Розглянуто методологічні засади розвитку систем неперервної освіти у країнах Східної Європи. Проаналізовано їх становлення та розвиток у другій половині XX ст. Визначено внутрішні національні, зовнішні загальноєвропейські та світові чинники, що зумовили формування концепції неперервної освіти у цих країнах, досліджено особливості цього формування за умов структурування, функціонування, еволюції даної освіти на підставі цілісного аналізу педагогічних, політичних й економічних процесів. Обгрунтовано періодизацію становлення та розглянуто розвиток неперервної освіти у країнах Східної Європи у контексті глобалізації й інтернаціоналізації світового господарства. Висвітлено процес трансформації цілей, завдань, характеру та функцій освіти, форм її організації. Охарактеризовано кризу класичної моделі системи освіти, спричиненої суперечностями між системою освіти та реальними умовами життя суспільства. Досліджено стратегію розвитку структури неперервної освіти, проаналізовано законодавчу базу. Розглянуто систему фінансування та визначено роль педагогічних технологій у її становленні та розвитку. Обгрунтовано можливі шляхи використання прогресивних ідей зарубіжного досвіду за нових соціально-економічних умов.

Проаналізовано головні концептуальні засади розвитку освіти у країнах європейської співдружності. Здійснено порівняльний аналіз традиційної та оновленої парадигми базової освіти.

Проанализированы главные концептуальные положения развития образования в странах европейского сообщества. Произведен сравнительный анализ традиционной и обновленной парадигмы базового образования.