Розкрито виховно-освітній потенціал українського жіночого руху західних земель України у межах Австро-Угорської імперії, польської, румунської та чехословацької держав. На підставі аналізу широкої джерельної бази вперше визначено й узагальнено найважливіші педагогічно-просвітницькі ідеї, сконцентровані у творчій спадщині представниць національного емансипаційного руху, в документах жіночих товариств, матеріалах масових акцій (віча, збори, з'їзди, конгреси), організованих жінками Західної України. Охарактеризовано форми, методи та засоби їх практичної реалізації.

Раскрыт воспитательно-образовательный потенциал украинского женского движения западных земель Украины в пределах Австро-Венгерской империи, польского, румынского и чехословацкого государств. На основе анализиа значительного числа первоисточников впервые определены и обобщены наиболее важные педагогико-просветительские идеи, сконцентрированные в творческом наследии представительниц национального эмансипационного движения, в документах женских обществ, материалах массовых акций (веча, собрания, съезды, конгрессы), организованных женщинами Западной Украины. Охарактеризованы формы, методы и средства их практической реализации.

Висвітлено особливості процесу розвитку українського національного букварства на різних історичних етапах (творення букварів за умов глибокого занепаду культурного життя закарпатоукраїнського народу, коли політичною домінантою був великодержавний шовінізм у ставленні до представників неугорських національностей; утвердження суспільного ідеалу - загальнолюдської солідарності, рівності, доброчесності, працьовитості; збереження родинних традицій і неухильного дотримання релігійних постулатів у вихованні дітей; популяризацію різних жанрів українського народного дитячого фольклору). Проаналізовано освітні пріоритети змісту українських букварів другої половини XIX - кінця XX ст., а також видрукуваних у першому десятилітті незалежності України. Обгрунтовано та доповнено дидактичні принципи структурування змісту шкільних підручників (природовідповідності, народності, краєзнавчості), запропоновано добір їх змісту з урахуванням напрацювань українських і зарубіжних учених у галузі дидактики початкової школи (енциклопедичності, сезонності, єдності загальнолюдського, національного й етнічного).

Розкрито особливості культурно-освітнього розвитку та становлення системи освіти Великої Волині в XIX ст. - 1930-х рр. Висвітлено соціокультурні аспекти функціонування освітніх закладів волинського краю. Увагу приділено аналізу діяльності різних типів освітніх і культурних установ, а також духовних, громадсько-просвітницьких і громадсько-культурних товариств. Розкрито організаційно-педагогічні умови, зміст, форми та методи загальної, духовної, національної, професійної освіти, культури та доброчинності на Волині в зазначений період.

Проведено огляд системи національного виховання, з'ясовано його мету, завдання, засоби та шляхи реалізації. Розглянуто суспільно-політичну ситуацію на західноукраїнських землях, що стимулювала процес створення системи приватних навчально-виховних закладів греко-католицького чернецтва. Виявлено й охарактеризовано періоди становлення системи національного виховання у цих закладах, досліджено основні цілі, зміст, форми та методи педагогічної діяльності, з'ясовано їх ефективність у процесі формування національної свідомості та патріотизму молоді. Досліджено позитивний вплив молодіжних організацій на процес національного виховання учнів чернечих освітніх закладів. Обгрунтовано значущість педагогічного досвіду українського чернецтва та визначено перспективи його застосування у сучасній системі національного виховання.

Вперше в історико-педагогічній науці комплексно розглянуто й висвітлено роль і місце приватної освіти, як в житті волинського суспільства, так і в системі народної освіти на Волині у другій половині XIX - на початку XX століття. Обгрунтовано провідні тенденції та чинники, що визначали розвиток приватної освіти на Волині в даний період. Наведено авторське тлумачення понять "приватна освіта" та "приватний навчальний заклад" у контексті означених історичних і територіальних меж, що дозволило розкрити специфіку та сутність досліджуваного феномену. Подальшого розвитку набули змістові й організаційні характеристики діяльності приватних навчальних закладів і домашньої форми освіти у визначений період. У науковий обіг введено нові та маловідомі документи, що розширюють межі сучасних знань про приватну освіту другої половини XIX - початку XX ст.

Досліджено генезу початкової та середньої жіночої освіти на західноукраїнських землях кінця XVIII - початку XX ст. Розкрито стан дослідженості проблеми у науковій літературі минулого та сучасності. Проаналізовано законодавчо-нормативні освітні документи даного періоду, визначено організаційні основи заснування та функціонування різних типів жіночих навчально-виховних закладів на українських землях у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії. Простежено еволюцію початкового та середнього жіночого шкільництва в регіоні, встановлено основні періоди та тенденції його розвитку. З'ясовано роль державного та громадського чинників, релігійних організацій та окремих педагогічних постатей у становленні жіночого шкільництва Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття.

Обгрунтовано теоретичні засади проблеми шкільного свята у структурі виховного процесу. Розкрито суть понять "свято" та "шкільне свято". Розроблено періодизацію розвитку свята в історії школи та педагогічної думки України другої половини XІX ст. - 1920-х рр. Виокремлено та проаналізовано чинники, які впливали на організацію та зміст шкільних свят в Україні в даний період. Висвітлено внесок відомих педагогів і громадських діячів у розробку теоретичних засад шкільного свята в даний період. Визначено й охарактеризовано педагогічні основи проведення свят у різних загальноосвітніх навчальних закладах даного періоду. Узагальнено досвід проведення свят у загальноосвітній школі в даний період, що дозволяє створити модель свята для творчого використання в сучасній виховній практиці.

Розглянуто роль В. Гнатюка у формуванні української національної школи. На підставі епістолярію простежено формування творчих взаємин вченого з учителями Західної України, їх творчі та особисті контакти.

Розкрито зміст і основні форми громадської підтримки розвитку української середньої школи в Галичині наприкінці ХIХ - у першій третині ХХ ст. Акцентовано на необхідності використання досвіду співпраці школи і громади за сучасних умов.