З'ясовано імперативну дію моралі у професійній діяльності слідчого. Досліджено суть методології слідчої діяльності, роль імперативності моралі у праві та професійній етиці слідчого. Подано філософсько-правове обгрунтування процесу імперативізації моралі у його професійній діяльності. Сформульовано дефініції та здійснено всебічний аналіз морального імперативу у позитивному праві. Доведено, що імператив моралі зумовлений природним правом, а у позитивному праві він має спонукальний характер.

На основі аналізу чинних нормативно-правових актів і практики їх реалізації, теоретичних здобутків учених різних галузей права визначено місце та роль організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України в системі управління органами досудового слідства. Досліджено сучасний стан правового забезпечення діяльності організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Обгрунтовано доцільність розмежування між нормами адміністративного та кримінального процесуального права, які регулюють діяльність організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Визначено мету, принципи, функції діяльності організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Сформульовано права, обов'язки та відповідальність організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Особливу увагу приділено напрямам удосконалення адміністративно-правових актів, якими регулюється діяльність організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України, та проблемам підвищення ефективності підготовки кадрів для таких підрозділів.

Розглянуто адміністративний і кримінально-правовий аспекти комплексного вивчення взаємодії у податковій сфері України. Проаналізовано особливості співпраці Інтерполу та податкової міліції. Наведено характеристику поширених способів злочинної діяльності у сфері незаконного відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість. Досліджено актуальні проблеми взаємодії слідчих та оперативних підрозділів податкової міліції у процесі розкриття та розслідування злочинів у сфері господарської діяльності, висвітлено питання її законодавчого й інформаційного забезпечення. Описано сучасні процеси глобалізації та регіональної інтеграції економіки. Визначено особливості координації діяльності органів кримінальної юстиції у сфері протидії економічній злочинності. Досліджено окремі психолого-організаційні проблеми функціонування міждержавних спеціалізованих слідчо-оперативних груп. Наведено матеріали про взаємодію правоохоронних і контролюючих органів у боротьбі з незаконним обігом товарів в Україні.

Рассмотрены административный и криминально-правовой аспекты комплексного изучения взаимодействия в налоговой сфере Украины. Проанализированы особенности сотрудничества Интерпола и налоговой милиции. Дана характеристика наиболее распространенных способов преступной деятельности в сфере незаконного возмещения из государственного бюджета налога на дополнительную стоимость. Исследованы актуальные проблемы взаимодействия расследовательных и оперативных подразделений налоговой милиции в процессе раскрытия и расследования престулений в сфере хозяйственной деятельности, освещены вопросы ее законодательного и информационного обеспечения. Описаны современные процессы глобализации и региональной интеграции экономики. Определены особенности координации деятельности органов криминальной юстиции в сфере противодействия экономической преступности. Исследованы некоторые психолого-организационные проблемы функционирования межгосударственных специализированных следственно-оперативных групп. Изложены материалы о взаимодействии правоохранительных и контролирующих органов в борьбе с незаконным оборотом товаров в Украине.

Розглянуто сутність і особливості взаємодії органів досудового слідства з органами дізнання. Розкрито правовий зміст процесуальних і непроцесуальних форм взаємодії, описано її особливості залежно від слідчих ситуацій, що виникають у процесі провадження досудового слідства. Запропоновано критерії оцінки ефективності взаємодії слідчого з органами дізнання, показано їх значення для удосконалення діяльності досудового слідства.

Рассмотрены сущность и особенности взаимодействия органов досудебного следствия с органами дознания. Раскрыто правовое содержание процессуальных и непроцессуальных форм взаимодействия, описаны их особенности в зависимости от следственных ситуаций, возникающих при внедрении досудебного следствия. Предложены критерии оценки эффективности взаимодействия следователя с органами дознания, показано их значение для усовершенствования деятельности досудебного следствия.

Розглянуто історичний шлях виникнення та розвитку взаємодії. Вивчення та узагальнення нормативно-правового забезпечення розкриття та розслідування майнових злочинів уможливило виявити низку недоліків, які впливають на взаємодію слідчих та оперативно-розшукових підрозділів. Систематизовано наукову інформацію щодо особливостей взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів під час розкриття та розслідування таких майнових злочинів як крадіжка, грабіж і розбійний напад, шахрайство. Сформовано такі поняття як: "взаємодія", "взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів під час розкриття та розслідування майнових злочинів", "оптимізація форм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів під час розкриття та розслідування майнових злочинів".

Розроблено сучасну наукову концепцію взаємодії слідчого з працівниками експертно-криміналістичних підрозділів МВС України на етапі досудового провадження. Розкрито сутність, принципи, форми та напрями взаємодії слідчого з працівниками експертної служби. Наведено характеристику експертів-криміналістів як осіб, що володіють спеціальними знаннями і залежно від мети та їх участі у досудовому слідстві, набувають процесуального статусу спеціаліста, експерта, фахівця, визначеного чинним КПК України. Розкрито зміст поняття координації та здійснено її відмежування від взаємодії. Встановлено процесуальний статус слідчого як основної фігури й організатора взаємодії на досудовому провадженні. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного КПК України, зокрема, обгрунтовано необхідність проведення судової експертизи до порушення кримінальної справи з метою підвищення ефективності процесу розкриття та розслідування злочинів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х891.7 + Х893.9(4Укр)722.013

Рубрики:

Органи розслідування

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано дію кримінально-процесуального закону як гарантію законності в кримінальному процесі. Визначено вплив запровадження суду присяжних в Україні на підвищення якості досудового слідства. Розкрито концептуальний підхід до розроблення правового механізму звернення до Європейського суду з прав людини. Розглянуто систему правових засобів подолання протидії розслідуванню злочинів. Висвітлено проблемні питання досудової підготовки матеріалів за протокольною формою. Приділено увагу взаємодії слідчого зі співробітниками оперативних підрозділів у ході документування та розслідування хабарництва. Наведено характеристику змісту належності та допустимості доказів.

Досліджено мотиваційний комплекс слідчих на ранніх етапах професіоналізації. Виявлено взаємозв'зок мотиваційних комплексів з професійною ідентифікацією, кар'єрними орієнтаціями слідчих у період професійного становлення. Розроблено мотиваційну тренінгову програму "Мотор" для формування адекватної мотивації до професійної діяльності у слідчих на зазначених етапах професіоналізації. Розвинуто підходи до вивчення мотиваційно-ціннісної структури особистості слідчих, а також засоби та методи формування адекватної мотивації професійної діяльності слідчих у період їх професійного становлення. Удосконалено психологічний інструментарій для вивчення мотиваційної сфери особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації. Запропоновано порядок та процедуру проведення тренінгів для підготовки та перепідготовки персоналу в системі органів внутрішніх справ.

Досліджено кримінальну процесуальну компетенцію керівника органу досудового розслідування. Визначено поняття кримінальної процесуальної компетенції керівника органу досудового розслідування, досліджено її природу, структуру, межі. Досліджено розмежування кримінальної процесуальної та адміністративної компетенції керівника органу досудового розслідування. Визначено кримінальну процесуальну функцію керівника цього органу, надано характеристику іншим виконуваним функціям. Проведено аналіз предмету відання керівника органу досудового розслідування, його структури, обсягу та меж. Досліджено повноваження керівника органу досудового розслідування, підстави та порядок їх застосування. Розглянуто зміст повноважень керівника органу досудового розслідування щодо притягнення слідчого до кримінальної процесуальної відповідальності.

Вперше досліджено кримінальне переслідування, здійснюване слідчим. Визначено поняття кримінального переслідування, здійснюваного слідчим, досліджено його межі, функціональне призначення та співвідношення із кримінальним переслідуванням, здійснюваним іншими суб'єктами кримінального процесу. Розглянуто доказову діяльність слідчого у частині кримінального переслідування. Надано визначення поняття ефективності кримінального переслідування, здійснюваного слідчим, сформульовано напрями підвищення ефективності кримінального переслідування.

Визначено поняття кримінального переслідування, здійснюваного слідчим, досліджено його межі, функціональне призначення та співвідношення із кримінальним переслідуванням, здійснюваним іншими суб'єктами кримінального процесу. Досліджено доказову діяльність слідчого у частині кримінального переслідування. Доведено, що всі слідчі дії, спрямовані на здобуття обвинувальних доказів, входять до змісту доказової діяльності слідчого у частині кримінального переслідування. Обгрунтовано, що застосування заходів процесуального примусу не є реалізацією функції кримінального переслідування, здійснюваної слідчим. Надано визначення поняття ефективності кримінального переслідування, здійснюваного слідчим, і сформульовані напрями підвищення ефективності кримінального переслідування.

Досліджено теоретичні та практичні питання створення та діяльності слідчо-оперативних груп (СОГ). Розкрито суть СОГ як специфічної форми взаємодії органів досудового слідства та дізнання під час розслідування злочинів. Запропоновано їх класифікацію. Досліджено правові й організаційні проблеми створення СОГ, особливості правильного визначення їх складу, вибору, призначення й обсягу повноважень керівників, особливості правовідносин керівника СОГ з її членами, а також керівника СОГ та її членів з окремими суб'єктами кримінального процесу. Визначено основні принципи діяльності СОГ і особливості її планування. Проаналізовано практику їх діяльності у процесі розкриття та розслідування окремих видів злочинів, зокрема, проти особи та у сфері економічної діяльності. Наведено пропозиції щодо вдосконалення взаємодії органів досудового слідства та дізнання під час провадження у кримінальних справах і вдосконалення законодавства і правозастосувальної практики взаємодії органів досудового слідства та дізнання у складі слідчо-оперативних груп.

Досліджено статус органів дізнання та досудового слідства СБУ, правові основи їх кримінально-процесуальної діяльності. Сформульовано висновок, згідно з яким органи безпеки відносяться до суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності. Визначено поняття органів безпеки як органу дізнання та запропоновано їх поняття. Визначено правову основу кримінально-процесуальної діяльності органів безпеки. Досліджено особливості провадження дізнання та досудового слідства органами безпеки. Розкрито особливості судового, відомчого контролю та прокурорського нагляду за кримінально-процесуальною діяльністю органів безпеки. Наведено пропозиції щодо вдосконалення КПК та інших нормативно-правових актів України, які спрямовані на підвищення ефективності кримінально-процесуальної діяльності органів безпеки.

Досліджено кримінально-процесуальні компетенції слідчого ОВС. Визначено його кримінально-процесуальну функцію, здійснено аналіз його структури, обсягу та меж. Встановлено критерії внутрівідомчого розподілу кримінально-процесуальних компетенцій між слідчими підрозділами різних рівнів у системі МВС України. Досліджено повноваження слідчого ОВС, підстави та порядок їх обмеження засобами відомчого контролю, прокурорського нагляду та судового контролю. Надано характеристику кримінально-процесуальних функцій слідчого ОВС.

Визначено поняття кримінально-процесуальної компетенції слідчого ОВС, досліджено її природу, структуру, функціональне призначення та співвідношення з компетенцією. Подано процесуальну характеристику функцій слідчого ОВС, визначено його кримінально-процесуальну функцію. Проаналізовано предмет, структуру, обсяг і межі відання слідчого ОВС. Визначено критерії внутрішньовідомчого розподілу предмету відання між слідчими підрозділами різних рівнів у системі МВС України. Досліджено повноваження слідчого ОВС, підстави та порядок їх обмеження засобами прокурорського нагляду, відомчого та судового контролю.

Вперше визначено недоцільність поєднання в одній особі начальника слідчого відділу процесуальних повноважень керівника досудовим слідством і організатора його здійснення. Обгрунтовано висновок про те, що начальник слідчого відділу є суб'єктом доказування, що витікає з його кримінально-процесуальної функції процесуального контролю за роботою підлеглих йому слідчих, відповідно до якої на нього покладений обов'язок забезпечити своєю діяльністю повне, всебічне й об'єктивне провадження досудового слідства в кримінальних справах. Удосконалено поняття, сутності та змісту кримінально-процесуального доказування як регламентованої кримінально-процесуальним законом пізнавальної діяльності учасників процесу з виявлення, збирання, дослідження, перевірки, закріплення доказів і їх джерел з метою встановлення істини та на її основі правильного вирішення справи по суті.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х891.9(4УКР)7 + Х893.9(4УКР)722.013

Рубрики:

Судоустрій окремих країнах

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано та вирішено організаційно-правові проблеми роботи з персоналом органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ (МВС) України. З'ясовано суть кадрової політики в зазначених органах. Здійснено аналіз правового регулювання роботи з персоналом в органах досудового слідства МВС України. Визначено суть, мету та форми управління цим персоналом. Здійснено суб'єктно-об'єктну характеристику та висвітлено механізм управління персоналом органів досудового слідства. Визначено роль керівника у системі даного управління. Досліджено проблемні питання вдосконалення підготовки слідчих у ВНЗ системи МВС України. Сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до нормативно-правових актів з зазначених питань.

Досліджено історію створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ (ОВС), виділено й охарактеризовано основні етапи їх діяльності, проаналізовано її правове забезпечення. Встановлено правовий статус слідчих підрозділів ОВС, зокрема, визначено їх завдання, функції, повноваження, відповідальність і підпорядкованість, розглянуто адміністративні процедури. Виявлено особливості нормативно-правового забезпечення діяльності даних підрозділів, зокрема, встановлено призначення, принципи, форми, методи, організаційну структуру, порядок взаємодії та координації слідчої діяльності, розглянуто сучасні методи нагляду та контроль за її здійсненням й організаційно-правові засади забезпечення (кадрове, інформаційне, матеріально-технічне, фінансове). Наведено загальну характеристику організації слідчої діяльності в ОВС, розроблено пропозиції щодо їх удосконалення. Розкрито сутність організаційної та функціональної структури слідчих підрозділів МВС України. Проаналізовано інформаційне забезпечення слідчої діяльності ОВС, визначено його особливості, мету, структуру, завдання та функції. Розглянуто проблемні питання наукової організації діяльності слідчих, яку визначено як безперервний процес удосконалення їх професійного рівня з урахуванням досягнень науки та слідчої практики з метою ефективного виконання завдань щодо всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин у справах про злочини, що дозволяє значно підвищити ефективність і продуктивність роботи слідчого за мінімальних витрат сил і засобів. Розкрито сутність і визначено перспективні напрямки професійної підготовки слідчих, розглянуто її основні складові, якими є