Запропоновано методичний підхід до дослідження процесів управління військами з метою обгрунтування шляхів їх удосконалення. Суть підходу полягає в представленні процесів управління у вигляді функціонування відповідної системи управління і подальшому його дослідженню методами системного аналізу. Описано структуру процесу функціонування системи управління військами за допомогою функцій, завдань і операцій, визначено його параметри.

Досліджено адміністративно-правове регулювання Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ЗСУ). Охарактеризовано адміністративно-правовий статус Служби правопорядку. Розглянуто правову основу функціонування Військової служби (ВС) правопорядку у ЗСУ й її основні завдання та права у сфері зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців ЗСУ й інших військових формувань. Детально досліджено організацію ВС правопорядку у ЗСУ, порядок її комплектування, правове регулювання проходження ВС у службі правопорядку та заходи щодо забезпечення законності в діяльності служби правопорядку. Висвітлено адміністративно-правові заходи забезпечення процесу діяльності служби правопорядку, правового регулювання застосування військовослужбовцями служби правопорядку спеціальних засобів під час виконання службових обов'язків.

Досліджено адміністративно-правові проблеми забезпечення суб'єктами владних повноважень реалізації права військовослужбовців на гідний рівень соціального забезпечення. Розглянуто історико-правові аспекти виникнення інституту соціального забезпечення військовослужбовців. Розкрито сутність адміністративних правовідносин у сфері реалізації права військовослужбовців на відповідний рівень соціального забезпечення. Висвітлено авторське бачення розділення функцій соціального забезпечення військовослужбовців між органами виконавчої влади. Запропоновано введення юридичної відповідальності за порушення у сфері соціального забезпечення військовослужбовців. Визначено роль держави в цьому процесі через розкриття повноважень органів державної влади в даній сфері.

Доведено, що особливість військової служби в системі військових комісаріатів прямо пов'язана з адміністративно-правовим положенням як самих військових комісаріатів, так і військових комісарів, що здійснюють у межах своєї компетенції державно владні повноваження з питань оборони. Визначено підстави поділу військових комісаріатів на види: за територіальним масштабом діяльності, за обсягом мобілізаційних, призовних і транспортних ресурсів. Проаналізовано стан нормативного регулювання організації діяльності військових комісаріатів та їх статус щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Висвітлено основні напрями розвитку та вдосконалення законодавства, що регулює військово-службові відносини. Сформульовано й обгрунтовано конкретні пропозиції та рекомендації.

Висвітлено проблему носіння форменого одягу у військових формуваннях України. Розглянуто загальнотеоретичні положення носіння форменого одягу у військових формуваннях, сформульовано поняття та різновиди військових формувань на території України. Визначено мету, функції й ознаки носіння форменого одягу особовим складом військових формувань. Проаналізовано історію та сучасний стан законодавства щодо носіння форменого одягу у військових формуваннях України. Розкрито роль органів виконавчої влади у забезпеченні носіння форменого одягу, визначено фактори, які негативно впливають на дані процеси. Проаналізовано міжнародний досвід у сфері забезпечення носіння форменого одягу у "силових структурах". Висвітлено основні напрями реформування та можливості кодифікації законодавства у сфері носіння форменого одягу.

Висвітлено теоретичні та практичні засади гендерної політики (ГП) у Збройних Силах України (ЗСУ), її сутність, зміст, особливості та проблеми у взаємозв'язку з процесами впровадження гендерного підходу у військовому середовищі. Наведено рекомендації щодо вдосконалення ГП у ЗСУ, подолання традиційних гендерних стереотипів і гендерно-рольових конфліктів, урахування психологічних особливостей жінок у процесі службової взаємодії.

Висвітлено основні етапи наукової діяльності відомого українського філософа, політолога, доктора філософських наук, заслуженого працівника освіти України, академіка Української академії політичних наук та Академії наук вищої освіти України, професора Національної академії оборони України - В. Ф. Баранівського. Наведено бібліографію наукових праць вченого та біобібліографію основних публікацій про нього.

Освещены основные этапы научной деятельности известного украинского философа, политолога, доктора философских наук, заслуженного работника образования Украины, академика Украинской академии политических наук и Академии наук высшего образования Украины, профессора Национальной академии обороны Украины - В. Ф. Барановского. Даны библиография научных трудов учёного и биобиблиография основных публикаций о нем.

Висвітлено питання становлення та розвитку військової символіки держави. Розкрито тенденції розбудови української військової символіки у різні періоди державності, приділено увагу використанню військових символів у реалях козацького побуту, на поштових знаках, у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Проаналізовано історичні витоки традиційної символіки українського війська.

Розглянуто проблеми формування воєнно-технічної політики (ВТП) України та її управління. Проаналізовано системи ВТП провідних країн світу та України. Висвітлено методологічні аспекти формування державної ВТП та оцінювання основних заходів з планування розвитку озброєння та військової техніки. Надано пропозиції щодо удосконалення системи управління ВТП України та створення системи її моніторингу.

Висвітлено теоретичні та практичні засади гендерної політики (ГП) у Збройних Силах України (ЗСУ), розкрито її сутність, зміст, особливості та проблеми у взаємозв'язку з процесами впровадження гендерного підходу у військовому середовищі. Наведено рекомендації органам військового управління щодо вдосконалення ГП у ЗСУ.

Визначено зміст, складові та критерії психологічної готовності військовослужбовців до виконання миротворчих операцій. Проаналізовано психодіагностичне забезпечення, яке може бути використано для діагностування такої готовності. Наведено алгоритм дослідження його практичної апробації. Описано кількісні й якісні рівні діагностичних показників тривалої та короткочасної психологічної готовності військовослужбовців до миротворчої діяльності, формули та приклади інтегральної оцінки вказаних видів готовності, а також докладні практичні рекомендації щодо їх діагностування.

Висвітлено теоретико-методологічні засади державного регулювання зайнятості найманих працівників у військових формуваннях, проаналізовано міжнародний досвід такого регулювання та механізм його адаптації до умов України. Значну увагу приділено питанням розробки механізму активної політики військового формування на ринку праці. Запропоновано науково обгрунтовані заходи, що дають змогу покращити стан комплектування з'єднань і військових частин контрактним способом без значного додаткового фінансування.

Розглянуто поняття, систему та види військових злочинів. Проаналізовано особливості злочинів проти порядку підлеглості та військової гідності, проходження військової служби, збереження та користування військовим майном, експлуатації військової техніки, а також несення бойового чергування та інших спеціальних служб. Висвітлено основні питання злочинів у сфері охорони державної таємниці, військових злочинів у сфері службової діяльності тощо. Увагу приділено проблемам кваліфікації цих злочинів, відмежування їх від суміжних злочинів та діянь, що не є злочинними.

Визначено основні ознаки сучасної військової злочинності, її місце в загальній структурі злочинності, співвідношення із суміжними утвореннями, а також пріоритетами боротьби зі злочинністю та запобігання їй. Розроблено критерії та здійснено класифікацію військових злочиннів, які розглянуто як форму кримінального конфлікту з одночасним встановленням їх динамічних характеристик і показників. Проаналізовано основні характеристики особи злочинця-військовослужбовця, досліджено мотив і мотивацію військових злочинів у категорії системного аналізу. Здійснено феноменологічний аналіз системи протидії військовій злочинності з нової кримінологічної парадигми. Охарактеризовано специфіку здійснення загальносоціальних, спеціальних та індивідуальних запобіжних заходів.

Досліджено діяльність військових комісаріатів і зроблено теоретично та практично важливий висновок, що їм притаманний режим функціонування місцевих органів виконавчої влади та місцевих органів військового управління. Визначено функції військових комісаріатів, у тому числі з питань організації територіальної оборони, проведення мобілізаційної роботи та мобілізаційної підготовки, здійснення комплектування Збройних сил України військовослужбовцями. Проаналізовано історію військових комісаріатів, а також закордонний досвід місцевого військового управління. Обгрунтовано напрями вдосконалення діяльності військових комісаріатів з урахуванням вимог становлення та розвитку системи цивільно-військових відносин в Україні.

Висвітлено основні поняття, джерела та структуру військового права, показано його місце у системі права України. Розкрито особливості військових правовідносин. Подано інформацію про військові правопорушення та засоби забезпечення законності у Збройних Силах України. Увагу приділено проблемам правосвідомості та правової культури військовослужбовців.

Вперше використано інформаційно-семіотичний підхід у дослідженні правової культури військовослужбовців, введено категорію "статусна правова культура військовослужбовців", яка характеризується особливостями правового статусу її носіїв. Визначено компетентну правову культуру офіцерського складу Збройних Сил України, роль правового мислення у правовій його культурі та виокремлено особливості його правового менталітету. Введено категорію "правові аномалії", що виражає негативний пласт правової культури військовослужбовців, наведено просторову модель визначення цієї культури та проведено конкретно-соціологічне дослідження рівня правової культури офіцерського складу Збройних Сил України. Удосконалено доктринальний підхід до класифікації правосвідомості та правової культури за рівнем і глибиною усвідомлення правової дійсності. Висвітлено питання використання правових традицій у правовій культурі військовослужбовців та охарактеризовано зміст правового статусу офіцерського складу Збройних Сил України та його зв'язок з правовою культурою офіцерів. Визначено напрями правової соціалізації в процесі формування досліджуваної культури.

Вперше розроблено концептуальну модель міжособистісної взаємодії офіцерів у проблемних ситуаціях, емпіричним шляхом виявлено психологічні особливості спонукального, когнітивного та регулятивного компонентів цієї взаємодії. Удосконалено психологічний інструментарій, який дозволяє здійснювати діагностику внутрішньоособистісної конфліктності, спрямованості мотивації особистості офіцера у проблемних ситуаціях та обирати адекватні стратегії поведінки. Розширено психологічні уявлення про феномен конфліктологічної стійкості офіцерів як різновид їх психологічної стійкості та наукові уявлення про психологічні принципи та механізми гармонізації міжособистісної взаємодії офіцерів у проблемних ситуаціях. Визначено основні напрями діяльності військового психолога з гармонізації досліджуваної взаємодії.

Розглянуто існуючі підходи до розуміння поняття кар'єрних домагань, які розглянуто через мотиваційний конструкт особистості офіцера, що рухає його професійний розвиток і спонукає набувати нових рис професіоналізму. Кар'єрні домагання розкрито через кар'єрні причетність (ідентифікацією з кар'єрою), інсайт (інтуїцію) та стійкість. Емпірично досліджено рівні розвитку кар'єрних домагань офіцерів за такими характеристиками: аутопсихологічна компетентність, самоефективність, локалізація контролю, емоційна стабільність, а також кар'єрні причетність, інтуїція та стійкість. Розроблено й апробовано програму психологічного тренінгу розвитку кар'єрних домагань офіцерів.

Проведено теоретичний аналіз наукових джерел щодо проблеми соціально-психологічної адаптації військовослужбовців-контрактників. Визначено основні напрямки роботи керівників частин і підрозділів щодо оптимізації соціально-психологічної адаптації військовослужбовців-контрактників до особливих умов діяльності. Розроблено методику психологічного супроводу соціально-психологічної адаптації військовослужбовців-контрактників у військовій частині. Виявлено психодинамічні чинники соціально-психологічної адаптації військовослужбовців-контрактників і диференціально-психологічні особливості процесу їх соціально-психологічної адаптації.