Розглянуто теоретичні та практичні питання адміністративно-правового регулювання діяльності слідчих підрозділів ОВС України. На підставі існуючих у теоретичних джерелах підходів і концепцій визначено фактори, які впливають на її рівень. Досліджено особливості історичного розвитку досудового слідства, сучасне нормативно-правове забезпечення досудового слідства, методи та засоби управління досудовим слідством, ефективність діяльності слідчих та окремими її аспектами. Розроблено пропозиції щодо підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання діяльності слідчих підрозділів ОВС, запропоновано вдосконалити нормативно-правове забезпечення досудовою слідства прийняттям ряду законів.

Вміщено комплекс теоретичних і практичних питань щодо змісту, сутності, практичної значимості вивчення кримінально-процесуального конфлікту та конфліктної ситуації. Значну увагу приділено обставинам, що призводять до виникнення конфліктів на стадії попереднього розслідування під час провадження слідчих дій, прийняття процесуальних рішень органами, що мають владні повноваження. Висвітлено проблеми запобігання, усунення конфліктної ситуації, вирішення кримінально-процесуального конфлікту відповідними органами. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. Встановлено, що найбільш поширеними засобами вирішення кримінально-процесуальних конфліктів є застосування більш суворих заходів процесуального примусу, оскарження дій і рішень органів розслідування, законний вплив на обвинуваченого та його захисника з метою запобігання затягуванню строків слідства.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми доказування на досудовому кримінальному провадженні. Проаналізовано його сутність і особливості, досліджено стан розробки в юридичній літературі. Визначено поняття доказів, доказування та його суб'єктів, розроблено нові критерії їх класифікації. Вивчено етапи, завдання, функції та мету кримінально-процесуального доказування на досудовому провадженні. Встановлено особливості доказування, його предмету та меж на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування, висвітлено шляхи спрощення кримінального провадження на цих стадіях. Визначено основні шляхи оптимізації прокурорського нагляду, судового та відомчого контролю за доказуванням.

На основі аналізу правозастосовної практики, нормативно-правових актів і літературних джерел досліджено проблеми досудового провадження в кримінальному процесі України. Зазначено, що теоретичні положення поєднуються з прикладами помилок, порушень законності та позитивного досвіду, які є найбільш розповсюдженими у повсякденній роботі слідчих підрозділів ОВС і слугують базою узагальнення проблемних питань, внесення аргументованих пропозицій до національного законодавства та відомчої регламентації щодо вдосконалення досудового провадження. Увагу приділено оптимізації відомчого контролю за досудовим провадженням у слідчих підрозділах ОВС. Розглянуто проблеми кримінально-процесуальної регламентації розгляду заяв і повідомлень про злочини й її правового вдосконалення.

Досліджено проблеми організації та тактики досудового розслідування умисних вбивств малолітньої дитини, а також основні положення розслідування цих злочинів. На основі узагальнення чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства України, матеріалів кримінальних проваджень, аналізу наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених, слідчої й експертної практики, проведено аналіз сучасного стану наукової розробки теоретичних засад функціонування криміналістичної методики досудового провадження умисних вбивств малолітньої дитини. Проаналізовано поняття та визначено елементи кримінально-правової, криміналістичної характеристики вбивства малолітньої дитини. Досліджено організацію та планування кримінального провадження. Визначено алгоритми розробки та проведення типових тактичних операцій, форми використання допомоги фахівців, сформульовано особливості призначення та проведення експертиз. Вдосконалено методи встановлення особи злочинця та визначено кореляційні зв'язки з особою потерпілого у справах про умисне вбивство малолітньої дитини. Сформульовано алгоритми розробки та проведення типових тактичних операцій. Набула подальшого розвитку розробка тактичних операцій, що буде сприяти швидкому та повному розкриттю вбивств дитини. Запропоновано структуру та зміст проведення тактичних операцій. Складено пропозиції стосовно більш ефективного застосування спеціальних знань під час кримінального провадження щодо умисного вбивства малолітньої дитини. Запропоновано визначення поняття комплексної експертизи.

Проведено комплексне дослідження загальних положень досудового розслідування з огляду на нормативні положення чинного кримінального процесуального законодавства та теорію кримінального процесуального права України. Визначено поняття, зміст і класифікаційні ознаки загальних положень досудового розслідування. Розглянуто генезу загальних положень досудового розслідування та їх співвідношення у системі правових норм, які регламентують процесуальну діяльність учасників кримінального провадження на стадії досудового розслідування. Визначено особливості правової регламентації окремих загальних положень досудового розслідування, зокрема, початку досудового розслідування, підслідності та місця проведення досудового розслідування, його форм і строків, об'єднання та виділення матеріалів досудового розслідування, забезпечення окремих процесуальних прав учасників кримінального провадження. Висвітлено напрями забезпечення реалізації загальних положень досудового розслідування засобами прокурорського нагляду, відомчого процесуального та судового контролю.

Роглянуто комплекс важливих питань теоретичного та практичного характеру щодо підстав, умов, процесуального порядку зупинення та відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Проаналізовано процес виникнення та розвитку інституту зупинення досудового розслідування. Висвітлено проблемні аспекти понятійного апарату, змісту та кореспондування приписів інституту з іншими нормами та законами. Акцентовано увагу на необгрунтованості зупинення досудового розслідування на підставі психічної хвороби підозрюваного. Запропоновано перелік слідчих (розшукових) дій, які можна здійснювати в межах зупинення досудового розслідування, а також виключення окремої статті, що регламентує розшук підозрюваного. На підставі аналізу законодавства України та країн СНД, міжнародно-правових актів, узагальнення даних анкетування слідчих ОВС України запропоновано нову редакцію глави 23 КПК України, а також надано пропозиції щодо вдосконалення інших норм закону в контексті предмета дослідження.

Розкрито сутність слідчої ситуації, конкретизовано її зміст щодо методики розслідування злочинів, розглянуто місце даної ситуації у категоріальному апараті та термінології криміналістики. Проаналізовано використання методів інших наук під час розробки інформаційного моделювання вирішення складних слідчих ситуацій, висвітлено проблему класифікації та типізації останніх. Запропоновано систему критеріїв класифікації слідчих ситуацій. Визначено особливості слідчих ситуацій залежно від виду розслідуваного злочину, етапу розслідування, процесуального становища та відносин між учасниками досудового слідства та кримінального процесу. Розглянуто систему заходів з метою подолання складних слідчих ситуацій, що охоплює методику оцінки зазначеної ситуації як складновирішуваної, виявлення та аналіз слідчих помилок і складання плану виходу з таких ситуацій. Наведено пропозиції стосовно підготовки програм (алгоритму) вирішення складних слідчих ситуацій та варіант такої програми.

Розглянуто теоретичні, правові та праксеологічні засади кримінальних процесуальних гарантій захисника як суб'єкта доказування у досудовому розслідуванні (ДСР). Визначено поняття та зміст доказування захисником у ДСР. Обгрунтовано, що доказування захисником у ДСР як пізнавально-практична та розумова діяльність має зовнішню і внутрішню структуру. Сформульовано поняття захисника як суб'єкта доказування у ДСР. Надано визначення поняття кримінальних процесуальних гарантій захисника як суб'єкта доказування у ДСР та встановлено їх види. Запропоновано поняття механізму реалізації кримінальних процесуальних гарантій захисника як суб'єкта доказування у ДСР. Виокремлено кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб'єкта доказування під час проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій у ДСР. Визначено кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб'єкта доказування під час витребування документів, одержання речей та документів, опитування учасників кримінального провадження, залучення експерта у ДСР.

Проведено аналіз теоретичних положень і практики проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчим у разі встановлення особи, яка вчинила злочин. Визначено форми, методи, принципи та функції проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні. На підставі вивчення наукових джерел, емпіричної бази, матеріалів кримінальних справ, практики роботи оперативних підрозділів, слідчих, прокурора, слідчого судді запропоновано вдосконалити та доповнити новими нормативними положеннями кримінально-процесуальне законодавство. Сформульовано нові пропозиції, висновки, які мають істотне значення з теоретичної та правозастосовної практики кримінального провадження.

Висвітлено питання, пов'язані з поняттям, сутністю, підставами, умовами та процесуальним порядком зупинення попереднього розслідування. Проаналізовано на засадах сучасних поглядів, теоретичних концепцій кримінально-процесуального права, чинної Конституції, відомчих нормативних актів нові підходи щодо вирішення проблем, які не відповідають вимогам теорії та практики. Розглянуто нову додаткову умову зупинення досудового слідства: вжиття слідчим, органом дізнання необхідних заходів для забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином, на момент зупинення справи, за підставами де є наявність обвинуваченої особи. Запропоновано доповнити закон положенням про те, що довідка видається лікарем, який є спеціалістом у даній області захворювань і на лікуванні чи під наглядом якого перебуває обвинувачений, а також передбачити у законодавчому порядку створення слідчо-оперативних груп та форми їх діяльності. Сформульовано інші пропозиції щодо удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства та слідчо-судової практики, які мають відношення до даної проблеми.

Проведено комплексне монографічне дослідження правових, теоретичних і практичних проблем діяльності слідчого чи прокурора на початку досудового розслідування у кримінальному провадженні. Сформульовано й обгрунтовано нові положення та висновки, що мають значення для науки кримінального процесу та правозастосовної практики. Здійснено порівняльно-правовий аналіз виникнення та розвитку інституту початку досудового розслідування. Досліджено проблеми сучасної правоохоронної діяльності, що стосуються організації діяльності з приймання та розгляду заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Визначено зміст контрольно-наглядової діяльності за законністю початку досудового розслідування. Надано пропозиції щодо удосконалення норм КПК України та іншого законодавства в контексті предмета дослідження.

Досліджено концептуальні засади прийняття та виконання рішень слідчого на стадії досудового розслідування. Виявлено особливості, висвітлено проблемні питання та висловлено пропозиції щодо вирішення теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з прийняттям і виконанням рішень слідчого на стадії досудового розслідування. Досліджено генезу законодавчого врегулювання процесуальних рішень слідчого на стадії досудового розслідування для визначення динаміки їх розвитку та позитивних і негативних тенденцій. Сформульовано визначення процесуального рішення слідчого та запропоновано відповідні доповнення до КПК 2012 р. Подано класифікацію процесуальних рішень слідчого, які приймаються ним на стадії досудового розслідування. Охарактеризовано процес прийняття процесуальних рішень відповідно до КПК ряду зарубіжних країн і запропоновано шляхи імплементації окремих положень, спрямованих на вдосконалення механізму дотримання прав людини в кримінальному процесуальному законодавстві України. Сформульовано визначення діяльності слідчого з розслідування кримінальних правопорушень та результатів впливу на неї слідчої ситуації. Уточнено співвідношення понять процесуального та тактичного рішень слідчого як базових категоріальних визначень стадії досудового розслідування, розкрито сутність тактичних завдань розслідування, механізму та підстав прийняття процесуальних і тактичних рішень. Розкрито причини порушень прав і свобод громадян, пов'язаних з необгрунтованими процесуальними рішеннями слідчого, та впливу на цей процес суб'єктивних та об'єктивних чинників. Запропоновано шляхи зменшення їх негативного впливу із застосуванням психологічних знань і вдосконалення норм КПК 2012 р., які полягають у створенні єдиного слідчого апарату, забезпеченні повної процесуальної самостійності слідчого, відході від існуючої системи показників та оцінюванні ефективності діяльності слідчого на основі вжитих ним превентивних заходів і громадської думки.

Розглянуто правові основи використання методів психологічного впливу у слідчій практиці; проаналізовано головні критерії допустимості застосування засобів впливу.

Рассмотрены правовые основы использования методов психологического воздействия в следственной практике; проанализированы основные критерии допустимости применения средств воздействия.

The legal fundamentalists of usage of methods of psychological effect in investigator practice are reviewed; the main yardsticks of admissibility of applying of means of effect are parsed.

Проведено комплексне дослідження теоретичних положень та узагальнено правозастосовчі аспекти, пов'язані з реалізацією права людини на недоторканність особистого життя людини у сфері кримінально-процесуальних відносин. Визначено поняття і суть принципу недоторканності особистого життя людини та стан його забезпечення у сфері кримінального судочинства, а також з'ясовано місце та значення вказаного принципу у системі принципів кримінального судочинства. Зважаючи на практику процесуальної діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду, сформульовано підстави, межі й умови допустимого обмеження права людини на недоторканність особистого життя, а також окреслено коло основних гарантій забезпечення цього права у стадії порушення кримінальної справи, при провадженні слідчих та інших процесуальних дій, застосуванні заходів процесуального примусу, за реалізації окремих напрямів відомчого процесуального контролю, прокурорського нагляду та судового контролю. Запропоновано внести зміни та доповнення до чинного КПК України, а також врахувати відповідні положення при підготовці проекту КПК України.

Встановлено, що під поняттям "підстави провадження слідчих дій" слід розуміти сукупність правових і фактичних підстав, що є необхідними та достатніми для провадження слідчих дій. За цього, головним критерієм поділу підстав провадження слідчих дій на правові та фактичні є наявність чи відсутність процесуальної форми. Обгрунтовано, що фактичні підстави провадження слідчих дій - це сукупність даних, які обумовлюють необхідність і можливість провадження певної слідчої дії за конкретних умов, а правові - наявність відповідних повноважень державних органів і посадових осіб на проведення конкретної слідчої дії у поєднанні з належною процесуальною формою рішення про її проведення. З метою вдосконалення кримінально-процесуального закону та практики його застосування щодо порядку одержання дозволу суду на проведення слідчих дій запропоновано чинний КПК України доповнити новою статтею "Порядок отримання дозволу суду на провадження слідчих дій".

Досліджено особливості розслідування завідомо неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності та напрями його удосконалення. Надано криміналістичну характеристику цього злочину, звернено увагу на диференціацію окремих елементів криміналістичної характеристики залежно від підготовки вчинення цього злочину, місця надходження повідомлення, його способу, часу та мети завідомо неправдивого повідомлення про загрозу громадській безпеці. На основі аналізу спеціальної літератури та діяльності з розслідування завідомо неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності визначено обставини, що підлягають встановленню та доказуванню, а також впливають на своєчасність вирішення питання про порушення кримінальної справи. Залежно від наявності інформації про злочин та особу, яка його вчинила, визначено та розкрито сутність типових слідчих ситуацій у справах зазначеної категорії злочинів, запропоновано алгоритми дій слідчого для їх вирішення. Розглянуто актуальні питання та визначено у розроблених методичних рекомендаціях систему тактичних прийомів проведення окремих слідчих дій за розслідування вказаних злочинів.

Розглянуто проблеми розслідування насильницьких злочинів, вчинених працівниками ОВС під час виконання службових обов'язків. У рукописі проаналізовано елементи криміналістичної характеристики насильницьких злочинів, вчинених працівниками ОВС під час виконання службових обов'язків. Розкрито зміст діяльності правоохоронних органів на початковому етапі розслідування насильницьких злочинів, вчинених працівниками ОВС під час виконання службових обов'язків, з урахуванням особливостей виявлення даних злочинів, типових слідчих ситуацій та версій. Запропоновано комплекс найбільш ефективних засобів вирішення тактичних завдань та прийомів проведення окремих слідчих дій, які мають специфічний характер у кримінальних провадженнях щодо насильницьких злочинів, вчинених працівниками ОВС під час виконання службових обов'язків. Сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення діяльності правоохоронних органів у боротьбі з насильницькими злочинами, вчиненими працівниками ОВС під час виконання службових обов'язків.

Охарактеризовано предмет і систему криміналістики у контексті аналізу окремих проблем слідчої діяльності. Обгрунтовано концепцію слідчої діяльності, визначено її мету, завдання, принципи та функції, показано їх роль у розробці та застосуванні прийомів і засобів розслідування злочинів. Наведено характеристику слідчої діяльності у період реформування кримінально-процесуального законодавства України. Показано вплив соціально-економічних та правових умов розвитку суспільства на подальше удосконалення слідчої діяльності, охарактеризовано засоби та прийоми реалізації відповідно до її кримінально-процесуального та криміналістичного аспектів. Особливу увагу приділено питанням використання методів психологічного впливу під час розслідування злочинів, встановлено підстави та межі їх застосування. Розглянуто кримінально-процесуальний, морально-етичний, психологічний та організаційно-тактичний аспекти слідчих дій, показано їх місце в структурі слідчої діяльності. Проаналізовано взаємозв'язок змісту та завдань слідчої діяльності з засобами та прийомами її здійснення. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства та наведено рекомендації щодо ефективного провадження слідчих дій під час розслідування злочинів. Визначено основні напрями удосконалення слідчої діяльності.

Охарактеризованы предмет и система криминалистики в контексте анализа отдельных проблем следственной деятельности. Обоснована концепция,определены цель, основные задания, принципы и функции следственной деятельности, показана их роль в разарботке и применении приемов и средств расследования преступлений. Приведена характеристика следственной деятельности в период реформирования криминально-процессуального законодательства Украины. Показано влияние социально-экономических и правовых условий развития общества на дальнейшее совершенствование следственной деятельности, охарактеризованы средства и приемы реализации в соответствии с ее криминально-процессуальным и криминалистическим аспектами. Особое внимание уделено вопросам использования методов психологического влияния при расследовании преступлений, установлены основания и границы их применения. Рассморены криминально-процессуальный, морально-этический, психологический и организационно-тактический аспекты следственных действий, показано их место в структуре следственной деятельности. Проанализирована взаимосвязь содержания и заданий следственной деятельности со средствами и приемами ее осуществления. Сформулированы предложения по усовершенствованию криминально-процессуального законодательства и приведены рекомендации по эффективному проведению следственных действий при расследовании преступлений. Определены основные направления усовершенствования следственной деятельности.

Обгрунтовано існування самостійного судово-контрольного провадження у складі кримінального провадження на досудових стадіях (у досудовому провадженні). Розглянуто окремі суб'єкти судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу, здійснено їх класифікацію. Розроблено теоретичні засади кримінально-процесуального статусу суб'єктів судово-контрольного провадження та охарактеризовано повноваження окремих суб'єктів судово-контрольного провадження у досудових стадіях кримінального процесу. Висунуто пропозиції та рекомендації щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства, практики його застосування з питань судовоконтрольної діяльності у досудових стадіях кримінального процесу.