У 2007 р. Український благодійний фонд "Благополуччя дітей" розпочав запровадження польської моделі дитячого будинку нового типу для дітей-сиріт. Представлено результати дослідження, метою яких було вивчення особливостей цієї польської моделі дитячого будинку нового типу для дітей-сиріт та умов її адаптації до українських реалій.

Розкрито цивільно-правові засади діяльності дитячого будинку сімейного типу та проаналізовано його роль у системі форм улаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Висвітлено майнові та особисті немайнові правовідносини за участю суб'єктів дитячого будинку сімейного типу. Наведено пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства проектів норм Сімейного кодексу України та Положення про дитячий будинок сімейного типу, які сприятимуть удосконаленню правового регулювання діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Обгрунтовано можливості реалізації права фізичної особи на сім'ю шляхом створення та функціонування дитячих будинків сімейного типу, а також механізм його реалізації. Проаналізовано досвід діяльності дитячих будинків сімейного типу, ргозглянуто проблемні питання та можливі шляхи їх розв'язання, а також проведено аналіз показників ефективності існування даної форми сімейного влаштування дітей-сиріт і дітей, які позбавлені батьківського піклування.

Проаналізовано особливості розвитку форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні. Розкрито зміст та значення права фізичної особи на сім'ю. Обгрунтовано доцільність реалізації права на сім'ю створенням та функціонуванням дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ), висвітлено досвід їх функціонування та порядок юридичного оформлення діяльності. Визначено права й обов'язки батьків-вихователів ДБСТ, особливості їх відповідальності. Розкрито проблемні питання збереження та захисту майнових і житлових прав вихованців. Наведено рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання правовідносин у процесі створення та діяльності ДБСТ.

Досліджено історико-педагогічний аналіз процесу становлення та розвитку в Україні сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з 1940-х р. до початку XXI ст. На підставі теоретичних узагальнень даних архівних та опублікованих джерел, вивчення наукової літератури та статистичних даних вперше цілісно висвітлено історичний шлях становлення та розвитку форм усиновлення, опіка, піклування, патронат, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу. Висвітлено питання організації соціально-педагогічної роботи з сім'ями, де виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Охарактеризовано напрями діяльності неурядових організацій різних історичних періодів, які здійснюють реалізацію програм із підтримки сімейних форм виховання.

Проаналізовано теоретичні та практичні проблеми виникнення та становлення дитячого будинку сімейного типу на українських землях у ХХ ст.

Розкрито питання визначення статусу дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ). Наведено аргументацію різних авторів щодо визнання ДБСТ сім'єю або закладом. Визначено основні сутнісні характеристики ДБСТ.

Розглянуто питання вивчення особливостей виховного процесу в дитячих будинках сімейного типу. Акцентовано увагу на потребу дослідження деяких проблем, пов'язаних зі створенням дитячих будинків сімейного типу, зокрема: психологічних особливостей дітей, які сюди потрапляють; спілкування рідних і прийомних дітей між собою; необхідності підтримання зв'язків з біологічними батьками дитини; питань підготовки батьків-вихователів щодо необхідності розгляду їхньої опіки над дітьми як тимчасового явища; формування позиції першочергового врахування інтересів дитини у визначенні її влаштування. Зазначено, що дитячі будинки сімейного типу - це, власне, одна велика сім'я, коли батьки, які мають своїх дітей, беруть на виховання ще 5 - 10 дітей зі шкіл-інтернатів чи дитячих будинків. Визначено особливості функціонування такої специфічної сім'ї, в якій в основу форм і методів виховання покладено соціально-педагогічну ідею відомого австрійського громадського діяча і педагога Германа Гмайнера, що передбачає застосування методики добору матері-виховательки, яка б зуміла дитині-сироті замінити втрачену матір. Окреслено основні умови формування особистості дитини-сироти в сімейному оточенні, зокрема обов'язкова посильна участь кожної дитини в домашніх справах; знаходження таких видів діяльності, такої праці, де дитина змогла б якнайповніше розкритися; створення відчуття захищеності тощо. Констатовано значні переваги дитячого будинку сімейного типу у порівнянні з будь-якими іншими державними інститутами виховання дітей-сиріт.