Розглянуто питання якості й оступності вищої освіти в Україні. Охарактеризовано активні (інтерактивні) методики викладання дисциплін облікового спрямування. Приділено увагу діловій грі як інтерактивному методу проведення практичних і семінарських занять. Вивчено методико-педагогічні аспекти викладання корпоративної культури за умов соціально-гуманітарної діяльності ВНЗ. Досліджено проблему формування психологічної готовності спеціаліста. Проаналізовано методичні принципи викладання в інформаційному суспільстві.

Узагальнено проблеми якості університетської освіти. Розглянуто актуальні питання теорії та практики, окреслено перспективи розвитку якісної підготовки майбутніх фахівців у ВНЗ України. Проаналізовано особливості акредитації ВНЗ у США. Розглянуто співвідношення критичного та дивергентного мислення як передумову розвитку творчої особистості. Увагу приділено технології оцінювання якості освіти, актуальним питанням теорії та практики дистанційного навчання, розвитку готовності до професійної діяльності майбутніх викладачів за умов аспірантури. Розкрито питання оптимізації алгоритмів надання першої долікарської допомоги постраждалим за умов військових конфліктів і антитерористичних операцій в структурі викладання дисципліни "Безпека життєдіяльності людини".

Обгрунтовано існування трансчасового інваріанту ідеї Університету. Розкрито основні закономірності й особливості трансформації історичних типів Університету (докласичного, класичного, посткласичного) та концептуальних моделей (дослідницьких, романтично-ліберальних і прагматичних) від їх зародження до сучасного періоду. Осмислено зміну соціокультурного статусу Університету на різних етапах його розвитку. Визначено, що втілення ідеї Університету у її трансчасовому інваріанті вбачається можливим завдяки інституалізації структур громадянського суспільства як зовнішньої регулювальної сили, яка актуалізує суспільну відповідальність університетів через політику звітності та відкритості, а також візьме на себе зобов'язання захищати їх інтереси та свободи, виступаючи посередником між приватним і державним секторами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч484(4УКР)711

Рубрики:

Організація вищої освіти

Шифр НБУВ: Ж23244/Гум.н. Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

The article deals with the problem-based learning (PBL) that combines theoretical knowledge and practice in the educational process. PBL is an effective learning method through which the students become responsible and initiative. PBL main goals, principles and steps of implementation are observed in the article. PBL is a constructive, self-directed, collaborative and contextual process and has the potential to prepare students more effectively for future learning and profession. The main objectives of PBL are described in the article: constructing an extensive and flexible knowledge base; developing effective problem-solving abilities; becoming effective collaborators; being motivated to learn, work and research. It is cleared up that PBL focuses on practical learning where students solve real life badly structured problems. It is shown that the educational process is organized around the interdisciplinary problems and it can help students to learn integrally. The participants of problem-based learning process have to plan, monitor and evaluate the learning process actively, interpret prior knowledge and experience and after their self-study and mutual interaction within the group, they are able to construct and reconstruct their knowledge networks. The author states that implementation of PBL in the educational process gives students a sense of ownership over their learning and empowers participants with valuable skills that motivate students to learn and ability to achieve good results. The main ways of implementation of PBL in Ukrainian higher educational institutions and some recommendations are given in the article.

Увагу приділено аналізу перспектив розвитку методології дослідження етичних цінностей сучасної університетської освіти. Розглянуто сучасні тренди теорії пізнання у їхньому стосунку до філософії освіти й етики: аксіологію, комунікативну філософію, оновлений інституціоналізм і теорію практик. Проаналізовано основні складові предметного поля морально-етичної проблематики сучасного університету: співвідношення когнітивних та аксіологічних характеристик вищої освіти, особливості набуття ідентичності особистістю та спільнотами у сучасному суспільстві загалом і сучасному університеті зокрема, взаємозв'язок історичних етапів розвитку суспільної моралі й освітніх цінностей, особливості етичного заломлення проблематики соціальної рівності/нерівності у сучасній освіті загалом і вищій освіті зокрема та нарешті ціннісну проблематику визначення якості вищої освіти і перспектив її надання протягом усього життя. Приділено увагу аналізу співвідношення фактичного та контрфактичного у вищій освіті - від визначення її цілей та до оцінювання повноти й якості їх досягнення. Розглянуто основні аспекти формування етики викладача вищої школи - послідовно від аналізу етичної специфіки професій, пов'язаних із суспільною комунікацією, через розгляд різних вимірів здійснення такої комунікації викладачем вищої школи та до осмислення основних вимог до укладання сучасного етичного кодексу викладача вищої школи.

Проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження проблеми університетської педагогічної освіти. Обгрунтовано сутність категорії "система професійно-педагогічної підготовки студентів університетів у контексті єдиного європейського освітнього простору". Розкрито становлення і розвиток європейської університетської традиції як джерела прогресивних ідей. Виявлено особливості реформування вищої освіти в євроінтеграційному контексті. Обгрунтовано концепцію моделювання системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів за умов євроінтеграційних процесів в освіті. Перевірено модель системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів і технологію її впровадження. Обгрунтовано перспективи розвитку системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів з урахуванням європейських освітніх принципів. Розкрито зміст основних блоків навчально-методичного комплексу професійно-педагогічної підготовки студентів університетів.

Надано результати одного з етапів дослідження розвитку університету як ядра регіональної інноваційної системи. Описано прояви корупції в інноваційній діяльності університету та розглянуто специфічні риси корупції у досліджуваній сфері. Доведено, що рівень корупції в інноваційній діяльності університету можна знизити шляхом розробки механізмів у межах концепції потрійної спіралі, згідно з якою університету відводиться ключова роль у становленні регіональної інноваційної системи, у цьому випадку активне громадянське суспільство є регулятором і контролером процесу взаємодії системи університет - бізнес - держава.

Наведено етапи розвитку і становлення університетської освіти в Україні й у світі в цілому. Охарактеризовано особливості сучасної вітчизняної та європейської вищої освіти, охарактеризовано основні структурні підрозділи ВНЗ та студентські організації. Подано інформацію про основні етапи формування та впровадження принципів Болонського процесу.

Розглянуто проблеми та тенденції розвитку інноваційної діяльності університету як важливої складової національної інноваційної системи. Досліджено еволюцію моделей фінансування університетської науки, розподіл функцій у системі відносин "держава - наука - бізнес". Визначено основні передумови розвитку форм співпраці з міжнародним і вітчизняним бізнесом у сфері трансферу технологій. Проаналізовано вплив сучасного університету на формування інтелектуальної еліти в Україні та за її межами. Узагальнено досвід провідних університетів світу в науково-технічній сфері та визначено пріоритетні напрями розвитку інноваційного менеджменту в університетах України.

Розглянуто питання університетської освіти України в контексті Болонського процесу. Висвітлено світові освітні тенденції та розкрито питання державної політики України в галузі освіти. Наведено формування парадигми вищої освіти. Розкрито індивідуалізацію освіти як шлях формування конкурентоздатного фахівця. Висвітлено особливості інженерно-технічної спеціальності. Розглянуто самостійну роботу студентів як основну форму навчального процесу.

З'ясовано тенденції розвитку університетської освіти на основі аналізу документів та подано їх стислу характеристику. Виокремлено основні глобальні тенденції та тенденції розвитку університетської освіти, на яких не акцентовано саме як на тенденціях (під тенденцією розуміється спрямованість явища, подій, намагання, напрям, векторність розвитку). Проаналізовано нормативні документи Болонської угоди, тенденції, окреслені у нормативних документах і наукових працях. Обгрунтовано тенденції розвитку університетської освіти на початку ХХІ ст. в Україні та співвіднесення їх із загальноєвропейськими тенденціями.

Выяснены тенденции развития университетского образования на основе анализа документов и дана их краткая характеристика. Выделены основные глобальные тенденции и тенденции развития университетского образования, на которых акцентировано именно как на тенденциях (под тенденцией понимается направленность явления, событий, попытки, направление, векторнoсть развития). Проанализированы нормативные документы Болонского соглашения, тенденции, указанные в нормативных документах и научных работах. Обоснованы тенденции развития университетского образования в начале XXI в. в Украине и соотнесение их с общеевропейскими тенденциями.

It is found trends in university education based on the analysis of the documents and a brief description. The basic global trends. The tendencies of development of university education, which is accented with both trends (under direction of the trendis understood phenomena, events, attempts direction vektornist development). Analyzed the regulations of the Bologna agreement, the trends identified in the regulations, and scientific papers. Reasonable trend of university education in the early XXI century in Ukraine and their correlation with the European tendencies.

Розкрито складові процесу творення та діяльності державних українських університетів. Висвітлено перші спроби українізувати російськомовні упіверситети в Україні, заснування та діяльності Київського народного українського університету, процесу формування та відкриття державних українських університетів, нормативно-правової бази національної університетської освіти, з'ясуванню кадрового потенціалу та студентського контингенту, матеріально-технічної й інформаційної бази нових вишів, освітньої та наукової діяльності українських університетів, проблеми соціального захисту науково-педагогічних, навчально-допоміжних і технічних працівників і студентів, а також місця нових університетів у державотворенні й освітньо-культурному відродженні країни.

Побудовано структуру діяльності ВНЗ у вигляді бінарного дерева на основі принципу гармонійності, визначено особливості та визначальні ознаки розподілу вершин дерева на кожному рівні декомпозиції.

Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади розвитку інформаційно-освітнього середовища (ІОС) університету, зокрема: методологічні підходи до проблеми розвитку ІОС, тенденції розвитку університетської освіти, які впливають на розвиток ІОС, принципи побудови складників ІОС. Розроблено модель ІОС університету як сукупність взаємопов'язаних структур - просторово-семантичної, технологічної, інформаційно-компетентнісної, комунікативної, імовірнісної. Наведено методику експертизи складників ІОС, порталу університету як головного елементу ІОС університету, модель педагогічного супроводу розвитку ІОС університету. Визначено критерії та показники щодо експертизи компонентів ІОС, критерії та показники ефективності супроводу розвитку ІОС. Удосконалено зміст, форми та методи підготовки студентів і викладачів до взаємодії в сучасному ІОС. Набули подальшого розвитку поняття "ІОС університету", "співтворчість викладача та студента в ІОС", "супровід розвитку ІОС університету", класифікація видів педагогічного супроводу розвитку навчально-дослідницької діяльності студентів в ІОС.

На основі архівно-документальної бази, здобутків вітчизняних і учених діаспори досліджено багатогранний процес утворення та діяльності державних українських університетів у зазначений період через з'ясування основних чинників університетотворення й усіх важливих складових життя національних вищих шкіл. Висвітлено перші спроби українізації російськомовних університетів в Україні, заснування та діяльність Київського народного українського університету (березень 1917 р. - квітень 1918 р.). Проаналізовано процес формування та відкриття державних українських університетів, нормативно-правову базу національної університетської освіти (січень 1918 р. - жовтень 1920 р.). Розглянуто кадровий потенціал і студентський контингент, творення матеріально-технічної й інформаційної бази державних українських університетів (серпень 1918 р. - лютий 1921 р.). Значну увагу приділено освітній і науковій діяльності українських університетів, проблемі соціального захисту науково-педагогічних, навчально-допоміжних і технічних працівників і студентів (серпень 1918 р. - лютий 1921 р.). Охарактеризовано діяльність українських університетів як опори національного державотворення та рушіїв освітньо-культурного відродження країни (1917 - 1920 рр.).

Досліджено теоретико-методологічні основи формування та оцінки соціального потенціалу вищого навчального закладу за умов сучасного розвитку вітчизняної економіки та євроінтеграції. Доповнено інструментарій наукового пізнання формування соціального потенціалу вищого навчального закладу використанням методу аналізу локальних складових потенціалу.

Досліджено тенденції розуміння якості університетської освіти сучасним студентством на прикладі національного вищого навчального закладу. Розкрито позиції цієї соціальної групи про змістовні аспекти поняття якості освіти, її структурні компоненти, проаналізовано особливості оцінювання студентами якості навчальної діяльності їх університету та основних методів її підвищення в цілому.

Проведено ретроспективний логіко-системний аналіз генези діяльності вчених рад в зарубіжній і вітчизняній системах університетської освіти. Обгрунтовано етапи та виявлено провідні тенденції діяльності вчених рад університетів України XIX ст. Охарактеризовано нормативно-правове забезпечення та узагальнено досвід реалізації покладених на них функцій.

Запропоновано архітектуру і концепції моделі сучасного інноваційного підприємницького університету. В основу розробки покладено модульний принцип побудови моделі ВНЗ. Концепції грунтуються на ідеях: свободи та єдності освіти й науки; незалежності та самостійності університету; відповідності університету сучасним умовам і викликам суспільства; гнучкості ВНЗ і можливості швидко реагувати на зміни й перебудовуватися; відсутності та запобіганні в університеті негативних проявів, що є несумісними з поняттями академічної етики і свободи. Необхідними умовами створення підприємницького університету є: наявність у ньому групи академічних підприємців і підтримка підприємницьких ідей переважною більшістю колективу закладу; підтримка підприємницької діяльності ВНЗ урядом і громадськістю.