Проаналізовано та вирішено організаційно-правові проблеми роботи з персоналом органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ (МВС) України. З'ясовано суть кадрової політики в зазначених органах. Здійснено аналіз правового регулювання роботи з персоналом в органах досудового слідства МВС України. Визначено суть, мету та форми управління цим персоналом. Здійснено суб'єктно-об'єктну характеристику та висвітлено механізм управління персоналом органів досудового слідства. Визначено роль керівника у системі даного управління. Досліджено проблемні питання вдосконалення підготовки слідчих у ВНЗ системи МВС України. Сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до нормативно-правових актів з зазначених питань.

Розглянуто проблеми оцінювання ефективності діяльності органів кримінального переслідування в Україні та шляхи її забезпечення. Розкрито ефективність застосування кримінально-правових норм, наведено критерії оцінювання результативності кримінально-процесуальної діяльності та судового контролю, визначено чинники, що свідчать про ефективність організаційно-тактичних засобів досудового розслідування. Проаналізовано міжнародний досвід в цій сфері.

Рассмотрена проблема оценивания эффективности деятельности органов криминального преследования в Украине и пути ее обеспечения. Раскрыта эффективность использования криминально-правовых норм, приведены критерии оценивания результативности криминально-процессуальной деятельности и судебного контроля, определены факторы, которые свидетельствуют об эффективности организационно-тактических способов досудебного расследования. Проанализирован международный опыт в этой сфере.

Розкрито теоретичні та практичні аспекти, пов'язані з проблемами реалізації органами досудового слідства їх основної кримінально-процесуальної функції - розслідування кримінальної справи. Досліджено гносеологічну природу виникнення функцій органів досудового слідства, визначено їх місце в системі інших функцій кримінального процесу. Обгрунтовано положення про те, що поряд з основною кримінально-процесуальною функцією розслідування на слідчого покладено виконання додаткових функцій (правозахисної, координаційної, кримінологічної). Запропоновано зміни до законодавчих актів України в аспекті даної проблеми.

Досліджено кримінальну процесуальну компетенцію керівника органу досудового розслідування. Визначено поняття кримінальної процесуальної компетенції керівника органу досудового розслідування, досліджено її природу, структуру, межі. Досліджено розмежування кримінальної процесуальної та адміністративної компетенції керівника органу досудового розслідування. Визначено кримінальну процесуальну функцію керівника цього органу, надано характеристику іншим виконуваним функціям. Проведено аналіз предмету відання керівника органу досудового розслідування, його структури, обсягу та меж. Досліджено повноваження керівника органу досудового розслідування, підстави та порядок їх застосування. Розглянуто зміст повноважень керівника органу досудового розслідування щодо притягнення слідчого до кримінальної процесуальної відповідальності.

Досліджено статус органів дізнання та досудового слідства СБУ, правові основи їх кримінально-процесуальної діяльності. Сформульовано висновок, згідно з яким органи безпеки відносяться до суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності. Визначено поняття органів безпеки як органу дізнання та запропоновано їх поняття. Визначено правову основу кримінально-процесуальної діяльності органів безпеки. Досліджено особливості провадження дізнання та досудового слідства органами безпеки. Розкрито особливості судового, відомчого контролю та прокурорського нагляду за кримінально-процесуальною діяльністю органів безпеки. Наведено пропозиції щодо вдосконалення КПК та інших нормативно-правових актів України, які спрямовані на підвищення ефективності кримінально-процесуальної діяльності органів безпеки.

Висвітлено причини виникнення проблемних питань у взаємодії слідчого з працівниками оперативних підрозділів. Запропоновано найбільш ефективні шляхи оптимізації професійної взамодії даних суб'єктів.

Досліджено теоретичні та практичні питання створення та діяльності слідчо-оперативних груп (СОГ). Розкрито суть СОГ як специфічної форми взаємодії органів досудового слідства та дізнання під час розслідування злочинів. Запропоновано їх класифікацію. Досліджено правові й організаційні проблеми створення СОГ, особливості правильного визначення їх складу, вибору, призначення й обсягу повноважень керівників, особливості правовідносин керівника СОГ з її членами, а також керівника СОГ та її членів з окремими суб'єктами кримінального процесу. Визначено основні принципи діяльності СОГ і особливості її планування. Проаналізовано практику їх діяльності у процесі розкриття та розслідування окремих видів злочинів, зокрема, проти особи та у сфері економічної діяльності. Наведено пропозиції щодо вдосконалення взаємодії органів досудового слідства та дізнання під час провадження у кримінальних справах і вдосконалення законодавства і правозастосувальної практики взаємодії органів досудового слідства та дізнання у складі слідчо-оперативних груп.

Висвітлено теоретичні та практичні питання створення та діяльності слідчо-оперативних груп (СОГ). Розкрито сутність СОГ як специфічної форми взаємодії органів досудового слідства та дізнання під час розслідування злочинів, запропоновано їх класифікацію. Увагу приділено правовим й організаційним проблемам створення та правильного визначення складу СОГ, питанням вибору, призначенню й обсягу повноважень керівників цих груп, а також особливостям їх правовідносин з членами групи та з окремими суб'єктами кримінального процесу. Розглянуто питання планування та діяльності СОГ у процесі розслідування та розкриття окремих видів злочинів, зокрема, проти особи та в сфері економічної діяльності.

Освещены теоретические и практические вопросы создания и деятельности следственно-оперативных групп (СОГ). Раскрыта сущность СОГ как специфической формы взаимодействия органов досудебного следствия и дознания при расследовании преступлений, предложена их классификация. Уделено внимание правовым и организационным проблемам создания и правильного определения состава СОГ, вопросам выбора, назначения и объема полномочий руководителей этих групп, а также особенностям их правоотношений с членами группы и с отдельными субъектами криминального процесса. Рассмотрены вопросы планирования и деятельности СОГ при расследовании и раскрытии отдельных видов преступлений, в частности, против личности и в сфере экономической деятельности.

Досліджено історію створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ (ОВС), виділено й охарактеризовано основні етапи їх діяльності, проаналізовано її правове забезпечення. Встановлено правовий статус слідчих підрозділів ОВС, зокрема, визначено їх завдання, функції, повноваження, відповідальність і підпорядкованість, розглянуто адміністративні процедури. Виявлено особливості нормативно-правового забезпечення діяльності даних підрозділів, зокрема, встановлено призначення, принципи, форми, методи, організаційну структуру, порядок взаємодії та координації слідчої діяльності, розглянуто сучасні методи нагляду та контроль за її здійсненням й організаційно-правові засади забезпечення (кадрове, інформаційне, матеріально-технічне, фінансове). Наведено загальну характеристику організації слідчої діяльності в ОВС, розроблено пропозиції щодо їх удосконалення. Розкрито сутність організаційної та функціональної структури слідчих підрозділів МВС України. Проаналізовано інформаційне забезпечення слідчої діяльності ОВС, визначено його особливості, мету, структуру, завдання та функції. Розглянуто проблемні питання наукової організації діяльності слідчих, яку визначено як безперервний процес удосконалення їх професійного рівня з урахуванням досягнень науки та слідчої практики з метою ефективного виконання завдань щодо всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин у справах про злочини, що дозволяє значно підвищити ефективність і продуктивність роботи слідчого за мінімальних витрат сил і засобів. Розкрито сутність і визначено перспективні напрямки професійної підготовки слідчих, розглянуто її основні складові, якими є

Визначено поняття кримінально-процесуальної компетенції слідчого ОВС, досліджено її природу, структуру, функціональне призначення та співвідношення з компетенцією. Подано процесуальну характеристику функцій слідчого ОВС, визначено його кримінально-процесуальну функцію. Проаналізовано предмет, структуру, обсяг і межі відання слідчого ОВС. Визначено критерії внутрішньовідомчого розподілу предмету відання між слідчими підрозділами різних рівнів у системі МВС України. Досліджено повноваження слідчого ОВС, підстави та порядок їх обмеження засобами прокурорського нагляду, відомчого та судового контролю.

Досліджено кримінально-процесуальні компетенції слідчого ОВС. Визначено його кримінально-процесуальну функцію, здійснено аналіз його структури, обсягу та меж. Встановлено критерії внутрівідомчого розподілу кримінально-процесуальних компетенцій між слідчими підрозділами різних рівнів у системі МВС України. Досліджено повноваження слідчого ОВС, підстави та порядок їх обмеження засобами відомчого контролю, прокурорського нагляду та судового контролю. Надано характеристику кримінально-процесуальних функцій слідчого ОВС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)113.1 + Х893.9(4УКР)722.013

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі аналізу чинних нормативно-правових актів і практики їх реалізації, теоретичних здобутків учених різних галузей права визначено місце та роль організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України в системі управління органами досудового слідства. Досліджено сучасний стан правового забезпечення діяльності організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Обгрунтовано доцільність розмежування між нормами адміністративного та кримінального процесуального права, які регулюють діяльність організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Визначено мету, принципи, функції діяльності організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Сформульовано права, обов'язки та відповідальність організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України. Особливу увагу приділено напрямам удосконалення адміністративно-правових актів, якими регулюється діяльність організаційно-методичних підрозділів органів досудового розслідування ОВС України, та проблемам підвищення ефективності підготовки кадрів для таких підрозділів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х891.9(4Укр)7 + Х893.9(4УкР)722.013

Рубрики:

Судоустрій окремих країнах

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено процесуальний статус (положення) слідчого у кримінальному процесі України. Наведено визначення понять і складових елементів процесуального статусу слідчого. Розглянуто питання виникнення та історичного розвитку органів досудового слідства на території України, яка входила до складу Російської імперії, УСРР і УРСР. Проведено аналіз процесуальних функцій, прав і обов'язків, гарантій діяльності даної службової особи та її відповідальності за порушення кримінально-процесуальних норм. Досліджено процесуальне положення органів досудового розслідування в іноземних державах (Франції, ФРН, Великобританії, США, Республіці Молдова). Запропоновано шляхи вдосконалення процесуального статусу слідчого у кримінальному процесі України.

Визначено поняття кримінального переслідування, здійснюваного слідчим, досліджено його межі, функціональне призначення та співвідношення із кримінальним переслідуванням, здійснюваним іншими суб'єктами кримінального процесу. Досліджено доказову діяльність слідчого у частині кримінального переслідування. Доведено, що всі слідчі дії, спрямовані на здобуття обвинувальних доказів, входять до змісту доказової діяльності слідчого у частині кримінального переслідування. Обгрунтовано, що застосування заходів процесуального примусу не є реалізацією функції кримінального переслідування, здійснюваної слідчим. Надано визначення поняття ефективності кримінального переслідування, здійснюваного слідчим, і сформульовані напрями підвищення ефективності кримінального переслідування.

Вперше досліджено кримінальне переслідування, здійснюване слідчим. Визначено поняття кримінального переслідування, здійснюваного слідчим, досліджено його межі, функціональне призначення та співвідношення із кримінальним переслідуванням, здійснюваним іншими суб'єктами кримінального процесу. Розглянуто доказову діяльність слідчого у частині кримінального переслідування. Надано визначення поняття ефективності кримінального переслідування, здійснюваного слідчим, сформульовано напрями підвищення ефективності кримінального переслідування.

Вперше визначено недоцільність поєднання в одній особі начальника слідчого відділу процесуальних повноважень керівника досудовим слідством і організатора його здійснення. Обгрунтовано висновок про те, що начальник слідчого відділу є суб'єктом доказування, що витікає з його кримінально-процесуальної функції процесуального контролю за роботою підлеглих йому слідчих, відповідно до якої на нього покладений обов'язок забезпечити своєю діяльністю повне, всебічне й об'єктивне провадження досудового слідства в кримінальних справах. Удосконалено поняття, сутності та змісту кримінально-процесуального доказування як регламентованої кримінально-процесуальним законом пізнавальної діяльності учасників процесу з виявлення, збирання, дослідження, перевірки, закріплення доказів і їх джерел з метою встановлення істини та на її основі правильного вирішення справи по суті.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х891.9(4УКР)7 + Х893.9(4УКР)722.013

Рубрики:

Судоустрій окремих країнах

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено питання методології дослідження професійної діяльності слідчого. Проаналізовано моральний імператив у нормах кримінально-процесуального права, розкрито філософські засади формування особи слідчого, наведено філософсько-правове обгрунтування процесу імперативізації моралі у його професійній діяльності. Розглянуто філософсько-моральні засади проведення основних кримінально-процесуальних дій слідчого (досудового розслідування, допиту, провадження огляду й освідування, проведення обшуку та виїмки, пред'явлення для впізнання).

Освещены вопросы методологии исследования профессиональной деятельности следователя. Проанализирован моральный императив в нормах криминально-процессуального права, раскрыты философские основы формирования личности следователя, дано философско-правове обоснование процесса императивизации морали в его профессиональной деятельности. Рассмотрены философско-моральные основы проведения основных криминально-процессуальных действий следователя (досудебного расследования, допроса, проведения обследования и освидетельствания, обыска и выемки, опознания).