Обгрунтовано теоретичні та методичні основи підготовки майбутніх учителів фізичної культури у педагогічних ВНЗ України другої половини XX - початку XXI ст. Процес навчання студентів на факультетах фізичного виховання визначено як відкриту, саморегулюючу систему, що розглядається у предметній, функціональній та історичній площинах. Розроблено з урахуванням суспільно-політичних, культурно-історичних, соціокультурних, педагогічних детермінант періодизацію генезису системи підготовки майбутніх учителів фізичної культури у педагогічних ВНЗ України: І етап (1946 - 1970 pp.) - становлення, II етап (1971 - 1991 pp.) - стабілізаційний; III етап (1992 - 2010 рр.) - модернізаційний. Розкрито організаційні та процесуально-змістові особливості підготовки вчителів фізичної культури. Визначено можливості використання набутого позитивного досвіду в умовах сучасної вищої школи.

Уперше на основі аналізу документальних джерел та відповідної науково-педагогічної літератури визначено етапи становлення й розвитку системи підготовки кадрів для дошкільної освіти в історії вітчизняної педагогічної думки початку XX ст. - 1941 p. Виявлено перспективи використання педагогічних ідей минулих років у сучасній системі підготовки педагогічних кадрів для такої освіти. Розкрито специфіку розвитку та становлення системи підготовки кадрів дошкільної освіти в історії вітчизняної педагогічної думки. З'ясовано передумови становлення ідей підготовки дошкільних працівників. Уточнено зміст, форми та методи підготовки кадрів зазначеної освіти відповідно до визначених етапів. Подальшого розвитку набули питання використання історичного досвіду підготовки дошкільних кадрів за сучасних умов. Уведено до наукового обігу невідомі й маловідомі архівні матеріали, документи, факти, що збагачують сучасні знання щодо змісту, форм, методів, напрямів та особливостей підготовки кадрів для цієї освіти в Україні.

Вперше комплексно досліджено науково-педагогічної спадщини вчених Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (НПУ), у 1920 - 1950-х рр. Розглянуто роль науково-педагогічної діяльності викладачів закладу у реформуванні та побудові системи національної освіти України 1920-х рр. Для цілісного вивчення дитини важливими були дослідження викладачів у галузі експериментальної педагогіки: дитяча праця, працездатність учнів на уроках, метод тестування, вплив середовища на розвиток дітей, дитячі інтереси, профорієнтація. Визначено основні напрями науково-педагогічних ідей учених у 1920 - 1950-х рр. У дидактичній спадщині виокремлено проблему організаційних форм навчання: особливості використання Дальтон-плану, проектної форми, екскурсійного навчання, навчання за комплексними програмами, класно-урочної системи. Досліджено ідеї розумового, морального, трудового, фізичного, естетичного, сімейного виховання у працях науковців закладу. Узагальнено історико-педагогічну спадщину викладачів та підкреслено їх внесок у розвиток історії вітчизняної педагогічної науки. Проаналізовано ідеї вчених-педагогів щодо вимог до особистості педагога та його професійної діяльності. Встановлено роль науковців у розробки проблем професійно-педагогічної підготовки педагогів: покращання викладання педагогічних дисциплін, посилення уваги до практичної підготовки, формування необхідних майбутньому педагогові вмінь та навичок. Зроблено висновки щодо актуальності педагогічної спадщини вчених НПУ ім. М. П. Драгоманова 1920 - 1950-х рр. в освітньому просторі сьогодення: ідеї національної освіти, всебічне вивчення дитини у процесі навчання та виховання, проблема індивідуального підходу до учнів, удосконалення педагогічної підготовки, роль учителя в суспільстві та навчально-виховному процесі та ін.

Вперше вивчено процес розробки концепції педагогічної освіти, розгортання мережі та структури педагогічних навчальних закладів в Україні у 1920-ті рр. Розглянуто систему управління, її структуру, етапи розвитку. Проаналізовано її вплив на процес реформування освітньої галузі. Відстежено зростаючу динаміку і певні преференції фінансування педагогічної освіти відносно інших профільних вертикалей освіти, першочерговість та обсяг фінансування. Визначено роль альтернативних джерел надходження коштів. Проаналізовано навчально-методичну і науково-матеріальну базу педагогічних навчальних закладів. Простежено суперечливі тенденції у становленні та складі професорсько-викладацької корпорації. Досліджено процес підготовки викладацьких кадрів через аспірантуру та допоміжні гілки - науковий гурток, науковий семінар вищого типу, вказані причини низької якості роботи аспірантури. Проаналізовано системи, принципи та критерії комплектування колективів студентів педагогічних навчальних закладів та виявлено засоби регулювання соціального складу студентства. Досліджено систему студентського самоврядування, види та напрями їх діяльності. Розкрито роль студентських організацій різних типів у процесі реформування освітньої галузі.

Проаналізовано процес підготовки майбутніх учителів фізкультури у педагогічних ВНЗ України в указаний період. Висвітлено теоретичні засади цього процесу, його передумови, які були визначені нормативними документами, уточнено зміст. Розкрито зміст, структуру та форми методичної підготовки, проаналізовано навчальні програми та плани професійно-методичної підготовки учителів фізичної культури за умов централізованої вищої освіти (1970 - 1991 рр.). Увагу приділено також методичній підготовці учителів у період 1992 - 2010 рр. Узагальнено досвід практичної підготовки студентів факультетів фізичного виховання до педагогічної роботи в досліджуваний період.

Висвітлено педагогічну та творчу діяльність Н. М. Тарасевич - відомого українського педагога, професора Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, її науковий доробок. Наведено бібліографію наукових праць вченого та відомості про неї.

Досліджено проблему розвитку освітніх технологій як педагогічно-соціальних інновацій у педагогічній теорії та практиці України. Вперше дану проблему розглянуто у ретроспективі із вивченням сучасного стану впровадження технологічного підходу, підготовки педагогів до його реалізації, визначенням перспектив розвитку. Доведено, що розвиток освітніх технологій у педагогічних ВНЗ України - це складний діалектичний процес, в якому акумульовано ідеї національної та зарубіжної педагогіки, відображено особливості та традиції вітчизняної освітньої галузі, збережено відповідність тенденціям суспільно-політичного життя. Доведено, що вітчизняний досвід технологізації освіти педагогічних ВНЗ творчо інтегрується у нових системах, які відповідають міжнародним стандартам підготовки учителів. Розкрито можливості використання прогресивних елементів минулого на сучасному етапі. На підставі результатів ретроспективного аналізу на основі екстраполяції історичного досвіду обгрунтовано систему підготовки педагогів до реалізації освітніх технологій. Здійснено проектування та моделювання інноваційної соціально-виховної технології "Організація успішної діяльності", яка сприяє розвитку професійної компетентності випускників закладів освіти та є джерелом для створення національно-праксеологічної освітньо-виховної концепції держави.

Вперше здійснено комплексний історико-педагогічний аналіз підготовки педагогічних кадрів для освітніх закладів національних меншин в Україні в 1920 - 1930-х рр. Виявлено та досліджено організаційні форми професійної підготовки вчителів для шкіл національних меншин у визначених хронологічних межах. Проаналізовано зміст теоретичної та практичної професійно-педагогічної підготовки вчителів і визначено особливості її організації. Виявлено основні тенденції підготовки педагогічних кадрів для шкіл національних меншин в Україні в даний період. Уточнено типи навчальних закладів, на базі яких здійснювалася відповідна підготовка вчителів протягом даного періоду. Вдосконалено ідеї щодо виявлення перспективних шляхів використання історико-педагогічного досвіду підготовки вчителів для шкіл національних меншин у сучасній системі педагогічної освіти.

Вперше науково-теоретично обгрунтовано та систематизовано науково-педагогічні погляди В. Смаля, проналізовано та теоретично узагальнено зміст і основні напрями його освітньої та науково-педагогічної діяльності. На підставі дослідження біографічних, соціально-педагогічних, історико-хронологічних факторів розроблено наукову періодизацію освітньої діяльності вченого. З'ясовано й охарактеризовано три періоди цієї діяльності: педагогічний (1948 - 1955 рр.), науково-педагогічний ( 1955 - 1967 рр.), науково-управлінський (1967 - 1987 рр.). Визначено й охарактеризовано основні напрями історико-педагогічних досліджень В. Смаля: вивчення історії становлення та розвитку педагогічної думки в Україні, дослідження у галузі порівняльної педагогіки, ознайомлення з досвідом організації навчально-виховного процесу за кордоном, дослідження життєвого шляху та творчої спадщини провідних педагогів. Розкрито зміст і визначено основні напрями освітньо-педагогічної діяльності вченого, зокрема, дослідження проблем вищої школи, організація методичної роботи, підготовка науково-педагогічних кадрів, підвищення теоретичного та методичного викладання педагогічних дисциплін, удосконалення науково-дослідної та самостійної роботи студентів, організація та здійснення педагогічної практики.

На підставі вивчення науково-теоретичних, законодавчо-нормативних, архівних, документальних, періодичних джерел з проблем дослідження модернізації системи науково-методичного забезпечення у педагогічних ВНЗ з 1980 по 2002 рр. проаналізовано сутність і зміст системи науково-методичного забезпечення вищої освіти та встановлено провідні концептуальні засади, які сприяли формуванню системи науково-мегодичного забезпечення у вищих педагогічних навчальних закладах у даний період. Встановлено таку періодизацію особливостей модернізації науково-методичного забезпечення у вищих педагогічних навчальних закладах: І етап модернізації науково-методичного забезпечення - 1980 - 1983 рр., II етап - 1983 - 1986 рр., III етап - 1986 - 1991 рр., IV етап - 1991 - 1997 рр., V етап - 1997 - 2002 рр.

Висвітлено біографію доктора педагогічних наук, професора, завідувача кафедри педагогіки Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Т. К. Завгородньої. Наведено праці, в яких сформульовано положення та висновки досліджень науковця з проблем теорії й історії виховання та навчання. Вміщено доробки наукової школи педагога.

Розглянуто генезу політехнічної освіти як феномену, її компоненти, еволюцію політехнічної термінології. Виокремлено наукові засади політехнічної підготовки педагогічних кадрів у ВНЗ. Подано авторську періодизацію розвитку політехнічної освіти у XX ст. та охарактеризовано її реалізацію за умов імперій та у періоди реформацій і реорганізацій. Розкрито провідні тенденції та особливості розвитку політехнічної освіти у педагогічних ВНЗ України у XX ст. Виокремлено продуктивні ідеї політехнічної підготовки педагогів.

Виокремлено нормативно-організаційні засади підготовки вчителів до краєзнавчої роботи в школі (розробка та впровадження нормативних документів, централізація управління, створення нових типів навчальних закладів для підготовки та перепідготовки вчителів, розбудова опорних пунктів, педагогічні курси, проведення всеукраїнських, губернських, районних та окружних нарад з питань освіти). Обгрунтовано структуру (педагогічні технікуми, інститути народної освіти, центри перепідготовки) та зміст підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи досліджуваного періоду (побудова навчальних планів і програм за краєзнавчим принципом, запровадження краєзнавчих елементів у навчально-виховний процес ВНЗ, запровадження до навчальних планів курсу краєзнавства). Виокремлено форми (курси, конференції, семінари, методичні наради, з'їзди, самоосвітня діяльність, краєзнавчі гуртки, товариства, клуби, метеорологічні станції, краєзнавчі кафедри та кабінети тощо, та методи (лабораторний, семінарський, дослідний, екскурсійний, метод спостережень) підготовки вчителів до краєзнавчої роботи школі. До наукового обігу введено маловідомі та раніше невідомі архівні документи, історичні факти, що дозволило розширити та конкретизувати наукові знання про проведення краєзнавчої роботи у ВНЗ і перепідготовку вчителів до краєзнавчої роботи в школі у 1920 - 1930-х рр.

Досліджено історико-педагогічний аспект генези виховання ціннісних професійних орієнтацій майбутніх учителів у ВНЗ України другої половини XX - початку XXI ст. Охарактеризовано передумови посилення тенденцій розвитку ідей та накопичення організаційно-практичного досвіду виховання ціннісних професійних орієнтацій майбутніх учителів у ВНЗ України в зазначений період. Надано характеристику дефініції "ціннісні професійні орієнтації" у педагогічній теорії та виділено її змістові та динамічні характеристики в історико-педагогічному аспекті. Висвітлено дидактичний інструментарій та визначено прогностичні тенденції виховання ціннісних професійних орієнтацій майбутніх учителів у ВНЗ України. Систематизовано теоретичні ідеї та узагальнено досвід виховання ціннісних професійних орієнтацій майбутніх учителів у ВНЗ України (друга половина XX - початок XXI ст.). Обгрунтовано перспективи подальшого виховання ціннісних професійних орієнтацій майбутніх учителів у педагогічних ВНЗ України.

Проаналізовано особливості процесу становлення та розвитку професійної підготовки вчителів сучасних іноземних мов в історії вищої педагогічної освіти України. Висвітлено основні історичні передумови виокремлення цієї підготовки як окремої галузі професійно-педагогічної освіти. Запропоновано періодизацію формування в Україні системи професійної підготовки вчителя іноземної мови. Визначено основні напрями, тенденції та суперечності розвитку підготовки на кожному з виділених етапів. Розкрито організаційні, змістові та прцесуальні особливості діяльності закладів професійної іншомовної лінгвістичної освіти.

Визначено сутність післядипломної освіти, її основні компоненти (потреби суспільства, нормативне забезпечення, мета, зміст інформації, що передається, способи досягнення мети, контингент), показано особливості розвитку в 1920 - 1930-х рр. у контексті історико-педагогічних і сучасних поглядів. Проаналізовано нормативне забезпечення даної діяльності у правовому й організаційному аспектах. Розкрито зміст післядипломної освіти педагогічних працівників, встановлено його провідні напрями та їх тематичне наповнення. Виявлено та схарактеризовано форми післядипломної освіти педагогічних працівників різних освітніх галузей.

Визначено й обгрунтовано основні етапи розвитку системи підготовки педагогів початкових класів України в другій половині XX ст.: 1945 - 1955 рр., 1956 - 1965 рр., 1965 - 1991 рр., 1991 - 2005 рр. Розкрито сутність змісту, структури та функцій підготовки вчителів початкових класів на кожному з даних етапів. З'ясовано напрями трансформації вітчизняної педагогічної освіти: збільшення престижу вчительської професії, забезпечення початкової школи необхідною та достатньою кількістю фахівців, підвищення професійно-освітньої якості підготовки вчителів початкових класів. Обгрунтовано можливість творчого використання вітчизняного та зарубіжного передового педагогічного досвіду та традицій підготовки вчителів початкових класів за сучасних умов реформування вітчизняної освіти.

Висвітлено життєвий шлях, науково-педагогічну та громадську діяльність Г.С. Тарасенко - доктора педагогічних наук, професора, завідувача кафедри педагогіки та методики початкового навчання Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Наведено бібліографічні описи її друкованих наукових і навчально-методичних праць, а також список літературних джерел про неї.

Освещены жизненный путь, научно-педагогическая и общественная деятельность Г.С. Тарасенко - доктора педагогических наук, профессора, заведующего кафедрой педагогики и методики начального обучения Винницкого государственного педагогического университета им. М. Коцюбинского. Даны библиографические описания ее печатных научных и научно-методических работ, а также список литературных источников о ней.

На основі архівних документів та опублікованих матеріалів досліджується процес формування педагогічних кадрів України у 1917-1937 роках. Глибоко розкриваються форми і методи підготовки й перепідготовки учительських кадрів, підходи радянської влади до різних категорій учительства. Вивчено адміністративно-командні методи формування учительства, прискорення темпів підготовки учителів в умовах всеобучу, їхню перманентну соціально-класову фільтрацію, залучення педагогів до громадсько-політичної роботи. Показано турботу Радянської держави про школу й народного учителя, зусилля, спрямовані на поліпшення умов праці та побуту шкільних працівників, складності у їхньому здійсненні на усіх етапах розглянутого періоду. Підбито підсумки дослідження й дано сучасну оцінку деформаціям державної політики й учительства в умовах тоталітарного режиму.

Викладено літературу та друковані праці про відомого маріупольського краєзнавця, ветерана краєзнавчого руху Донеччини, члена Донецького відділення Всеукраїнської спілки краєзнавців, Почесного краєзнавця Донеччини, кращого освітянина 2001, 2003, 2004рр., лауреата регіонального конкурсу "Книга Донбасу-2007" П.І.Мазура.

Изложена литература П.И.Мазура, печатные труды про известного мариупольского краеведа, ветерана краеведческого движения Донецкой области, члена Донецкого отделения Всеукраинского общества краеведов, Почетного краеведа Донецкой области, лучшего деятеля образования 2001, 2003, 2004 гг., лауреата регионального конкурса "Книга Донбаса-2007" П.И.Мазура