Висвітлено проблему інтеракції зокрема, в контексті культуротворчого формування студентів зокрема. Розглянуто й охарактеризовано сутність та структуру інтеракції.

Розглянуто теоретико-методологічні аспекти виховання культури вчинку у студентської молоді за умов позааудиторної роботи вищого навчального закладу. Розкрито суть і якісну характеристику понять "культура вчинку" та "образ гуманної людини". Розглянуто загальні засади педагогічного процесу, що здійснюється з метою виховання культури вчинку та формування образу гуманної людини. Розроблено програму та комплексну методику виховання культури вчинку, здійснено її практичне впровадження до позааудиторної роботи. Розроблено рекомендації викладачам-кураторам академічних груп щодо виховання культури вчинку у студентської молоді.

Наведено теоретичне узагальнення і новий підхід до вирішення важливого й актуального завдання, пов'язаного з обгрунтуванням та експериментальною перевіркою моделі виховання культури міжособистісних відносин студентів університету в позааудиторній діяльності. З'ясовано сучасний стан дослідженості проблеми в педагогічній теорії та практиці ВНЗ. Уточнено сутність понять "культура міжособистісних відносин" і "позааудиторна діяльність", критерії та показники рівнів вихованості культури міжособистісних відносин студентів університету. Подальшого розвитку набули форми і методи виховання культури міжособистісних відносин студентів університету в позааудиторній діяльності.

Розкрито теоретичний і методичний аспекти виховання культури толерантних відносин майбутніх фахівців у процесі професійної підготовки. Проаналізовано історичні витоки та сучасні концептуальні підходи до проблем морально-етичного характеру. Розроблено положення організації процесу формування культури толерантних відносин у студентської молоді. Розглянуто модель виховання толерантності майбутніх фахівців. Викладено методику проведення семінару-тренінгу "Потік соціальних умінь", надано методичні рекомендації.

З'ясовано сутність поняття "толерантність" в контексті лінгвістичного, філософського, політичного, етичного, соціального, психологічного, медично-біологічного та педагогічного підходів. Визначено структуру, критерії, показники та рівні сформованості толерантності. Доведено, що процес виховання толерантності у студентів медичних ВНЗ має специфічну структуру та розглядається в комплексі когнітивного, мотиваційно-ціннісного, емоційно-емпатійного та комунікативного критеріїв. Наведено змістовну характеристику зазначених критеріїв розвитку толерантності у майбутніх лікарів і подано результати різноаспектного емпіричного дослідження особливостей наявності толерантних властивостей у майбутніх лікарів. Розроблено й експериментально перевірено педагогічні умови виховання толерантності у студентів медичних ВНЗ і методику їх реалізації, що включає систему методів та організаційних форм навчально-виховної роботи: бесіди, лекції, тренінгові заняття, аналіз проблемних ситуацій, ділові, комунікативні ігри, вправи, а також активні форми творчої взаємодії з викладачами й майбутніми пацієнтами.

Розглянуто проблему гуманізації процесу формування культури професійного спілкування. Проаналізовано шляхи формування культури професійного спілкування.

Проаналізовано результати діагностики особової культури студентів як показника їх готовності до майбутньої соціально-культурної діяльності. Високий рівень особової культури майбутніх фахівців соціально-культурної сфери діяльності розглянуто як чинник їх успішності і конкурентоспроможності.

Розглянуто актуальні питання культури поведінки та мовного спілкування у вищій школі. Розкрито сутність таких понять, як мовний і службовий етикет. Проаналізовано стандартні етикетні ситуації у ВНЗ. Увагу приділено мовно-етикетним формулам звертання та побажання, особливостям вибору мовних одиниць і граматичних форм у спілкуванні.

Рассмотрены актуальные вопросы культуры поведения и языкового общения в высшей школе. Раскрыта сущность таких понятий, как речевой и служебный этикет. Проанализированы стандартные этикетные ситуации в ВУЗ. Уделено внимание языково-этикетным формулам обращения и пожелания, особенностям выбора языковых единиц и грамматических форм в общении.

Визначено, що середовище вищого навчального закладу містить у собі певний комунікативний потенціал, який виконує функцію своєрідної динамічної домінанти стосовно змісту та якості спілкування всіх учасників навчально-виховного процесу. Зазначено комунікативні якості: товариськість, контактність, комунікативна сумісність, необхідні для розширення соціальної компетентності та соціального інтелекту. Продемонстровано шляхи досягнення сформованості соціально відповідних та духовно наповнених ціннісних орієнтацій щодо спілкування в умовах громадського об'єднання. Виділено методи формування культури спілкування: аналіз конкретних ситуацій, інцидент, метод проектів, евристичні методи. З'ясовано рівень сформованості культури спілкування студентів Рівненського державного гуманітарного університету. Зроблено висновок про перспективність дослідження аспектів проблеми комунікативного потенціалу громадських студентських організацій.

Определено, что среда высшего учебного заведения содержит в себе некоторый коммуникативный потенциал, который исполняет функцию своеобразной динамической доминанты относительно содержания и качества общения всех участников учебно-воспитательного процесса. Указаны коммуникативные качества: дружелюбность, контактность, коммуникативная совместимость, которые являются необходимы для расширения социальной компетентности и социального интеллекта. Продемонстрированы пути достижения формирования социально соответствующих и духовно наполненных ценностных ориентиров в отношении общения в условиях общественного объединения. Обращено внимание на методы формирования культуры общения: анализ конкретных ситуаций, инцидент, метод проектов, эвристические методы. Обозначен уровень сформированости культуры общения студентов Ровенского государственного гуманитарного университета. Сделан вывод о перспективности исследования аспектов проблемы коммуникативного потенциала общественных студенческих объединений.

Обгрунтовано науково-методичну систему забезпечення конфліктологічної підготовки студентів, в якій визначено шляхи, способи, форми і методи виховної роботи, спрямованої на формування конфліктологічної культури майбутньогго інженера. Основними напрямами формування готовності студентів до здійснення професіональної діяльності у конфліктогенному професійному середовищі визначено інтеграцію психолого-педагогічних, управлінських і конфліктологічних знань та використання різних форм і методів навчання.

Обоснована научно-методическая система обеспечения конфликтологической подготовки студентов, в которой определены пути, способы, формы и методы воспитательной работы, направленной на формирование конфликтологической культуры будущего инженера. Основными путями формирования готовности студентов к осуществлению деятельности в конфликтогенной профессиональной среде определены интеграция психолого-педагогических, управленческих и конфликтологических знаний и использование различных форм и методов обучения.

It is exposed and the scientific-methodical system of providing of conflictological preparation of students, which includes the decision of paths, methods, forms and methods of work, directed on forming of conflictological culture of future engineer is grounded. By the basic paths of forming of readiness of students to realiztion of professional activity in a professional environment integration is certain of psychological-pedagogical, administrative and conflictological knowledge's and the use of different forms and methods of teaching.

Висвітлено проблему міжособистісних відносин і спілкування в сучасному суспільстві в контексті утвердження загальноєвропейських цінностей. Проаналізовано історичний дискурс проблематики, наголошено на необхідності підготовки студентської молоді з належним рівнем комунікативної компетентності для успішного виконання навчально-пізнавальних, а в майбутньому - професійних завдань. Визначено особливу роль викладання психології та етики ділового спілкування для розвитку в студентів ВНЗ комунікативної компетентності, що трактується як інтегративна якість особистості, яка виконує функцію адаптації та адекватного функціонування в соціумі. Відзначено формування комунікативних вмінь як основного компонента в структурі комунікативної компетентності. Охарактеризовано особливості ділового спілкування. Доведено актуальність формування у майбутніх спеціалістів комунікативних здібностей в процесі домінування в загальноосвітній та вищій школах комп'ютерного та тестового навчання, що унеможливлюють входження України в європейський комунікативний простір.

Освещена проблема межличностных отношений в современном обществе. Проанализирован исторический дискурс данной проблематики, отмечена необходимость подготовки студенческой молодежи с соответствующим уровнем коммуникативной компетентности к успешному выполнению учебно-познавательных, а в будущем - профессиональных задач. Определена особая роль преподавания психологии и этики делового общения в учебно-воспитательном процессе ВУЗ для развития у студентов коммуникативной компетентности, которая трактуется как интегративное качество личности, выполняющей функцию адаптации и адекватного функционирования в социуме. Отмечено значение коммуникативных умений как основного компонента в структуре коммуникативной компетентности. Охарактеризованы особенности делового общения.

Розкрито проблему формування демократичної культури особистості студента у навчально-виховному процесі університету та проаналізовано питання з формування особистісної толерантності студента як змістовної характеристики у структурі демократичної структури особистості.

Висвітлено основні положення розробленої автором методики формування міжкультурної компетенції (МКК) студентів економічних спеціальностей. Охарактеризовано основні етапи її реалізації в навчальному процесі у процесі вивчення іноземної мови. На першому етапі- це формування мотивації паралельного вивчення мови та культури для створення позитивної установки на процес оволодіння МКК, на другому - набуття предметно-професійних та культурно-специфічних знань, на третьому - формування навичок, умінь МКК та оволодіння механізмами мовноповедінкової діяльності, формування вмінь самостійного використання міжкультурних знань і вмінь під час вирішення проблемних завдань. Окреслено актуальні напрями подальших досліджень.

Освещены основные положения разработанной автором методики формирования межкультурной компетенции (МКК) студентов экономических специальностей. Охарактеризованы основные этапы ее реализации в учебном процессе при изучении иностранного языка. На первом этапе - это формирование мотивации параллельного изучения языка и культуры для создания позитивной установки на процесс овладения МКК, на втором - приобретение предметно-профессиональных и культурно-специфических знаний, на третьем - формирование навыков, умений МКК. Определены актуальные направления дальнейших исследований.

The article covers the author's method of forming cross-cultural competence of students majoring in Economics. It highlights the main stages of its implementation in the foreign language learning.

Визначено необхідні та достатні педагогічні умови формування толерантності в міжособистісних взаєминах студентів ВНЗ. Проаналізовано досвід досліджень даного феномену у філософському, психологічному та педагогічному аспектах. Запропоновано нове трактування даної педагогічної проблеми на базі таких взаємодоповняльних аспектів: оволодіння певною філософією толерантності як цінністю, як культурою толерантної свідомості; як ставлення до відповідної дійсності, що проявляється у поведінці. На підставі сутнісних характеристик, структури та функцій позитивної толерантності виділено поведінковий, комунікативний і ментальний критерії її визначення. Розглянуто аксіологічний та особистісно-діяльнісний підходи як провідні у методологічних засадах формування толерантності. Розкрито сутність принципу діалогу як базового у процесі розвитку цінностей толерантності. Визначено діалогічну взаємодію як двосторонній взаємозбагачувальний процес, а функцію викладача - як фасилітаційну, до наукового обігу введено поняття діалогічної компетентності викладача ВНЗ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч481.352.25

Рубрики:

Виховання культури поведінки. Виховання поваги до особистості <вища освіта>

Шифр НБУВ: Ж69446 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Теоретично обгрунтовано підходи до побудови моделі полікультурного виховання (ПВ) студентів технічного ВНЗ. Описано загальнонаукові підходи, на яких базується модель ПВ. Необхідність ПВ у технічних ВНЗ актуалізовано твердженням, що зіткнення цивілізаційних, культурних, етнічних інтересів створюють конфліктну ситуацію, тому необхідно вчити молодь ціннісному плюралізму, культурному релятивізму, толерантності тощо. Визначено та схарактеризовано структурні компоненти моделі ПВ: мотиваційний (ідеал ПВ), знаннєвий (знання про людські взаємини та засвоєння навичок ПВ), ціннісний (формування соціально-настановчих і ціннісно орієнтованих схильностей до інтеркультурної комунікації), ситуативний (визначення характеристик ПВ студента), рефлексивний (самопізнання, самоаналіз своєї діяльності очима інших людей). Рекомендовано подальші розвідки щодо критеріїв, показників і рівнів сформованості ПВ.

Теоретически обоснованы подходы к построению модели поликультурного воспитания (ПВ) студентов технического ВУЗ. Описаны общенаучные подходы, на которых базируется модель ПВ. Необходимость ПВ в технических ВУЗ актуализирована утверждением, что столкновение цивилизационных, культурных, этнических интересов создают конфликтную ситуацию, поэтому необходимо формировать у молодежи ценностный плюрализм, культурный релятивизм, толерантность. Определены и охарактеризованы структурные компоненты модели ПВ: мотивационный (идеал ПВ), знаниевый (знание о человеческих взаимоотношениях и усвоение навыков ПВ), ценностный (формирование социально-установочных и ценностно ориентированных склонностей к интеркультурной коммуникации), ситуативный (определение характеристик ПВ студента), рефлексивный (самопознание, самоанализ своей деятельности глазами других людей). Рекомендованы дальнейшие разработки относительно критериев, показателей и уровней сформированности ПВ.

The article grounds theoretically general scientific and pedagogical approaches to modeling the process of policultural education of students of higher technical educational institutions; defines and describes structural components of a model of students' policultural education.

Розглянуто складний духовно-практичний процес - культуру спілкування студентів, який виникає внаслідок пізнавальної, оцінної, регулятивної та практичної діяльності. Відмічено, що стан сформованості культури спілкування багатьох студентів нерідко не відповідає сучасним вимогам; необхідні спеціальні систематичні заняття, які сприятимуть засвоєнню комунікативному тезаурусу, осягненню сутності спілкування та виробленню адекватних оцінок комунікативних ситуацій. Вміщено схему розподілу змісту навчання у ході формування культури спілкування студентів у вищому навчальному закладі за блоками й етапами. Охарактеризовано традиційні і нетрадиційні форми організації навчання. Запропоновано організаційні параметри процесу формування культури спілкування студентів у вигляді графічного відображення.

Рассмотрен сложный духовно-практический процесс - культура общения студентов, который возникает вследствие познавательной, оценочной, регулятивной и практической деятельности. Отмечено, что состояние культуры общения многих студентов нередко не соответствует современным требованиям; необходимы специальные систематические занятия, способствующие усвоению коммуникативного тезауруса, постижению сущности общения и выработке адекватных оценок коммуникативных ситуаций. Подана схема распределения содержания обучения в ходе формирования культуры общения студентов в высшем учебном заведении по блоками и этап. Охарактеризованы традиционные и нетрадиционные формы организации обучения. Предложены организационные параметры процесса формирования культуры общения студентов в виде графического изображения.

Examine the complex spiritual and practical process - the culture of communication students, which is the result of cognitive, assessment, regulatory and practical activities. It is noted that the state of formation of the culture of communication of many students often do not meet modern requirements. To help the cause may be a special systematic studies to facilitate the assimilation of communicative thesaurus, comprehending the essence of communication and the development of adequate assessment ofcommunicative situations. Given the task of training, learning content can be delineated material, which highlights the theoretical and practical bases of communication, the specificity of communication in the business sphere, especially communication ina specific professional field. Abstract contains the arrangements for sharing learning content in a culture of communication students at the university on the blocks and steps. We characterize the traditional and innovative forms of training. The proposed organizational parameters of a culture of communication students in the form of graphical display.

Обговорено питання, пов'язані з особливостями виховання студентів медичного університету. Показано актуальність проведення виховних заходів із студентами, ефективність роботи кураторів груп студентів та особливість проведення виховних заходів.

Обгрунтовано педагогічні умови, модель і технологію формування комунікативної компетентності (КК) майбутніх інженерів-аграрників. Досліджено проблему формування КК майбутніх інженерів-аграрників, конкретизовано сутність і зміст поняття "комунікативна компетентність", обгрунтовано модель формування КК фахівців інженерного профілю. Визначено компоненти, критерії та показники оцінювання рівня сформованості КК фахівців інженерного профілю. Розроблено технологію формування комунікативної компетентності майбутніх інженерів-аграрників, яка складається з підготовчо-мотиваційного, теоретичного, оцінно-коригувального та практично-закріплювального етапів. Наведено пропозиції з удосконалення процесу формування КК майбутніх інженерів-аграрників. Проведено педагогічний експеримент з формування КК майбутніх інженерів-аграрників, який підтвердив ефективність використання вибраного підходу.

На підставі аналізу теоретичних джерел розглянуто суть конфлікту, його структуру та динаміку вирішення. Розкрито суть конфліктологічної культури майбутнього інженера-машинобудівника, її зміст і структуру. Структурними компонентами конфліктологічної культури є пізнавально-інтелектуальний, аналітико-рефлексійний, мотиваційний, емоційний і практичний. Обгрунтовано, що процес формування даної культури забезпечуєтья шляхом реалізації виділених педагогічних умов: формування особистісного смислу навчання на базі розвитку професійних мотивів фахового спілкування у сфері машинобудування; включення у ситуацію вибору з метою коригування прийняття рішень і організації цілеспрямованої фахової поведінки; організація толерантного педагогічного середовища для успішного моделювання професійно адекватної взаємодії суб'єктів машинобудівельної діяльності. Обгрунтовано показники та критерії сформованості конфліктологічної культури майбутнього інженера-машинобудівника (готовності до здійснення професійної діяльності у конфліктогенному професійному середовищі). На підставі результатів проведених експериментальних досліджень доведено ефективність реалізованих педагогічних умов.