Проаналізовано історичну ретроспективу зародження співробітництва громадян з органами державної влади в інтересах боротьби зі злочинністю. Розкрито особливості становлення правового інституту конфіденційного співробітництва. Розглянуто правові засади здійснення конфіденційного співробітництва осіб з оперативними підрозділами за сучасних умов, визначено їх місце та значимість в правовій системі боротьби зі злочинністю. Увагу приділено етичним питання інституту конфіденційного співробітництва.

Проанализирована историческая ретроспектива зарождения сотрудничества граждан с органам государственной власти в интересах борьбы с преступностью. Раскрыты особенности становления правового института конфиденциального сотрудничества. Рассмотрены правовые основы осущестления конфиденциального сотрудничества лиц с оперативными подразделениями в современных условиях, определены их место и значимость в правовой системе борьбы с преступностью. Уделено внимание этическим вопросам института конфиденциального сотрудничества.

Висвітлено теоретичні та практичні проблеми проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесі України. Визначено роль цих дій у правозастосовчій діяльності, зокрема, наявність специфічних правових та соціальних відносин, що виникають між її суб'єктами та іншими учасниками, залученими до процесу цієї діяльності, з метою убезпечення людини й суспільства шляхом проведення відповідних процесуальних дій. Досліджено правові засади та порядок використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному судочинстві. Обгрунтовано доцільність проведення негласної слідчої (розшукової) дії в період АТО і військового стану в районах їх проведення і буферних зонах навколо тільки слідчими за згодою прокурора. Обгрунтовано концепцію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та сформульовано ряд пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства з роз'язання проблем їх проведення у кримінальному процесі.

Викладено сучасні методи і технічні засоби виявлення та розслідування майнових злочинів на транспорті. Висвітлено особливості провадження на підставі угод і компромісів у кримінальному процесі України. Розкрито роль та місце інформаційних систем в оперативно-розшуковій діяльності та досудовому розслідуванні злочинів у сфері патентування. Запропоновано шляхи вдосконалення діяльності оперативних підрозділів ОВС з протидії злочинам у сфері суспільної моралі. Розглянуто актуальні проблеми правового регулювання контрольованої поставки й оперативної закупки. Досліджено проблеми і перспективи правового регулювання обшуків та оглядів як режимних заходів в установах виконання покарань. Висвітлено особливості слідчого огляду під час розслідування незаконного перевезення наркотичних засобів залізничним транспортом.

Досліджено історичні періоди становлення та розвитку теоретичних уявлень і нормативних положень щодо допустимості доказів і процедури визнання доказів недопустимими у науці кримінального процесу та кримінальному процесуальному законодавстві. З'ясовано сутність допустимості доказів у теорії кримінального процесу. Проаналізовано науково-теоретичні концепції визнання доказів недопустимими у кримінальному процесі. Визначено підстави визнання доказів недопустимими у кримінальному процесі України. Досліджено процесуальний порядок визнання доказів недопустимими під час досудового розслідування та судового провадження, визначено правові наслідки визнання доказів недопустимими з їх конкретизацією щодо кожної зі стадій кримінального процесу. Сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінального процесуального закону у частині, яка регламентує підстави, порядок і наслідки визнання доказів недопустимими.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми визнання недопустимими доказів у кримінальному провадженні. Визначено історичні передумови виникнення та становлення інституту недопустимості доказів, його розвиток і сучасний стан. Сформульовано поняття, ознаки та критерії недопустимості доказів. На підставі аналізу й узагальнення емпіричних даних здійснено типізацію порушень під час проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, що призводять до визнання доказів недопустимими. Запропоновано проекти змін і доповнень до КПК України. Розкрито підстави для визнання доказів недопустимими. Проаналізовано кримінальне процесуальне законодавство, правозастосовну практику зарубіжних країн, правові позиції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо регламентації та реалізації інституту недопустимості доказів.

Розглянуто комплекс теоретичних і практичних питань використання науково-технічних засобів і методів у розшуковій роботі слідчого. Висвітлено еволюцію терміна "науково-технічні засоби та методи" в теорії кримінального процесу та криміналістики. Доведено доцільність використання саме цього терміна в законодавстві та правозастосовній практиці. Розшукову роботу слідчого розглянуто як вид пізнавальної діяльності з притаманними їй особливостями. Класифіковано науково-технічні засоби розшукової роботи слідчого, удосконалено визначення критеріїв допустимості їх застосування в правоохоронній практиці. Висвітлено правові та організаційні засади застосування науково-технічних засобів у розшуковій роботі. Обгрунтовано пропозиції щодо подальшого правового врегулювання порядку застосування науково-технічних засобів у розшуковій роботі слідчого. Запропоновано зміни до чинного кримінального процесуального законодавства, спрямовані на унормування інституту негласних слідчих (розшукових) дій та визначення порядку використання науково-технічних засобів під час проведення таких дій.

Розглянуто зміст і основні вимоги Конвенції Ради Європи ETS № 185 "Про кіберзлочинність". Подано інформацію про кримінальну відповідальність за злочини у сфері використання електрообчислювальних машин, систем і комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку в Україні. Висвітлено особливості використання автоматизованих інформаційно-пошукових систем МВС України та мережі Інтернет щодо протидії кіберзлочинності. Охарактеризовано пошукові сервіси для використання під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Описано застосування новітніх інформаційних технологій у запобіганні розповсюдженню інформації ксенофобного та порнографічного характеру. Приділено увагу удосконаленню законодавства України про кримінальну відповідальність щодо протидії кіберзлочинності.

Проведено комплексне наукове дослідження виникнення, розвитку та здійснення діяльності слідчого, спрямованої на встановлення місця знаходження обвинуваченого та його розшук. Проаналізовано сучасні погляди на теоретичні концепції кримінально-процесуального права, а також нові підходи до вирішення проблем, які не забезпечують вимог теорії та практики. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до кримінально-процесуального законодавства та впровадження новітніх стандартів розшукової діяльності слідчого.

Подано нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробці науково-обгрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення нормативно-правового та методичного регулювання діяльності слідчого щодо розшуку підозрюваного. Визначено поняття "розшук", "розшукова діяльність слідчого". Проаналізовано інститут діяльності слідчого щодо розшуку підозрюваного. Розкрито механізм здійснення розшукової діяльності слідчого зі встановлення місцезнаходження підозрюваного, який ухиляється від органів досудового розслідування. Визначено зміст міжнародного розшуку, за яким міждержавний розшук є його різновидом. Запропоновано повноваження з міжнародного розшуку сконцентрувати в межах діяльності однієї міжнародної організації - Інтерполу. Охарактеризовано діяльність слідчого ОВС України у міжнародному розшуку. Сформульовано пропозиції з удосконалення кримінального процесуального законодавства у сфері регулювання діяльності слідчого щодо розшуку підозрюваного, а також методичного забезпечення розшукової діяльності слідчого.

Проаналізовано положення кримінально-процесуального законодавства, що регламентують взаємодію слідчих та органів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Розглянуто проблемні питання взаємодії та внесені пропозиції щодо їх вирішення.

Анализируются положения уголовно-процессуального законодательства, регламентирующие взаимодействие следователей и органов, уполномоченных осуществлять оперативно-розыскную деятельность. Рассмотрены проблемные вопросы взаимодействия и внесены предложения по их решению

The rules of the criminal procedure local law regulating interplay of the inspectors and organs, authorized are analyzed to execute operative-search activity. The problematic problems of interplay are reviewed and the proposals on their solution are brought in

Проведено комплексне дослідження теоретичних положень сучасної наукової концепції становища та процесуальної діяльності начальника Головного слідчого управління як суб'єкта процесуального контролю за розслідуванням злочинів. Визначено поняття, зміст і запропоновано класифікацію форм контролю начальника Головного слідчого управління. Обгрунтовано пропозицію щодо реформування слідчих підрозділів. Визначено стан та особливості правового регулювання прокурорського нагляду та судового контролю зі здійснення начальником Головного слідчого управління процесуального контролю за розслідуванням злочинів. Внесено науково обгрунтовані пропозиції з удосконалення чинного законодавства, що спрямовані на вдосконалення діяльності начальника Головного слідчого управління як суб'єкта процесуального контролю.

Освещены проблемы криминалистической и оперативно-розыскной тактики проведения отдельных следственных действий и оперативно-розыскных мероприятий, направленных на розыск и задержание подозреваемых и обвиняемых лиц в совершении преступлений. Особое внимание уделено организационно-правовым вопросам взаимодействия следователя и органа дознания, особенностям организации оперативно-тактических операций, тактике проведения специальных мероприятий по поиску и задержанию преступников в условиях осложненной оперативной обстановки.

На підставі аналізу матеріалів слідчо-прокурорської, оперативно-розшукової та судової практики визначено поняття нагляду прокурора за додержанням законів у разі використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності (ОРД) під час проведення досудового розслідування як врегульованої правовими актами процесуальної й позапроцесуальної діяльності прокурора, що полягає в застосуванні засобів прокурорського нагляду для забезпечення додержання слідчими й співробітниками оперативних підрозділів законності, своєчасності та ефективності використання матеріалів ОРД, усунення порушень прав та свобод учасників кримінального провадження під час їх використання, яка спрямована на вирішення завдань кримінального судочинства. Розкрито особливості нагляду прокурора за додержанням законів під час використання матеріалів ОРД у разі прийняття процесуальних рішень та доказування.

Розкрито правовий зміст і визначено сутність та особливості процесуального порядку накладення арешту на кореспонденцію, її огляду та виїмки як негласної слідчої (розшукової) дії в сучасних умовах кримінального провадження в Україні. Розглянуто фактичні та формальні підстави накладення арешту на кореспонденцію, запропоновано вичерпний перелік видів кореспонденції, на яку може бути накладено арешт. Визначено склад основних і факультативних учасників безпосереднього накладення арешту на кореспонденцію, її огляду та виїмки. Обгрунтовано дієвість прокурорського нагляду та судового контролю за дотриманням таємниці спілкування як засади кримінального провадження з огляду на міжнародно-правові документи, практику Європейського суду з прав людини з питань кримінального провадження.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти оперативного розпізнавання як методу оперативно-розшукової діяльності, проаналізовано правові засади його використання у практичній діяльності, здійснено його порівняльний аналіз з особистим пошуком. Запропоновано ефективні організаційно-тактичні прийоми оперативного розпізнавання та тактику його проведення. Визначено найрезультативніші напрями застосування оперативних комбінацій.

Освещены теоретические и практические аспекты оперативного распознавания как метода оперативно-розыскной деятельности, проанализированы правовые основы его применения в практической деятельности, осуществлен его сравнительный анализ с личным поиском. Предложены эффективные организационно-тактические приемы оперативного распознавания и тактика его проведения. Определены наиболее результативные направления применения оперативных комбинаций.

Комплексно досліджено теоретичні та практичні проблеми освідування у кримінальному провадженні, сучасний стан і напрями удосконалення законодавства України з унормування процесуального порядку й тактики проведення цієї слідчої (розшукової) дії. Визначено загальну та безпосередню мету та завдання освідування, його місце та значення в системі засобів збирання доказів. На основі аналізу літературних джерел та узагальнення практики проведення освідування запропоновано ряд обов’язкових і факультативних учасників слідчого та судово-медичного освідування, а також осіб, щодо яких воно може бути проведене, визначено умови застосування щодо них засобів процесуального примусу. Розглянуто та сформульовано систему тактичних прийомів проведення і фіксації ходу та результатів освідування у кримінальному провадженні. Сформульовано й обгрунтовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до статті 241 КПК України 2012 р. з питань процесуального порядку проведення освідування.

Викладено теоретико-прикладні основи оперативно-розшукової діяльності з урахуванням сучасних особливостей її правового регулювання та потреб практики уповноважених оперативних підрозділів. Розкрито правову природу та методологічні основи оперативно-розшукової діяльності, особливості реалізації прав уповноважених оперативних підрозділів. Висвітлено сучасні організаційно-правові засади провадження оперативно-розшукових заходів, особливості оперативного забезпечення кримінального провадження. Наведено порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Розглянуто актуальні питання соціально-правового захисту осіб, які беруть участь в оперативно-розшуковій діяльності.

На основі положень загальної теорії криміналістики, кримінального права та процесу, кримінології, юридичної психології, узагальнення слідчо-судової практики здійснено криміналістичне дослідження особи неповнолітнього правопорушника. Обгрунтовано поняття та розглянуто сутність особи неповнолітнього правопорушника, визначено співвідношення з поняттями "малолітнього правопорушника" та "неповнолітнього підозрюваного". Розроблено криміналістичну класифікацію осіб неповнолітніх правопорушників. Проведено науковий криміналістичний аналіз соціально-демографічних, біологічних ознак і морально-психологічних властивостей зазначеної особи, визначено найбільш типові з них саме для дитини-правопорушника. За результатами вивчення архівних матеріалів кримінальних проваджень, статистичних даних MBC України з'ясовано, які саме ознаки злочину відображають властивості особи, притаманні саме неповнолітньому правопорушнику. Визначено типові джерела криміналістично значущої інформації про таку особу та надано криміналістичні рекомендації щодо напрямів її використання на стадіях досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. На підставі дослідження архівних матеріалів кримінальних проваджень щодо неповнолітніх зроблено висновок про недоцільність спрощеного судового розгляду таких проваджень.

Розглянуто особливості початкового етапу розслідування крадіжок нафти та нафтопродуктів із магістральних трубопроводів, а також сформульовано рекомендації з удосконалення та оптимізації діяльності слідчих і оперативно-розшукових органів щодо виявлення й розслідування цього різновиду злочинів. Визначено особливості нафти та нафтопродуктів як предметів злочинного посягання, наведено їх специфічні властивості. Розкрито структуру та зміст обстановки вчинення цього різновиду злочинів. З'ясовано способи вчинення крадіжки нафти та нафтопродуктів із магістральних трубопроводів. Наведено типові сліди підготовки, вчинення й приховання цих злочинів. Класифіковано й розкрито структуру організованих груп, які вчиняють крадіжки нафти та нафтопродуктів із магістральних трубопроводів. Проаналізовано функції членів цих груп (організатора, "врізчиків", технічних помічників, спостерігачів, транспортувальників, переробників) і наведено їх соціально-демографічну характеристику. Наведено перелік матеріалів, необхідних для обгрунтованого початку кримінального провадження.

Вперше визначено особливості початку досудового розслідування вбивств на сексуальному підгрунті. Систематизовано типові обставини, які необхідно встановити під час розслідування таких злочинів. Розкрито можливості використання інформаційних систем у разі висунення версій про особу сексуального вбивці, створенні його психологічного профілю та визначення кола підозрюваних осіб із використанням методу "просіювання" та створення психологічного профілю вбивці. Виділено основні види оперативно-пошукових груп, створюваних для розшуку підозрюваного. Складено алгоритми дій слідчих і працівників оперативних підрозділів, які розкривають і розслідують вбивства на сексуальному підгрунті та сформульовано пропозиції щодо їх використання відповідно до типових слідчих ситуацій. Розвинено тактику проведення окремих слідчих (розшукових) дій на початковому етапі розслідування вбивств на сексуальному підгрунті, зокрема огляд місця події, огляд трупа, призначення експертизи, допит, освідування особи тощо.