Надано цілісний ретроспективний аналіз організаційно-теоретичних питань і практики діяльності інспекції зі студентських справ в університетах України другої половини XIX - початку XX ст. Розкрито історіографію визначеної проблеми. На основі вивчення історико-педагогічних джерел простежено генезу діяльності інспекції зі студентських справ у вітчизняних ВНЗ (XVIII - перша половина XIX ст.). Із урахуванням соціально-економічних та політичних змін у державі, особливостей урядової політики в галузі університетської освіти, нормативно-правового забезпечення та функцій науково обгрунтовано етапи діяльності інспекції зі студентських справ в університетах України другої половини XIX - початку XX ст. Узагальнено досвід діяльності інспекції зі студентських справ в університетах України у досліджуваний період (допомога в організації життєдіяльності студентської молоді, забезпечення контролю за виконанням студентами правил внутрішнього розпорядку, участь у стимулюванні навчальної та науково-дослідної роботи студентів).

Комплексно проаналізовано національну політику урядів Австро-Угорщини щодо академічних установ Східної Галичини у контексті піднесення національних рухів, посилення польсько-українського протистояння. Висвітлено механізми та методи впливу австрійської влади й органів місцевого самоврядування у 1867 - 1914 рр. на академічні установи Львова, нормативне регулювання внутрішнього життя та навчального процесу у Львівському університеті, Ветеринарній академії, Львівській Політехніці, Торгівельній і Сільськогосподарській академіях і Лісовій вищій школі. Визначено вплив системи вищої освіти Галичини на розгортання польського й українського національних рухів, її роль у суспільно-політичних процесах початку XX ст.

Визначено генезу ідей науковості навчання в історії вітчизняної педагогічної думки, розкрито сутність терміна "принцип науковості", охарактеризовано вимоги принципу науковості щодо організації навчально-пізнавальної та наукової діяльності студентів та висвітлено шляхи його реалізації. Розкрито суспільно-історичні, соціально-економічні, організаційно-педагогічні передумови становлення проблеми науковості у ВНЗ України даного періоду. Обгрунтовано етапи розвитку принципу науковості наприкінці ХIX - на початку XX ст. в Україні (1870-ті рр. - 1883 р. - етап розвитку ідей науковості за умов реформування системи вищої освіти,1884 - 1904 рр. - етап формування теоретичної бази проблеми реалізації принципу науковості навчання; 1905 - 1917 рр. - етап активного застосування принципу науковості в процесі навчання студентів у ВНЗ України. Визначено перспективи творчого використання педагогічно цінних ідей, знахідок набутого прогресивного досвіду реалізацїї принципу науковості у ВНЗ України даного періоду за сучасних умов.

Висвітлено історіографію проблеми розвитку освітньої діяльності (ОД) Київського університету св. Володимира, подано загальну характеристику та класифікацію джерел з проблеми дослідження. Проаналізовано процес становлення і розвитку ОД Київського університету в організаційно-педагогічній діяльності вищої школи Російської імперії, визначено тенденції розвитку ОД ВНЗ.

Вперше на історико-педагогічному материалі виявлено та систематизовано основні теоретичні ідеї студентського самоврядування у вищій школі досліджуваного періоду. Охарактеризовано основні напрями розробленості проблеми. Обгрунтовано специфіку процесу, на підставі виявлених критеріїв виокремлено етапи розвитку студентського самоврядування. З'ясовано принципи, основні напрями змісту, методи, форми та види діяльності студентських самоврядних організацій. Науково узагальнено досвід діяльності студентського самоврядування у вітчизняних університетах. Визначено основні напрями його використання в сучасних ВНЗ.

Наведено результати дослідження історичних трансформацій самостійної роботи студентів у вищій школі України другої половини XIX - кінця XX ст. Здійснено обгрунтування проблеми за архівними справами фондів Центрального державного історичного архіву України, Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, Державного архіву м. Київ, державних обласних архівів (Харківського, Львівського, Чернівецького), фондів історичних колекцій, біблітечних рідкісних видань та відділу стародруків, Інституту рукописів Національноі бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Визначено змістові та процесуальні ретротенденції реалізації форм і методів самостійної роботи студента. Розроблено модель організації цілісної наскрізної самостійної роботи студента у ВНЗ.

Проаналізовано стан і перспективи освіти Полтавщини. Висвітлено особливості педагогічних ідей М. В. Остроградського в освітньому просторі. Розглянуто проблеми історії викладання та вивчення математики у контексті реформування сучасної української освіти. Розкрито основні аспекти інтеграційного впливу цифрових технологій у навчанні та викладанні в сучасній українській школі. Увагу приділено питанням організації та проведення вебінарів з математики за допомогою Skype.

Розглянуто історико-педагогічний аспект проблеми формування громадянськості у студентів вищих навчальних закладів України у другій половині XIX - на початку XX ст. Зроблено спробу цілісного аналізу виникнення, становлення та еволюції ідеї громадянськості на різних етапах історичного розвитку людства. Розкрито суть поняття "громадянин", "громадянськість", "громадянська цінність", "громадянська культура" у контексті філософської, педагогічної та психологічної науки, виокремлено сучасне тлумачення категорій "громадянин" і "громадянськість" згідно з Концепцією громадянського виховання особистості за умов розвитку української державності. Висвітлено витоки ідеї громадянськості у вітчизняній педагогічній думці, базуючись на яких досліджено теоретичні питання громадянського виховання, якому сприяли наукові доробки видатних громадянських і освітніх діячів України другої половини XIX - початку XX ст. Проаналізовано основні форми та методи впливу особистості викладачів вищої школи України дослідженого періоду на формування почуття громадянськості у майбутніх фахівців та охарактеризовано особистісні якості самих викладачів. Відзначено можливість використання здобутків минулого за сучасний умов.

Дисертацію присвячено проблемі становлення та розвитку університетської освіти в підросійській Україні у другій половині ХІХ ст. На основі широкої джерельної бази виявлено і систематизовано загальні риси і особливості розвитку університетів України, розкрито їх місце та роль в освіті українського народу, забезпеченні кадрами вищої кваліфікації. Визначено рівень науково-теоретичного опанування проблеми, висвітлено концептуальні засади російської, рядянської та сучасної української історіографії стосовно обраної теми з урахуванням громадсько-політичної детермінації впливу політичних ідей на вчених і публіцистів. З'ясовано основні фактори, які зумовили урядовий курс щодо університетів України, розкрито механізм управління ними. Досліджено професорсько-викладацький склад, його професійний рівень, місце в суспільстві. Показано основні шляхи вирішення кадрової проблеми в університетах України. Охарактеризовано студентство, зокрема, джерела та тенденції його поповнення, соціальний статус, матеріальне становище, стосунки з професурою. Визначено актуальні питання, що потребують подальшої розробки, та вироблено рекомендації, які б стали у нагоді для покращання стану університетської освіти в сучасних умовах.

На підставі аналізу значного комплексу опублікованих і архівних джерел проаналізовано науково-педагогічну діяльність німецьких вчених Харківського університету у дореформений період. З'ясовано основні фактори, які зумовили прибуття цих науковців до вітчизняного університету та причини їх вибуття з нього. Установлено зв'язок вітчизняної системи університетської освіти на початку XIX ст. з університетською системою Німеччини. Проаналізовано наукову діяльність зазначеного кола науковців у галузі природознавства та медицини у взаємозв'язку з їх педагогічною роботою. Зроблено висновок про значущість наукових досліджень для вирішення важливих завдань науки.

Цілісно висвітлено внесок учених, педагогів, методистів і викладачів-практиків кінця XIX - початку XX ст. у формування інтелектуальних умінь у студентів. Визначено генезу навчально-інтелектуальних умінь у студентів у зарубіжній і вітчизняній історико-педагогічній думці. Виявлено ефективні форми, методи та засоби формування зазначених умінь, які використовувались у практиці вищої школи досліженого періоду. Визначено й охарактеризовано умови, за яких відбувалось дане формування у студентів вищих закладів освіти наприкінці XIX - початку XX ст. Систематизовано історико-педагогічний досвід формування у студентів умінь аналізувати, синтезувати, узагальнювати, порівнювати, зіставляти, обгрунтовувати, виділяти головне, раціонально запам'ятовувати, робити висновки. Досліджено подальший розвиток ідеї формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів у вітчизняній педагогічній літературі та визначено шляхи творчого використання прогресивного досвіду минулого за сучасних умов вищої школи.

Проведено ретроспективний логіко-системний аналіз генези діяльності вчених рад в зарубіжній і вітчизняній системах університетської освіти. Обгрунтовано етапи та виявлено провідні тенденції діяльності вчених рад університетів України XIX ст. Охарактеризовано нормативно-правове забезпечення та узагальнено досвід реалізації покладених на них функцій.

Досліджено передумови становлення та розвитку вищої гуманітарної освіти Наддніпрянської України у другій половині XIX - початку XX ст. Відтворено цілісну картину функціонування гуманітарної освіти у Наддніпрянській Україні. Проаналізовано зміст та форми гуманітарної освіти. Визначено динаміку соціально-правового статусу викладачів гуманітарних дисциплін. Детально розглянуто прояви опозиційності передової професури щодо проведення русифікаторської політики в галузі вищої гуманітарної освіти через втілення національних засад у зміст навчання студентської молоді. Заповнено фактологічні прогалини дослідження діяльності Духовної академії як органічної складової системи гуманітарної освіти. Доведено, що запровадження системного підходу до аналізу предмету дослідження допомогло виявити причинно-наслідкові зв'язки між усіма складовими системи гуманітарної освіти, показати, що на межі століть ця система прагнула до національного самоутвердження, демократизму.

Вперше систематизовано теоретичні ідеї вітчизняних і зарубіжних педагогів другої половини XIX ст. щодо формування свідомого ставлення до навчання студентів ВНЗ України, виявлено напрями реалізації принципу свідомості в досліджуваний період. Проаналізовано ступінь дослідженості проблеми в науково-педагогічній та історичній літературі. Охарактеризовано погляди дослідників, вчених, педагогів на досліджувану проблематику. Виділено основні етапи розвитку принципу свідомості навчання в даний період, визначено напрями реалізації принципу свідомості у навчанні студентів ВНЗ України. З'ясовано роль і місце викладача ВНЗ у формуванні свідомого ставлення студентів до навчання. Показано напрями використання набутого досвіду на сучасному етапі розвитку педагогічної науки.

Здійснено ретроспективний аналіз генези діяльності факультетських рад у зарубіжній і вітчизняній системі університетської освіти. Обгрунтовано етапи та виявлено провідні тенденції діяльності факультетських рад університетів України другої половини ХІХ ст. Охарактеризовано напрями їх організаційно-педагогічної діяльності: участь в організації навчально-виховного процесу, проведення наукової атестації, стимулювання викладачів і студентів до наукових занять, формування професорсько-викладацького складу факультету. Визначено перспективи використання прогресивного досвіду організаційно-педагогічної діяльності факультетських рад другої половини ХІХ ст. за сучасних умов.

Уделено внимание проблеме адаптации университета в социокультурном пространстве Восточной Европы второй половины XVIII - первой половины XIX вв. Охарактеризованы начальные условия и трудности, с которыми столкнулись устроители университетов. Изучены процессы социализации иностранных профессоров. Обобщены практики саморепрезентации университетов. Проанализирован ход укоренения и трансформации университетских традиций в новой среде. Исследовано влияние университета на модернизацию городов Российской империи.

Досліджено проблему розвитку теорії та практики самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти України другої половини ХІХ - початку XXI ст. Виявлено організаційно-педагогічні передумови становлення самостійної роботи студентів в історії її розвитку, проведено аналіз її законодавчого забезпечення. Обгрунтовано процес становлення та розвитку самостійної роботи студентів у вищих закладах освіти України другої половини ХІХ - початок XXI ст. та виокремлено його основні етапи: 1863 - 1904 pp. - становлення самостійної роботи студентів в університетській освіті України, 1905 - 1920 pp. - розвиток і особливості самостійної роботи студентів у навчальному процесі університетів України, 1921 - 1990 pp. - тенденції самостійної роботи студентів у вищій школі радянського періоду, 1991 - 2005 pp. - розвиток вітчизняного досвіду теорії та практики самостійної роботи студентів за умов інтернаціоналізації вищої школи. Визначено зміни у теорії та практиці заявленого історичного періоду, виявлено особливості та тенденції впровадження самостійної роботи студенів у ВНЗ відповідно до обгрунтованих підетапів. Актуалізовано виявлений позитивний досвід організації самостійної роботи студентів у вищій школі України зазначеного періоду, розроблено базові теоретичні положення концепції організації самостійної роботи студентів за умов інтернаціоналізації вищої освіти України.

Розкрито методологічні засади розвитку теорії та практики самостійної роботи студентів у навчальному процесі ВНЗ України досліджуваного періоду. Розглянуто методологічні концепти дослідження: філософський, загальнонауковий, конкретно науковий і технологічний. Охарактеризовано методи вивчення предметного поля історико-педагогічного дослідження.

Раскрыты методологические основы развития теории и практики самостоятельной роботы студентов в учебном процессе ВУЗ Украины исследуемого периода. Рассмотрены методологические концепты исследования: философский, общенаучный, конкретно научный и технологический. Охарактеризованы методы изучения предметного поля историко-педагогического исследования.

The article reveals the methodological foundations of the theory and practice development during the self-managed activity of students in the process of learning at higher education establishments in Ukraine of the researched period. The methodological concepts of the investigation have been studied: philosophical, general scientific, specific scientific and technological methods in terms of subject field of historical and pedagogical investigation have been characterized.

Подано системний аналіз витоків, генези, джерельної бази, етапів розвитку та специфіки вищої гуманітарної освіти Наддніпрянської України у досліджуваний період. Висвітлено історичний процес становлення вищої гуманітарної освіти як окремої царини освітнього простору, головні тенденції її розвитку в плані історичних подій. Проаналізовано політику царату у цій галузі, акцентовано на організаційному та матеріально-фінансовомиу забезпеченнї її розвитку. Розкрито зміст і форми гуманітарної освіти, питання її науково-методичного забезпечення. Увагу приділено викладацькому корпусу гуманітарних факультетів, акцентовано на участі науково-педагогічних працівників ВНЗ у популяризації українознавстсва та протидії русифікаторській політиці царату. Наголошено на ролі гуманітарної освіти як окремого чинника впливу на суспільно-політичне, культурно-освітнє та національно-духовне життя українського суспільства. Показано участь студентів-гуманітаріїв у суспільно-політичному житті та національних рухах.

Охарактеризовано міжнародні зв'язки Харківського, Київського й Новоросійського університетів у царині гуманітарних і природничих наук другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Наведено відомості про наукові відрядження вітчизняних учених до провідних наукових центрів Німеччини, Франції, Австро-Угорщини, Італії, Великої Британії, Бельгії, Швейцарії. У контексті загальноєвропейського культурного розвитку висвітлено питання міжслов'янської наукової співпраці.