Дисертація присвячена комплексному кримінально-правовому порівнянню положень національного кримінального права та положень кримінального права ряду країн англосаксонської сім'ї для раціонального запозичення правового досвіду та подальшого удосконалення правової теорії та національного законодавства, яке передбачає відповідальність за кіберзлочини, практики його застосування. Визначено й обгрунтовано методологічні засади та теоретико-прикладні передумови здійснення порівняльного дослідження положень кримінального права та законодавства України та ряду країн англосаксонської сім'ї. З'ясовано перелік і зміст сучасних джерел кримінального права та законодавства США, Великобританії та України. Наголошено на певній подібності джерел порівнюваного законодавства у досліджуваних правових сім'ях, що сприяє більш глибокому його вивченню. Комплексно досліджено понятійний апарат, який застосовується у кримінальному праві та законодавстві США, Великобританії та України.

Комплексно розглянуто проблему запобігання такому злочину та законодавство щодо кримінально-правової охорони трансплантації органів і тканин людини, а також обгрунтовано необхідність використання в Україні міжнародного досвіду з цих питань. Проаналізовано кримінологічні особливості запобігання незаконній торгівлі органами та тканинами людини. Охарактеризовано особу злочинця, яка вчиняє такі злочини та її жертву, а також розглянуто детермінанти цих злочинів. Розроблено науково обгрунтовані заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання такій торгівлі в Україні, що включають заходи морально-виховного; економічного та правового характеру, які мають, у першу чергу, чітко виражений прикладний аспект. Запропоновано зміни до кримінального законодавства з метою вдосконалення захисту громадян від злочинних посягань, передбачених ст. 143 КК України. За результатами дослідження розроблено методичні рекомендації та пропозиції, що впроваджені у законотворчий та навчальний процес, а також практичну діяльність.

Досліджено основні аспекти звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування в Україні та Польщі. Вивчено історію інституту звільнення від покарання та його відбування в зазначених країнах. Досліджено поняття та підстави такого звільнення. Проаналізовано умовні та безумовні види звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування в Україні та Польщі, а також правові наслідки такого звільнення. Доведено, що чинна редакція окремих положень, викладених в статтях 104 - 107 КК України не повністю відповідає сучасним уявленням стосовно правової регламентації звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування та потребують нагального перегляду, в контексті чого досвід Польщі є вельми цінним. Вказано на необхідність створення окремого нормативно-правового акту щодо порядку призначення неповнолітнім покарання та звільнення від нього. Сформульовано теоретичні висновки та висловлено пропозиції щодо удосконалення інституту звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування.

Досліджено склади насильницьких злочинів проти власності за кримінальним правом України та Республіки Польща. Проаналізовано стан теоретичного дослідження складів насильницьких злочинів проти власності у кримінальному праві України та Республіки Польща. Визначено поняття насильницьких злочинів проти власності, а також сформовано систему складів злочинів проти власності, які містять ознаки насильства за законодавством цих держав. Зроблено висновок, що диференціація кримінальної відповідальності за насильницькі злочини проти власності за кримінальним законом Республіки Польща є значно вужчою, порівняно з законодавством України. Проаналізовано елементи й ознаки основних і кваліфікованих складів насильницьких злочинів проти власності за кримінальним правом України та Республіки Польща. Обгрунтовано, що наукові законодавчі підходи до регламентації кримінальної відповідальності у Республіці Польща можуть бути розглянуті у процесі вдосконалення кримінального закону України.

Описано моделі взаємодії правоохоронних органів у сфері боротьби з корупцією. Розглянуто непрямі методи оподаткування як засіб виявлення ухилень від сплати податків, відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом. Наведено порівняльний аналіз законодавств Європейського Союзу та України у галузі протидії нелегальній міграції. Висвітлено проблеми боротьби з економічними злочинами у вугільній промисловості.

Описаны модели взаимодействия правоохранительных органов в сфере борьбы с коррупцией. Рассмотрены непрямые методы налогообложения как средство выявления уклонения от уплаты налогов, отмывания средств, полученных преступным путем. Приведен сравнительный анализ законодательств Европейского Союза и Ураины в области противодействия нелегальной миграции. Освещены проблемы борьбы с экономическими преступлениями в угольной промышленности.

Розглянуто природу та причини поширення торгівлі жінками й дітьми. Висвітлено питання щодо проблеми незаконного обігу наркотиків та їх транзиту через Україну, наведено дані про джерела їх надходження, маршрути й обсяги контрабанди, тип наркотиків, шляхи транспортування, місця призначення наркотиків. Наведено результати досліджень щодо організованих злочинних груп, факторного аналізу причинної обумовленості існування організованої злочинності, порівняльного аналізу кримінологічно вагомих ознак організованих груп та їх учасників залежно від виду групи в Україні та в США, а також з питань ефективності діяльності правоохоронних і контролюючих органів для протидії організованій економічній злочинності й корупції.

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми реалізації кримінально-процесуального інституту слідчого судді. Досліджено його правову природу як гарантії судового захисту конституційних прав і свобод людини. Проаналізовано процесуальний статус слідчого судді, його місце та роль у системі кримінально-процесуальної діяльності, особливості характеру здійснюваної ним функції на стадії досудового розслідування у кримінальній справі, яку визначено як забезпечення законності й обгрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні. Проаналізовано процесуальні права й обов'язки слідчого судді під час застосування заходів процесуального примусу, розгляду скарг на дії (бездіяльність), рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора, проведення слідчих дій, які обмежують конституційні права людини та громадянина й інші повноваження. Розглянуто специфіку предмету кримінально-процесуального пізнання слідчого судді, його межі та гносеологічні та правові вимоги, які повинні пред'являтися до його рішень. На підставі проведеного порівняльного аналізу кримінально-процесуального законодавства зарубіжних країн і певних положень проектів КПК України зроблено висновок про доцільність запровадження інституту слідчого судді та запропоновано його теоретичну модель.

Наведено результати комплексного та системного порівняльно-правового дослідження кримінального законодавства України та федерального кримінального законодавства США. Проаналізовано основні етапи й особливості їх історичного розвитку, наведено характеристику джерел формування. Розкрито сутність українських та американських кримінально-правових норм щодо злочину, покарання та суміжних з ними інститутів, а також окремих груп суспільно небезпечних посягань, які входять до сфери регулювання Особливої частини кримінального законодавства. Проаналізовано судову практику та положення досліджуваної правової доктрини в Україні та США. Обгрунтовано можливість використання позитивного американського досвіду у сфері вітчизняного нормотворення. Наведено рекомендації щодо удосконалення національного кримінального законодавства й правозастосовної практики.

Розглянуто принципові питання створення та функціонування спеціалізованих інституцій запобігання та боротьби з корупцією найвпливовіших країн світу. Надано стислий науково-аналітичний огляд їх структури та діяльності. Висвітлено особливості досвіду зарубіжних країн щодо протидії корупції. Досліджено нормативно-правове регулювання фінансового контролю за доходами та видатками державних службовців в Україні та зарубіжних країнах, проблеми антикорупційної експертизи законодавства в нашій державі.

Висвітлено комплекс питань теоретичного та практичного характеру, пов'язаних з юридичним аналізом складу злочину, пов'язаного з торгівлею людьми за законодавством України й інших країн. Досліджено історію формування правового поняття торгівлі людьми та світовий досвід встановлення кримінальної відповідальності за діяння, пов'язані з цим явищем. Визначено об'єкт і предмет торгівлі людьми, досліджено особливості об'єктивної та суб'єктивної сторін, а також обтяжувальні обставини. Проведено розмежування цього складу злочину зі злочинами, пов'язаними з незаконною міграцією, та порівняльний аналіз кримінального законодавства окремих країн щодо норм, які передбачають відповідальність за торгівлю людьми. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення норми вітчизняного законодавства про відповідальність за торгівлю людьми.

Проведено комплексний порівняльний аналіз кримінальної відповідальності за контрабанду в Україні й іноземних державах. Визначено особливості історичного розвитку кримінальної відповідальності за даний злочин у вітчизняному та зарубіжному законодавстві. Розкрито методологію порівняльного пізнання та специфіку кримінального законодавства та доктрини держав різних правових сімей щодо відповідальності за контрабанду. Наведено кримінально-правову характеристику об'єктивних і суб'єктивних ознак контрабанди в Україні й іноземних державах, визначено кваліфікуючі ознаки цього злочину. Встановлено види та межі покарання за контрабанду в Україні й іноземних державах. З'ясовано, що питання відповідальності за контрабанду у кримінальному законодавстві та доктрині багатьох держав континентальної Європи (зокрема, країн ЄС) є найменш розробленими у зв'язку з усталеною практикою протидії даному діянню адміністаривними, податковими, громадянськими й економічними санкціями. Обгрунтовано напрями удосконалення національного кримінального законодавства щодо відповідальності за контрабанду з урахуванням позитивного іноземного досвіду (країн СНД, Великобританії, США да деяких держав Далекого Сходу, зокрема, Китаю). Аргументовано необхідність збільшення кількості кваліфікаційних і суто кваліфікуючих ознак контрабанди. Наведено пропозиції щодо удосконалення конструкції ст. 201 "Контрабанда" КК України та введення нової редакції ст. 263 "Контрабанда потенційно небезпечних предметів, обіг яких обмежено чи заборонено".

Досліджено нормативні, теоретичні та практичні передумови введення та розвитку інституту примирення у кримінальному праві України з урахуванням досвіду Федеративної Республіки Німеччини та Російської Федерації. Проаналізовано суть і визначено місце даного інституту у системі кримінального права. Надано визначення поняття "примирення між особою, яка вчинила злочин, і потерпілим". Сформульовано ознаки, умови юридичної дійсності та кримінально-правові наслідки примирення. У порівняльному аспекті вивчено сучасну судову практику Німеччини та Росії з кримінальних основ щодо даного питання. Наведено конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного кримінального законодавства України, а також рекомендації стосовно практичного застосування норми про примирення між особою, яка скоїла злочин, і потерпілим.

Розглянуто комплекс кримінально-правових проблем щодо вдосконалення кримінально-правової охорони економічної системи України та деяких країн зарубіжжя. Значну увагу приділено кримінально-правовій характеристиці об'єкта цих злочинів, системі економічних злочинів, а також конкретним складам цих суспільно небезпечних діянь: недоброчесній конкуренції; легалізації (відмиванню) грошових коштів, ухиленню від сплати податків на підставі порівняльного дослідження законодавства України, Румунії, Республіки Молдова та Росії. Узагальнено теоретичні концепції, наведено рекомендації щодо подальшого вдосконалення кримінального законодавства України, Румунії та Респубіки Молдова.

Розглянуто юридичну природу та класифікацію обставин, що виключають злочинність діяння, в теорії кримінального права України, а також особливості звільнення за наявності таких обставин від кримінальної відповідальності за кримінальним законодавством Йорданії. Визначено правильність та обгрунтованість об'єднання обставин, що виключають злочинність діяння, у єдиний кримінально-правовий інститут, який є системою взаємопов'язаних норм. Значну увагу приділено характеристиці необхідної оборони і крайньої необхідності, аналізу умов їх правомірності, оскільки саме ці обставини передбачені Кримінальним кодексом України та Йорданії. Інші обставини, що виключають злочинність діяння, є специфічними для кримінальних законів кожної країни. На основі порівняльно-правового аналізу обставин, що виключають злочинність діяння, в Україні та Йорданії розроблено пропозиції щодо удосконалення кримінальних законодавств обох держав.

Досліджено питання стосовно понять, підстав і форм кримінальної відповідальності. Проведено порівняльний аналіз нормативних положень, а також кримінально-правової доктрини Франції й України. Розглянуто питання виникнення та розвитку інституту кримінальної відповідальності у кримінальному законодавстві даних країн, їх вирішення у чинному кримінальному законодавстві та сучасній кримінально-правовій доктрині обох держав. На підставі проведеного аналізу запропоновано поняття структури кримінальної відповідальності, з урахуванням якої визначено її поняття та форми. Виділено та проаналізовано підстави кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції. Запропоновано вирішення цієї проблеми у кримінальному праві України. Визначено поняття форми кримінальної відповідальності, установлено, в яких формах може реалізуватися кримінальна відповідальність за законодавством Франції та України, проведено аналіз виділених форм.

Розглянуто неосудність і види осудності - обмежену та вікову, проблему спеціальної осудності. Проаналізовано вчення про осудність-неосудність у його історичному розвитку. Основну увагу приділено концепції обмеженої осудності: поняттю, природі, ознакам, співвідношенню з іншими кримінально-правовими поняттями та інститутами, правовим наслідкам визнання особи обмежено осудною. Розглянуто вікову осудність неповнолітніх правопорушників, які досягли віку кримінальної відповідальності, однак внаслідок затримки психофізіологічного розвитку не відповідають формально своїй віковій групі. Під час розгляду особливостей відповідальності осіб похилого віку акцентовано увагу на можливості реалізації покарання у вигляді позбавлення волі строком до 3 років у поєднанні з примусовим лікуванням у спеціальних інтернатах. Вирішення проблеми спеціальної осудності має полягати не в площині встановлення особливих критеріїв для осіб певних професій, а у застосуванні злочинної недбалості або казусу. Наведено нормативні положення законодавчих актів Канади, США, Англії, ФРН, Польщі, Угорщини, проаналізованих на засадах вітчизняної кримінально-правової доктрини, положень чинного законодавства України.

Розглянуто історичні та порівняльно-правові аспекти регламентації відповідальності за хуліганство. Досліджено основні термінологічні та змістовні аспекти визначення хуліганства, зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак хуліганства за кримінальним правом України й окремих зарубіжних держав. Проведено порівняльно-правовий аналіз обставин, що обтяжують хуліганство та висвітлено особливості заходів кримінально-правового впливу на хуліганство за кримінальним законодавством України. Сформульовано пропозиції з вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Розглянуто комплекс загальнотеоретичних, методологічних і практичних проблем взаємодії сучасного кримінального права України із міжнародною правовою системою. Розкрито зв'язки кримінального права із міжнародним правом. Розглянуто закономірності розвитку національного кримінального права за умов глобалізації. Проведено порівняльно-правовий аналіз законодавства України про кримінальну відповідальність у його співвідношенні з положеннями міжнародного права. Досліджено проблеми встановлення фактичного змісту та теоретичної інтерпретації деяких принципів кримінального права України з урахуванням їх генетичних і функціональних зв'язків із міжнародно-правовою системою. Розглянуто проблеми визначення місця елементів міжнародно-правової системи у внутрішньодержавному механізмі кримінально-правового регулювання.

Досліджено кримінальну відповідальність за хуліганство у порівняльному аспекті. Розглянуто історичні та порівняльно-правові аспекти регламентації відповідальності за хуліганство. Вивчено основні термінологічні та змістовні аспекти визначення хуліганства, зміст об'єктивних та суб'єктивних ознак хуліганства за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав. Проведено порівняльно-правовий аналіз обставин, що обтяжуть хуліганство, та висвітлено особливості заходів кримінально-правового впливу на хуліганство за кримінальним законодавством України та окремих зарубіжних держав. Сформульовано пропозиції з вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Здійснено комплексний і системний порівняльно-правовий аналіз кримінальної відповідальності за катування, що грунтується на положеннях науки кримінального права та результатах вивчення правозастосовної практики. Розглянуто теоретико-методологічні засади проведення порівняльно-правового дослідження та генезис кримінальної відповідальності за катування. Наведено кримінально-правову характеристику об'єктивних і суб'єктивних ознак катування за законодавством України та іноземних держав. Досліджено кваліфікуючі ознаки катування та покарання за цей злочин з позиції порівняльного пізнання. Виявлено схожі та відмінні риси, позитивні та негативні характеристики відповідних кримінально-правових норм. Сформульовано ряд теоретичних і прикладних пропозицій, здатних ефективно вплинути на реалізацію відповідних наукових положень і застосування ст. 127 "Катування" КК України.