На основі аналізу чинних нормативно-правових актів і практики їх реалізації, теоретичних здобутків учених різних галузей права визначено місце та роль організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України в системі управління органами досудового слідства. Досліджено сучасний стан правового забезпечення діяльності організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Обгрунтовано доцільність розмежування між нормами адміністративного та кримінального процесуального права, які регулюють діяльність організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Визначено мету, принципи, функції діяльності організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Сформульовано права, обов'язки та відповідальність організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Особливу увагу приділено напрямам удосконалення адміністративно-правових актів, якими регулюється діяльність організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України, та проблемам підвищення ефективності підготовки кадрів для таких підрозділів.

Визначено поняття кримінально-процесуальної компетенції слідчого ОВС, досліджено її природу, структуру, функціональне призначення та співвідношення з компетенцією. Подано процесуальну характеристику функцій слідчого ОВС, визначено його кримінально-процесуальну функцію. Проаналізовано предмет, структуру, обсяг і межі відання слідчого ОВС. Визначено критерії внутрішньовідомчого розподілу предмету відання між слідчими підрозділами різних рівнів у системі МВС України. Досліджено повноваження слідчого ОВС, підстави та порядок їх обмеження засобами прокурорського нагляду, відомчого та судового контролю.

Проаналізовано правовий статус начальника слідчого відділу за чинним Кримінально-процесуальним кодексом України. Висвітлено національні й міжнародні основи захисту учасників (свідків і потерпілих) кримінального судочинства (КСЧ), правові основи участі громадськості у КСЧ. Розглянуто проблеми відбору до слідчих підрозділів органів внутрішніх справ (ОВС) України, питання застосування методів правомірного психологічного впливу слідчими ОВС. Розкрито особливості прокурорського нагляду за діями та рішеннями органів досудового розслідування, кваліфікації злочинних дій посадових осіб бюджетних установ у випадку розкрадання бюджетних коштів. Визначено шляхи удосконалення кримінально-процесуального законодавства.

Розглянуто проблеми оцінювання ефективності діяльності органів кримінального переслідування в Україні та шляхи її забезпечення. Розкрито ефективність застосування кримінально-правових норм, наведено критерії оцінювання результативності кримінально-процесуальної діяльності та судового контролю, визначено чинники, що свідчать про ефективність організаційно-тактичних засобів досудового розслідування. Проаналізовано міжнародний досвід в цій сфері.

Рассмотрена проблема оценивания эффективности деятельности органов криминального преследования в Украине и пути ее обеспечения. Раскрыта эффективность использования криминально-правовых норм, приведены критерии оценивания результативности криминально-процессуальной деятельности и судебного контроля, определены факторы, которые свидетельствуют об эффективности организационно-тактических способов досудебного расследования. Проанализирован международный опыт в этой сфере.

Досліджено статус органів дізнання та досудового слідства СБУ, правові основи їх кримінально-процесуальної діяльності. Сформульовано висновок, згідно з яким органи безпеки відносяться до суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності. Визначено поняття органів безпеки як органу дізнання та запропоновано їх поняття. Визначено правову основу кримінально-процесуальної діяльності органів безпеки. Досліджено особливості провадження дізнання та досудового слідства органами безпеки. Розкрито особливості судового, відомчого контролю та прокурорського нагляду за кримінально-процесуальною діяльністю органів безпеки. Наведено пропозиції щодо вдосконалення КПК та інших нормативно-правових актів України, які спрямовані на підвищення ефективності кримінально-процесуальної діяльності органів безпеки.

Розглянуто історичний шлях виникнення та розвитку взаємодії. Вивчення та узагальнення нормативно-правового забезпечення розкриття та розслідування майнових злочинів уможливило виявити низку недоліків, які впливають на взаємодію слідчих та оперативно-розшукових підрозділів. Систематизовано наукову інформацію щодо особливостей взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів під час розкриття та розслідування таких майнових злочинів як крадіжка, грабіж і розбійний напад, шахрайство. Сформовано такі поняття як: "взаємодія", "взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів під час розкриття та розслідування майнових злочинів", "оптимізація форм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів під час розкриття та розслідування майнових злочинів".

Охарактеризовано дію кримінально-процесуального закону як гарантію законності в кримінальному процесі. Визначено вплив запровадження суду присяжних в Україні на підвищення якості досудового слідства. Розкрито концептуальний підхід до розроблення правового механізму звернення до Європейського суду з прав людини. Розглянуто систему правових засобів подолання протидії розслідуванню злочинів. Висвітлено проблемні питання досудової підготовки матеріалів за протокольною формою. Приділено увагу взаємодії слідчого зі співробітниками оперативних підрозділів у ході документування та розслідування хабарництва. Наведено характеристику змісту належності та допустимості доказів.

Визначено поняття кримінального переслідування, здійснюваного слідчим, досліджено його межі, функціональне призначення та співвідношення із кримінальним переслідуванням, здійснюваним іншими суб'єктами кримінального процесу. Досліджено доказову діяльність слідчого у частині кримінального переслідування. Доведено, що всі слідчі дії, спрямовані на здобуття обвинувальних доказів, входять до змісту доказової діяльності слідчого у частині кримінального переслідування. Обгрунтовано, що застосування заходів процесуального примусу не є реалізацією функції кримінального переслідування, здійснюваної слідчим. Надано визначення поняття ефективності кримінального переслідування, здійснюваного слідчим, і сформульовані напрями підвищення ефективності кримінального переслідування.

Розкрито теоретичні та практичні аспекти, пов'язані з проблемами реалізації органами досудового слідства їх основної кримінально-процесуальної функції - розслідування кримінальної справи. Досліджено гносеологічну природу виникнення функцій органів досудового слідства, визначено їх місце в системі інших функцій кримінального процесу. Обгрунтовано положення про те, що поряд з основною кримінально-процесуальною функцією розслідування на слідчого покладено виконання додаткових функцій (правозахисної, координаційної, кримінологічної). Запропоновано зміни до законодавчих актів України в аспекті даної проблеми.

Розглянуто питання взаємодії оперативного підрозділу й органів досудового розслідування під час виявлення кримінальних правопорушень. Досліджено актуальні питання реабілізації за новим Кримінальним процесуальним кодексом України. Подано інформацію про основні тенденції щодо зміни інституту запобіжних заходів у контексті реформування кримінального процесуального законодавтства України. Висвітлено особливості організації виконання спеціального завдання у розкритті діяльності організаційної злочинної групи або організації. Розглянуто особливості виявлення свідків за фактами надходження завідомо неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності. Досліджено актуальні питання взаємодії органів досудового розслідування з іншими підрозділами внутрішніх справ під час розслідування ДТП. Викладено напрями використання слідчим спеціальних психологічних знань під час досудового розслідування. Окреслено окремі аспекти взаємодії слідчих з оперативними підрозділами під час досудового розслідування. Розглянуто деякі питання взаємодії слідчого зі спеціалістом під час огляду об'єктів будівництва під час розслідування злочинів, пов'язаних з виконанням будівельних підрядів за державним замовленням. Розкрито особливості допиту неповнолітньої потерпілої під час розслідування згвалтування. Обгрунтовано актуальні проблеми відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства та вбивства через необережність. Висвітлено актуальні проблеми кваліфікації втручання в діяльність захисника чи представника особи.

Досліджено кримінальну процесуальну компетенцію керівника органу досудового розслідування. Визначено поняття кримінальної процесуальної компетенції керівника органу досудового розслідування, досліджено її природу, структуру, межі. Досліджено розмежування кримінальної процесуальної та адміністративної компетенції керівника органу досудового розслідування. Визначено кримінальну процесуальну функцію керівника цього органу, надано характеристику іншим виконуваним функціям. Проведено аналіз предмету відання керівника органу досудового розслідування, його структури, обсягу та меж. Досліджено повноваження керівника органу досудового розслідування, підстави та порядок їх застосування. Розглянуто зміст повноважень керівника органу досудового розслідування щодо притягнення слідчого до кримінальної процесуальної відповідальності.

Вперше визначено недоцільність поєднання в одній особі начальника слідчого відділу процесуальних повноважень керівника досудовим слідством і організатора його здійснення. Обгрунтовано висновок про те, що начальник слідчого відділу є суб'єктом доказування, що витікає з його кримінально-процесуальної функції процесуального контролю за роботою підлеглих йому слідчих, відповідно до якої на нього покладений обов'язок забезпечити своєю діяльністю повне, всебічне й об'єктивне провадження досудового слідства в кримінальних справах. Удосконалено поняття, сутності та змісту кримінально-процесуального доказування як регламентованої кримінально-процесуальним законом пізнавальної діяльності учасників процесу з виявлення, збирання, дослідження, перевірки, закріплення доказів і їх джерел з метою встановлення істини та на її основі правильного вирішення справи по суті.

Висвітлено зміст державно-правових основ протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Подано правову характеристику їх легалізації. Розглянуто фінансовий моніторинг - державний захід щодо виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Викладено теоретичні та правові основи взаємодії органів досудового слідства, оперативних підрозділів і слідчого судді у протидії вищезазначених доходів. Подано характеристику взаємодії оперативних підрозділів з органами досудового слідства у протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Запропоновано шляхи вдосконалення взаємодії оперативних підрозділів з органами досудового слідства у протидії легалізації цього виду злочину.

Вперше досліджено кримінальне переслідування, здійснюване слідчим. Визначено поняття кримінального переслідування, здійснюваного слідчим, досліджено його межі, функціональне призначення та співвідношення із кримінальним переслідуванням, здійснюваним іншими суб'єктами кримінального процесу. Розглянуто доказову діяльність слідчого у частині кримінального переслідування. Надано визначення поняття ефективності кримінального переслідування, здійснюваного слідчим, сформульовано напрями підвищення ефективності кримінального переслідування.

Досліджено кримінально-процесуальні компетенції слідчого ОВС. Визначено його кримінально-процесуальну функцію, здійснено аналіз його структури, обсягу та меж. Встановлено критерії внутрівідомчого розподілу кримінально-процесуальних компетенцій між слідчими підрозділами різних рівнів у системі МВС України. Досліджено повноваження слідчого ОВС, підстави та порядок їх обмеження засобами відомчого контролю, прокурорського нагляду та судового контролю. Надано характеристику кримінально-процесуальних функцій слідчого ОВС.

З'ясовано сутність кадрової політики в органах досудового слідства (ОДС) МВС України. Визначено систему роботи з персоналом в ОДС. Проаналізовано правове регулювання роботи з персоналом в ОДС МВС України. Визначено сутність, мету та форми управління персоналом ОДС. Наведено суб'єктно-об'єктну характеристику управління персоналом в ОДС країни. Проаналізовано механізм управління персоналом ОДС. Визначено роль керівника у системі управління персоналом ОДС МВС. Досліджено проблемні питання вдосконалення підготовки слідчих у ВНЗ системи МВС України. Сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до нормативно-правових актів із зазначених питань. Визначено сутність кадрової політики в ОДС МВС України. Описано систему роботи з персоналом в органах ОДС МВС. Наведено поняття та форми управління персоналом ОДС.

Висвітлено теоретичні та практичні питання створення та діяльності слідчо-оперативних груп (СОГ). Розкрито сутність СОГ як специфічної форми взаємодії органів досудового слідства та дізнання під час розслідування злочинів, запропоновано їх класифікацію. Увагу приділено правовим й організаційним проблемам створення та правильного визначення складу СОГ, питанням вибору, призначенню й обсягу повноважень керівників цих груп, а також особливостям їх правовідносин з членами групи та з окремими суб'єктами кримінального процесу. Розглянуто питання планування та діяльності СОГ у процесі розслідування та розкриття окремих видів злочинів, зокрема, проти особи та в сфері економічної діяльності.

Освещены теоретические и практические вопросы создания и деятельности следственно-оперативных групп (СОГ). Раскрыта сущность СОГ как специфической формы взаимодействия органов досудебного следствия и дознания при расследовании преступлений, предложена их классификация. Уделено внимание правовым и организационным проблемам создания и правильного определения состава СОГ, вопросам выбора, назначения и объема полномочий руководителей этих групп, а также особенностям их правоотношений с членами группы и с отдельными субъектами криминального процесса. Рассмотрены вопросы планирования и деятельности СОГ при расследовании и раскрытии отдельных видов преступлений, в частности, против личности и в сфере экономической деятельности.

Висвітлено питання методології дослідження професійної діяльності слідчого. Проаналізовано моральний імператив у нормах кримінально-процесуального права, розкрито філософські засади формування особи слідчого, наведено філософсько-правове обгрунтування процесу імперативізації моралі у його професійній діяльності. Розглянуто філософсько-моральні засади проведення основних кримінально-процесуальних дій слідчого (досудового розслідування, допиту, провадження огляду й освідування, проведення обшуку та виїмки, пред'явлення для впізнання).

Освещены вопросы методологии исследования профессиональной деятельности следователя. Проанализирован моральный императив в нормах криминально-процессуального права, раскрыты философские основы формирования личности следователя, дано философско-правове обоснование процесса императивизации морали в его профессиональной деятельности. Рассмотрены философско-моральные основы проведения основных криминально-процессуальных действий следователя (досудебного расследования, допроса, проведения обследования и освидетельствания, обыска и выемки, опознания).

Розроблено сучасну наукову концепцію взаємодії слідчого з працівниками експертно-криміналістичних підрозділів МВС України на етапі досудового провадження. Розкрито сутність, принципи, форми та напрями взаємодії слідчого з працівниками експертної служби. Наведено характеристику експертів-криміналістів як осіб, що володіють спеціальними знаннями і залежно від мети та їх участі у досудовому слідстві, набувають процесуального статусу спеціаліста, експерта, фахівця, визначеного чинним КПК України. Розкрито зміст поняття координації та здійснено її відмежування від взаємодії. Встановлено процесуальний статус слідчого як основної фігури й організатора взаємодії на досудовому провадженні. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного КПК України, зокрема, обгрунтовано необхідність проведення судової експертизи до порушення кримінальної справи з метою підвищення ефективності процесу розкриття та розслідування злочинів.

Розглянуто сутність і особливості взаємодії органів досудового слідства з органами дізнання. Розкрито правовий зміст процесуальних і непроцесуальних форм взаємодії, описано її особливості залежно від слідчих ситуацій, що виникають у процесі провадження досудового слідства. Запропоновано критерії оцінки ефективності взаємодії слідчого з органами дізнання, показано їх значення для удосконалення діяльності досудового слідства.

Рассмотрены сущность и особенности взаимодействия органов досудебного следствия с органами дознания. Раскрыто правовое содержание процессуальных и непроцессуальных форм взаимодействия, описаны их особенности в зависимости от следственных ситуаций, возникающих при внедрении досудебного следствия. Предложены критерии оценки эффективности взаимодействия следователя с органами дознания, показано их значение для усовершенствования деятельности досудебного следствия.