Досліджено лексико-семантичні групи (ЛСГ) прикметників зі значеннями "сміливий" і "боязливий" у синхронії німецької мови через синтагматичні зв'язки, парадигматичні відношення й епідигматичні характеристики їх складників на матеріалі трьох груп джерел: словників, текстів і мовних реакцій інформантів з застосуванням різнотипних описових, квантитативних (статистичних і апроксимативних) і експериментальних методик. Визначено склад ЛСГ. З'ясовано рівень парадигматичного зв'язку між компонентами значень (сем) у складі семеми та семантичної системи / структури слова. Проаналізовано сполучуваність прикметників за її типами (лексичним, семантичним і синтаксичним). Визначено синтагматичні відносини основних компонентів. Досліджено внутрішньоструктурні епідигматичні відношення у знаковій структурі між значеннями того ж самого полісематичного слова через семи та комплекси сем. З використанням психометричних методів визначено семантичну відстань між словами. Установлено ступінь впливу на мову різних чинників: територіального, фахового та гендерного, що дозволило сформувати семантичну систему слів ЛСГ у вигляді словникових статей.

Висвітлено проблеми антонімії й антонімів сучасної німецької мови з позицій структурного, семантичного та функціонально-прагматичного підходів. З'ясовано, що антонімія виступає лише як ефективний засіб реалізації прагматичних настанов висловлення. Виявлено онтологічну природу антонімічних зв'язків, розкрито особливості трактування поняття протилежності, що є базовим для виникнення відношень антонімічності, простежено мотиваційну базу антонімічних зв'язків. Охарактеризовано антонімію як лінгвістичну категорію: описано антонімічні утворення як системно організовані угрупування, здійснено класифікацію антонімів-іменників згідно з установленими критеріями антонімічності, з'ясовано особливості зв'язку антонімії з полісемією та синонімією. Розкрито прагматичну зорієнтованість антонімії, що полягає у виконанні нею низки специфічних прагматичних функцій, які формуються у межах окремо взятого висловлення як результат актуалізації комунікативно релевантних компонентів лексичного значення слова. Виявлено прагматичний потенціал антонімів, шляхи та механізми його реалізації у мовленні, виокремлено різні типи прагматичної інформації, носіями якої є антоніми, доведено залежність прагматичного значення досліджуваних одиниць від контексту.