Розглянуто теоретичні та практичні питання науково-методичного забезпечення діяльності міліції як органу дізнання у розкритті та розслідуванні злочинів. З'ясовано роль та місце даної структури серед органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю в Україні. Досліджено основні етапи становлення та розвитку, організації та діяльності органів дізнання міліції України, визначено їх оптимальну структуру та повноваження. Проведено порівняльний аналіз правового регулювання діяльності міліції як органу дізнання в Україні та поліції деяких зарубіжних країн (США, Англії, Франції, ФРН, Росії, Білорусії, Грузії). Проаналізовано існуючі суперечності у визначенні правової природи міліції як органу дізнання та його місця в досудовому розслідуванні. Розкрито зміст поняття та види науково-методичного забезпечення діяльності міліції як органу дізнання й обгрунтовано шляхи підвищення ефективності його функціонування у сфері розкриття та розслідування злочинів.

Вивачено актуальні правові, теоретичні та практичні проблеми нормативно-правового регулювання діяльності органу дізнання. Сформульовано визначення "нормативно-правове регулювання діяльності органу дізнання". Охарактеризовано імперативний і змагальний методи кримінально-процесуального регулювання діяльності зазначених органів. Установлено елементи механізму такого регулювання, їх співвідношення та взаємний вплив. Визначено роль окремих правових засобів у регулюванні кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання.

Досліджено актуальні правові, теоретичні та практичні питання організації та проведення дізнання органами прикордонної служби. Розкрито сутність дізнання у кримінальному процесі України, виявлено перспективи його розвитку. Розглянуто існуючі види та зміст кримінально-процесуальної діяльності Державної прикордонної служби України. Проаналізовано сучасний стан і тенденції розвитку кримінально-процесуального вітчизняного законодавства, що регламентує правовий статус суб'єктів кримінального процесу, які реалізують повноваження органу дізнання. Досліджено особливості взаємодії прикордонної служби з іншими правоохоронними структурами (органами дізнання, слідчим, прокурором, судовими організаціями) у сфері кримінально-процесуальних правовідносин. Проаналізовано теоретичні положення щодо інституту порушення кримінальних справ, провадження та закінчення дізнання у кримінальному процесі України й особливості реалізації повноважень органів прикордонної служби на досудових стадіях кримінального процесу. Встановлено взаємозв'язок процесуальних і непроцесуальних форм діяльності органів Державної прикордонної служби України під час виконання завдань кримінального судочинства. Визначено процесуальні умови використання оперативно-розшукових та інших даних у розслідуванні злочинів, пов'язаних з порушенням державного кордону України. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства та розробки проекту КПК України (реєстр N 3456-1), спрямовані на поліпшення ефективності кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання та здійснення даного процесу Державною прикордонною службою.

Досліджено теоретичні та практичні питання створення та діяльності слідчо-оперативних груп (СОГ). Розкрито суть СОГ як специфічної форми взаємодії органів досудового слідства та дізнання під час розслідування злочинів. Запропоновано їх класифікацію. Досліджено правові й організаційні проблеми створення СОГ, особливості правильного визначення їх складу, вибору, призначення й обсягу повноважень керівників, особливості правовідносин керівника СОГ з її членами, а також керівника СОГ та її членів з окремими суб'єктами кримінального процесу. Визначено основні принципи діяльності СОГ і особливості її планування. Проаналізовано практику їх діяльності у процесі розкриття та розслідування окремих видів злочинів, зокрема, проти особи та у сфері економічної діяльності. Наведено пропозиції щодо вдосконалення взаємодії органів досудового слідства та дізнання під час провадження у кримінальних справах і вдосконалення законодавства і правозастосувальної практики взаємодії органів досудового слідства та дізнання у складі слідчо-оперативних груп.

Визначено місце дізнання у Кримінальному кодексі України. Розкрито суть понять дізнання, органу дізнання та особи, яка його проводить. Значну увагу приділено питанням стосовно особливостей провадження різних видів кримінально-процесуальної діяльності органу дізнання, і, зокрема, дотриманню прав і законних інтересів осіб, які беруть у ній участь. Запропоновано основні напрямки раціоналізації процесуальної діяльності, вдосконалення організаційної побудови органів дізнання, принципів формування кадрів, матеріально-технічного та наукового забезпечення діяльності підрозділів дізнання. Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення діяльності даних органів.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми процесуального становища органу дізнання у кримінально-процесуальному доказуванні, межі його компетенції. Внесено науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, зміцнення становища та ролі органу дізнання як суб'єкта доказування у кримінальному процесі.

Досліджено та проаналізовано з періоду Київської Русі до сьогодення виникнення та розвиток фіскальних органів, що займалися збором податків, виявляли осіб, які ухилялися від їх сплати та реагували на такі порушення. Проведено аналіз діяльності податкової міліції як органу дізнання. Показано її роль у виявленні злочинів у сфері оподаткування та наповненні державного бюджету. Досліджено органи дізнання з часів Російської імперії до сьгодення, їх функції, повноваження та роль у боротьбі з податковою злочинністю. Проведено дослідження податкових злочинів, способів їх вчинення. Надано авторське визначення "податкового злочину" та "способу його вчинення". Розглянуто особливості проведення першочергових слідчих дій за провадження дізнання по злочинах вчинених у сфері оподаткування. Показано роль і значення існуючих інформаційних технологій, інформаційно-аналітичних, довідкових автоматизованих систем у виявленні, розслідуванні та запобіганні злочинам у сфері оподаткування.

Розглянуто теоретичні та практичні питання, пов'язані з особливостями проведення розслідування злочинів слідчими та слідчо-оперативними групами та з міжвідомчим складом учасників. Розкрито суть процесу групового розслідування та визначено зміст понять слідчої та слідчо-оперативної групи. Проаналізовано підстави їх утворення та діяльності, а також особливості розподілу функціональних обов'язків між учасниками. Визначено процесуальне положення керівника слідчої (слідчо-оперативної) групи. Обгрунтовано необхідність урахування організаційно-правових закономірностей розслідування слідчою та слідчо-оперативною групою та внесення відповідних змін до КПК України. Наголошено на провідній ролі здійснення судового контролю та прокурорського нагляду під час розслідування злочинів слідчою або слідчо-оперативною групою з урахуванням специфіки групової діяльності.

Розглянуто комплекс теоретичних і практичних питань, що пов'язані з реалізацією міліцією як органом дізнання профілактичної функції. Проаналізовано практичну діяльність підрозділів дізнання органів внутрішніх справ (ОВС), нормативну базу, літературні джерела. Розроблено положення наукової теорії запобігання вчиненню злочинів у ході розслідування кримінальної справи. Визначено загальнотеоретичне поняття профілактичної функції міліції як органу дізнання, розкрито його ознаки, суть. Наведено відповідні класифікації кримінально-процесуальних функцій. Розглянуто засоби здійснення профілактичної функції, до яких відносяться процесуальна і не процесуальна діяльність органів дізнання ОВС.

Исследован процессуальный статус оперативно-разыскной деятельности (ОРД) в уголовном судопроизводстве после законодательной ее регламентации. Особое внимание уделено доказательственному значению оперативно-разыскной информации. Доказано, что отсутствие четкой регламентации права, обязанностей и ответственности субъектов ОРД негативно сказываются на процессе становления правового государства, а также сковывают оперативных сотрудников, порождают робость перед острой комбинацией, вынуждают придерживаться стандартных, во многом устаревших форм "тактики" пассивного выжидания.

Розглянуто сутність і особливості взаємодії органів досудового слідства з органами дізнання. Розкрито правовий зміст процесуальних і непроцесуальних форм взаємодії, описано її особливості залежно від слідчих ситуацій, що виникають у процесі провадження досудового слідства. Запропоновано критерії оцінки ефективності взаємодії слідчого з органами дізнання, показано їх значення для удосконалення діяльності досудового слідства.

Рассмотрены сущность и особенности взаимодействия органов досудебного следствия с органами дознания. Раскрыто правовое содержание процессуальных и непроцессуальных форм взаимодействия, описаны их особенности в зависимости от следственных ситуаций, возникающих при внедрении досудебного следствия. Предложены критерии оценки эффективности взаимодействия следователя с органами дознания, показано их значение для усовершенствования деятельности досудебного следствия.

Предложены направления по укреплению и дальнейшему развитию уголовно-процесуального законодательства Украины, способствующие практическоу решению задач, возникающих в ходе оперативных мероприятий при рассмотрении вопроса о задержаниии лица , подозреваемого в совершении преступления, возбуждения уголовного дела на основе материалов, свидетельсвующих о совершенном преступном деянии. Данные предложения могут быть использованы в процессе изменения законодательства Украины, а также при разработке и принятии нового Уголовно-процессуального кодекса, в практической деятельности органов дознания.

Досліджено розвиток, становлення та використання слідів у криміналістиці, криміналістичне поняття, а також наведено класифікації слідів, слідів людини та супутніх їм слідів. Розглянуто закономірності їх утворення, а також можливості та способи встановлення з їх допомогою окремих фактів й обставин у діяльності органів дізнання Прикордонних військ України. На підставі вивчення теорії та практики органів дізнання Прикордонних військ України наведено пропозиції щодо удосконалення огляду місця події і роботи з різними слідами людини та супутніми їм слідами (рук людини, транспорту, тварин, запаху, мікрослідами) у ході розслідування незаконного перетинання державного кордону.

Комплексно досліджено теоретичні та практичні проблеми щодо всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчого, вдосконалення її правової регламентації та практики застосування. На підставі аналізу чинного кримінально-процесуального законодавства України, проекту Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України, міжнародних документів стосовно порядку провадження судочинства, рішень Європейського суду з прав людини, законодавства інших країн, судової статистики, результатів анкетування практичних працівників, а також наукових праць обгрунтовано теоретичні положення та наведено практичні рекомендації з метою вдосконалення всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчих. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного КПК України.

Вивчено сучасний стан взаємодії слідчого з органом дізнання, її межі, правову процедуру та значення для прийняття юридичних рішень. Досліджено організаційно-правові та психологічні умови та чинники, що впливають на зазначену взаємодію. Створено теоретико-правову основу цієї взаємодії, наведено рекомендації щодо змін і доповнень до чинного кримінально-процесуального законодавства та проекту нового КПК України. Розроблено та апробовано процедуру експериментального виявлення та коригування конфліктної установки у взаємодіючих суб'єктів. Визначено професійно-психологічні властивості, необхідні для ефективної взаємодії. Наведено пропозиції щодо вдосконалення організації та проведення професійної психологічної підготовки слідчого та органу дізнання до взаємодії.

Розглянуто актуальні питання подальшого реформування діяльності органів досудового розслідування, викладено пропозиції щодо вдосконалення існуючих форм провадження по кримінальних справах: дізнання та досудового слідства. Побудовано модель структури системи органів розслідування з урахуванням запропонованих змін порядку їх процесуальної діяльності.

Рассмотрены актуальные вопросы дальнейшего реформирования деятельности органов досудебного расследования, изложены предложения по усовершенствованию существующих форм производства по уголовным делам: дознания и досудебного следствия. Смоделировано построение системы органов расследования с учетом предложенных изменений порядка их процессуальной деятельности.

The urgent questions of further reforming of activity of organs of pre-trial fact-finding are reviewed, the proposals on advancing present modes of production on criminal cases are set up: investigation and pre-trial consequent. The building of a system of investigator agencies is simulated in view of offered changes about their processual activity.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4УКР)721.01 + Х883.9(4УКР)73

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Злочинність в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4Укр)112.011.013.3 + Х893.9(4Укр)721.01

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4Укр)721.01

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ