Досліджено правові та практичні аспекти реалізації прокурором кримінальної процесуальної компетенції у досудовому провадженні. На підставі аналізу співвідношення понять "компетенція", "компетенція прокурора", "повноваження", "предмет відання", "компетентність" сформульовано узагальнене поняття "кримінальної процесуальної компетенції прокурора у досудовому провадженні", на підставі якого визначено структурні елементи кримінальної процесуальної компетенції прокурора в досудовому провадженні та досліджено їх функціональне призначення та взаємозв'язок. Визначено поняття, сутність та перелік кримінальних процесуальних функцій, які реалізує прокурор у досудовому провадженні. Наведено визначення та проаналізовано сутність предмета відання прокурора у досудовому провадженні, окреслено та досліджено коло повноважень, які прокурор здійснює у досудовому провадженні. Визначено та досліджено обсяг і межі кримінальної процесуальної компетенції прокурора у досудовому провадженні та встановлено взаємозв'язок цих понять. На основі вивчення наукової літератури, досвіду зарубіжних країн, законотворчої діяльності державних органів і наявної практики реалізації кримінальної процесуальної компетенції прокурора у досудовому провадженні, запропоновано пропозиції щодо внесення змін до кримінального процесуального законодавства України, які мають на меті вдосконалення діяльності органів прокуратури у досудовому провадженні.

Розроблено теоретичні положення, що розкривають поняття, значення, особливості взаємодії слідчих та оперативних підрозділів під час реалізації таємної інформації та формування на цій основі пропозицій, спрямованих на вдосконалення кримінального процесуального законодавства України. Сформульовано поняття таємної інформації та класифіковано її види, що використовуються у кримінальному провадженні. Сформульовано поняття реалізації таємної інформації у кримінальному процесі та охарактеризовано її використання під час доказування. Виділено основні умови взаємодії слідчих та оперативних підрозділів під час реалізації таємної інформації у кримінальному провадженні. Виокремлено форми та види взаємодії слідчих та оперативних підрозділів у разі реалізації таємної інформації у кримінальному провадженні. Охарактеризовано взаємодію слідчих та оперативних підрозділів під час одержання таємної інформації у кримінальному провадженні. Визначено основні етапи реалізації таємної інформації під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Сформульовано й обгрунтовано пропозиції стосовно вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства в частині, що стосується реалізації таємної інформації у кримінальному провадженні.

З'ясовано сутність кадрової політики в органах досудового слідства (ОДС) МВС України. Визначено систему роботи з персоналом в ОДС. Проаналізовано правове регулювання роботи з персоналом в ОДС МВС України. Визначено сутність, мету та форми управління персоналом ОДС. Наведено суб'єктно-об'єктну характеристику управління персоналом в ОДС країни. Проаналізовано механізм управління персоналом ОДС. Визначено роль керівника у системі управління персоналом ОДС МВС. Досліджено проблемні питання вдосконалення підготовки слідчих у ВНЗ системи МВС України. Сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до нормативно-правових актів із зазначених питань. Визначено сутність кадрової політики в ОДС МВС України. Описано систему роботи з персоналом в органах ОДС МВС. Наведено поняття та форми управління персоналом ОДС.

Проаналізовано та вирішено організаційно-правові проблеми роботи з персоналом органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ (МВС) України. З'ясовано суть кадрової політики в зазначених органах. Здійснено аналіз правового регулювання роботи з персоналом в органах досудового слідства МВС України. Визначено суть, мету та форми управління цим персоналом. Здійснено суб'єктно-об'єктну характеристику та висвітлено механізм управління персоналом органів досудового слідства. Визначено роль керівника у системі даного управління. Досліджено проблемні питання вдосконалення підготовки слідчих у ВНЗ системи МВС України. Сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до нормативно-правових актів з зазначених питань.

Розглянуто проблеми оцінювання ефективності діяльності органів кримінального переслідування в Україні та шляхи її забезпечення. Розкрито ефективність застосування кримінально-правових норм, наведено критерії оцінювання результативності кримінально-процесуальної діяльності та судового контролю, визначено чинники, що свідчать про ефективність організаційно-тактичних засобів досудового розслідування. Проаналізовано міжнародний досвід в цій сфері.

Рассмотрена проблема оценивания эффективности деятельности органов криминального преследования в Украине и пути ее обеспечения. Раскрыта эффективность использования криминально-правовых норм, приведены критерии оценивания результативности криминально-процессуальной деятельности и судебного контроля, определены факторы, которые свидетельствуют об эффективности организационно-тактических способов досудебного расследования. Проанализирован международный опыт в этой сфере.

Висвітлено криміналістичні методи пізнання невербальної інформації. Викладено напрями використання даних автоматизованих інформаційних систем у ході кримінального провадження. Подано характеристику злочинних організацій, лідерів та активних учасників у справах про шахрайство у сфері обігу нерухомості. Проведено кримінальний аналіз деяких елементів криміналістичної характеристики примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань. Запропоновано наукові підходи щодо застосування примусу під час проведення освідування. Розкрито особливості інтерпретації невербальної інформації під час провадження слідчих дій.

Висвітлено теоретичні та практичні питання визначення й класифікації слідчих помилок (СП), їх дослідження та запобігання на підставі вивчення сучасного стану слідчої та судової практики, аналізу чинного кримінального, кримінально-процесуального й іншого галузевого законодавства. Описано ознаки та види СП, зокрема, слідча діяльність, відступ слідчого від криміналістичних рекомендацій та застосування слідчим матеріального та процесуального законодавства, негативні наслідки для розслідування злочину, неповне досудове розслідування, оцінювання доказів, неправильне застосування кримінального закону, порушення процесуального закону та тактики розслідування.

Освещены теоретические и практические вопросы определения и классификации следственных ошибок (СО), их исследования и предотвращения на основе изучения современного состояния следственной и судебной практики, анализа действующего уголовного, уголовно-процессуального и другого отраслевого законодательства. Описаны признаки и виды СО, в частности, следственная деятельность, отступления следователя от криминалистических рекомендаций и применения следователем материального и процессуального законодательства, отрицательные последствия для расследования преступления, неполное досудебное расследование, оценка доказательств, неправильное применение уголовного закона, нарушения процессуального закона и тактики расследований.

Узагальнено результати дослідження викрадень людей, вчинених злочинними групами. Визначено їх сутність і характерні особливості. Розкрито зміст основних елементів криміналістичної характеристики, виявлено й описано їх взаємозв'язки. Досліджено особливості початкового етапу розслідування викрадень людей, вчинених злочинними групами, що зумовило розгляд проблем порушення кримінальної справи. Розглянуто типові слідчі ситуації та визначено особливості взаємодії слідчого з оперативними підрозділами, проведення слідчих дій тощо. Розроблено методичні рекомендації для правоохоронців.

Розкрито теоретичні та практичні аспекти, пов'язані з проблемами реалізації органами досудового слідства їх основної кримінально-процесуальної функції - розслідування кримінальної справи. Досліджено гносеологічну природу виникнення функцій органів досудового слідства, визначено їх місце в системі інших функцій кримінального процесу. Обгрунтовано положення про те, що поряд з основною кримінально-процесуальною функцією розслідування на слідчого покладено виконання додаткових функцій (правозахисної, координаційної, кримінологічної). Запропоновано зміни до законодавчих актів України в аспекті даної проблеми.

Проведено комплексне дослідження проблем витребування та подання предметів і документів на досудових стадіях кримінального процесу. Сформульовано визначення понять витребування та надання предметів і документів, розкрито їх юридичну природу. Проаналізовано правовідносини, які виникають під час реалізації цих процесуальних дій, визначено права й обов'язки сторін. Доведено, що відсутність правової регламентації досліджуваних способів збирання доказів негативно впливає на судову та слідчу практику. Зроблено висновок про універсальність витребування та подання як окремих способів збирання доказів. Показано відмінність витребування від подання, розкрито роль у кримінальному процесі даних способів збирання доказів. Наведено пропозиції щодо удосконалення норм чинного кримінально-процесуального законодавства про регулювання проблемних питань збирання доказів. Розроблено зразки процесуальних документів, які доцільно складати за результатами провадження даних процесуальних дій.

Наведено результати досліження експерименту в досудовому розслідуванні як елемента слідчої тактики, який може бути застосований, зокрема, для одержання нової або уточнення наявної криміналістично значимої інформації у разі відсутності прямих доказів, що підтверджують причетність конкретної особи до вчинення злочину; у разі великої кількості прямих доказів, які підтверджують причетність конкретної особи до вчинення злочину, що може свідчити про їх навмисне фабрикування третіми особами; у випадку об'єктивної неможливості провести слідчу дію з причин смерті її учасників, часткового або повного знищення обстановки тощо. Увагу приділено правовим критеріям допустимості застосування психологічного експерименту у досудовому розслідуванні.

Розглянуто психологічний експеримент у досудовому розслідуванні як елемент слідчої тактики. Розкрито поняття "психологічний експеримент", процесуальні та правові підстави його застосування в досудовому розслідуванні. Наведено класифікацію психологічного експерименту. Виявлено підстави для невірної інтерпретації слідчим психофізіологічної реакції особи на пред'явлений подразник, запропоновано шляхи їх усунення. Обгрунтовано систему тактики застосування психологічного експерименту в досудовому розслідуванні щодо учасників кримінального процесу.

Проаналізовано теоретичні та методологічні засади криміналістичної тактики, правові, організаційні та тактичні принципи проведення окремих слідчих дій. Розглянуто новітні тенденції наукових досліджень у галузі криміналістичної стратегії, тактики, профілактики, мистецтва слідчої діяльності. Висвітлено проблеми діагностики, дослідження та прогнозування поведінки людини на досудовому слідстві, використання соціально-комунікаційних технологій, методів безпеки інформації. Розкрито наукові засади криміналістичної стратегії, методології, технології та мистецтва розслідування окремих видів злочинів, проблеми використання ЗМІ у процесі розслідування злочинів. Описано особливості методики розслідування міжнародних злочинів, а також злочинів у сфері високих технологій, легалізації (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом, порушення правил поводження з радіоактивними матеріалами та криміналістичної профілактики.

Проанализированы теоретические и методологические основы криминалистической тактики, правовые, организационные и тактические принципы проведения отдельных следственных действий. Рассмотрены новейшие тенденции научных исследований в области криминалистической стратегии, тактики, профилактики, искусства следственной деятельности. Освещены проблемы диагностики, исследования и прогнозирования поведения человека на досудебном следствии, использования социально-коммуникационных технологий, методов безопасности информации. Раскрыты научные основы криминалистической стратегии, методологии, технологии и искусства расследования отдельных видов преступлений, проблемы использования СМИ в процессе расследования преступлений. Описаны особенности методики расследования международных преступлений, а также преступлений в сфере высоких технологий, легализации (отмывания) денег, полученных преступным путем, нарушения правил обращения с радиоактивными материалами и криминалистической профилактики.

На основі аналізу теоретичних положень, законодавства та практики його застосування здійснено комплексне дослідження засади недоторканності житла чи іншого володіння особи у досудовому кримінальному провадженні. Проаналізовано розвиток законодавства щодо регламентації недоторканності житла. Розкрито сутність недоторканності житла чи іншого володіння особи, виокремлено та охарактеризовано ознаки "житла". Досліджено проблеми обмеження права на недоторканність житла чи іншого володіння особи у разі застосування домашнього арешту, затримання особи, тимчасового доступу до речей та документів, арешту майна. Проаналізовано процесуальні форми проникнення до житла чи іншого володіння особи під час проведення обшуку, огляду житла чи іншого володіння особи, обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи. Сформульовано та обгрунтовано пропозиції стосовно удосконалення норм КПК України в контексті предмета дослідження.

Вивчено актуальні правові, теоретичні та практичні проблеми досудового провадження у кримінальних справах про злочини окремих службових осіб, які обіймають особливо відповідальне становище. Розглянуто види впроваджень у кримінальному судочинстві. Досліджено правовий статус зазначених осіб, а також їх імунітет. Проаналізовано процесуальний порядок порушення кримінальної справи, проведення процесуальних дій і застосування заходів процесуального примусу щодо них. Наведено пропозиції з метою вдосконалення законодавчого врегулювання досудового провадження щодо окремих службових осіб, які обіймають особливо відповідальне становище, покращання слідчої та судової практики.

Рассмотрены особенности осмотра места происшествия при расследовании преступлений против жизни и здоровья граждан, собственности, общественной безопасности, должностных и экономических преступлений, а также преступлений, которые классифицируются по признакам субъекта, организации расследования, результатам предварительной деятельности.

Комплексно досліджено теоретичні та прикладні проблеми проведення перехресного допиту в розгляді кримінальних проваджень у суді. Проаналізовано законодавство України, практику його застосування та наявні у кримінальній процесуальній і криміналістичній доктрині наукові позиції щодо інституту перехресного допиту під час судового розгляду кримінальних справ. Досліджено поняття, сутність і правову природу перехресного допиту. Вивчено зарубіжний досвід і узагальнено наукові уявлення про процесуальну регламентацію перехресного допиту. Наголошено на недоліках законодавчого врегулювання і тактичного забезпечення цього виду судового допиту. Визначено коло суб'єктів його проведення. Досліджено тактичні особливості участі захисника та прокурора у підготовці та проведенні перехресного допиту в суді. Визначено систему та розкрито сутність тактичних прийомів перехресного допиту та їх об'єктно-ситуативну обумовленість. Обгрунтовано пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення нормативного регулювання відносин, пов'язаних із проведенням в суді перехресного допиту, а також його тактичного оснащення. Запропоновано законодавчо закріпити дефініцію перехресного допиту та визначити його межі. Обгрунтовано необхідність встановлення заборони обвинуваченому особисто вести перехресний допит потерпілого й окремих категорій свідків.

Досліджено поняття, правову природу негласних слідчих (розшукових) дій. Проаналізовано особливості процесуального порядку проведення таких дій та засоби, що використовуються під час їх проведення. Охарактеризовано окремі види негласних слідчих (розшукових) дій - пов'язаних та не пов'язаних з втручанням у приватне спілкування. Сформульовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення чинного законодавства з метою підвищенння ефективності проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Розглянуто основні етапи виникнення та розвитку слідчого експерименту як слідчої (розшукової) дії в кримінальному провадженні України. Сформульовано визначення поняття "слідчий експеримент", узагальнено його цілі. Виокремлено основні види слідчого експерименту. Охарактеризовано особливості проведення слідчого експерименту за кримінальним процесуальним законодавством окремих країн романо-германської та англо-американської правових систем. Визначено вимоги, дотримання яких є обов'язковим під час проведення слідчого експерименту. Встановлено роль і практичне значення морально-етичних якостей працівників правоохоронних органів під час провадження слідчого експерименту, а також дотримання необхідних психологічних засад. Виокремлено психологічні особливості слідчого експерименту. Узагальнено етапи процесу підготовки до проведення слідчого експерименту. Визначено перелік умов слідчого експерименту. З'ясовано основні положення щодо фіксації та оцінювання результатів слідчого експерименту.

Розкрито теоретичні та практичні засади наукового обгрунтування проблеми реалізації процесуальних повноважень органу дізнання, слідчого, прокурора на досудових стадіях кримінального процесу. Проаналізовано теоретичні положення щодо компетенцій органу дізнання на стадії порушення кримінальної справи. Увагу приділено забезпеченню процесуальної самостійності слідчого та здійсненню прокурорського нагляду та контролю на досудових стадіях кримінального процесу.