Досліджено прагматичний ефект сюжетного парадоксу у прозових творах сучасних британських та американських письменників. Основними стилістичними засобами реалізації парадоксу є рамковий повтор (Хоук, Форсайт), оксиморон (Шопен), інтертекстуальні алюзії та цитати (Бредбері).

Исследован прагматический эффект сюжетного парадокса в прозе современных британских и американских писателей. Основными стилистическими средствами реализации парадокса являются рамочный повтор (Хоук, Форсайт), оксиморон (Шопен), интертекстуальные аллюзии и цитаты (Брэдбери).

The article is devoted to the pragmatic effect of the plot paradox in the prose of modern British and American writers. The main stylistic devices of realizing paradox are frame repetition (Hoch, Forsyth), oxymoron (Chopin), intertextual allusions andquotations (Bradbury).

Вперше запропоновано концепцію дослідження лінгвокультурних концептів у сферах їх профілювання - доменах і матрицях доменів, що у прецедентних художніх текстах виявляються у семантичних фонах актуалізації концептів. Апробовано когнітивно-квантитативну методику аналізу концептуальних структур з їх якісним і кількісним описом. Простежено динаміку сфер профілювання лінгвокультурних концептів впродовж XVIII - XX ст. Визначено мікроконтекстуальну сполучуваність на основі асоціативних, ситуаційних і семантичних зв'язків імені концепту зі словами-консоціатами у текстовому фрагменті, що дозволяє відтворити семантичні фони вираження лінгвокультурних концептів HOME, FREEDOM, PRIVACY, GENTLEMANLINESS, COMMON SENSE. Запропоновано комплексну методику аналізу вербального портрету концептів та сфер їх профілювання. Вперше проведено моделювання безпосередньої (домен) і максимальної (матриця доменів) царини концептів, що репрезентують як окремий контекст певної галузі фонових знань, так і весь обсяг знань автора, необхідний для профілювання концепту. Вперше лінгвостатистичні методи визначають міру та взаємозалежність між елементами матриці. На підставі актуалізації названих лінгвокультурних концептів у прецедентних текстах XVIII - XX ст. уперше відстежено їх еволюцію та інволюцію в часі.

Запропоновано комплексну методику дослідження образності англомовного готичного роману, спрямовану на виявлення специфічних рис, притаманних готичному роману як своєрідному культурно-літературному явищу, для якого характерна, насамперед, розробка мотивів і тем, пов'язаних з надприродними, містичними явищами, що визначає модус оповіді - створення атмосфери страху та нерозуміння, жаху та таємниць. Залучення методологічного апарату когнітивної лінгвістики, яка спрямована на розкриття способів вербалізації знань у художньому тексті, уможливлює по-новому подивитися на образні засоби, вже досить детально вивчені в межах традиційної лексичної семантики, і розглянути їх, у першу чергу, як основний спосіб концептуалізації не лише буденного, але й художнього досвіду людини. Визначено лінгвокогнітивні особливості образності англомовних готичних романів шляхом вивчення механізмів її функціонування - метафори та метонімії, що уможливлюють рефлексію поняттєвих категорій фантастичного, містичного та таємничого. Сутність семіотичного підходу полягає у визначенні знакової природи образності готичного роману шляхом встановлення характеру взаємодії різних мовних кодів, утілених в його когнітивно-семіотичній структурі. З огляду на комунікативно-прагматичний підхід досліджено образні засоби як такі, що актуалізують певні інтенції автора. Зазначено, що важливою складовою образності готичного роману є способи репрезентації інформації з урахуванням прагматичної спрямованості тексту, інтенцій автора й особливого контексту для досягнення певного перлокутивного ефекту, що базується на рефлексії образності готичного роману. Рефлексія є моделлю мислення, що уможливлює внутрішнє сприйняття та оцінювання категорій фантастичного, містичного та таємничого.

Здійснено комплексне дослідження особливостей вербалізації гендерних стереотипів в англомовній художній прозі з позицій лінгвокогнітивного та лінгвокомунікативного підходів. Проаналізовано підходи та визначено зміст категорії "гендер" з лінгвістичних позицій, детерміновано склад, функції та змістовні характеристики соціокультурних стереотипів маскулінності/фемінінності в англійській мові. Встановлено особливості експлікації гендерних стереотипів в англомовному художньому дискурсі, охарактеризовано специфіку вербальної репрезентації гендерних стереотипів в англомовному патріархальному та постфеміністичному любовному романі. Виявлено прагматичні характеристики чоловічих і жіночих референтів у системі прямих та образних номінацій, з'ясовано особливості емоційно-експресивного аспекту комунікативної поведінки персонажів чоловічої та жіночої статі, що виявляється у вживанні табуйованої лексики. Досліджено вплив екстралінгвальних факторів, зокрема феміністичних ідей та статевої належності автора роману на лінгвальні прояви гендерних стереотипів в англомовному художньому дискурсі.

Визначено, що основними способами творення є семантична деривація та словоскладання. Встановлено, що поява різноманітних інновацій зумовлена необхідністю концептуалізації нового досвіду, категоризації нових знань людини про можливий світ. Виявлено особливості їх мовної та ментальної презентації. Проаналізовано концептуальні категорії "людина", "простір", "час", "артефакт", "природа", "культура", "суспільство" у творах жанру фентезі. Концептуальна категорія "людина" має складну ієрархічну структуру та подана чисельними номінативними одиницями, що свідчить про антропоцентричний характер можливої картини світу.

Проаналізовано онтологічний аспект готицизму, визначено його сучасний етичний та естетичний зміст, ускладнений психологічними, соціальними, епістемологічними концепціями. Досліджено особливості формування готичної традиції у літературі США у XIX - другій половині XX ст. з урахуванням впливу провідних літературних і філософських течій даного періоду. Проаналізовано творчість видатного американського романіста В.А. Персі, розкрито сутність його антропологічних, семіотичних, літературно-філософських побудов. Досліджено літературний феномен В.А. Персі як митця, що поєднує у своїй творчості літературу та філософську антропологію, культурні традиції США й Європи, класики та сучасності, художні твори якого є плідним полем естетичного функціонування субстрату готики та її модифікацій. Визначено структурно-змістові домінанти готики, показано їх дифузний, еклектичний та інтертекстуальний характер, виділено основні поетикальні й естетичні константи. Проаналізовано специфіку взаємодії готики з художніми течіями XIX ст. Розглянуто історію розвитку готичної традиції у літературі США на прикладі творчості Ч.Б. Брауна, Н. Готорна, Е.А. По та В. Фолкнера, досліджено її синкретичне поєднання з концепціями екзистенціалізму, мультикультуралізму та постмодернізму. Проведено діахронний аналіз трансформацій готичної традиції у літературі Англії та США протягом XVIII - XX ст. Наведено загальну характеристику творчості В.А. Персі як видатного американського романіста, філософа, семіотика, розглянуто його провідні світоглядні концепції, проаналізовано особливості їх втілення у творах митця.

Художній доробок В.А. Персі проаналізовано у контексті діалектичної єдності його концептуального змісту та готичних формально-змістових моделей, показано універсальний характер та поліфункціональність структур готики в американській філософській прозі другої половини XX ст. Розглянуто основні історико-філософські дискусії даного історичного періоду - феноменологію моралі й ідентичності, проблеми духовних аномалій нації в історіософському контексті та релігійної антропології у ситуації постмодерну, розкрито високі креативні можливості готики XX ст.

Вивчено когнітивні та комунікативні особливості композиційно-мовленнєвої форми "опис інтер'єру", а також засоби її вербального оформлення у сучасній англійській мові. Висвітлено роль і місце описів інтер'єру в англомовному художньому дискурсі, розроблено методику їх дослідження у межах когнітивно-комунікативної парадигми лінгвістики, виокремлено структурно-семантичні типи. Охарактеризовано фреймову структуру цього інтратекстового фрагмента і окреслено його концептуальний простір у вимірах англійської лінгвокультури. З'ясовано шляхи та способи предикативної організації інтратекстових описів інтер'єру в термінах темпоральної, модальної та персональної сіток. Виявлено алгоритм використання в них простих і складних синтаксичних структур, описано лінгвостилістичну специфіку їх мовного аранжування.

Проаналізовано логіко-філософський і психолінгвістичний аспекти впливу на семантику прикметників. Проведено інвентаризацію лексико-семантичної групи (ЛСГ), визначено її структуру, а саме: ядро, основний склад, периферію. Зазначено, що дистрибутивно-статистичний аналіз слугує для опису парадигматичних і синтагматичних властивостей даної категорії слів. Виявлено найтиповіші семантичні зв'язки між самими складниками групи та з певними класами та підкласами іменників. Наведено комплексну характеристику даних прикметників за трьома рівнями, з урахуванням даних епідигматичного аналізу, тобто внутрішньоструктурних дериваційних особливостей значення.

Розглянуто загальні питання текстолінгвістики та дискурсознавства. Уточнено методику аналізу та запропоновано модель опису дискурсу наратора у двох напрямах англомовної художньої літератури ХХ ст.: модернізмі та постмодернізмі.

Рассмотрены общие вопросы текстолингвистики и дискурсоведения. Уточнена методика анализа и предложена модель описания дискурса наратора в двух направлениях англоязычной художественной литературы ХХ ст.: модернизме и постмодернизме.

Розглянуто дискурсну зону наратора в англомовній прозі модернізму та постмодернізму. Висвітлено персонажне мовлення в художньому просторі постмодернізму. Досліджено функціонально-типологічну варіативність прямого мовлення в тексті. Увагу приділено динаміці взаємодії непрямого мовлення з перспективою наратора. Розкрито питання внутрішнього мовлення в наративній структурі художнього тексту.

Досліджено біографічний наратив в аспекті застосування принципів лінгвокогнітології і синергетики на матеріалі англомовної прози ХХ - початок ХХІ ст. На основі міждисциплінарного підходу проаналізовано фреймову і фрактальну концептуалізації життєвого досвіду біографічного суб'єкта в оповідному тексті в контексті ментальних і синергетичних моделей: наративного фрейму, концептуальної схеми, скрипту, сценарію, фрактального концепту, фрактальної метафори, моделей ризоми й концентричних кіл.

Досліджено власні імена, що є облігаторним елементом казкового дискурсу та несуть когнітивне, семантичне та комунікативне навантаження. Когнітивний підхід до дослідження функціонально-прагматичних властивостей власних імен в англомовному казковому дискурсі розкриває смислове наповнення, екстралінгвальні особливості та прагматичну спрямованість власних імен як трансферів когнітивної інформації.

Проведено концептуальний аналіз референтної ситуації вибачення, яка розглянуто як один з видів ситуації міжособистісної взаємодії. Аналіз описів ситуацій вибачення, наведених в англомовній художній прозі, став основою для фреймового моделювання концептуальної ситуації вибачення, що профілюється на тлі сценарію скривдження-вибачення.

Проведен концептуальный анализ референтной ситуации извинения, которая рассмотрена как один из видов ситуации межличностного взаимодействия. Анализ описаний ситуаций извинения, представленных в англоязычной художественной прозе, послужил основой для фреймового моделирования концептуальной ситуации извинения, которая профилируется на фоне сценария оскорбление-извинение.

The article deals with the conceptual analysis of referential situation of apologizing, which is treated as a kind of situation of personal interaction. The study of text descriptions of situations of apologizing in English belles-lettres has resulted in construing a frame model of conceptual situation of apologizing, which has OFFENDING-APOLOGIZING scenario for its background.

Здійснено системний порівняльний аналіз художнього втілення проблеми української самоідентифікації на матеріалі англомовної та української прози початку XXI ст. У сучасному вітчизняному порівняльному літературознавстві вперше таку проблему досліджено в контексті глобалізаційних процесів з урахуванням культурно-історичних умов становлення української нації. Під кутом зору рецептивної естетики й імагології здійснено типологію художньої презентації образу українця як іманентного сегмента художнього світу в американському та британському романах. У результаті порівняльного зіставлення досліджуваних романів О. Забужко, І. Роздобудько, М. Левицької та Дж. Фоера на ідейно-тематичному та поетикальному рівнях виявлено подібні риси художнього відтворення досліджуваної проблеми, узагальнені в типологічно спільній моделі, яка відображає авторську та читацьку рецепцію самоідентифікації героїв. Відмінні риси полягають в індивідуально-авторській манері втілення зазначених проблем відповідно до своєрідності національної парадигми мислення кожного письменника.

Досліджено спонукальний дискурс в англомовному художньому тексті на рівні волевиявлення текстових комунікантів - спонукувача та спонукуваного, що реалізується з урахуванням впливу позамовного контексту та взаємозв'язку когнітивних процесів учасників взаємодії з їх мовним вираженням. Спонукальний дискурс складається зі спонукальних мовленнєвих актів, які корелюють між собою як одиниці різних, але взаємопов'язаних рівнів. З'ясовано, що на ментальному рівні спонукальний дискурс існує у вигляді моделі, репрезентація якої здійснюється з позицій фреймової реалізації. На мовному рівні реалізація ментальних процесів учасників спонукального дискурсу відбувається за допомогою індикаторів спонукання - граматичних, лексичних, стилістичних і невербальних компонентів комунікації. Розкрито й охарактеризовано інтердискурсні особливості спонукання, які простежуються у його взаємодії з аргументативним, авторитарним й оцінним дискурсами. Частотність використання мовних засобів вираження спонукання в тому чи іншому дискурсі пов'язана з їх семантичними особливостями та специфікою сфери чи характеру функціонування дискурсу.

Вперше на матеріалі репрезентативного корпусу німецько- й англомовних текстів у гендерному аспекті розглянуто один з найпопулярніших масових жанрів - романс, запропоновано його типологію, систематизовано його історію, визначено його основні структурні та мовні параметри та виявлено їх кореляцію із соціальними факторами. Введено поняття та терміни "канонічний" та "постканонічний романс" і доведено їх незалежність від локусу та залежність від часу. Узагальнено та систематизовано етапи жіночого руху/фемінізму в Європі та Північній Америці та результати німецько- й англомовних гендерних досліджень у галузі лінгвістики та поетики.

Вивчено текстові аномалії (ТА) як стрижневі елементи художніх текстів постмодернізму, дослідження яких пов'язане з установленням лінгвокогнітивних механізмів їх виникнення та функціонування в тексті. Встановлено, що текстові аномалії є виявом зовнішнього та внутрішнього текстового напруження. З концептуальної точки зору механізм виникнення ТА в англомовній постмодерністській художній прозі переважно базується на взаємодії (перетині, накладанні або злитті) текстових світів через їх суб'єктно-об'єктний або просторово-часовий фокуси, а також може грунтуватися на співіснуванні в тексті паралельних текстових світів, можливі точки дотику яких реконструюються читачем. Основними функціональними характеристиками ТА в англомовній постмодерністській художній прозі малої форми є спрямованість на іронічну характеризацію персонажа як суб'єкта текстового світу, на акцентоване підкреслення текстової невизначеності як одного з виявів діалогізації художньої комунікації, використання ігрового моменту шляхом маніпуляції символікою контакту текстових світів.

Рассмотрены актуальные вопросы современной когнитивной лингвистики, в частности, проблемы текстовых аномалий, являющихся стержневыми компонентами постмодернистской художественной прозы. Дано определение понятия "текстовая аномалия" с учетом четырех основных параметров - когнитивного, коммуникативного, эмотивного и референциального. Идентификация текстовых аномалий в ткани текста раскрыта сквозь призму их разнообразных структурно-композиционных и семантико-содержательных проявлений. Глубинные механизмы формирования текстовых аномалий раскрыты с помощью концептуальных моделей, разработанных в рамках теории возможных миров в ее нарративной версии. Функции текстовых аномалий рассмотрены в связи с основными дифференциальными признаками прозы постмодернизма - "корригирующей" иронией, намеренностью повествовательного хаоса и фрагментарности дискурса - и определены как характерологическая, диалогизирующая и игровая.

Комплексно проаналізовано лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри авторської передмови як паратексту в англомовній прозі ХІХ - ХХІ ст. Проаналіовано співвідношення понять "адресант - адресат" у структурі авторської передмови. Виявлено комунікативну сутність паратексту, а також визначено роль авторської передмови як паратекстуального елемента, який сприяє побудові успішної комунікації між автором і читачем. Проаналізовано комунікативно-прагматичні наміри та стратегії автора твору як мовної особистості. Виокремлено та проаналізовано лінгвістичні засоби вербалізації мовної особистості автора в художньому творі. У тексті творів шляхом аналітичного прочитання виокремлено домінуючі індивідуально-авторські концепти INFORMATION, MIND. TRUTH, UNTRUTH. LITERATURE. Визначено місце цих концептів в індивідуальній картині світу автора та їх взаємодію, а також їх роль у межах відношень "автор - читач". Досліджено особливості тональності й атмосфери, які властиві авторським передмовам. Установлено, що з метою маніпуляції в авторській передмові використовуються сугестивні мовні засоби.

Досліджено прийом крупного плану та його художньо-стилістичний ефект в літературних і кінотекстах. Реконструйовано лінгвокогнітивні механізми породження ефекту крупного плану в англомовній психологічній прозі ХХ - ХХІ ст. та її екранізаціях. Окреслено специфіку інтерсеміотичної кореляції знаків у межах цього прийому, виявлено його спеціалізовані та неспеціалізовані мовні показники в художній прозі та компенсаторні засоби у фільмах. Розкрито вплив крупного плану на розгортання сюжету та характеризацію персонажів проаналізованих текстів і виявлено його роль в інтимізації художньої чи кінооповіді або оповідному відчуженні.