На підставі вивчення науково-теоретичних, законодавчо-нормативних, архівних, документальних, періодичних джерел з проблем дослідження модернізації системи науково-методичного забезпечення у педагогічних ВНЗ з 1980 по 2002 рр. проаналізовано сутність і зміст системи науково-методичного забезпечення вищої освіти та встановлено провідні концептуальні засади, які сприяли формуванню системи науково-мегодичного забезпечення у вищих педагогічних навчальних закладах у даний період. Встановлено таку періодизацію особливостей модернізації науково-методичного забезпечення у вищих педагогічних навчальних закладах: І етап модернізації науково-методичного забезпечення - 1980 - 1983 рр., II етап - 1983 - 1986 рр., III етап - 1986 - 1991 рр., IV етап - 1991 - 1997 рр., V етап - 1997 - 2002 рр.

Висвітлено просвітницьку діяльність повітових земств Північноприазовського регіону другої половини ХІХ - початку ХХ ст., а також діяльність в Мелітополі вищих педагогічних курсів у першій половині 1920-х рр., які стали основою для розвитку системи вищої педагогічної освіти на Мелітопольщині. Проаналізовано особливості організації дозвілля студентів у даних закладах зазначеного періоду.

Освещены просветительская деятельность земств Югоприазовского региона второй половины ХІХ - начала ХХ ст., а также деятельность в Мелитополе высших педагогических курсов в первой половине 1920-х гг, послуживших основой для организации системы высшего педагогического образования на Мелитопольщине. Проанализированы особенности организации досуга студентов в данных заведениях в указанный период.

Досліджено історико-педагогічний аспект генези виховання ціннісних професійних орієнтацій майбутніх учителів у ВНЗ України другої половини XX - початку XXI ст. Охарактеризовано передумови посилення тенденцій розвитку ідей та накопичення організаційно-практичного досвіду виховання ціннісних професійних орієнтацій майбутніх учителів у ВНЗ України в зазначений період. Надано характеристику дефініції "ціннісні професійні орієнтації" у педагогічній теорії та виділено її змістові та динамічні характеристики в історико-педагогічному аспекті. Висвітлено дидактичний інструментарій та визначено прогностичні тенденції виховання ціннісних професійних орієнтацій майбутніх учителів у ВНЗ України. Систематизовано теоретичні ідеї та узагальнено досвід виховання ціннісних професійних орієнтацій майбутніх учителів у ВНЗ України (друга половина XX - початок XXI ст.). Обгрунтовано перспективи подальшого виховання ціннісних професійних орієнтацій майбутніх учителів у педагогічних ВНЗ України.

Проведено грунтовний аналіз теоретичних основ правової культури у ретроспективі функціонування української вищої педагогічної школи за період 1917 - 2002 рр. Розглянуто поняття правової культури в історії філософської думки, їх взаємозв'язки в аспектах моралі та права, педагогічної та правової культури. Розглянуто зміст даної культури у навчальних планах, програмах вищих навчальних педагогічних закладів у різні історичні періоди розвитку українського суспільства. На підставі даних досліджень чітко визначено конкретні педагогічні проблеми правової культури особистості студентів, методи та прийоми навчальної діяльності, роль і місце соціально-психологічної компетентності формування правової культури.

Здійснено історичний аналіз розвитку та становлення національної методико-математичної підготовки майбутніх учителів початкових класів. Викладено ключові моменти, особливо цінні для сучасної професійної педагогічної освіти, пошук ефективних шляхів використання практичних порад щодо підготовки майбутніх учителів у практиці організації навчально-виховного процесу в сучасній школі. Розглянуто історичні засади створення національної методики початкової математики. Охарактеризовано ідеї методики викладання математики в працях Я.А. Коменського, Й.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинського; метод вивчення чисел у навчанні арифметики А.В. Грубе, В.А. Євтушевського; метод вивчення дій П.С. Гур'єва, В.О. Латишева, О.І. Гольденберга. Окреслено роль університетів у першій половині ХІХ ст. з підготовки викладачів для середніх закладів освіти. Розкрито внесок у розвиток методики початкової математики вчених, методистів, вчителів на початку ХХ ст., у період з 1922 до 1932 рр., воєнний та повоєнний періоди, у 1950 - 1960-х рр. та 1960 - 1980-х рр., за роки незалежності. Зокрема, зосереджено увагу на діяльності Українського науково-дослідного інституту педагогіки (з 1955 р. - Науково-дослідний інститут педагогіки УРСР), внеску педагогів О.М. Астряба, К.М. Щербини, К.Ф. Лебединцева, Я.Ф. Чепіги та ін. Зазначено, що за нових соціально-економічних умов проблема професійної математичної підготовленості вчителя до педагогічної діяльності пов'язана з його особистим досвідом, вибором і цінностями.

На основі аналізу широкого кола джерел вперше цілісно досліджено досвід професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів у позааудиторній роботі у вищих навчальних педагогічних закладах України у другій половині XX ст. Виявлено основні етапи становлення та розвитку позааудиторної роботи: 1950 - 1960 рр., 1970 - 1980 рр., 1990-ті рр., встановлено основні напрями її здійснення: соціокультурний, художньо-естетичний, науково-дослідний та природничий; конкретизовано види та форми позааудиторної діяльності студентів, охарактеризовано їх змістовий компонент. Розкрито сутність професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів та специфіки студентської групи як середовища професійного зростання майбутнього педагога з урахуванням соціально-економічних перетворень. У процесі наукового дослідження узагальнено досвід професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів вищих навчальних педагогічних закладів України та виявлено освітньо-виховні можливості позааудиторної роботи.

Досліджено проблеми розвитку методичної підготовки вчителів фізичного виховання у ретроспективі системи вищої педагогічної освіти України (1964 - 1998 рр.). Методичну підготовку розглянуто як системотвірну та самостійну складову професійної підготовки педагогів. На підставі аналізу наукових розробок, архівних документів і періодичних видань визначено основні періоди розвитку, специфіку й особливості методичної підготовки на кожному з них. Удосконалено структурну модель професійної підготовки вчителів, основною складовою якої є методична підготовка. Обгрунтовано напрями використання історичного досвіду за умов світових інтеграційних процесів.

На основі архівних документів та опублікованих матеріалів досліджується процес формування педагогічних кадрів України у 1917-1937 роках. Глибоко розкриваються форми і методи підготовки й перепідготовки учительських кадрів, підходи радянської влади до різних категорій учительства. Вивчено адміністративно-командні методи формування учительства, прискорення темпів підготовки учителів в умовах всеобучу, їхню перманентну соціально-класову фільтрацію, залучення педагогів до громадсько-політичної роботи. Показано турботу Радянської держави про школу й народного учителя, зусилля, спрямовані на поліпшення умов праці та побуту шкільних працівників, складності у їхньому здійсненні на усіх етапах розглянутого періоду. Підбито підсумки дослідження й дано сучасну оцінку деформаціям державної політики й учительства в умовах тоталітарного режиму.

Здійснено цілісний історико-педагогічний аналіз проблеми розвитку педагогічної майстерності як складової професійної підготовки майбутнього вчителя у Полтавському державному педагогічному інституті (ПДПІ) ім. В.Г.Короленка в 1970 - 1990 рр. Розглянуто генезу, обгрунтовано передумови, етапи та тенденції розвитку педагогічної майстерності у діяльності цього ВНЗ, з'ясовано шляхи актуалізації досвіду ПДПІ зазначеного періоду у сучасній практиці професійної підготовки майбутнього вчителя. Доведено, що розвиток педагогічної майстерності у ПДПІ як головний напрям цільової комплексної програми "Вчитель" (Школа - педагогічний ВНЗ - школа) є вагомим чинником у царині тогочасної педагогічної освіти. На відміну від панівного у досліджений період діяльнісного розуміння суті феномену педагогічної майстерності вчителя, науковці ПДПІ акцентували увагу на пріоритеті професійних властивостей особистості.

Досліджено динаміку становлення та розвитку ідей змісту, форм і методів теорії та практики музичної освіти студентів педагогічних навчальних закладів України (1917 - 1933 рр.). Розкрито провідні етапи розвитку ідей музичної освіти (кінець ХІХ - початок ХХ ст., 1917 - 1933 рр.) та визначено головні складові її змісту: теоретичні, музичні та загально-педагогічні знання, спеціально-методичні знання, уміння та навички, формування педагогічної майстерності. Виявлено традиційні та визначено нові форми і методи практичної навчально-виховної діяльності майбутніх музичних працівників різного профілю. Проаналізовано особливості проведення педагогічної практики студентів у музичних класах, студіях, лабораторіях та установах соціального виховання. Висвітлено тенденції та накреслено шляхи подальшого використання набутого досвіду в сучасній національній системі освіти та виховання молоді.

Проаналізовано особливості процесу становлення та розвитку професійної підготовки вчителів сучасних іноземних мов в історії вищої педагогічної освіти України. Висвітлено основні історичні передумови виокремлення цієї підготовки як окремої галузі професійно-педагогічної освіти. Запропоновано періодизацію формування в Україні системи професійної підготовки вчителя іноземної мови. Визначено основні напрями, тенденції та суперечності розвитку підготовки на кожному з виділених етапів. Розкрито організаційні, змістові та прцесуальні особливості діяльності закладів професійної іншомовної лінгвістичної освіти.

Вперше комплексно досліджено науково-педагогічної спадщини вчених Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (НПУ), у 1920 - 1950-х рр. Розглянуто роль науково-педагогічної діяльності викладачів закладу у реформуванні та побудові системи національної освіти України 1920-х рр. Для цілісного вивчення дитини важливими були дослідження викладачів у галузі експериментальної педагогіки: дитяча праця, працездатність учнів на уроках, метод тестування, вплив середовища на розвиток дітей, дитячі інтереси, профорієнтація. Визначено основні напрями науково-педагогічних ідей учених у 1920 - 1950-х рр. У дидактичній спадщині виокремлено проблему організаційних форм навчання: особливості використання Дальтон-плану, проектної форми, екскурсійного навчання, навчання за комплексними програмами, класно-урочної системи. Досліджено ідеї розумового, морального, трудового, фізичного, естетичного, сімейного виховання у працях науковців закладу. Узагальнено історико-педагогічну спадщину викладачів та підкреслено їх внесок у розвиток історії вітчизняної педагогічної науки. Проаналізовано ідеї вчених-педагогів щодо вимог до особистості педагога та його професійної діяльності. Встановлено роль науковців у розробки проблем професійно-педагогічної підготовки педагогів: покращання викладання педагогічних дисциплін, посилення уваги до практичної підготовки, формування необхідних майбутньому педагогові вмінь та навичок. Зроблено висновки щодо актуальності педагогічної спадщини вчених НПУ ім. М. П. Драгоманова 1920 - 1950-х рр. в освітньому просторі сьогодення: ідеї національної освіти, всебічне вивчення дитини у процесі навчання та виховання, проблема індивідуального підходу до учнів, удосконалення педагогічної підготовки, роль учителя в суспільстві та навчально-виховному процесі та ін.

Висвітлено проблеми та тенденції вивчення загальнопедагогічних дисциплін в Україні у період 1930 - 1980 рр. Наведено принципи методологічного проектування в сучасній педагогічній освіті. Розглянуто питання загальнопедагогічної підготовки вчителя за умов часткової демократизації суспільства, а також особливості формування професійно-значущих рис вчителя.

Освещены проблемы и тенденции изучения общепедагогических дисциплин в Украине в период 1930 - 1980 гг. Приведены принципы методологического проектирования в современном педагогическом образовании. Рассмотрены вопросы общепедагогической подготовки учителя в условиях частичной демократизации общества, а также особенности формирования профессионально-значимых качеств учителя.

Описано зміст та організацію підготовки працівників освітніх установ, підготовку до здійснення соціального виховання у навчальних закладах Харківщини.

Описаны содержание и организация подготовки работников просветительских учреждений, подготовка к осуществлению социального воспитания в учебных заведениях Харьковщины.

Висвітлено процес підготовки вчителя за двома спеціальностями в 1940 - 1980-ті рр. взагалі та в контексті соціально-педагогічного феномену радянської освіти зокрема. Проаналізовано різні моделі професійної підготовки вчителя за двома спеціальностями у вищих навчальних закладах України. Теоретично обгрунтовано змістово-процесуальні тенденції професійної підготовки вчителя іноземних мов і комунікативні технології навчання.

Освещен процесс подготовки учителя по двум специальностям в 1940 - 1980-е гг. вообще, и в контексте социально-педагогического феномена советского образования в частности. Проанализированы разные модели профессиональной подготовки учителя по двум специальностям в высших учебных заведениях Украины. Теоретически обоснованы содержательно-процессуальные тенденции профессиональной подготовки учителя иностранных языков и коммуникативные технологии обучения.

The article deals with the process of preparation of the teacher on two specialities in 40-80-N by of the last century in general, in a context of a social - pedagogical phenomenon of the Soviet education in particular. Different models of vocational training of the teacher on two specialities in higher educational institutions of Ukraine are analysed. Substantial and remedial tendencies of vocational training of the teacher of foreign languages and communicative technologies of training are theoretically proved.

На базі архівних матеріалів та монографій першої половини ХХ ст. висвітлено історичний аспект музичної підготовки майбутніх педагогічних кадрів у педвузах України.

На основе архивных материалов и монографий первой половины ХХ века освещен исторический аспект музыкальной подготовки будущих педагогических кадров педвузами Украины.

Розкрито сутність політехнічної освіти, визначено тенденції та особливості її розвитку у вищих педагогічних навчальних закладах України. Досліджено еволюцію поняття "політехнічна освіта" протягом XX ст., запропоновано його визначення. Охарактеризовано основні компоненти політехнічної освіти (знання, уміння, технології навчання та якості особистості студента). Розкрито теоретико-методологічні засади професійної підготовки випускника педагогічного ВНЗ. Встановлено вимоги щодо змісту політехнічної освіти, визначено особливості, елементи, засоби забезпечення та етапи формування політехнічної підготовки педагогів. Удосконалено модель професійної діяльності викладача політехнічного ВНЗ. Узагальнено сутність, структуру, функції, принципи, особливості та умови розвитку політехнічної освіти у педагогічних вищих навчальних закладах України у XX ст. Розроблено періодизацію та визначено основні тенденції розвитку політехнічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах України у досліджуваний період. Наведено пропозиції щодо поліпшення політехнічної підготовки сучасних випускників педагогічних вищих навчальних закладів.

Розглянуто генезу політехнічної освіти як феномену, її компоненти, еволюцію політехнічної термінології. Виокремлено наукові засади політехнічної підготовки педагогічних кадрів у ВНЗ. Подано авторську періодизацію розвитку політехнічної освіти у XX ст. та охарактеризовано її реалізацію за умов імперій та у періоди реформацій і реорганізацій. Розкрито провідні тенденції та особливості розвитку політехнічної освіти у педагогічних ВНЗ України у XX ст. Виокремлено продуктивні ідеї політехнічної підготовки педагогів.

Виокремлено нормативно-організаційні засади підготовки вчителів до краєзнавчої роботи в школі (розробка та впровадження нормативних документів, централізація управління, створення нових типів навчальних закладів для підготовки та перепідготовки вчителів, розбудова опорних пунктів, педагогічні курси, проведення всеукраїнських, губернських, районних та окружних нарад з питань освіти). Обгрунтовано структуру (педагогічні технікуми, інститути народної освіти, центри перепідготовки) та зміст підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи досліджуваного періоду (побудова навчальних планів і програм за краєзнавчим принципом, запровадження краєзнавчих елементів у навчально-виховний процес ВНЗ, запровадження до навчальних планів курсу краєзнавства). Виокремлено форми (курси, конференції, семінари, методичні наради, з'їзди, самоосвітня діяльність, краєзнавчі гуртки, товариства, клуби, метеорологічні станції, краєзнавчі кафедри та кабінети тощо, та методи (лабораторний, семінарський, дослідний, екскурсійний, метод спостережень) підготовки вчителів до краєзнавчої роботи школі. До наукового обігу введено маловідомі та раніше невідомі архівні документи, історичні факти, що дозволило розширити та конкретизувати наукові знання про проведення краєзнавчої роботи у ВНЗ і перепідготовку вчителів до краєзнавчої роботи в школі у 1920 - 1930-х рр.

З нагоди 70-річчя від заснування висвітлено етапи історичного шляху Одеського інституту удосконалення вчителів (ОІУВ), починаючи з вересня 1939 р., який від перших днів створення став центром методичної роботи з підвищення кваліфікації вчителів. Із наведенням статистичних даних, багатьох персоналій та іншими деталями показано період становлення, роботу за часів окупації, повоєнних репресій, зміцнення матеріальної бази ОІУВ, його провідну роль у методичній та навчально-виховній роботі в області, участь у виставках досягнень народного господарства в Москві, проведення всесоюзних конференцій, новаторську діяльність, урядові нагороди, пропаганду та поширення передового досвіду, наукову діяльність, співпрацю з іншими ОІУВ, широкомасштабну роботу з комп'ютеризації, відкриття санаторію-профілакторію для вчителів, які проходять підвищення кваліфікації в ОІУВ, створення сайту, активну роботу з реформування системи освіти, вивчення зарубіжного педагогічного досвіду тощо. Зазначено, що за 70 років існування Одеський ОІУВ відіграв значну роль у підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів і здобув їх загальне визнання та заслужену пошану.