Проаналізовано доктринальні положення щодо земельно-процесуальних правовідносин із розгляду та вирішення земельних спорів (ЗС), розглянуто їх особливості. Запропоновано визначення ЗС, розглянуто їх ознаки, структуру та динаміку розвитку. Значну увагу приділено основним причинам виникнення ЗС і способам їх усунення. Детально проаналізовано сучасні проблеми підвідомчості ЗС, досліджено практику застосування загальними та спеціалізованими судами положень чинного законодавства під час розгляду окремих категорій земельних справ, визначено процесуальні аспекти їх вирішення. З урахуванням прогресивного світового досвіду зарубіжних країн розглянуто питання щодо можливості запровадження альтернативного способу для врегулювання ЗС - процедури примирення сторін за участю професійного судді. Запропоновано конкретні зміни та доповнення до чинного законодавства України, що забезпечить підвищення ефективності вирішення ЗС.

Досліджено історичні аспекти формування інституту розпорядження майном боржника у відносинах неспроможності та його стану на сучасному етапі, проведено періодизацію його розвитку. Виявлено мету, функції розпорядження майном боржника, систематизовано його особливості. Досліджено заходи забезпечення вимог кредиторів, захист майнових інтересів кредиторів у судовій процедурі розпорядження майном боржника, обгрунтовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення відповідного законодавства та практики правозастосування. Проаналізовано правове положення учасників процедури розпорядження майном боржника та обгрунтовано пропозиції з його удосконалення. Проведено аналіз господарсько-процесуальних норм у процедурі розпорядження майном боржника, розроблено пропозиції з удосконалення законодавства. Досліджено розпорядження майном боржника як стадію провадження у справі про банкрутство, визначено її етапи, особливості та шляхи оптимізації.

Розроблено практичні шляхи господарського забезпечення усунення основних дисфункцій правового механізму у сфері металургійного виробництва, що забезпечує реалізацію публічних і приватних інтересів, поєднуючи законні інтереси держави та суб'єктів металургійного бізнесу. Надано всебічну характеристику функціонування металургійного комплексу в Україні та виділено актуальні проблеми, що супроводжують цей процес. Визначено основні господарсько-правові заходи з забезпечення покращання інвестиційно-інноваційного клімату на вітчизняних металургійних підприємствах і підвищення їх конкурентоздатності.

Обгрунтовано визначення принципу процесуальної економії господарського судочинства, аргументовано його належність до галузевих і функціональних принципів господарського судочинства. Запропоновано запровадити у господарське судочинство обмежену договірну підсудність, письмове провадження, одноособовий перегляд апеляційною інстанцією судових рішень у випадках, встановлених законом. Обгрунтовано використання показань свідків як доказів під час розгляду та вирішення справи судом першої інстанції для доказування тих фактів (обставин), які неможливо довести іншими засобами доказування. Вироблено пропозиції щодо вдосконалення процесуальної відповідальності учасників судового процесу у випадку зловживання ними процесуальними правами, уточнено повноваження апеляційної та касаційної інстанцій щодо перегляду судових рішень. Розвинуто положення щодо визначення територіальної підсудності за вибором позивача, роз'єднання позовних вимог, відкликання та відмови від апеляційної (касаційної) скарги, приєднання до апеляційної (касаційної) скарги. Викладено напрями подальшого вдосконалення господарсько-процесуального законодавства України у контексті реалізації принципу процесуальної економії щодо наслідків закінчення процесуальних строків, підстав і порядку їх поновлення чи продовження, запровадження у господарське судочинство категорії "розумний строк розгляду та вирішення справи".

Дисертацію присвячено дослідженню господарсько-процесуальних строків як інституту, що забезпечує оперативне й ефективне вирішення господарських спорів, і потребує вдосконалення у процесі модернізації господарського процесуального законодавства. Обгрунтовано комплексну природу господарсько-процесуальних строків, що мають не лише процесуальне, а й матеріальне значення, забезпечуючи ефективне функціонування господарської системи загалом. Здійснено класифікацію господарсько-процесуальних строків за способом встановлення на законодавчі та строки судового призначення; для кожного виду об'єктивною потребою є встановлення критеріїв розумності, ефективності та відповідності призначенню судового розгляду загалом та окремим його етапам (формам) зокрема. Обгрунтовано, що для оптимізації господарсько-процесуальних строків для конкретних категорій справ необхідне встановлення диференціації моменту відліку процесуального строку від закінчення строку на поштовий перебіг під час документообігу; диференціації процесуальних строків залежно від складності справ та кількості їх учасників, виду провадження тощо; зупинення перебігу процесуальних строків залежно від об'єктивних обставин і волевиявлення усіх учасників процесу для створення умов для примирення сторін та досягнення об'єктивної істини у справі; врахування потреб встановлення розумного та справедливого навантаження на суддів. Проблеми додержання процесуальних строків поділено на дві основні складові: додержання цих строків учасниками процесу та їх додержання суддями господарських судів. Визначено засоби запобігання зловживання процесуальними правами під час реалізації законодавчих положень щодо господарсько-процесуальних строків. Обгрунтовано напрями вдосконалення господарського процесуального законодавства у частині темпоральних норм.

Досліджено проблеми використання адміністративної відповідальності як засобу державного регулювання діяльності арбітражних керуючих в Україні. Розкрито значення адміністративної відповідальності для забезпечення законності в діяльності арбітражних керуючих, описано адміністративно-деліктну складову їх правового статусу. Проаналізовано підстави адміністративної відповідальності арбітражних керуючих з точки зору особливостей складу відповідних адміністративних правопорушень, а також з точки зору наявності реальної можливості притягнення арбітражних керуючих до адміністративної відповідальності за вчинення таких правопорушень. Розкрито можливості притягнення арбітражних керуючих до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних корупційних правопорушень. Показано шляхи удосконалення нормативних конструкцій підстав адміністративної відповідальності арбітражних керуючих. Розглянуто особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення арбітражних керуючих, особливо в частині доказування по основних видах адміністративних правопорушень арбітражних керуючих, а також з точки зору відповідності адміністративно-юрисдикційних повноважень суб'єктів уповноважених здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення арбітражних керуючих їх загальному правовому статусу. Запропоновано відповідні зміни та доповнення до чинного законодавства про адміністративну відповідальність та законодавства про банкрутство.

Досліджено правову природу, поняття та ознаки окремої думки (ОД) судді у господарському процесуальному праві України. Запропоновано визначення поняття "окрема думка судді" та систему ознак ОД. Визначено завдання, функції та види ОД, проаналізовано вимоги до них, на підставі чого виявлено недоліки у правовому регулюванні та запропоновано шляхи їх усунення. Виявлено особливості викладення та оформлення ОД судді в господарському судочинстві. Досліджено суб'єкти, об'єкти та підстави викладення ОД. Визначено момент остаточного оформлення ОД судді. Уточнено структуру ОД судді та її обов'язкові складові. Досліджено наслідки викладення ОД судді господарського суду. Внесено пропозиції щодо вдосконалення порядку викладення ОД судді господарського суду.

Дослідженню господарсько-процесуальний статус фізичних осіб, зацікавлених у розгляді справи у господарському суді, для вдосконалення господарського процесуального законодавства. Встановлено, що юридична зацікавленість у розгляді господарської справи фізичної особи є мотивом участі цієї особи у господарському процесі для досягнення певного матеріально-правового та/або процесуального результату під час розгляду господарської справи, що визначає її процесуальний статус учасника на різних стадіях та у видах провадження. Визначено засоби недопущення зловживання процесуальними правами, пов’язаними зі зміною правового статусу фізичною особою, та посилення прав кредиторів - фізичних осіб-негосподарюючих суб’єктів у господарському процесі для забезпечення соціальної справедливості, захисту споживчого етапу суспільного виробництва, підвищення ділової активності та розвитку економіки в інтересах споживачів. Обгрунтовано об'єктивні межі розвитку виключної компетенції господарських судів у зв'язку із залученням непрофесійних учасників, наголошено на недоцільності уніфікації процесуальних процедур, які можуть зруйнувати загальну логіку та призначення господарського процесу.

Досліджено особливості розвитку групового позову в країнах світу та Україні. Визначено правову природу групового позову. Запропоновано дефініцію "груповий позов". Проаналізовано складові права на груповий позов у господарському процесі та його елементи. Розкрито особливості захисту прокурором групового інтересу в господарському судочинстві, можливості використання групового позову під час захисту інтересів господарського товариства. Запропоновано використовувати груповий позов за заявами громадських об'єднань та асоціацій. Уточнено специфіку статусу учасників провадження за груповими позовами в господарському судочинстві. Досліджено особливості порушення провадження, судового розгляду та викладення судового рішення у справах за груповими позовами. Внесено пропозиції щодо впровадження групових позовів у господарський процес України.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми правового регулювання третейського розгляду (ТР) цивільно-правових спорів (ЦПС) в Україні як одного зі способів альтернативного вирішення спорів. Виділено й охарактеризовано етапи становлення та розвитку ТР ЦПС на територій сучасної України. Розглянуто особливості правового регулювання ТР за чинним законодавством України. Визначено місце ТР у системі способів альтернативного вирішення спорів і в системі права України, а також його зв'язок із цивільним процесуальним правом. Вдосконалено класифікацію третейських угод, запропоновано закріпити на законодавчому рівні укладення багаторівневих, альтернативних і гібридних третейських угод. Виявлено й охарактеризовано особливості рішення третейського суду. Сформульовано пропозиції про вдосконалення чинного законодавства щодо розгляду ЦПС третейськими судами, а також діяльності компетентних судів у провадженнях, пов'язаних із ТР.

Висвітлено проблеми господарського (торговельного) права, вирішення господарських (торгових) спорів, розгляду справ про банкрутство в Україні та Німеччині. Проаналізовано правосуб'єктність арбітражного керуючого в процедурі банкрутства. Розглянуто питання розвитку інституту неспроможності (банкрутства) в Україні, визнання господарських зобов'язань недійсними, реалізації прав на інтелектуальну власність у цивільних судах. Розкрито проблеми реалізації конституційної територіальності та спеціалізації судової системи України.

Освещены проблемы хозяйственного (торгового) права, решения хозяйственных (торговых) споров, рассмотрения дел о банкротстве в Украине и Германии. Проанализирована правосубъектность арбитражного управляющего в процедуре банкротства. Рассмотрены вопросы развития института неспособности (банкротства) в Украине, признания хозяйственных обязательств недействительными, реализации прав на интеллектуальную собственность в гражданских судах. Раскрыты проблемы реализации конституционной территориальности и специализации судебной системы Украины.

Розкрито теоретичні основи арбітражного процесуального права України. Удосконалено механізм визнання рішень іноземних арбітражів. Особливу увагу приділено теоретико-концептуальному аспекту судоустрою України. Наведено рекомендації десятої Всеукраїнської науково-практичної конференції "Стратегія економічного розвитку і арбітражний суд України: проблеми та перспективи".

Досліджено державні механізми стимулювання технологічного розвитку як основний фактор економічного зростання. Висвітлено проблеми економічних перетворень та охарактеризовано промислову політику України. Відображено актуальні проблеми формування відкритої економіки України у контексті європейської інтеграції. Розглянуто питання практики застосування конкурентного законодавства. Викладено деякі аспекти розгляду справ у арбітражних судах за участю органів державної податкової служби України. Проаналізовано роль арбітражних судів у забезпеченні законності в економічних правовідносинах і протидії економічним правопорушенням. Описано структуру тіньової економіки. Визначено основні напрямки міжнародного співробітництва в галузі боротьби зі злочинністю.

Вперше систематизовано і узагальнено практику застосування суддями арбітражного процесуального законодавства України. Викладено норми Арбітражного процесуального кодексу України, витяги з окремих законодавчих актів, що містять певні процесуальні норми, судову практику та відповідні роз'яснення Вищого арбітражного суду України. Представлено тексти окремих законодавчих та нормативних актів, що пов'язані з застосуванням норм арбітражного процесуального законодавства (АПЗ). Наведено текст лекцій за програмою навчального курсу АПЗ, який вивчається у вищих юридичних навчальних закладах України.

Розглянуто питання правового регулювання процедур вирішення податкових спорів (ПС). Розкрито зміст процедурного регулювання відносин оподаткування та наведено класифікацію податкових процедур. Описано механізм вирішення ПС як різновиду податкових конфліктів. Викладено теоретичні положення щодо вдосконалення чинного податкового та адміністративного законодавства, визначено шляхи вирішення ПС.

Вперше визначено підставу податкового спору як невиконання податкового обов'язку, що призводить до невирішеного конфлікту між сторонами спору. Зазначено, що ефективність правового впливу може бути досягнута лише шляхом поєднання матеріального та процесуального впорядкування відносин оподаткування. Розкрито зміст процедурного регулювання та класифікацію податкових процедур. Шляхи вирішення податкових спорів досліджено на підставі деталізації режиму адміністративного апеляційного узгодження та судового порядку вирішення податкових спорів. Подолання податкового конфлікту в межах доюрисдикційної процедури з'ясовано в порівняльно-історичному плані, проаналізовано досвід інших країн. В такому ж аспекті досліджено і процедури вирішення податкових спорів спеціалізованими судами.

Розкрито поняття претензійно-позової роботи та її призначення, визначено строки (терміни) її здійснення у цивільному праві. Проаналізовано досудове врегулювання господарських спорів, систему господарських судів, а також обгрунтовано підсвідомчість і підсудність справ господарського суду. Визначено учасників судового та принципи господарського процесів. Розглянуто докази та засоби доказування у господарському процесі, охарактеризовано поняття позову. Проаналізовано стадію порушення провадження у справі, висвітлено особливості процесів підготовки до судового розгляду та судового розгляду. Приділено увагу переглядам судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, а також перегляду рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами. Розглянуто процес виконання рішення господарського суду.

Досліджено проблеми правового регулювання процесуальних відносин у справах про банкрутство. Надано характеристику провадження у справах про банкрутство як самостійного виду судового провадження в господарському судочинстві. Визначено особливості суб'єктного складу, об'єкту та змісту процесуальних правовідносин у справах про банкрутство. Розглянуто характер повноважень господарського суду у справах про банкрутство та його функції на кожній із стадій провадження у справі. Проаналізовано процесуальні особливості застосування до боржника судових процедур банкрутства. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення процесуальних норм, які регулюють порядок розгляду справ про банкрутство.

Проведено аналіз доктринальних положень щодо земельних юрисдикційних правовідносин (ЮП)і проведено їх класифікацію. Значну увагу приділено поняттю, ознакам, структурі земельних ЮП. Запропоновано визначення земельної юрисдикційної діяльності та земельних ЮП, обгрунтовано самостійність земельних ЮП. Проведено порівняльно-правовий аналіз земельних ЮП за чинним Земельним кодексом України та земельним законодавством зарубіжних країн. На підставі дослідження практики реалізації земельних юрисдикційних норм в судовому та позасудовому порядку сформульовано наукові підходи до земельного юрисдикційного процесу. Запропоновано конкретні зміни та доповнення до чинного законодавства України, що забезпечить підвищення ефективності вирішення земельних спорів.

Розглянуто питання правового регулювання неспроможності (банкрутства) в історичному, теоретичному та практичному аспектах. Наведено визначення поняття права неспроможності (банкрутства), розкрито основні категорії правового регулювання відносин з цього питання та визначено правовий статус суб'єктів цього права. Проаналізовано судові процедури банкрутства: розпорядження майном, санацію, ліквідацію та мирову угоду. Особливу увагу приділено банкрутству окремих категорій боржників, зокрема комерційних банків. Висвітлено правове регулювання неспроможності (банкрутства) в зарубіжних країнах (Англії, Німеччині, Росії, США та Франції).