Розглянуто теоретичні та практичні питання тактики допиту, подані конкретні рекомендації з їх використання у діяльності правоохоронних органів. Досліджено форми допиту, прийоми відновлення пам'яті допитуваного, а також методику використання злочинної поінформованості, раптовості під час допиту, слідчих хитрощів, викриття неправдивих свідчень та подолання позиції відмови від їх подання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)012 + Х893.9(4УКР)722.071

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Информируется о законности и обоснованности процессуальных действий и итоговых решений, принимаемых органом дознания и следователем на стадии возбуждения уголовного дела при его прекращении; о процессуальном порядке обжалования незаконных и необоснованных процессуальных действий и итоговых решений. Рассматривается законность и обоснованность процессуальных действий при производстве предварительного следствия, процессуальный порядок разрешения жалоб на действия и решения следователя, органа дознания, ходатайств о производстве следственных действий, ареста и содержания под стражей.

Розглянуто проблеми допиту як інформаційного процесу та форми спілкування, а також захисту учасників кримінального процесу, тактичних прийомів та критеріїв їх допустимості. Проаналізовано актуальні питання застосування у кримінальному процесі нетрадиційних методів збирання доказової інформації, а саме: біоритмології, гіпнозу, поліграфа ("лай-детектор") тощо.

Дисертацію присвячено процесуальним, організаційним і тактичним проблемам допиту з урахуванням місця та його ролі в системі процесуальних засобів збору доказової інформації та сучасних умов боротьби зі злочинністю. Досліджено такі основні положення, як поняття криміналістичної тактики; розмежування власно тактики дій слідчого і правил раціонального проведення слідчих дій; поняття тактики злочинної діяльності; критерії оцінки правомірності й допустимості використання тактичних прийомів; основи та цілі систематизації тактичних прийомів допиту; заходи захисту осіб, які сприяють розслідуванню; завдання й напрямки вдосконалення процедури розслідування; проблеми "економії процесуальних засобів", зменшення термінів і обсягів "документування" розслідування, зокрема, розширення протокольної форми досудової підготовки матеріалів і переліку слідчих дій, допустимих у стадії вирішення питання щодо порушення кримінальної справи з числа не пов'язаних з реальним застосуванням засобів процесуального примусу; надання статусу протоколу допиту поясненням громадян; обов'язковості та створення умов для експериментальної перевірки запропонованих нововведень у сфері процесуальної діяльності.

Дисертацію присвячено дослідженню проблем психофізіологічної сутності узнавання і його використання під час проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Розкрито поняття і характеристику узнавання та упізнання з точки зору психології, фізіології та криміналістики. Розроблено тактику узнавання на початковому та подальшому етапах розслідування, вказано на способи фіксації та використання результатів узнавання під час розкриття та розслідування злочинів. Проаналізовано психологічні, тактичні та процесуальні аспекти упізнання. Запропоновано тактику пред'явлення для упізнання людини за ходою. Сформульовано концептуальні положення, обгрунтовано пропозиції та висновки щодо вдосконалення тактики впровадження узнавання й упізнання на попередньому слідстві.

Дисертація присвячена проблемам тактики провадження обшуку. В роботі досліджується можливості систематизації тактичних прийомів обшуку, побудови їх систем і підсистем. Запропоновані типові системи тактичних прийомів (тактичні комбінації), які є найбільш оптимальними у відповідних ситуаціях.

Досліджуються спірні питання діяльності прокуратури на етапі формування правової держави, поняття та система слідчих дій, методика нагляду прокурора за провадженням слідчих дій. Розглянуті проблеми участі прокурора в провадженні слідчих дій, здійсненні нагляду за виконанням закону в стадії порушення кримінальної справи. Запропоновані заходи, спрямовані на вдосконалення законодавства про прокурорський нагляд, а також кримінально-процесуального законодавства.

В соответствии с действующей программой курса "Криминалистика" изложены основные положения, относящиеся к теме "Допрос". Рассмотрены вопросы использования психологии в допросе, в частности, психологической характеристики формирования показаний, их оценки и проверки. Освещены проблемы установления психологического контакта, тактики производства допроса применительно к процессуальному положению лица, а также проблемы тактического риска, рефлексивного мышления и управления. Рассмотрены также проблемы этики допроса, подвергнуты критике "нетрадиционные приемы", противоречащие научным критериям допустимости приемов в судопроизводстве.

На основе комплексного исследования проблем окончания досудебного следствия (ДС) с позиции конституционного принципа разделения властей в уголовном судопроизводстве обоснована необходимость развития состязательных начал ДС, целесообразные формы его окончания в реформируемом уголовном процессе Украины. Систематизированы этапы исторического развития института окончания ДС. Проанализированы положения уголовно-процессуального закона Украины, регулирующие окончание ДС, исследованы спорные точки зрения по их совершенствованию и обоснована по ним точка зрения автора. Дано законодательное, теоретическое и практическое определение правового статуса следователя, начальника следственного подразделения и прокурора, а также разработана на этой основе эффективная конструкция этапа окончания ДС. Обосновано понятие итогового решения ДС и дана характеристика оптимальной формы обвинительного акта ДС. Обобщена практика принятия итогового решения об окончании ДС с обвинительным заключением, выявлены в ней тенденции, обусловленные несовершенством действующего закона, выработаны предложения по совершенствованию его норм. Разработаны предложения относительно рациональной методики составления обвинительного акта ДС.

На підставі вивчення й аналізу кримінальних справ стосовно крадіжок з проникненням у житло класифіковано різноманітні дії крадіїв - підготовка до крадіжки, безпосереднє проникнення у помешкання, заволодіння матеріальними цінностями, а також приховування слідів злочину. Визначено ефективну роль інформаційної бази про крадіжки у порівнянні з оперативними повідомленнями для встановлення подібності раніше скоєного злочину й особи крадія. Проаналізовано типові помилки, яких припускаються працівники слідчих та оперативно-розшукових органів під час першочергових слідчих дій. Значну увагу приділено послідовності та способу огляду місця крадіжки залежно від обставин скоєння злочину. З'ясовано роль спеціальних знань експерта-криміналіста та використання їх у виявленні, закріпленні та вилученні доказів на місці події, застосування технічних засобів у процесі виявлення та фіксації слідів проникнення у житло. Висвітлено питання про процесуальні дії слідчого у складі слідчо-оперативної групи. Досліджено тактичні прийоми та дані психології допиту потерпілих, свідків квартирних крадіжок відповідно до конкретних обставин справи. Обгрунтовано виправданість невідкладного пошуку необхідних суб'єктів без санкції прокурора, процесуальні особливості його проведення та оформлення, а також застосування техніко-криміналістичних засобів з метою виявлення викрадених речей та фіксації слідів. Конкретизовано особливості узгодження та співпраці слідчого з іншими оперативними працівниками та спеціалістами під час проведення першочергових слідчих дій. Доведено конкретну користь розгляду різних версій, а також планування конкретних слідчих

Дисертацію присвячено комплексному розгляду теоретичних і практичних проблем і шляхів їх вирішення щодо формування та реалізації на досудових стадіях кримінального судочинства кримінально-процесуальної активності потерпілого. Результатом дослідження є розкриття природи кримінально-процесуальної активності потерпілого у кримінальному судочинстві, теоретичне обгрунтування та формулювання на даній підставі пропозицій щодо доповнення і зміни чинного законодавства, а також включення запропонованих положень у новий Кримінально-процесуальний кодекс України.

Вміщено комплекс теоретичних і практичних питань щодо змісту, сутності, практичної значимості вивчення кримінально-процесуального конфлікту та конфліктної ситуації. Значну увагу приділено обставинам, що призводять до виникнення конфліктів на стадії попереднього розслідування під час провадження слідчих дій, прийняття процесуальних рішень органами, що мають владні повноваження. Висвітлено проблеми запобігання, усунення конфліктної ситуації, вирішення кримінально-процесуального конфлікту відповідними органами. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. Встановлено, що найбільш поширеними засобами вирішення кримінально-процесуальних конфліктів є застосування більш суворих заходів процесуального примусу, оскарження дій і рішень органів розслідування, законний вплив на обвинуваченого та його захисника з метою запобігання затягуванню строків слідства.

Висвітлено питання, пов'язані з поняттям, сутністю, підставами, умовами та процесуальним порядком зупинення попереднього розслідування. Проаналізовано на засадах сучасних поглядів, теоретичних концепцій кримінально-процесуального права, чинної Конституції, відомчих нормативних актів нові підходи щодо вирішення проблем, які не відповідають вимогам теорії та практики. Розглянуто нову додаткову умову зупинення досудового слідства: вжиття слідчим, органом дізнання необхідних заходів для забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином, на момент зупинення справи, за підставами де є наявність обвинуваченої особи. Запропоновано доповнити закон положенням про те, що довідка видається лікарем, який є спеціалістом у даній області захворювань і на лікуванні чи під наглядом якого перебуває обвинувачений, а також передбачити у законодавчому порядку створення слідчо-оперативних груп та форми їх діяльності. Сформульовано інші пропозиції щодо удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства та слідчо-судової практики, які мають відношення до даної проблеми.

Досліджено комплекс теоретичних і прикладних питань щодо нормативно-правового закріплення та реалізації процесуальної самостійності, а також незалежності слідчого під час розслідування злочинів. Розкрито сутність і значення процесуальної самостійності та незалежності слідчого, а також проаналізовано їх співвідношення. Висвітлено питання про доцільність визнання процесуальної незалежності слідчого принципом кримінального процесу з відповідним закріпленням його у кримінально-процесуальному законодавстві. Значну увагу приділено правовим гарантіям процесуальної самостійності та незалежності слідчого, а також визначенню їх системи та видів. Наведено загальну характеристику основних засобів забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчого, зокрема, правових гарантій реалізації, організаційно-правових гарантій, а також гарантій правового захисту процесуальної незалежності та самостійності слідчого. Сформульовано та аргументовано практичні рекомендації щодо реального забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчих у досудових стадіях кримінального судочинства.

Досліджено витоки і розвиток криміналістичного вчення про негативні обставини, їх значення у розслідуванні злочинів. Визначено поняття, походження і сутність різновидів негативних обставин, розкрито їх відображення в системі зв'язків причин та наслідків розслідуваного злочину. Запропоновано розв'язання дискусійних питань, які існують у теорії кримінального процесу та криміналістики щодо визначення поняття "негативні обставини", їх суті, природи різновидів, а також методів встановлення та меж використання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4УКР)722.072

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4Укр)722

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано сутність прав і законних інтересів обвинуваченого та розглянуто умови їх забезпечення на судовому слідстві. Розглянуто особливості, порядок правозабезпечувальної правозахисної діяльності щодо обвинуваченого в системі кримінального процесу, а також під час здійснення окремих процесуальних дій. Надано характеристику діяльності слідчого, захисника по забезпеченню прав і законних інтересів обвинуваченого. Висвітлено роль прокуратури та суду. Висловлено пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства.

Досліджено питання розробки та вдосконалення процесу розслідування внаслідок використання пізнавальних можливостей відтворення обстановки й обставин події. Розглянуто відтворення обстановки й обставин події як слідчу дію, процесуальну форму та метод пізнання. Визначено, що існуюча процесуальна форма обмежує пізнавальні можливості слідчої дії. Запропоновано шляхи вирішення даної проблеми, розроблено методичні рекомендації щодо підготовки, проведення, фіксації слідчої дії та використання отриманих результатів. Доведено, що ефективному розслідуванню сприятиме комплексне використання таких методів пізнання, як експеримент, реконструкція, моделювання та спостереження.