Вміщено комплекс теоретичних і практичних питань щодо змісту, сутності, практичної значимості вивчення кримінально-процесуального конфлікту та конфліктної ситуації. Значну увагу приділено обставинам, що призводять до виникнення конфліктів на стадії попереднього розслідування під час провадження слідчих дій, прийняття процесуальних рішень органами, що мають владні повноваження. Висвітлено проблеми запобігання, усунення конфліктної ситуації, вирішення кримінально-процесуального конфлікту відповідними органами. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. Встановлено, що найбільш поширеними засобами вирішення кримінально-процесуальних конфліктів є застосування більш суворих заходів процесуального примусу, оскарження дій і рішень органів розслідування, законний вплив на обвинуваченого та його захисника з метою запобігання затягуванню строків слідства.

Висвітлено питання, пов'язані з поняттям, сутністю, підставами, умовами та процесуальним порядком зупинення попереднього розслідування. Проаналізовано на засадах сучасних поглядів, теоретичних концепцій кримінально-процесуального права, чинної Конституції, відомчих нормативних актів нові підходи щодо вирішення проблем, які не відповідають вимогам теорії та практики. Розглянуто нову додаткову умову зупинення досудового слідства: вжиття слідчим, органом дізнання необхідних заходів для забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином, на момент зупинення справи, за підставами де є наявність обвинуваченої особи. Запропоновано доповнити закон положенням про те, що довідка видається лікарем, який є спеціалістом у даній області захворювань і на лікуванні чи під наглядом якого перебуває обвинувачений, а також передбачити у законодавчому порядку створення слідчо-оперативних груп та форми їх діяльності. Сформульовано інші пропозиції щодо удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства та слідчо-судової практики, які мають відношення до даної проблеми.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4Укр)722

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено комплекс теоретичних і прикладних питань виникнення, розвитку та реалізації кримінально-процесуальних відносин на початковому етапі досудового провадження. Розкрито зміст, об'єкт, коло суб'єктів кримінально-процесуальних відносин на початковому етапі досудового провадження та юридичні факти, що викликають їх появу, проаналізовано місце процесуальних відносин у механізмі правового регулювання. З'ясовано співвідношення кримінально-процесуальних відносин з іншими видами правових відносин (кримінально-правовими, адміністративно-процесуальними, прокурорсько-наглядовими). З урахуванням сучасних поглядів і теоретичних концепцій кримінально-процесуального права, положень Конституції України, чинного законодавства, окремих положень відомчих нормативних актів розглянуто специфіку кримінально-процесуальних відносин на початковому етапі досудового провадження та запропоновано шляхи удосконалення зазначеного виду правових відносин. Досліджено процесуальні й організаційні форми взаємодії державно-владних суб'єктів, які ведуть кримінальний процес. Сформульовано й аргументовано пропозиції та рекомендації щодо внесення змін і доповнень до чинного та проекту нового КПК України.

Розкрито сутність слідчої ситуації, конкретизовано її зміст щодо методики розслідування злочинів, розглянуто місце даної ситуації у категоріальному апараті та термінології криміналістики. Проаналізовано використання методів інших наук під час розробки інформаційного моделювання вирішення складних слідчих ситуацій, висвітлено проблему класифікації та типізації останніх. Запропоновано систему критеріїв класифікації слідчих ситуацій. Визначено особливості слідчих ситуацій залежно від виду розслідуваного злочину, етапу розслідування, процесуального становища та відносин між учасниками досудового слідства та кримінального процесу. Розглянуто систему заходів з метою подолання складних слідчих ситуацій, що охоплює методику оцінки зазначеної ситуації як складновирішуваної, виявлення та аналіз слідчих помилок і складання плану виходу з таких ситуацій. Наведено пропозиції стосовно підготовки програм (алгоритму) вирішення складних слідчих ситуацій та варіант такої програми.

Розглянуто правові основи використання методів психологічного впливу у слідчій практиці; проаналізовано головні критерії допустимості застосування засобів впливу.

Рассмотрены правовые основы использования методов психологического воздействия в следственной практике; проанализированы основные критерии допустимости применения средств воздействия.

The legal fundamentalists of usage of methods of psychological effect in investigator practice are reviewed; the main yardsticks of admissibility of applying of means of effect are parsed.

Охарактеризовано предмет і систему криміналістики у контексті аналізу окремих проблем слідчої діяльності. Обгрунтовано концепцію слідчої діяльності, визначено її мету, завдання, принципи та функції, показано їх роль у розробці та застосуванні прийомів і засобів розслідування злочинів. Наведено характеристику слідчої діяльності у період реформування кримінально-процесуального законодавства України. Показано вплив соціально-економічних та правових умов розвитку суспільства на подальше удосконалення слідчої діяльності, охарактеризовано засоби та прийоми реалізації відповідно до її кримінально-процесуального та криміналістичного аспектів. Особливу увагу приділено питанням використання методів психологічного впливу під час розслідування злочинів, встановлено підстави та межі їх застосування. Розглянуто кримінально-процесуальний, морально-етичний, психологічний та організаційно-тактичний аспекти слідчих дій, показано їх місце в структурі слідчої діяльності. Проаналізовано взаємозв'язок змісту та завдань слідчої діяльності з засобами та прийомами її здійснення. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства та наведено рекомендації щодо ефективного провадження слідчих дій під час розслідування злочинів. Визначено основні напрями удосконалення слідчої діяльності.

Охарактеризованы предмет и система криминалистики в контексте анализа отдельных проблем следственной деятельности. Обоснована концепция,определены цель, основные задания, принципы и функции следственной деятельности, показана их роль в разарботке и применении приемов и средств расследования преступлений. Приведена характеристика следственной деятельности в период реформирования криминально-процессуального законодательства Украины. Показано влияние социально-экономических и правовых условий развития общества на дальнейшее совершенствование следственной деятельности, охарактеризованы средства и приемы реализации в соответствии с ее криминально-процессуальным и криминалистическим аспектами. Особое внимание уделено вопросам использования методов психологического влияния при расследовании преступлений, установлены основания и границы их применения. Рассморены криминально-процессуальный, морально-этический, психологический и организационно-тактический аспекты следственных действий, показано их место в структуре следственной деятельности. Проанализирована взаимосвязь содержания и заданий следственной деятельности со средствами и приемами ее осуществления. Сформулированы предложения по усовершенствованию криминально-процессуального законодательства и приведены рекомендации по эффективному проведению следственных действий при расследовании преступлений. Определены основные направления усовершенствования следственной деятельности.

Розглянуто системну концепцію та шляхи удосконалення механізму реалізації судової діяльності у досудовому провадженні. Визначено правову природу, мету, об'єкт, предмет та межі судової діяльності у досудовому провадженні, функції суду. Розкрито правові й організаційні засади судової діяльності із застосування заходів кримінально-процесуального примусу, надання дозволів на провадження процесуальних та оперативно-розшукових дій, а також розгляду скарг на дії, бездіяльність і рішення владних суб'єктів кримінального процесу. Викладено проблеми нормативної регламентації та реалізації дозвільної функції, судового контролю, функції застосування заходів кримінально-процесуального примусу у досудовому провадженні.

Розглянуто правову природу та напрями реалізації судової діяльності (СД) у досудових стадіях кримінального процесу. Визначено метод, об'єкт, предмет і межі СД у досудовому провадженні. Розкрито правові засади СД із застосуванням заходів кримінально-процесуального примусу, під час надання дозволів на провадження процесуальних і оперативно-розшукових дій щодо розгляду скарг на дії, бездіяльність та рішення владних суб'єктів кримінального процесу.

Рассмотрена правовая природа и направления реализации судебной деятельности (СД) в досудебных стадиях уголовного процесса. Определены метод, объект, предмет и пределы СД в досудебном производстве. Раскрыты правовые основы СД с применением мер уголовно-процесуального принуждения, при предоставлении разрешений на производство процессуальных и оперативно-розыскных действий по рассмотрению жалоб на действия, бездеятельность и решения властных субъектов уголовного процесса.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми доказування на досудовому кримінальному провадженні. Проаналізовано його сутність і особливості, досліджено стан розробки в юридичній літературі. Визначено поняття доказів, доказування та його суб'єктів, розроблено нові критерії їх класифікації. Вивчено етапи, завдання, функції та мету кримінально-процесуального доказування на досудовому провадженні. Встановлено особливості доказування, його предмету та меж на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування, висвітлено шляхи спрощення кримінального провадження на цих стадіях. Визначено основні шляхи оптимізації прокурорського нагляду, судового та відомчого контролю за доказуванням.

Досліджено актуальні проблемні питання тактичного забезпечення досудового розслідування. Здійснено аналіз наукового стану забезпечення розслідування злочинів.

Розглянуто теоретичні та практичні питання адміністративно-правового регулювання діяльності слідчих підрозділів ОВС України. На підставі існуючих у теоретичних джерелах підходів і концепцій визначено фактори, які впливають на її рівень. Досліджено особливості історичного розвитку досудового слідства, сучасне нормативно-правове забезпечення досудового слідства, методи та засоби управління досудовим слідством, ефективність діяльності слідчих та окремими її аспектами. Розроблено пропозиції щодо підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання діяльності слідчих підрозділів ОВС, запропоновано вдосконалити нормативно-правове забезпечення досудовою слідства прийняттям ряду законів.

Встановлено, що під поняттям "підстави провадження слідчих дій" слід розуміти сукупність правових і фактичних підстав, що є необхідними та достатніми для провадження слідчих дій. За цього, головним критерієм поділу підстав провадження слідчих дій на правові та фактичні є наявність чи відсутність процесуальної форми. Обгрунтовано, що фактичні підстави провадження слідчих дій - це сукупність даних, які обумовлюють необхідність і можливість провадження певної слідчої дії за конкретних умов, а правові - наявність відповідних повноважень державних органів і посадових осіб на проведення конкретної слідчої дії у поєднанні з належною процесуальною формою рішення про її проведення. З метою вдосконалення кримінально-процесуального закону та практики його застосування щодо порядку одержання дозволу суду на проведення слідчих дій запропоновано чинний КПК України доповнити новою статтею "Порядок отримання дозволу суду на провадження слідчих дій".

Проведено комплексне дослідження теоретичних положень та узагальнено правозастосовчі аспекти, пов'язані з реалізацією права людини на недоторканність особистого життя людини у сфері кримінально-процесуальних відносин. Визначено поняття і суть принципу недоторканності особистого життя людини та стан його забезпечення у сфері кримінального судочинства, а також з'ясовано місце та значення вказаного принципу у системі принципів кримінального судочинства. Зважаючи на практику процесуальної діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду, сформульовано підстави, межі й умови допустимого обмеження права людини на недоторканність особистого життя, а також окреслено коло основних гарантій забезпечення цього права у стадії порушення кримінальної справи, при провадженні слідчих та інших процесуальних дій, застосуванні заходів процесуального примусу, за реалізації окремих напрямів відомчого процесуального контролю, прокурорського нагляду та судового контролю. Запропоновано внести зміни та доповнення до чинного КПК України, а також врахувати відповідні положення при підготовці проекту КПК України.

Досліджено особливості розслідування завідомо неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності та напрями його удосконалення. Надано криміналістичну характеристику цього злочину, звернено увагу на диференціацію окремих елементів криміналістичної характеристики залежно від підготовки вчинення цього злочину, місця надходження повідомлення, його способу, часу та мети завідомо неправдивого повідомлення про загрозу громадській безпеці. На основі аналізу спеціальної літератури та діяльності з розслідування завідомо неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності визначено обставини, що підлягають встановленню та доказуванню, а також впливають на своєчасність вирішення питання про порушення кримінальної справи. Залежно від наявності інформації про злочин та особу, яка його вчинила, визначено та розкрито сутність типових слідчих ситуацій у справах зазначеної категорії злочинів, запропоновано алгоритми дій слідчого для їх вирішення. Розглянуто актуальні питання та визначено у розроблених методичних рекомендаціях систему тактичних прийомів проведення окремих слідчих дій за розслідування вказаних злочинів.

На основі аналізу правозастосовної практики, нормативно-правових актів і літературних джерел досліджено проблеми досудового провадження в кримінальному процесі України. Зазначено, що теоретичні положення поєднуються з прикладами помилок, порушень законності та позитивного досвіду, які є найбільш розповсюдженими у повсякденній роботі слідчих підрозділів ОВС і слугують базою узагальнення проблемних питань, внесення аргументованих пропозицій до національного законодавства та відомчої регламентації щодо вдосконалення досудового провадження. Увагу приділено оптимізації відомчого контролю за досудовим провадженням у слідчих підрозділах ОВС. Розглянуто проблеми кримінально-процесуальної регламентації розгляду заяв і повідомлень про злочини й її правового вдосконалення.

Обгрунтовано існування самостійного судово-контрольного провадження у складі кримінального провадження на досудових стадіях (у досудовому провадженні). Розглянуто окремі суб'єкти судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу, здійснено їх класифікацію. Розроблено теоретичні засади кримінально-процесуального статусу суб'єктів судово-контрольного провадження та охарактеризовано повноваження окремих суб'єктів судово-контрольного провадження у досудових стадіях кримінального процесу. Висунуто пропозиції та рекомендації щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства, практики його застосування з питань судовоконтрольної діяльності у досудових стадіях кримінального процесу.

Проведено аналіз теоретичних положень і практики проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчим у разі встановлення особи, яка вчинила злочин. Визначено форми, методи, принципи та функції проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні. На підставі вивчення наукових джерел, емпіричної бази, матеріалів кримінальних справ, практики роботи оперативних підрозділів, слідчих, прокурора, слідчого судді запропоновано вдосконалити та доповнити новими нормативними положеннями кримінально-процесуальне законодавство. Сформульовано нові пропозиції, висновки, які мають істотне значення з теоретичної та правозастосовної практики кримінального провадження.

Проведено комплексне дослідження загальних положень досудового розслідування з огляду на нормативні положення чинного кримінального процесуального законодавства та теорію кримінального процесуального права України. Визначено поняття, зміст і класифікаційні ознаки загальних положень досудового розслідування. Розглянуто генезу загальних положень досудового розслідування та їх співвідношення у системі правових норм, які регламентують процесуальну діяльність учасників кримінального провадження на стадії досудового розслідування. Визначено особливості правової регламентації окремих загальних положень досудового розслідування, зокрема, початку досудового розслідування, підслідності та місця проведення досудового розслідування, його форм і строків, об'єднання та виділення матеріалів досудового розслідування, забезпечення окремих процесуальних прав учасників кримінального провадження. Висвітлено напрями забезпечення реалізації загальних положень досудового розслідування засобами прокурорського нагляду, відомчого процесуального та судового контролю.

Розглянуто проблеми розслідування насильницьких злочинів, вчинених працівниками ОВС під час виконання службових обов'язків. У рукописі проаналізовано елементи криміналістичної характеристики насильницьких злочинів, вчинених працівниками ОВС під час виконання службових обов'язків. Розкрито зміст діяльності правоохоронних органів на початковому етапі розслідування насильницьких злочинів, вчинених працівниками ОВС під час виконання службових обов'язків, з урахуванням особливостей виявлення даних злочинів, типових слідчих ситуацій та версій. Запропоновано комплекс найбільш ефективних засобів вирішення тактичних завдань та прийомів проведення окремих слідчих дій, які мають специфічний характер у кримінальних провадженнях щодо насильницьких злочинів, вчинених працівниками ОВС під час виконання службових обов'язків. Сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення діяльності правоохоронних органів у боротьбі з насильницькими злочинами, вчиненими працівниками ОВС під час виконання службових обов'язків.