Висвітлено історію мови, актуальні питання ономастики, фонетики, граматики, лексикології, семантики, лінгвістики тексту, прагматики, лінгвостилістики, а також перекладознавства.

На підставі сучасних досягнень у галузях історичних і філологічних наук розглянуто походження східнослов'янських народів та їх мов. Доведено необгрунтованість доктрини про давньоруську народність і першу руську державу як "спільну колиску" українців, росіян і білорусів. Проаналізовано терміни "Русь", "Росія", "Великоросія", "Малоросія" та історію їх вживання. Висвітлено походження назви "Україна". Охарактеризовано етапи та особливості формування східнослов'янських мов.

Розглянуто історичні чинники соціальних зрушень, що визначали становлення та формування української мови у Східній Україні на початку ХХ ст. Східна Україна 1900-х років перебувала під владою Росії, яка і визначала права мови в громадському житті українців. До негативних наслідків призвело введення Емського указу 1876 р., що забороняв друкування та викладання в школах українською мовою, українські театральні вистави тощо. Заходи, спрямовані на усунення української мови з громадського життя, підривали її авторитет, що згодом спричинило процес русифікації на українських землях. Проте за таких складних умов у 1900 - 1925 рр. українська мова розвивалася шляхом стандартизації та унормування. Значні кроки робила українська лексикографія. Постало питання про місце української мови у системі освіти. Наприклад, у Харківському, Одеському та Київському університетах було запроваджено українознавчі курси українською мовою. У цей період українська мова виборювала собі місце в літературі та друкованих виданнях. Досліджено основні етапи культурно-історичного розвитку української мови початку ХХ ст. у Східній Україні.

Досліджуються питання виділення української мови з праслов'янської, початкові щаблі її становлення як самобутньої лінгвістичної системи на тлі процесів, пов'язаних із постанням інших слов'янських мов. На основі аналізу вже відомих та нових історичних, археологічних, етнографічних, антропологічних та лінгвістичних фактів заперечується традиційна тріалістична дистрибуція слов'янських мов і пропонується дуалістичний розподіл (на антську і словенську підгрупи). Визначаються основні етнологічні і граматичні параметри українського глотогенезу, по-новому осмислюється місце і значення української мови серед інших слов'янських.

Проаналізовано розвиток українського мовознавства в Галичині у першій третині ХІХ ст. Висвітлено теоретико-методологічні засади історико-етнологічного дослідження етнонаціональних спільнот галицького краю у 1867 - 1914 рр., релігійну політику Західноукраїнської Народної Республіки у листопаді 1918 - липні 1919 рр., зовнішньополітичну концепцію уряду РСФРР щодо Східної Галичини у вересні 1920 - березні 1921 рр. Розглянуто українське питання у зовнішньополітичних концепціях німецького уряду напередодні Першої світової війни, а також єврейське питання в політиці російської окупаційної адміністрації в Галичині та Буковині у 1914 - 1917 рр.

Проанализировано развитие украинского языковедения в Галиции в первой трети ХІХ ст. Освещены теоретико-методологические основы историко-этнологического исследования этнонациональных сообществ галицкого края в 1867 - 1914 гг., религиозная политика Западноукраинской Народной Республики в ноябре 1918 - июле 1919 гг., внешнеполитическая концепция правительства РСФСР относительно Восточной Галиции в сентябре 1920 - марте 1921 гг. Рассмотрены украинский вопрос во внешнеполитических концепциях немецкого правительства накануне Первой мировой войны, а также еврейский вопрос в политике русской оккупационной администрации в Галиции и Буковине в 1914 - 1917 гг.

На матеріалі лексики назв будівельних споруд проаналізовано способи індивідуально-авторського творення слів українськими книжниками, які добре знали будову давньої східнослов'янської літературної мови, семантичну та словотворчу структуру власне українських і запозичених слів, внаслідок чого виконували авторську, редакційну та перекладацьку працю на високому інтелектуальному та культурному рівні.

На материале лексики названий строительных сооружений проанализированы способы индивидуально-авторского образования слов украинскими книжниками, которые хорошо знали строение древнего восточнославянского литературного языка, семантическую и словообразовательную структуру родных и заимствованных слов, вследствие чего выполняли авторскую, редакционную и переводческую работу на высоком интеллектуальном и культурном уровне.

Розглянуто варіанти української мови протягом історичного розвитку України, зокрема, русинський варіант літературної мови в Сербії та Хорватії, лемківський діалектний варіант мови на території Карпат і США. Висвітлено процес взаємодії між східноукраїнським і західноукраїнським варіантами літературної мови, проаналізовано регіональні відмінності в її східноукраїнському варіанті. Досліджено церковнослов'янську та давньоруську літературну мову Київської Русі, а також українську літературну мову кінця ХVIII - початку ХІХ ст. Обговорено особливості слов'яноруської, простої та народномовної мови. Акцентовано увагу на визначенні особливого типу варіантності - нової української літературної мови.

Представлено два козацькі літописи: "Гисторія о началъ проименованія козаковъ..." - скорочена редакція літопису Г.Граб'янки та "Лътописъ краткій...", що є важливими пам'ятками історії мови початку XVIII ст. Вміщено передмову, коментарі, іменний та географічний покажчики.

Представлены две казацкие летописи: "Гисторія о началъ проименованія козаковъ..." - сокращенная редакция летописи Г.Грабянки и "Лътописъ краткій...", которые являются важными памятками истории языка начала XVIII в. Помещены предисловие, комментарии, именной и географический указатели.

Зазначено, що в тексті Пересопницького Євангелія на всіх рівнях виявлено велику кількість варіантів нових, переважно народнорозмовних елементів. На підставі результатів дослідження зроблено висновки: синтаксична структура пам'ятки є виразно українською; проникнення народнорозмовних елементів до писемної мови є свідченням, що норма української літературно-писемної мови XVI ст. орієнтувалася на загально-народну мову.

Висвітлено історію створення Євсевієвого Євангелія 1283 р., визначено особливі риси зафіксованої у пам'ятці української мови. Наведено результати досліджень мови Євангелія О.Соболевським, Г.Воскресенським, Г.Голоскевичем, які довели, що на час її написання сформувалися всі основні риси української мови, відмінної від інших слов'янських мов. Запропоновано нові факти з життя автора пам'ятки - поповича Євсея, який був носієм наддністрянського діалекту, походив з давнього Галича або прилеглих до нього територій, можливо, Холма. Вміщено текст Євсевієвого Євангелія.

Запропоновано наукове дослідження рукопису Пересопницького Євангелія - визначної пам'ятки української мови та книжкового мистецтва XVI ст. загальнослов'янського значення. Вміщено повний словопокажчик і вичерпну граматичну характеристику кожної словоформи та вказано її локалізацію у тексті. Висвітлено графіко-орфографічні особливості пам'ятки. Наведено археографічний та кодикологічний опис Пересопницького Євангелія.

На підставі аналізу археографічних джерел, писемних, історико-літературних та епіграфічних пам'яток охарактеризовано розвиток писемності, мови та літератури у середньовічних князівствах Волині та Галичини, в об'єднаній Галицько-Волинській державі.

На підставі даних порівняльного аналізу "Реєстра Війська Запорозького 1649 р." і відомих словників XVII ст. зроблено висновок, що досліджена пам'ятка має народнорозмовний характер, в якій замість поодиноких лексем використано ряди синонімічних свідоцтв і серії словотвірних варіантів. Відтворено відповідні лексико-словотвірні ареали, в яких простежуються протиставляння: наявність або відсутність тієї самої форми, опозиція синонімів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-0 + Ч612.4(4УКР)72

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-0

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В історичному аспекті розглянуто процес розвитку, формування та становлення української мови, незважаючи на заборони, утиски і обмеження, а також феномен незнищенності її як "душі нації", "найціннішого скарбу" народу. З'ясовано негативні наслідки репресій цензурних відомств царської Росії процесу творення літературної мови, показано напрямки політики партійно-більшовицького терору проти українського відродження в 1920 - 1930 рр.

В историческом аспекте рассмотрены процесс развития, формирования и совершенствования украинского языка в условиях столетий запретов, ущемлений и ограничений, а также феномен неуничтожимости его как "души нации", "наиболее ценного сокровища" народа. Выяснены негативные последствия репрессий цензурных ведомств царской России для процесса создания литературного языка, показаны направления политики партийно-большевистского террора против украинского возрождения в 1920 - 1930 гг.

Розглянуто проблеми неавтентичного для українців сприйняття текстів кирилівського письма як наслідок тривалої боротьби з "малороссийскими примрачными речениями", що провадилася з XVII ст. Зазначено, що українська мова впродовж усього часу свого розвитку зазнала очевидних змін на всіх ієрархічних рівнях своєї будови, що становлять її систему, зміни заторкнули навіть найнижчий (і найконсервативніший) її рівень - фонетичний.

Рассмотрены проблемы неавтентичного для украинцев восприятия текстов кирилловского писания как следствие длительной борьбы с "малороссийскими примрачными речениями", провадившейся с XVII ст. Указано, что украинский язык на протяжении всего времени своего развития претерпел очевидных изменений на всех иерархических уровнях своего строения, которые составляют его систему, изменения коснулись даже низшего (и самого консервативного) ее уровня - фонетического.

Проведено детальне вивчення різноманітних аспектів проблеми милозвучності української мови у контексті розгляду подібних або контрастних явищ інших мов. Здійснено спробу з'ясування джерел формування милозвучності та мелодійності української мови. Показано роль ритміки мовлення залежно від форми текстів (поетичних або прозових) та їх функціональних особливостей (з виокремленням сакральних текстів). Досліджено віддалені родинні зв'язки української мови.

Проведено детальное изучение различных аспектов проблемы благозвучности украинского языка в контексте рассмотрения подобных или контрастных явлений в других языках. Осуществлена попытка определения источников формирования благозвучности и мелодийности украинского языка. Показана роль ритмики речи в зависимости от формы текстов (поэзии или прозы) и их функциональных особенностей (с выделением сакральных текстов). Исследованы оттдаленные родственные связи украинского языка.

Висвітлено теорію та практику граматичної кодифікації на основі галицьких граматик першої половини ХІХ ст., які розглянуто в широкому контексті дескриптивних і прескриптивних праць XVI - ХІХ ст. Доведено, що українська граматична традиція XVI - XVII ст., ідеї західноєвропейського граматичного раціоналізму та слов'янського порівняльно-історичного мовознавства, граматичний опис національних літературних мов, мовознавче знання про українську мову вплинули на становлення теорії граматичної кодифікації, яку відображає обгрунтування граматичної правильності літературної мови та відбір лінгвістичних характеристик кодифікованих норм. Розкрито практику кодифікації крізь призму літературного чинника та встановлення характеру граматичних норм на відповідність їх одній із підсистем загальнонародної української мови. Проаналізовано значення результатів для історії української літературної мови, історії та теорії граматики, історії української лінгвістики. Розроблено теоретичну модель опису поняття "граматична кодифікація" (як єдність загальнодескриптивної та частководескриптивних теорій).

Проаналізовано графічну, фонетичну та морфологічну системи української мови кінця XVIII ст. на матеріалі "Книжеці для господарства". Розглянуто явища вокалізму та консонантизму, а також особливості іменної та дієслівної словозміни. Простежено співвідношення загальномовних норм і діалектичних явищ, визначено ступінь нормованості фонетичної та морфологічної систем даного періоду. На підставі даних досліджень показано, що фонетичні та морфологічні риси пам'ятки засвідчують високий рівень відповідності нормам сучасної української літературної мови, а наявність живомовних елементів зумовлена її побутовим призначенням. Доведено, що окремі діалектні особливості тексту вказують на вплив волинсько-подільських говорів та польської мови.