З'ясовано сутність кадрової політики в органах досудового слідства (ОДС) МВС України. Визначено систему роботи з персоналом в ОДС. Проаналізовано правове регулювання роботи з персоналом в ОДС МВС України. Визначено сутність, мету та форми управління персоналом ОДС. Наведено суб'єктно-об'єктну характеристику управління персоналом в ОДС країни. Проаналізовано механізм управління персоналом ОДС. Визначено роль керівника у системі управління персоналом ОДС МВС. Досліджено проблемні питання вдосконалення підготовки слідчих у ВНЗ системи МВС України. Сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до нормативно-правових актів із зазначених питань. Визначено сутність кадрової політики в ОДС МВС України. Описано систему роботи з персоналом в органах ОДС МВС. Наведено поняття та форми управління персоналом ОДС.

Проаналізовано та вирішено організаційно-правові проблеми роботи з персоналом органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ (МВС) України. З'ясовано суть кадрової політики в зазначених органах. Здійснено аналіз правового регулювання роботи з персоналом в органах досудового слідства МВС України. Визначено суть, мету та форми управління цим персоналом. Здійснено суб'єктно-об'єктну характеристику та висвітлено механізм управління персоналом органів досудового слідства. Визначено роль керівника у системі даного управління. Досліджено проблемні питання вдосконалення підготовки слідчих у ВНЗ системи МВС України. Сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до нормативно-правових актів з зазначених питань.

Розглянуто проблеми оцінювання ефективності діяльності органів кримінального переслідування в Україні та шляхи її забезпечення. Розкрито ефективність застосування кримінально-правових норм, наведено критерії оцінювання результативності кримінально-процесуальної діяльності та судового контролю, визначено чинники, що свідчать про ефективність організаційно-тактичних засобів досудового розслідування. Проаналізовано міжнародний досвід в цій сфері.

Рассмотрена проблема оценивания эффективности деятельности органов криминального преследования в Украине и пути ее обеспечения. Раскрыта эффективность использования криминально-правовых норм, приведены критерии оценивания результативности криминально-процессуальной деятельности и судебного контроля, определены факторы, которые свидетельствуют об эффективности организационно-тактических способов досудебного расследования. Проанализирован международный опыт в этой сфере.

Розкрито теоретичні та практичні аспекти, пов'язані з проблемами реалізації органами досудового слідства їх основної кримінально-процесуальної функції - розслідування кримінальної справи. Досліджено гносеологічну природу виникнення функцій органів досудового слідства, визначено їх місце в системі інших функцій кримінального процесу. Обгрунтовано положення про те, що поряд з основною кримінально-процесуальною функцією розслідування на слідчого покладено виконання додаткових функцій (правозахисної, координаційної, кримінологічної). Запропоновано зміни до законодавчих актів України в аспекті даної проблеми.

Досліджено комплекс теоретичних і прикладних питань щодо нормативно-правового закріплення та реалізації процесуальної самостійності, а також незалежності слідчого під час розслідування злочинів. Розкрито сутність і значення процесуальної самостійності та незалежності слідчого, а також проаналізовано їх співвідношення. Висвітлено питання про доцільність визнання процесуальної незалежності слідчого принципом кримінального процесу з відповідним закріпленням його у кримінально-процесуальному законодавстві. Значну увагу приділено правовим гарантіям процесуальної самостійності та незалежності слідчого, а також визначенню їх системи та видів. Наведено загальну характеристику основних засобів забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчого, зокрема, правових гарантій реалізації, організаційно-правових гарантій, а також гарантій правового захисту процесуальної незалежності та самостійності слідчого. Сформульовано та аргументовано практичні рекомендації щодо реального забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчих у досудових стадіях кримінального судочинства.

Досліджено кримінальну процесуальну компетенцію керівника органу досудового розслідування. Визначено поняття кримінальної процесуальної компетенції керівника органу досудового розслідування, досліджено її природу, структуру, межі. Досліджено розмежування кримінальної процесуальної та адміністративної компетенції керівника органу досудового розслідування. Визначено кримінальну процесуальну функцію керівника цього органу, надано характеристику іншим виконуваним функціям. Проведено аналіз предмету відання керівника органу досудового розслідування, його структури, обсягу та меж. Досліджено повноваження керівника органу досудового розслідування, підстави та порядок їх застосування. Розглянуто зміст повноважень керівника органу досудового розслідування щодо притягнення слідчого до кримінальної процесуальної відповідальності.

Досліджено статус органів дізнання та досудового слідства СБУ, правові основи їх кримінально-процесуальної діяльності. Сформульовано висновок, згідно з яким органи безпеки відносяться до суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності. Визначено поняття органів безпеки як органу дізнання та запропоновано їх поняття. Визначено правову основу кримінально-процесуальної діяльності органів безпеки. Досліджено особливості провадження дізнання та досудового слідства органами безпеки. Розкрито особливості судового, відомчого контролю та прокурорського нагляду за кримінально-процесуальною діяльністю органів безпеки. Наведено пропозиції щодо вдосконалення КПК та інших нормативно-правових актів України, які спрямовані на підвищення ефективності кримінально-процесуальної діяльності органів безпеки.

Проаналізовано недоліки сучасного нормативно-правового забезпечення організації діяльності апарату досудового слідства та запропоновано шляхи його удосконалення.

Проанализированы недостатки современного нормативно-правового обеспечения организации деятельности аппарата досудебного следствия и предложены пути его усовершенствования.

Lacks of modern normative-legal maintenance of the organization of activity of the device of pre-judicial investigation are analyzed and ways are offered its improvement.

Висвітлено причини виникнення проблемних питань у взаємодії слідчого з працівниками оперативних підрозділів. Запропоновано найбільш ефективні шляхи оптимізації професійної взамодії даних суб'єктів.

Досліджено теоретичні та практичні питання створення та діяльності слідчо-оперативних груп (СОГ). Розкрито суть СОГ як специфічної форми взаємодії органів досудового слідства та дізнання під час розслідування злочинів. Запропоновано їх класифікацію. Досліджено правові й організаційні проблеми створення СОГ, особливості правильного визначення їх складу, вибору, призначення й обсягу повноважень керівників, особливості правовідносин керівника СОГ з її членами, а також керівника СОГ та її членів з окремими суб'єктами кримінального процесу. Визначено основні принципи діяльності СОГ і особливості її планування. Проаналізовано практику їх діяльності у процесі розкриття та розслідування окремих видів злочинів, зокрема, проти особи та у сфері економічної діяльності. Наведено пропозиції щодо вдосконалення взаємодії органів досудового слідства та дізнання під час провадження у кримінальних справах і вдосконалення законодавства і правозастосувальної практики взаємодії органів досудового слідства та дізнання у складі слідчо-оперативних груп.

Висвітлено теоретичні та практичні питання створення та діяльності слідчо-оперативних груп (СОГ). Розкрито сутність СОГ як специфічної форми взаємодії органів досудового слідства та дізнання під час розслідування злочинів, запропоновано їх класифікацію. Увагу приділено правовим й організаційним проблемам створення та правильного визначення складу СОГ, питанням вибору, призначенню й обсягу повноважень керівників цих груп, а також особливостям їх правовідносин з членами групи та з окремими суб'єктами кримінального процесу. Розглянуто питання планування та діяльності СОГ у процесі розслідування та розкриття окремих видів злочинів, зокрема, проти особи та в сфері економічної діяльності.

Освещены теоретические и практические вопросы создания и деятельности следственно-оперативных групп (СОГ). Раскрыта сущность СОГ как специфической формы взаимодействия органов досудебного следствия и дознания при расследовании преступлений, предложена их классификация. Уделено внимание правовым и организационным проблемам создания и правильного определения состава СОГ, вопросам выбора, назначения и объема полномочий руководителей этих групп, а также особенностям их правоотношений с членами группы и с отдельными субъектами криминального процесса. Рассмотрены вопросы планирования и деятельности СОГ при расследовании и раскрытии отдельных видов преступлений, в частности, против личности и в сфере экономической деятельности.

Досліджено історію створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ (ОВС), виділено й охарактеризовано основні етапи їх діяльності, проаналізовано її правове забезпечення. Встановлено правовий статус слідчих підрозділів ОВС, зокрема, визначено їх завдання, функції, повноваження, відповідальність і підпорядкованість, розглянуто адміністративні процедури. Виявлено особливості нормативно-правового забезпечення діяльності даних підрозділів, зокрема, встановлено призначення, принципи, форми, методи, організаційну структуру, порядок взаємодії та координації слідчої діяльності, розглянуто сучасні методи нагляду та контроль за її здійсненням й організаційно-правові засади забезпечення (кадрове, інформаційне, матеріально-технічне, фінансове). Наведено загальну характеристику організації слідчої діяльності в ОВС, розроблено пропозиції щодо їх удосконалення. Розкрито сутність організаційної та функціональної структури слідчих підрозділів МВС України. Проаналізовано інформаційне забезпечення слідчої діяльності ОВС, визначено його особливості, мету, структуру, завдання та функції. Розглянуто проблемні питання наукової організації діяльності слідчих, яку визначено як безперервний процес удосконалення їх професійного рівня з урахуванням досягнень науки та слідчої практики з метою ефективного виконання завдань щодо всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин у справах про злочини, що дозволяє значно підвищити ефективність і продуктивність роботи слідчого за мінімальних витрат сил і засобів. Розкрито сутність і визначено перспективні напрямки професійної підготовки слідчих, розглянуто її основні складові, якими є

Визначено поняття кримінально-процесуальної компетенції слідчого ОВС, досліджено її природу, структуру, функціональне призначення та співвідношення з компетенцією. Подано процесуальну характеристику функцій слідчого ОВС, визначено його кримінально-процесуальну функцію. Проаналізовано предмет, структуру, обсяг і межі відання слідчого ОВС. Визначено критерії внутрішньовідомчого розподілу предмету відання між слідчими підрозділами різних рівнів у системі МВС України. Досліджено повноваження слідчого ОВС, підстави та порядок їх обмеження засобами прокурорського нагляду, відомчого та судового контролю.

Досліджено кримінально-процесуальні компетенції слідчого ОВС. Визначено його кримінально-процесуальну функцію, здійснено аналіз його структури, обсягу та меж. Встановлено критерії внутрівідомчого розподілу кримінально-процесуальних компетенцій між слідчими підрозділами різних рівнів у системі МВС України. Досліджено повноваження слідчого ОВС, підстави та порядок їх обмеження засобами відомчого контролю, прокурорського нагляду та судового контролю. Надано характеристику кримінально-процесуальних функцій слідчого ОВС.

Розглянуто адміністративний і кримінально-правовий аспекти комплексного вивчення взаємодії у податковій сфері України. Проаналізовано особливості співпраці Інтерполу та податкової міліції. Наведено характеристику поширених способів злочинної діяльності у сфері незаконного відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість. Досліджено актуальні проблеми взаємодії слідчих та оперативних підрозділів податкової міліції у процесі розкриття та розслідування злочинів у сфері господарської діяльності, висвітлено питання її законодавчого й інформаційного забезпечення. Описано сучасні процеси глобалізації та регіональної інтеграції економіки. Визначено особливості координації діяльності органів кримінальної юстиції у сфері протидії економічній злочинності. Досліджено окремі психолого-організаційні проблеми функціонування міждержавних спеціалізованих слідчо-оперативних груп. Наведено матеріали про взаємодію правоохоронних і контролюючих органів у боротьбі з незаконним обігом товарів в Україні.

Рассмотрены административный и криминально-правовой аспекты комплексного изучения взаимодействия в налоговой сфере Украины. Проанализированы особенности сотрудничества Интерпола и налоговой милиции. Дана характеристика наиболее распространенных способов преступной деятельности в сфере незаконного возмещения из государственного бюджета налога на дополнительную стоимость. Исследованы актуальные проблемы взаимодействия расследовательных и оперативных подразделений налоговой милиции в процессе раскрытия и расследования престулений в сфере хозяйственной деятельности, освещены вопросы ее законодательного и информационного обеспечения. Описаны современные процессы глобализации и региональной интеграции экономики. Определены особенности координации деятельности органов криминальной юстиции в сфере противодействия экономической преступности. Исследованы некоторые психолого-организационные проблемы функционирования межгосударственных специализированных следственно-оперативных групп. Изложены материалы о взаимодействии правоохранительных и контролирующих органов в борьбе с незаконным оборотом товаров в Украине.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)113.1 + Х893.9(4УКР)722.013

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі аналізу чинних нормативно-правових актів і практики їх реалізації, теоретичних здобутків учених різних галузей права визначено місце та роль організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України в системі управління органами досудового слідства. Досліджено сучасний стан правового забезпечення діяльності організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Обгрунтовано доцільність розмежування між нормами адміністративного та кримінального процесуального права, які регулюють діяльність організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Визначено мету, принципи, функції діяльності організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Сформульовано права, обов'язки та відповідальність організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Особливу увагу приділено напрямам удосконалення адміністративно-правових актів, якими регулюється діяльність організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України, та проблемам підвищення ефективності підготовки кадрів для таких підрозділів.

Проаналізовано правовий статус начальника слідчого відділу за чинним Кримінально-процесуальним кодексом України. Висвітлено національні й міжнародні основи захисту учасників (свідків і потерпілих) кримінального судочинства (КСЧ), правові основи участі громадськості у КСЧ. Розглянуто проблеми відбору до слідчих підрозділів органів внутрішніх справ (ОВС) України, питання застосування методів правомірного психологічного впливу слідчими ОВС. Розкрито особливості прокурорського нагляду за діями та рішеннями органів досудового розслідування, кваліфікації злочинних дій посадових осіб бюджетних установ у випадку розкрадання бюджетних коштів. Визначено шляхи удосконалення кримінально-процесуального законодавства.

Розроблено сучасну наукову концепцію взаємодії слідчого з працівниками експертно-криміналістичних підрозділів МВС України на етапі досудового провадження. Розкрито сутність, принципи, форми та напрями взаємодії слідчого з працівниками експертної служби. Наведено характеристику експертів-криміналістів як осіб, що володіють спеціальними знаннями і залежно від мети та їх участі у досудовому слідстві, набувають процесуального статусу спеціаліста, експерта, фахівця, визначеного чинним КПК України. Розкрито зміст поняття координації та здійснено її відмежування від взаємодії. Встановлено процесуальний статус слідчого як основної фігури й організатора взаємодії на досудовому провадженні. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного КПК України, зокрема, обгрунтовано необхідність проведення судової експертизи до порушення кримінальної справи з метою підвищення ефективності процесу розкриття та розслідування злочинів.

Досліджено мотиваційний комплекс слідчих на ранніх етапах професіоналізації. Виявлено взаємозв'зок мотиваційних комплексів з професійною ідентифікацією, кар'єрними орієнтаціями слідчих у період професійного становлення. Розроблено мотиваційну тренінгову програму "Мотор" для формування адекватної мотивації до професійної діяльності у слідчих на зазначених етапах професіоналізації. Розвинуто підходи до вивчення мотиваційно-ціннісної структури особистості слідчих, а також засоби та методи формування адекватної мотивації професійної діяльності слідчих у період їх професійного становлення. Удосконалено психологічний інструментарій для вивчення мотиваційної сфери особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації. Запропоновано порядок та процедуру проведення тренінгів для підготовки та перепідготовки персоналу в системі органів внутрішніх справ.