Дисертацію присвячено проблемі становлення та розвитку університетської освіти в підросійській Україні у другій половині ХІХ ст. На основі широкої джерельної бази виявлено і систематизовано загальні риси і особливості розвитку університетів України, розкрито їх місце та роль в освіті українського народу, забезпеченні кадрами вищої кваліфікації. Визначено рівень науково-теоретичного опанування проблеми, висвітлено концептуальні засади російської, рядянської та сучасної української історіографії стосовно обраної теми з урахуванням громадсько-політичної детермінації впливу політичних ідей на вчених і публіцистів. З'ясовано основні фактори, які зумовили урядовий курс щодо університетів України, розкрито механізм управління ними. Досліджено професорсько-викладацький склад, його професійний рівень, місце в суспільстві. Показано основні шляхи вирішення кадрової проблеми в університетах України. Охарактеризовано студентство, зокрема, джерела та тенденції його поповнення, соціальний статус, матеріальне становище, стосунки з професурою. Визначено актуальні питання, що потребують подальшої розробки, та вироблено рекомендації, які б стали у нагоді для покращання стану університетської освіти в сучасних умовах.

Дисертацію присвячено дослідженню становлення і розвитку теоретичних ідей щодо організації науково-дослідної роботи викладачів вищих навчальних закладів України у ХІХ ст. На основі аналізу офіційних документів, історико-педагогічної літератури, архівних матеріалів обгрунтовано етапи розвитку науково-дослідницької роботи викладачів вищих навчальних закладів України у ХІХ ст., показано залежність розвитку науки від соціально-економічних і політичних змін у суспільстві, розкрито зміст і систематизовано форми підготовки і атестації наукових кадрів у досліджуваний період; узагальнено досвід організації науково-дослідницької роботи викладачів Харківського і Київського університетів, виявлено основні напрями наукової діяльності викладачів і найбільш ефективні її форми.

Проаналізовано історичні причини появи приватних навчальних закладів в Україні в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Досліджено основні етапи їх еволюції, що включала три періоди: становлення, розгортання діяльності та занепаду. На основі залучення архівних джерел розглянуто напрямки освітньої діяльності вищих навчальних закладів Харкова, Києва, Одеси та інших міст України. Окрему увагу приділено жіночій освіті. Зроблено висновок, що на початку 1917 р. приватна вища школа сформувалась як професійно диференційована, динамічна система, що за темпами росту випереджала державну вищу школу.

Вперше здійснено спробу цілісного аналізу становлення та розвитку студентської науки в Україні у XIX ст. Визначено головні етапи розвитку науково-дослідної роботи студентів. Розкрито політичні та соціокультурні умови, які впливали на розвиток студентської науки та на роль у даному процесі прогресивної української інтелігенції. Проаналізовано зміст науково-дослідної роботи студентів університетів України, основні форми даної роботи, засоби стимулювання, виявлено причини та суть реформування вищої школи. Обгрунтовано шляхи творчого використання національного досвіду з питань організації науково-дослідної роботи студентів університетів за сучасних умов.

Показано головні відмінності громадських і приватних вищих навчальних закладів від державних, визначено інноваційну сутність їх діяльності. Проаналізовано внутрішнє життя даних вузів, виділено особливості їх функціонування. Встановлено, що громадські та приватні вищі навчальні заклади мали специфічні соціальні функції, які сприяли демократизації, фемінізації студенського контингенту та інтелігенції у цілому. Обгрунтовано, що за короткий період діяльності більшість даних вузів перетворилися на повноцінні вищі навчальні заклади, зайняли свою нішу у системі вищої освіти та успішно проводили підготовку фахівців. Доведено, що вивчення досвіду діяльності даних навчальних закладів та його впровадження у практичну діяльність сприятиме більш ефективному функціонуванню вузів недержавної форми власності на сучасному етапі.

Висвітлено зародження і формування національної свідомості українського студентства (1844 - 1898 рр.), утворення академічного товариства "Основа", проаналізовано його діяльність між двома світовими війнами, а також під час Першої та Другої світових воєн.

Освещены зарождение и формирование национального сознания украинского студенчества (1844 - 1898 гг.), образование академического общества "Основа", проанализирована его деятельность между двумя мировыми войнами, а также во время Первой и Второй мировых войн.

Систематизовано погляди вітчизняних педагогів і вчених на проблему контролю, визначено провідні тенденції та динаміку організації контролю знань студентів вищих навчальних закладів (ВНЗ) України у другій половині XIX ст. Узагальнено досвід організації контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів ВНЗ. Охарактеризовано умови та вимоги попереднього та форми й методи поточного та періодичного контролю. Показано специфіку здійснення підсумкового контролю. Виявлено й узагальнено заходи стимулювання студентів у процесі навчання. Розкрито особливості становлення й розвитку вищої освіти в Україні у другій половині XIX - на початку XX ст. До наукового обігу введено нові архівні матеріали, документи офіційного характеру, які надали змогу більш повно та достовірно представити досвід організації контролю та оцінки знань студентів ВНЗ України у досліджуваний період.

Вперше комплексно досліджено історію створення та діяльності Київських вищих жіночих курсів як одного з провідних навчальних закладів університетського типу для жінок в Україні у контексті жіночого руху за право на освіту. Проведено критичний аналіз численних джерел, узагальнено досвід історіографічних розробок з досліджуваної проблеми. Розглянуто процес боротьби за відкриття курсів, організацію їх роботи та її основні складові (діяльність викладацького складу, становлення навчального процесу та викладання). Охарактеризовано склад слухачок, висвітлено процес еволюції прав Київських вищих жіночих курсів, досліджено обсяг та характер викладання українознавчих дисциплін.

Висвітлено та узагальнено досвід підготовки інженерних кадрів Наддніпрянської України дореволюційної доби. У контексті суспільних зрушень, які сталися у даному регіоні в останній чверті XIX - перших десятиріччях XX ст., показано складність та суперечливість даного процесу, виявлено особливості, розкрито причини та визначено суспільну значущість перетворень, що сталися в інститутах, показано не лише їх досягнення, а й недоліки. Проаналізовано різноманітні архівні документи, наукові статті та монографії стосовно даної проблематики. Висвітлено маловідомі аспекти життєдіяльності навчальних закладів, зокрема, обставини заміни курсової системи навчання на предметну, а також проекти щодо відкриття нових відділень. Досліджено навчальні програми, плани та методики, розкрито процес підготовки інженерних кадрів у Харківському технологічному, Київському політехнічному та Катеринославському гірничому інститутах. Доведено високу якість підготовки технічних кадрів.

Здійснено системний аналіз теорії та практики організації науково-дослідної роботи у вищих закладах освіти України, відтворено її генезу в XIX ст.: визначено та науково обгрунтовано етапи і тенденції її розвитку на основі детермінованого аналізу конкретно-історичних умов, охарактеризовано особливості організації науково-дослідної роботи у XV - XVIII ст., розкрито діяльність університетів як центрів науково-дослідної роботи в XIX ст. та їх функції. Визначено та розкрито зміст і напрями здійснення науково-дослідної роботи викладачів і студентів у вищих закладах освіти України в досліджуваний період, їх особливості. Поглиблено положення про сутність різних освітніх реформ та їх взаємозв'язок зі змістом науково-дослідної роботи викладачів. Узагальнено та охарактеризовано умови успішної організації науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах України в XIX ст. (організацію науково-дослідної роботи на засадах самоуправління та автономії навчальних закладів, створення умов для творчої діяльності вчених, атмосферу загального співробітництва між вченими, викладачами і студентами; моральне та матеріальне стимулювання праці вченого).

Розглянуто історико-педагогічний аспект проблеми формування громадянськості у студентів вищих навчальних закладів України у другій половині XIX - на початку XX ст. Зроблено спробу цілісного аналізу виникнення, становлення та еволюції ідеї громадянськості на різних етапах історичного розвитку людства. Розкрито суть поняття "громадянин", "громадянськість", "громадянська цінність", "громадянська культура" у контексті філософської, педагогічної та психологічної науки, виокремлено сучасне тлумачення категорій "громадянин" і "громадянськість" згідно з Концепцією громадянського виховання особистості за умов розвитку української державності. Висвітлено витоки ідеї громадянськості у вітчизняній педагогічній думці, базуючись на яких досліджено теоретичні питання громадянського виховання, якому сприяли наукові доробки видатних громадянських і освітніх діячів України другої половини XIX - початку XX ст. Проаналізовано основні форми та методи впливу особистості викладачів вищої школи України дослідженого періоду на формування почуття громадянськості у майбутніх фахівців та охарактеризовано особистісні якості самих викладачів. Відзначено можливість використання здобутків минулого за сучасний умов.

Уперше здійснено узагальнювальний аналіз процесу українознавства з використанням наукових принципів і методів дослідження, сучасних теоретико-методологічних засад українознавчої науки. Вивчено наукову творчість найбільш відомих вчених наприкінці XIX - початку XX ст. (М.Грушевського, М.Сумцова, Д.Багалія, А.Кримського), їх внесок у розвиток українознавчих досліджень у вищих навчальних закладах, наукових установах, інших інституціях. Узагальнено досвід діяльності провідних організацій Наддніпрянської України у даній сфері. На базі широкого кола джерел і наукової літератури докладно висвітлено роль Київського, Харківського, Новоросійського (Одеського) університетів у розгортанні українознавчих досліджень, розглянуто основні напрями та форми діяльності Українського Наукового Товариства та Харківського історико-філологічного товариства у становленні наукового українознавства, розвиток якого здійснювався на концептуальному та дослідницькому рівнях. Показано значення та місце українознавчих розробок даного періоду для активізації українського національно-визвольного руху, піднесення української національної самосвідомості, розкрито внесок учених у процес формування та становлення національної науки.

Охарактеризовано виступи студентів та особливості опозиції професорсько-викладацького контингенту вищої школи кінця ХІХ - початку ХХ ст., які були складовою частиною загальнонародної боротьби проти російського самодержавства та австро-польського гніту, за демократичні цінності та автономні права вищої школи. Розкрито вплив численних зовнішніх чинників на навчально-виховний процес навчальних закладів, зокрема на гальмування розвитку технічної освіти.

Охарактеризованы выступления студентов и особенности оппозиции профессорско-преподавательского контингента высшей школы конца ХІХ - начала ХХ ст., которые были составной частью общенародной борьбы против российского самодержавия и австро-польского гнета, за демократические ценности и автономные права высшей школы. Раскрыто влияние многочисленных внешних факторов на учебно-воспитательный процесс учебных заведений, в частности на торможение развития технического образования.

Проведено цілісне дослідження науково-педагогічної діяльності, зокрема, науково-методичної, організаційно-управлінської, видавничо-педагогічної, громадсько-просвітницької, питань народної освіти в працях В.С.Іконникова. Проаналізовано та систематизовано педагогічні ідеї науковця, висвітлено його діяльність у ВНЗ (Харківському імператорському університеті, Університеті св. Володимира, Київських Вищих жіночих курсах), визначено основні напрями і зміст науково-педагогічної діяльності, розроблено періодизацію (І. - 1866 - 1877 рр., творчо-пошуковий; ІІ. - 1877 - 1889 рр., управлінський; ІІІ. - 1889 - 1918 рр., викладацько-видавничий; IV. - 1918 - 1923 рр., науково-історіографічний), виявлено базові чинники формування науково-педагогічного світогляду вченого-педагога (родинне виховання та соціальне оточення; система освіти в кадетському корпусі Києва, позитивний приклад викладачів кадетського корпусу І.О.Бржезицького, А.В. фон-Вольського; університетська освіта в Університеті св. Володимира, історико-філологічний факультет), узагальнено досвід діяльності В.С.Іконникова у ВНЗ і в громадських інституціях (редакція "Університетських відомостей", Вчені архівні комісії, Історичне товариство Нестора-літописця, Товариство любителів давньої писемності). Визначено й обгрунтовано авторську науково-педагогічну концепцію і напрями визначення та поширення завдань ВНЗ, зокрема: 1) загальна підготовка молоді до практичної діяльності; формування у студентів наукових переконань і сприйняття навколишнього світу; всебічний розвиток особистості; 2) збагачення змісту, форм і методів навчально-виховного процесу в університеті: розроблено зміст навчальних

Здійснено історико-системний аналіз змісту, особливостей та спрямованості суспільно-просвітницької діяльності викладачів вузів України ХІХ - початку ХХ ст.

Осуществлен историко-системный анализ содержания, особенностей и направления общественно-просветительской деятельности преподавателей вузов Украины ХІХ - начала ХХ ст.

The article with historical and systematical analysis of content, peculiarities and trends of social and political activity of a university teacher in Ukraine in the XIX - XX centuries.

Розкрито один з напрямів науково-дослідної роботи вчених Слобожанщини кінця XIX - початку ХХ ст., пов'язаний з дослідженням актуальних проблем організації вищої освіти в східних регіонах України.

Раскрыто одно из направлений научно-исследовательской работы ученых Слобожанщины конца XIX -начала ХХ в., связанное с изучением актуальних вопросов организации высшего образования восточных регионов Украины.

In the article one of research work assignments of scientists of Slobozhanshchina of end is exposed XIX - beginning of the ХХ item, related to research of the issue of the day of organization of higher education in the east regions of Ukraine.

Проведено ретроспективний аналіз становлення та розвитку теорії й практики естетичної підготовки студентів - майбутніх учителів у Харківському університеті у другій половині XIX - початку XX ст. Показано внесок харківських педагогів досліджуваного періоду в розробку теоретичних і методологічних питань естетичної підготовки вчителя. Виявлено особливості й охарактеризовано провідні напрями, проаналізовано та систематизовано аудиторні та позаудиторні форми та методи естетичної підготовки студентів - майбутніх учителів. На підставі аналізу історико-педагогічної літератури, нормативних документів та широкого кола архівних і публіцистичних матеріалів досліджуваного періоду визначено основні етапи розвитку естетичної підготовки студентів - майбутніх учителів: 50-ті - перша половина 60-х рр. XX ст - період творчого розвитку теоретичних засад естетичної підготовки, започаткованих в університеті у першій половині XIX ст; друга половина 60-х - початок 70-х рр. XIX ст. - період зменшення кількості науково-теоретичних розробок і обмеження практичної діяльності з естетичної підготовки студентської молоді; друга половина 70-х рр. - початок XX ст. - період інтенсивної розробки естетико-педагогічної теорії та практики. Показано можливості творчого використання теоретичних ідей та естетико-педагогічного досвіду Харківського університету другої половини XIX - початку XX ст. Обгрунтовано прогностичні тенденції подальшого розвитку й удосконалення теорії та практики естетичної підготовки студентів сучасних українських педагогічних закладів освіти.

Висвітлено особливості громадянського виховання (ГВ) особистості у східнослов'янських народів. Визначено внесок прогресивних представників педагогічної думки другої половини ХІХ - початку ХХ ст. на формування громадянськості. Особливу увагу приділено розвитку ідеї ГВ у зарубіжній педагогічній думці минулого. Розглянуто науково-дослідницьку та громадську діяльність студентів як умови формування громадянськості, особистість викладача вищої школи як чинник формування громадянськості у студентів.

Освещены особенности гражданского воспитания (ГВ) личности у восточнославянских народов. Определен вклад прогрессивных представителей педагогической мысли второй половины ХІХ - начала ХХ вв. на формирование гражданственности. Особое внимание уделено развитию идей ГВ в зарубежной педагогической мысли прошлого. Рассмотрены научно-исследовательская и гражданская деятельность студентов как условие формирование гражданственности, личность преподавателя высшей школы как фактор формирования гражданственности у студентов.

Досліджено історико-педагогічний аспект викладання правових дисциплін у вищих навчальних закладах України другої половини XIX - початку XX ст. На підставі аналізу історико-педагогічної літератури, архівних матеріалів, офіційно-правових документів визначено й охарактеризовано основні етапи розвитку вищої юридичної освіти в Україні у досліджуваний період. Висвітлено внесок вітчизняних педагогів, громадських діячів і викладачів університетів у розробку теоретичних засад викладання правових дисциплін. Вперше визначено організаційно-педагогічні умови викладання правових дисциплін у вищих навчальних закладах України досліджуваного періоду, якими є: високий рівень професійно-педагогічної компетентності професорсько-викладацького складу, використання різноманітних форм і методів викладання правових дисциплін і його науково-методичне забезпечення, здійснення контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів. Показано специфіку та тенденції розвитку методики викладання правових дисциплін у досліджуваний період. Визначено перспективи впровадження прогресивних ідей вітчизняних педагогів другої половини XIX - початку XX ст. щодо викладання правових дисциплін у практику діяльності сучасних вищих навчальних закладів.

Цілісно висвітлено внесок учених, педагогів, методистів і викладачів-практиків кінця XIX - початку XX ст. у формування інтелектуальних умінь у студентів. Визначено генезу навчально-інтелектуальних умінь у студентів у зарубіжній і вітчизняній історико-педагогічній думці. Виявлено ефективні форми, методи та засоби формування зазначених умінь, які використовувались у практиці вищої школи досліженого періоду. Визначено й охарактеризовано умови, за яких відбувалось дане формування у студентів вищих закладів освіти наприкінці XIX - початку XX ст. Систематизовано історико-педагогічний досвід формування у студентів умінь аналізувати, синтезувати, узагальнювати, порівнювати, зіставляти, обгрунтовувати, виділяти головне, раціонально запам'ятовувати, робити висновки. Досліджено подальший розвиток ідеї формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів у вітчизняній педагогічній літературі та визначено шляхи творчого використання прогресивного досвіду минулого за сучасних умов вищої школи.