Описано моделі взаємодії правоохоронних органів у сфері боротьби з корупцією. Розглянуто непрямі методи оподаткування як засіб виявлення ухилень від сплати податків, відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом. Наведено порівняльний аналіз законодавств Європейського Союзу та України у галузі протидії нелегальній міграції. Висвітлено проблеми боротьби з економічними злочинами у вугільній промисловості.

Описаны модели взаимодействия правоохранительных органов в сфере борьбы с коррупцией. Рассмотрены непрямые методы налогообложения как средство выявления уклонения от уплаты налогов, отмывания средств, полученных преступным путем. Приведен сравнительный анализ законодательств Европейского Союза и Ураины в области противодействия нелегальной миграции. Освещены проблемы борьбы с экономическими преступлениями в угольной промышленности.

Розглянуто принципові питання створення та функціонування спеціалізованих інституцій запобігання та боротьби з корупцією найвпливовіших країн світу. Надано стислий науково-аналітичний огляд їх структури та діяльності. Висвітлено особливості досвіду зарубіжних країн щодо протидії корупції. Досліджено нормативно-правове регулювання фінансового контролю за доходами та видатками державних службовців в Україні та зарубіжних країнах, проблеми антикорупційної експертизи законодавства в нашій державі.

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми реалізації кримінально-процесуального інституту слідчого судді. Досліджено його правову природу як гарантії судового захисту конституційних прав і свобод людини. Проаналізовано процесуальний статус слідчого судді, його місце та роль у системі кримінально-процесуальної діяльності, особливості характеру здійснюваної ним функції на стадії досудового розслідування у кримінальній справі, яку визначено як забезпечення законності й обгрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні. Проаналізовано процесуальні права й обов'язки слідчого судді під час застосування заходів процесуального примусу, розгляду скарг на дії (бездіяльність), рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора, проведення слідчих дій, які обмежують конституційні права людини та громадянина й інші повноваження. Розглянуто специфіку предмету кримінально-процесуального пізнання слідчого судді, його межі та гносеологічні та правові вимоги, які повинні пред'являтися до його рішень. На підставі проведеного порівняльного аналізу кримінально-процесуального законодавства зарубіжних країн і певних положень проектів КПК України зроблено висновок про доцільність запровадження інституту слідчого судді та запропоновано його теоретичну модель.

Проведено комплексний порівняльний аналіз кримінальної відповідальності за контрабанду в Україні й іноземних державах. Визначено особливості історичного розвитку кримінальної відповідальності за даний злочин у вітчизняному та зарубіжному законодавстві. Розкрито методологію порівняльного пізнання та специфіку кримінального законодавства та доктрини держав різних правових сімей щодо відповідальності за контрабанду. Наведено кримінально-правову характеристику об'єктивних і суб'єктивних ознак контрабанди в Україні й іноземних державах, визначено кваліфікуючі ознаки цього злочину. Встановлено види та межі покарання за контрабанду в Україні й іноземних державах. З'ясовано, що питання відповідальності за контрабанду у кримінальному законодавстві та доктрині багатьох держав континентальної Європи (зокрема, країн ЄС) є найменш розробленими у зв'язку з усталеною практикою протидії даному діянню адміністаривними, податковими, громадянськими й економічними санкціями. Обгрунтовано напрями удосконалення національного кримінального законодавства щодо відповідальності за контрабанду з урахуванням позитивного іноземного досвіду (країн СНД, Великобританії, США да деяких держав Далекого Сходу, зокрема, Китаю). Аргументовано необхідність збільшення кількості кваліфікаційних і суто кваліфікуючих ознак контрабанди. Наведено пропозиції щодо удосконалення конструкції ст. 201 "Контрабанда" КК України та введення нової редакції ст. 263 "Контрабанда потенційно небезпечних предметів, обіг яких обмежено чи заборонено".

Висвітлено комплекс питань теоретичного та практичного характеру, пов'язаних з юридичним аналізом складу злочину, пов'язаного з торгівлею людьми за законодавством України й інших країн. Досліджено історію формування правового поняття торгівлі людьми та світовий досвід встановлення кримінальної відповідальності за діяння, пов'язані з цим явищем. Визначено об'єкт і предмет торгівлі людьми, досліджено особливості об'єктивної та суб'єктивної сторін, а також обтяжувальні обставини. Проведено розмежування цього складу злочину зі злочинами, пов'язаними з незаконною міграцією, та порівняльний аналіз кримінального законодавства окремих країн щодо норм, які передбачають відповідальність за торгівлю людьми. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення норми вітчизняного законодавства про відповідальність за торгівлю людьми.

Досліджено питання стосовно понять, підстав і форм кримінальної відповідальності. Проведено порівняльний аналіз нормативних положень, а також кримінально-правової доктрини Франції й України. Розглянуто питання виникнення та розвитку інституту кримінальної відповідальності у кримінальному законодавстві даних країн, їх вирішення у чинному кримінальному законодавстві та сучасній кримінально-правовій доктрині обох держав. На підставі проведеного аналізу запропоновано поняття структури кримінальної відповідальності, з урахуванням якої визначено її поняття та форми. Виділено та проаналізовано підстави кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції. Запропоновано вирішення цієї проблеми у кримінальному праві України. Визначено поняття форми кримінальної відповідальності, установлено, в яких формах може реалізуватися кримінальна відповідальність за законодавством Франції та України, проведено аналіз виділених форм.

Досліджено нормативні, теоретичні та практичні передумови введення та розвитку інституту примирення у кримінальному праві України з урахуванням досвіду Федеративної Республіки Німеччини та Російської Федерації. Проаналізовано суть і визначено місце даного інституту у системі кримінального права. Надано визначення поняття "примирення між особою, яка вчинила злочин, і потерпілим". Сформульовано ознаки, умови юридичної дійсності та кримінально-правові наслідки примирення. У порівняльному аспекті вивчено сучасну судову практику Німеччини та Росії з кримінальних основ щодо даного питання. Наведено конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного кримінального законодавства України, а також рекомендації стосовно практичного застосування норми про примирення між особою, яка скоїла злочин, і потерпілим.

Розглянуто комплекс кримінально-правових проблем щодо вдосконалення кримінально-правової охорони економічної системи України та деяких країн зарубіжжя. Значну увагу приділено кримінально-правовій характеристиці об'єкта цих злочинів, системі економічних злочинів, а також конкретним складам цих суспільно небезпечних діянь: недоброчесній конкуренції; легалізації (відмиванню) грошових коштів, ухиленню від сплати податків на підставі порівняльного дослідження законодавства України, Румунії, Республіки Молдова та Росії. Узагальнено теоретичні концепції, наведено рекомендації щодо подальшого вдосконалення кримінального законодавства України, Румунії та Респубіки Молдова.

Розглянуто неосудність і види осудності - обмежену та вікову, проблему спеціальної осудності. Проаналізовано вчення про осудність-неосудність у його історичному розвитку. Основну увагу приділено концепції обмеженої осудності: поняттю, природі, ознакам, співвідношенню з іншими кримінально-правовими поняттями та інститутами, правовим наслідкам визнання особи обмежено осудною. Розглянуто вікову осудність неповнолітніх правопорушників, які досягли віку кримінальної відповідальності, однак внаслідок затримки психофізіологічного розвитку не відповідають формально своїй віковій групі. Під час розгляду особливостей відповідальності осіб похилого віку акцентовано увагу на можливості реалізації покарання у вигляді позбавлення волі строком до 3 років у поєднанні з примусовим лікуванням у спеціальних інтернатах. Вирішення проблеми спеціальної осудності має полягати не в площині встановлення особливих критеріїв для осіб певних професій, а у застосуванні злочинної недбалості або казусу. Наведено нормативні положення законодавчих актів Канади, США, Англії, ФРН, Польщі, Угорщини, проаналізованих на засадах вітчизняної кримінально-правової доктрини, положень чинного законодавства України.

Розглянуто юридичну природу та класифікацію обставин, що виключають злочинність діяння, в теорії кримінального права України, а також особливості звільнення за наявності таких обставин від кримінальної відповідальності за кримінальним законодавством Йорданії. Визначено правильність та обгрунтованість об'єднання обставин, що виключають злочинність діяння, у єдиний кримінально-правовий інститут, який є системою взаємопов'язаних норм. Значну увагу приділено характеристиці необхідної оборони і крайньої необхідності, аналізу умов їх правомірності, оскільки саме ці обставини передбачені Кримінальним кодексом України та Йорданії. Інші обставини, що виключають злочинність діяння, є специфічними для кримінальних законів кожної країни. На основі порівняльно-правового аналізу обставин, що виключають злочинність діяння, в Україні та Йорданії розроблено пропозиції щодо удосконалення кримінальних законодавств обох держав.

Досліджено кримінальну відповідальність за хуліганство у порівняльному аспекті. Розглянуто історичні та порівняльно-правові аспекти регламентації відповідальності за хуліганство. Вивчено основні термінологічні та змістовні аспекти визначення хуліганства, зміст об'єктивних та суб'єктивних ознак хуліганства за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав. Проведено порівняльно-правовий аналіз обставин, що обтяжуть хуліганство, та висвітлено особливості заходів кримінально-правового впливу на хуліганство за кримінальним законодавством України та окремих зарубіжних держав. Сформульовано пропозиції з вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади проведення порівняльно-правового дослідження та встановлено специфіку генезису кримінальної відповідальності за шахрайство в Україні та за кордоном. Проведено кримінально-правову характеристику об'єктивних і суб'єктивних ознак складу даного злочину в Україні та за кордоном, його кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, а також визначено види та межі покарання за шахрайство. На підставі одержаних результатів дослідження сформульовано пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення та реформування кримінально-правової охорони власності в Україні.

Відображено результати порівняльно-правового дослідження проблем економічних злочинів у мусульманському праві. Досліджено поняття, ознаки, існуючі класифікації економічних злочинів, які існують в мусульманському праві. Порівняються такі, в першу чергу, кримінально-правові положення усередині ісламських країн і з кримінальним правом інших країн. Це дослідження дозволило зробити обгрунтовані висновки та сформулювати пропозиції щодо удосконалення кримінального законодавства, подальшого розвитку наукових досліджень, покращання правозастосовної практики.

Розглянуто комплекс загальнотеоретичних, методологічних і практичних проблем взаємодії сучасного кримінального права України із міжнародною правовою системою. Розкрито зв'язки кримінального права із міжнародним правом. Розглянуто закономірності розвитку національного кримінального права за умов глобалізації. Проведено порівняльно-правовий аналіз законодавства України про кримінальну відповідальність у його співвідношенні з положеннями міжнародного права. Досліджено проблеми встановлення фактичного змісту та теоретичної інтерпретації деяких принципів кримінального права України з урахуванням їх генетичних і функціональних зв'язків із міжнародно-правовою системою. Розглянуто проблеми визначення місця елементів міжнародно-правової системи у внутрішньодержавному механізмі кримінально-правового регулювання.

З'ясовано правову природу, зміст і значення кримінальної відповідальності юридичних осіб (ЮО) у доктрині кримінального права та у законодавствах зарубіжних держав, визначено доцільність запровадження такої відповідальності в Україні. З цією метою досліджено соціально-правову сутність ЮО та можливі проблеми її кримінальної відповідальності. Здійснено аналіз генезису правової регламентації кримінальної відповідальності ЮО у зарубіжних державах і міжнародно-правових актах. Виявлено спільні та відмінні риси регламентації кримінальної відповідальності ЮО за законодавствами окремих зарубіжних держав, розкрито її зміст та особливості. Досліджено особливості караності злочинів, вчинюваних ЮО, визначено конкретні види таких покарань та їх зміст. Узагальнено наявні у науковій літературі підходи до вирішення питання кримінальної відповідальності ЮО. Сформульовано теоретичні положення та практичні рекомендації, спрямовані на запровадження кримінальної відповідальності ЮО у національне законодавство.

Розглянуто підходи вчених щодо правової природи та сутності юридичної особи. Проаналізовано становлення кримінальної відповідальності юридичних осіб в окремих зарубіжних державах. Визначено аргументи як прихильників, так і опонентів запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб в Україні. Сформульовано конкретні пропозиції щодо можливого вирішення питань запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб у вітчизняне кримінальне законодавство. Визначено підстави такої відповідальності, види злочинів, за які юридична особа може підлягати кримінальній відповідальності, поняття вини юридичної особи, підстави звільнення юридичної особи від кримінальної відповідальності та відбуття покарання тощо.

Розглянуто історичні та порівняльно-правові аспекти регламентації відповідальності за хуліганство. Досліджено основні термінологічні та змістовні аспекти визначення хуліганства, зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак хуліганства за кримінальним правом України й окремих зарубіжних держав. Проведено порівняльно-правовий аналіз обставин, що обтяжують хуліганство та висвітлено особливості заходів кримінально-правового впливу на хуліганство за кримінальним законодавством України. Сформульовано пропозиції з вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Досліджено генезис кримінального законодавства в частині охорони права на участь у референдумі. Здійснено порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства України та законодавства зарубіжних країн про відповідальність за порушення права громадян на участь у референдумі. Конкретизовано родовий об'єкт досліджуваних злочинів, визначено зміст об'єктивних і суб'єктивних елементів порушення законодавства про референдум і запропоновано зміни до їх ознак. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення диспозицій норм, у яких передбачається кримінальна відповідальність за порушення законодавства про референдум. Доведено необхідність виключення з кримінального кодексу України окремих конкретних статей. Розглянуто теоретичні та прикладні питання кримінально-правової охорони права громадян на участь у референдумі. Зроблено висновки, що проблема кримінально-правової охорони референдних прав повною мірою не вирішена.

Висвітлено комплекс проблем теоретичного та практичного характеру, пов'язаних з інститутом запобігання молодіжній злочинності. Для успішної інтеграції України в ЄС, зближення законодавства України та практики його застосування з сучасною європейською системою обгрунтовано доцільність здійснення узагальнень та аналізу законодавства й інших нормативно-правових актів, які регулюють правові й організаційні засади запобігання злочинам в Україні й Італії. Для якісного проведення порівняльного дослідження обрано вікові межі найбільш схожої частини молоді України й Італії, а саме від 16-ти до 21-го року. Подано кримінологічну характеристику молодіжної злочинності. Проаналізовано причини, умови та фактори, що детермінують злочинність. Виявлено особливості злочинності молоді в Україні й Італії. Висвітлено напрями використання в Україні досвіду Італії з запобігання молодіжній злочинності.

Проведено комплексне порівняльне дослідження кримінального законодавства держав континентальної Європи з метою визначення можливих меж гармонізації цього законодавства у контексті дійсного та ймовірного членства України у відповідних міжнародних організаціях (ООН, Раді Європи, Європейському Союзі, СНД). Досліджено основні тенденції розвитку кримінального законодавства цих держав. Визначено його джерела. Проаналізовано положення кримінальних кодексів щодо визначення злочинних діянь та їх правових наслідків. Виявлено відмінності, суперечності та прогалини у кримінальному законодавстві України та інших держав, оцінено його переваги та взаємовпливи. Наведено пропозиції з метою вдосконалення чинного Кримінального кодексу України.