Здійснено історико-системний аналіз змісту, особливостей та спрямованості суспільно-просвітницької діяльності викладачів вузів України ХІХ - початку ХХ ст.

Осуществлен историко-системный анализ содержания, особенностей и направления общественно-просветительской деятельности преподавателей вузов Украины ХІХ - начала ХХ ст.

The article with historical and systematical analysis of content, peculiarities and trends of social and political activity of a university teacher in Ukraine in the XIX - XX centuries.

Проведено ретроспективний логіко-системний аналіз генези діяльності вчених рад в зарубіжній і вітчизняній системах університетської освіти. Обгрунтовано етапи та виявлено провідні тенденції діяльності вчених рад університетів України XIX ст. Охарактеризовано нормативно-правове забезпечення та узагальнено досвід реалізації покладених на них функцій.

Розглянуто в еволюційному контексті теоретико-організаційні засади діяльності західноєвропейського класичного університету ХIХ ст., зокрема базових принципів його функціонування, організаційної структури, системи управління. Наведено характеристику управлінської структури одного з найстаріших університетів Німеччини - Тюбінгенського, який, у досліджуваний період користувався найбільшою часткою самоврядування у порівнянні з іншими університетами класичного типу.

Рассмотрены в эволюционном контексте теоретико-организационные основы деятельности западноевропейского классического университета ХIХ в., в частности базовых принципов его функционирования, организационной структуры, системы управления. Приведена характеристика управленческой структуры одного из старейших университетов Германии - Тюбингенского, который, в исследованный период пользовался в большей степени самоуправлением в сравнении с другими университетами классического типа.

Вперше комплексно досліджено історію створення та діяльності Київських вищих жіночих курсів як одного з провідних навчальних закладів університетського типу для жінок в Україні у контексті жіночого руху за право на освіту. Проведено критичний аналіз численних джерел, узагальнено досвід історіографічних розробок з досліджуваної проблеми. Розглянуто процес боротьби за відкриття курсів, організацію їх роботи та її основні складові (діяльність викладацького складу, становлення навчального процесу та викладання). Охарактеризовано склад слухачок, висвітлено процес еволюції прав Київських вищих жіночих курсів, досліджено обсяг та характер викладання українознавчих дисциплін.

Дисертацію присвячено дослідженню становлення і розвитку теоретичних ідей щодо організації науково-дослідної роботи викладачів вищих навчальних закладів України у ХІХ ст. На основі аналізу офіційних документів, історико-педагогічної літератури, архівних матеріалів обгрунтовано етапи розвитку науково-дослідницької роботи викладачів вищих навчальних закладів України у ХІХ ст., показано залежність розвитку науки від соціально-економічних і політичних змін у суспільстві, розкрито зміст і систематизовано форми підготовки і атестації наукових кадрів у досліджуваний період; узагальнено досвід організації науково-дослідницької роботи викладачів Харківського і Київського університетів, виявлено основні напрями наукової діяльності викладачів і найбільш ефективні її форми.

Здійснено системний аналіз теорії та практики організації науково-дослідної роботи у вищих закладах освіти України, відтворено її генезу в XIX ст.: визначено та науково обгрунтовано етапи і тенденції її розвитку на основі детермінованого аналізу конкретно-історичних умов, охарактеризовано особливості організації науково-дослідної роботи у XV - XVIII ст., розкрито діяльність університетів як центрів науково-дослідної роботи в XIX ст. та їх функції. Визначено та розкрито зміст і напрями здійснення науково-дослідної роботи викладачів і студентів у вищих закладах освіти України в досліджуваний період, їх особливості. Поглиблено положення про сутність різних освітніх реформ та їх взаємозв'язок зі змістом науково-дослідної роботи викладачів. Узагальнено та охарактеризовано умови успішної організації науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах України в XIX ст. (організацію науково-дослідної роботи на засадах самоуправління та автономії навчальних закладів, створення умов для творчої діяльності вчених, атмосферу загального співробітництва між вченими, викладачами і студентами; моральне та матеріальне стимулювання праці вченого).

Досліджено історико-педагогічний аспект викладання правових дисциплін у вищих навчальних закладах України другої половини XIX - початку XX ст. На підставі аналізу історико-педагогічної літератури, архівних матеріалів, офіційно-правових документів визначено й охарактеризовано основні етапи розвитку вищої юридичної освіти в Україні у досліджуваний період. Висвітлено внесок вітчизняних педагогів, громадських діячів і викладачів університетів у розробку теоретичних засад викладання правових дисциплін. Вперше визначено організаційно-педагогічні умови викладання правових дисциплін у вищих навчальних закладах України досліджуваного періоду, якими є: високий рівень професійно-педагогічної компетентності професорсько-викладацького складу, використання різноманітних форм і методів викладання правових дисциплін і його науково-методичне забезпечення, здійснення контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів. Показано специфіку та тенденції розвитку методики викладання правових дисциплін у досліджуваний період. Визначено перспективи впровадження прогресивних ідей вітчизняних педагогів другої половини XIX - початку XX ст. щодо викладання правових дисциплін у практику діяльності сучасних вищих навчальних закладів.

Уперше здійснено узагальнювальний аналіз процесу українознавства з використанням наукових принципів і методів дослідження, сучасних теоретико-методологічних засад українознавчої науки. Вивчено наукову творчість найбільш відомих вчених наприкінці XIX - початку XX ст. (М.Грушевського, М.Сумцова, Д.Багалія, А.Кримського), їх внесок у розвиток українознавчих досліджень у вищих навчальних закладах, наукових установах, інших інституціях. Узагальнено досвід діяльності провідних організацій Наддніпрянської України у даній сфері. На базі широкого кола джерел і наукової літератури докладно висвітлено роль Київського, Харківського, Новоросійського (Одеського) університетів у розгортанні українознавчих досліджень, розглянуто основні напрями та форми діяльності Українського Наукового Товариства та Харківського історико-філологічного товариства у становленні наукового українознавства, розвиток якого здійснювався на концептуальному та дослідницькому рівнях. Показано значення та місце українознавчих розробок даного періоду для активізації українського національно-визвольного руху, піднесення української національної самосвідомості, розкрито внесок учених у процес формування та становлення національної науки.

Вивчено історію становлення та розвитку студентської субкультури університетів Російської імперії XIX - початку XX ст. На підставі документальної бази висвітлено специфіку субкультури студентства російських університетів. Визначено етапи становлення студентської субкультури, визначено її характерні риси та виокремлено фактори, які впливали на вироблення студентами власної поведінки. Проаналізовано комунікації з професорами, владою, місцевим суспільством, показано інтелектуальне та культурне обличчя студентства.

Уделено внимание проблеме адаптации университета в социокультурном пространстве Восточной Европы второй половины XVIII - первой половины XIX вв. Охарактеризованы начальные условия и трудности, с которыми столкнулись устроители университетов. Изучены процессы социализации иностранных профессоров. Обобщены практики саморепрезентации университетов. Проанализирован ход укоренения и трансформации университетских традиций в новой среде. Исследовано влияние университета на модернизацию городов Российской империи.

Вперше здійснено спробу цілісного аналізу становлення та розвитку студентської науки в Україні у XIX ст. Визначено головні етапи розвитку науково-дослідної роботи студентів. Розкрито політичні та соціокультурні умови, які впливали на розвиток студентської науки та на роль у даному процесі прогресивної української інтелігенції. Проаналізовано зміст науково-дослідної роботи студентів університетів України, основні форми даної роботи, засоби стимулювання, виявлено причини та суть реформування вищої школи. Обгрунтовано шляхи творчого використання національного досвіду з питань організації науково-дослідної роботи студентів університетів за сучасних умов.

Комплексно проаналізовано національну політику урядів Австро-Угорщини щодо академічних установ Східної Галичини у контексті піднесення національних рухів, посилення польсько-українського протистояння. Висвітлено механізми та методи впливу австрійської влади й органів місцевого самоврядування у 1867 - 1914 рр. на академічні установи Львова, нормативне регулювання внутрішнього життя та навчального процесу у Львівському університеті, Ветеринарній академії, Львівській Політехніці, Торгівельній і Сільськогосподарській академіях і Лісовій вищій школі. Визначено вплив системи вищої освіти Галичини на розгортання польського й українського національних рухів, її роль у суспільно-політичних процесах початку XX ст.

На підставі аналізу значного комплексу опублікованих і архівних джерел проаналізовано науково-педагогічну діяльність німецьких вчених Харківського університету у дореформений період. З'ясовано основні фактори, які зумовили прибуття цих науковців до вітчизняного університету та причини їх вибуття з нього. Установлено зв'язок вітчизняної системи університетської освіти на початку XIX ст. з університетською системою Німеччини. Проаналізовано наукову діяльність зазначеного кола науковців у галузі природознавства та медицини у взаємозв'язку з їх педагогічною роботою. Зроблено висновок про значущість наукових досліджень для вирішення важливих завдань науки.

Визначено провідні етапи становлення та розвитку діяльності Київського імператорського університету св. Володимира, (1833 - 1837 рр. - організаційно-структурний, 1838 - 1841 рр. - структурно-змістовий, 1842 - 1863 рр. - структурно-процесуальний), класифіковано провідні тенденції розвитку організаційно-педагогічних засад його діяльності, зокрема, управління, структури, освітньої та наукової діяльності. Висвітлено тенденції, що відображають політику проведення вступних кампаній і вирішення кадрових питань. Обгрунтовано організаційно-педагогічні засади діяльності ВНЗ, провідні тенденції розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира 1833 - 1863 рр. за сучасних умов функціонування Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Висвітлено історіографію проблеми розвитку освітньої діяльності (ОД) Київського університету св. Володимира, подано загальну характеристику та класифікацію джерел з проблеми дослідження. Проаналізовано процес становлення і розвитку ОД Київського університету в організаційно-педагогічній діяльності вищої школи Російської імперії, визначено тенденції розвитку ОД ВНЗ.

Проаналізовано освітню діяльність Київського імператорського університету св. Володимира крізь призму викладання наук. Визначено головні напрями функціонування освітньої установи (філологічний, природничий, юридичний, фізико-математичний).

Проаналізовано міністерську інструкцію 1835 р. Університету Св. Володимира як джерело до вивчення правового становища студентів. Значне місце відводиться діяльності інспектора студентів як одного із головних чиновників, що пильнував за дотриманням правил для студентів та забезпечував внутрішню дисципліну як у самому навчальному закладі, так і за його межами.

Проанализирована первая министерская инструкция 1835 г. Университета Св. Владимира как источник изучения правового положения студентов. Значительное место отводится деятельности инспектора студентов как одного из главных чиновников, который следил за исполнением правил для студентов и обеспечивал внутреннюю дисциплину как в самом учебном заведении, так и за его пределами.

An analysis of the first ministerial guidance of St. Vladimir University dated 1835, as a source of examination of student legal status, is presented in the suggested article. The important role was devoted to an inspector as one of the important officials, who controlled the obedience of the students and observed interior discipline in the educational institution and its borders.