Репрезентовано лінгвокультурний простір англійської народної казки. Встановлено теоретико-методологічне підгрунтя вивчення лінгвокультурного простору цього жанру. Окреслено лексико-семантичне та онімне поле як складники лінгвокультурного простору англійської народної казки. У складі лексико-семантичного поля виділено п'ять тематичних груп позамовної дійсності КАЗКОВИЙ ПЕРСОНАЖ, ПОБУТ, ПРИРОДА, ЕТНІЧНІСТЬ, АБСТРАКТНІСТЬ, у межах яких виокремлено тематичні підгрупи. Визначено найуживаніші ЛО, які є складниками національно-культурного компоненту та представляють міфологічне уявлення англійського етносу. Проаналізовано ядерно-периферійні зв'язки онімного поля. Визначено конституенти цього поля: антропоніми, які формують його ядро, зооніми та міфоніми, які віддаленні від центру, та топоніми, які знаходяться на периферії.

Розглянуто стилістичні явища як лінгвокультурний компонент англійської народної казки. Проаналізовано спрямованість стилістичних явищ на матеріалах британської народної казки. Здійснено розкодування певних явищ, які сприяють кращому розумінню культури британського народу. Виявлено, що у жанрі казки використовуються фольклорні художні засоби - порівняння, гіпербола, антитеза.

Представлены стилистические явления как лингвокультурный компонент английской народной сказки. Проанализирована направленность стилистических явлений на материалах британской народной сказки. Совершено раскодирование некоторых явлений, которые способствуют лучшему пониманию культуры британского народа. Выявлено, что в жанре сказке используются фольклорные художественные средства - сравнение, гипербола, антитеза.

The article presents stylistic devices as the linguocultural component of the English folk fairy-tale. The orientability of stylistic devices is analyzed on the materials of the British folk fairy-tale. The decoding of some phenomena, contributing to the better understanding of the British folk culture was made. It was discovered that in the fairy-tale genre such stylistic devices as comparison, hyperbole, antithesis are widely used.

The article deals with realization of the anthropocentric principle in folklore discourse. The author focuses on the communicative status of the narrator as one of the fairy-tale's epicenters, obligatory permeating the text; different explicit means of the anthropocentric addressant's speech manifestation in the texts of the English fairy-tales have been analysed.