зроблено висновок, що застосування аналогії до суміжних явищ неприпустимо. Наведено такі способи усунення прогалин у цивільному процесуальному праві: правотворчість, аналогія права, аналогія закону, міжгалузева аналогія та процесуальні договори. Встановлено можливість застосування аналогії в цивільному процесі. Визначено, що аналогія може застосовуватися лише органами правосуддя - судами. Визначено процесуальний порядок застосування аналогії: межі й умови її застосування. Зроблено висновок, що міжгалузеву аналогію не слід плутати з субсидіарним застосуванням норм права.

Комплексно досліджено проблеми інституту позовів, що виникають зі страхових правовідносин (СПВ), що безумовно впливає на всебічний, правильний та своєчасний розгляд зазначеної категорії справ. Досліджено сутність позовної форми захисту прав і законних інтересів суб'єктів СПВ, проблемні питання визначення поняття та елементів позову у справах, що виникають зі СПВ, проведено класифікацію таких позовів. Проаналізовано сучасний стан процесуально-правової регламентації інституту забезпечення позову у справах, що виникають зі СПВ. Наведено рекомендації щодо підвищення ефективності інституту забезпечення позову у зазначених категоріях справ. Визначено специфічні риси процедури реалізації права на звернення до суду та права на пред'явлення позову у спорах, що виникають зі СПВ. Також запропоновано ряд пропозицій щодо вдосконалення законодавства України в сфері страхування, судової практики з метою зменшення кількості СПВ, що виникають зі СПВ, підвищення гарантій захисту прав і законних інтересів суб'єктів таких правовідносин, уніфікації практики правозастосування у зазначеній сфері.

Обгрунтовано принципи цивільного процесуального права. Розкрито поняття, ознаки цивільних процесуальних правовідносин. Розглянуто елементи цивільних процесуальних правовідносин. Подано характеристику засобів доказування. Висвітлено наслідки порушення правил про підсудність. Викладено порядок вручення судових повісток і повідомлень. Описано заходи процесуального примусу. Наведено порядок відкриття провадження у справі. Приділено увагу питанням відкриття провадження у справі. Розкрито особливості заочного розгляду справи. Розглянуто вимоги до касаційної скарги та порядок її подання. Подано інформацію про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Досліджено діяльність прокуратури щодо реалізації конституційної функції представництва інтересів громадянина або держави в суді. Розглянуто поняття та генезу функції представництва, діяльності прокуратури як різновиду юридичної діяльності в контексті реалізації цієї функції, суб'єктів та об'єкта такої діяльності, її підстав, умов і правової сутності. Висвітлено світовий досвід у контексті діяльності прокуратури поза сферою кримінальної юстиції та запропоновано бачення щодо формування її вітчизняної моделі за умов реформування прокуратури. Приділено увагу питанням організації такої діяльності - прокурорському менеджменту, зокрема його тектологічним, аксеологічним і праксеологічним засадам.

Наведено загальні вимоги до процесуальних документів. Розглянуто види цивільно-процесуальних документів. Приділено увагу кримінально-процесуальним документам досудового розслідування. Описано структуру судового рішення. Висвітлено роботу з непроцесуальними документами суду. Розкрито особливості роботи суду з адміністративними та цивільними позовами. Розглянуто звернення судових рішень до виконання.

Досліджено питання основних засад та інститутів цивільного судочинства, які значною мірою пов'язуються з сучасними підходами до осмислення сфери цивільного судочинства як значущого правового інституту. Розглянуто суб'єкти цивільного судочинства, судові витрати та гарантії доступу до правосуддя у цивільних справах. Проаналізовано теоретико-прикладні проблеми доказів і доказування в цивільному судочинстві. Розкрито правову природу та охарактеризовано практику застосування розумного строку судового розгляду. Приділено увагу непозовним провадженням такого судочинства та перегляду судових рішень. Вивчено процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах і рішень інших органів (посадових осіб).

Досліджено інститут захисту сімейних прав та інтересів у порядку непозовного цивільного судочинства. Визначено теоретико-правові та методологічні засади захисту сімейних прав та інтересів у порядку непозовного цивільного судочинства, простежено взаємозв'язок норм сімейного права та процесуальної форми непозовного цивільного судочинства. Висвітлено проблеми, що виникають у практиці застосування цивільного процесуального законодавства, яке регулює процесуальний порядок захисту сімейних прав та інтересів у порядку непозовного цивільного судочинства, та запропоновано шляхи їх вирішення. Наведено приклади із судової практики, здійснено порівняльний аналіз окремих норм цивільного процесуального законодавства України з подібними нормами цивільного процесуального законодавства окремих країн СНД та Європи.

Досліджено проблеми реалізації судової влади у цивільному судочинстві, її європеїзації, що забезпечує ефективність правосуддя, справедливий судовий розгляд та універсалізацію принципу верховенства права. Запропоновано до вирішення деякі принципові проблеми розвитку цивільного судочинства у контексті конституційних змін стосовно правосуддя, відповідно до доктринальних положень щодо єдності судової влади та гармонізації процесуального законодавства, судової юрисдикції, модернізації статусу судді, тенденцій у розвитку досудових процедур, інформаційних технологій та їх впливу на традиційні процесуальні цінності.

Розглянуто проблеми участі прокурора у кримінальному провадженні з виконання судових рішень. Узагальнено зарубіжний досвід нормативної регламентації діяльності прокурора у кримінальному провадженні з виконання судових рішень, а також висвітлено відповідну практику Європейського суду з прав людини. Проаналізовано правову природу участі прокурора у кримінальному провадженні з виконання судових рішень. Розкрито сучасний стан інституту виконання судових рішень у кримінальному провадженні та їх відповідність міжнародним стандартам. На підставі одержаних у процесі дослідження результатів розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про кримінальне провадження з виконання судових рішень.

Уперше досліджено питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в цивільному, а також адміністративному й господарському процесі. Запропоновано теоретико-правову конструкцію реалізації прокуратурою конституційної функції представництва, яка відповідає змагальним засадам судочинства та міжнародним стандартам функціонування прокуратури в суді поза межами кримінальної сфери. Ключові положення цієї конструкції відображено в інтерпретації підстав участі прокурора в суді та його процесуальних повноважень, сформульованих з урахуванням висновків, одержаних у процесі вивчення правової природи й об'єктів прокурорського представництва, а також процесуального статусу прокурора у зазначеній сфері. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення та гармонізації національного законодавства, що регулює порядок прокурорсього представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню проблем участі нотаріусів у цивільному судочинстві. Визначено історико-правові умови формування сучасної моделі нотаріату, що зумовила специфіку участі нотаріусів у цивільному судочинстві, зокрема важливе значення результатів нотаріальної діяльності для процесу судового доказування. Проаналізовано спільні риси нотаріальної та судової діяльності, що зумовлюють ефективність взаємодії органів нотаріату та суду в процесі здійснення правосуддя. Визначено критерії належності справ за участю нотаріусів до цивільної юрисдикції. Конкретизовано поняття та зміст цивільного процесуального правового статусу нотаріуса. Проаналізовано особливості участі нотаріусів у цивільному судочинстві в різних процесуальних статусах. Розкрито практичні проблеми, що ускладнюють ефективну участь нотаріусів у цивільному судочинстві та запропоновано шляхи їх вирішення. Сформульовано рекомендації щодо удосконалення цивільного процесуального законодавства України та законодавства щодо нотаріату.