Вивчено когнітивні та комунікативні особливості композиційно-мовленнєвої форми "опис інтер'єру", а також засоби її вербального оформлення у сучасній англійській мові. Висвітлено роль і місце описів інтер'єру в англомовному художньому дискурсі, розроблено методику їх дослідження у межах когнітивно-комунікативної парадигми лінгвістики, виокремлено структурно-семантичні типи. Охарактеризовано фреймову структуру цього інтратекстового фрагмента і окреслено його концептуальний простір у вимірах англійської лінгвокультури. З'ясовано шляхи та способи предикативної організації інтратекстових описів інтер'єру в термінах темпоральної, модальної та персональної сіток. Виявлено алгоритм використання в них простих і складних синтаксичних структур, описано лінгвостилістичну специфіку їх мовного аранжування.

Комплексно проаналізовано лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри авторської передмови як паратексту в англомовній прозі ХІХ - ХХІ ст. Проаналіовано співвідношення понять "адресант - адресат" у структурі авторської передмови. Виявлено комунікативну сутність паратексту, а також визначено роль авторської передмови як паратекстуального елемента, який сприяє побудові успішної комунікації між автором і читачем. Проаналізовано комунікативно-прагматичні наміри та стратегії автора твору як мовної особистості. Виокремлено та проаналізовано лінгвістичні засоби вербалізації мовної особистості автора в художньому творі. У тексті творів шляхом аналітичного прочитання виокремлено домінуючі індивідуально-авторські концепти INFORMATION, MIND. TRUTH, UNTRUTH. LITERATURE. Визначено місце цих концептів в індивідуальній картині світу автора та їх взаємодію, а також їх роль у межах відношень "автор - читач". Досліджено особливості тональності й атмосфери, які властиві авторським передмовам. Установлено, що з метою маніпуляції в авторській передмові використовуються сугестивні мовні засоби.

Здійснено комплексне дослідження особливостей вербалізації гендерних стереотипів в англомовній художній прозі з позицій лінгвокогнітивного та лінгвокомунікативного підходів. Проаналізовано підходи та визначено зміст категорії "гендер" з лінгвістичних позицій, детерміновано склад, функції та змістовні характеристики соціокультурних стереотипів маскулінності/фемінінності в англійській мові. Встановлено особливості експлікації гендерних стереотипів в англомовному художньому дискурсі, охарактеризовано специфіку вербальної репрезентації гендерних стереотипів в англомовному патріархальному та постфеміністичному любовному романі. Виявлено прагматичні характеристики чоловічих і жіночих референтів у системі прямих та образних номінацій, з'ясовано особливості емоційно-експресивного аспекту комунікативної поведінки персонажів чоловічої та жіночої статі, що виявляється у вживанні табуйованої лексики. Досліджено вплив екстралінгвальних факторів, зокрема феміністичних ідей та статевої належності автора роману на лінгвальні прояви гендерних стереотипів в англомовному художньому дискурсі.

Досліджено нову лексику у творах постфеміністичного спрямування початку XXI ст. Висвітлено лінгвістичні особливості романів постфеміністичного жанру, історію та стан вивчення лексико-семантичних інновацій у різних мовах. Визначено основні напрями досліджень із сучасної неології, розглянуто тенденції та чинники, що зумовлюють поповнення сучасного англійського лексикону новими номінативними одиницями. На основі лексикографічних і текстологічних джерел виявлено основні критерії визначення нового слова та його обсяг, диференційовано поняття "неологізм" і "оказіоналізм". Проаналізовано лексичні інновації, утворені внаслідок дії словотвірних процесів. Визначено найактивніші словотворчі способи та найпродуктивніші словотворчі моделі, на базі яких відбувається формування нових лексичних одиниць, окреслено тенденції сучасного англійського словотворення. Визначено статус і походження іншомовних лексичних одиниць. Розглянуто способи творення оказіоналізмів. Встановлено структурно-семантичні та функціонально-стилістичні особливості вживання неологізмів і оказіоналізмів у творах названого типу.

Здійснено системний порівняльний аналіз художнього втілення проблеми української самоідентифікації на матеріалі англомовної та української прози початку XXI ст. У сучасному вітчизняному порівняльному літературознавстві вперше таку проблему досліджено в контексті глобалізаційних процесів з урахуванням культурно-історичних умов становлення української нації. Під кутом зору рецептивної естетики й імагології здійснено типологію художньої презентації образу українця як іманентного сегмента художнього світу в американському та британському романах. У результаті порівняльного зіставлення досліджуваних романів О. Забужко, І. Роздобудько, М. Левицької та Дж. Фоера на ідейно-тематичному та поетикальному рівнях виявлено подібні риси художнього відтворення досліджуваної проблеми, узагальнені в типологічно спільній моделі, яка відображає авторську та читацьку рецепцію самоідентифікації героїв. Відмінні риси полягають в індивідуально-авторській манері втілення зазначених проблем відповідно до своєрідності національної парадигми мислення кожного письменника.

Запропоновано комплексну методику дослідження образності англомовного готичного роману, спрямовану на виявлення специфічних рис, притаманних готичному роману як своєрідному культурно-літературному явищу, для якого характерна, насамперед, розробка мотивів і тем, пов'язаних з надприродними, містичними явищами, що визначає модус оповіді - створення атмосфери страху та нерозуміння, жаху та таємниць. Залучення методологічного апарату когнітивної лінгвістики, яка спрямована на розкриття способів вербалізації знань у художньому тексті, уможливлює по-новому подивитися на образні засоби, вже досить детально вивчені в межах традиційної лексичної семантики, і розглянути їх, у першу чергу, як основний спосіб концептуалізації не лише буденного, але й художнього досвіду людини. Визначено лінгвокогнітивні особливості образності англомовних готичних романів шляхом вивчення механізмів її функціонування - метафори та метонімії, що уможливлюють рефлексію поняттєвих категорій фантастичного, містичного та таємничого. Сутність семіотичного підходу полягає у визначенні знакової природи образності готичного роману шляхом встановлення характеру взаємодії різних мовних кодів, утілених в його когнітивно-семіотичній структурі. З огляду на комунікативно-прагматичний підхід досліджено образні засоби як такі, що актуалізують певні інтенції автора. Зазначено, що важливою складовою образності готичного роману є способи репрезентації інформації з урахуванням прагматичної спрямованості тексту, інтенцій автора й особливого контексту для досягнення певного перлокутивного ефекту, що базується на рефлексії образності готичного роману. Рефлексія є моделлю мислення, що уможливлює внутрішнє сприйняття та оцінювання категорій фантастичного, містичного та таємничого.

Досліджено прийом крупного плану та його художньо-стилістичний ефект в літературних і кінотекстах. Реконструйовано лінгвокогнітивні механізми породження ефекту крупного плану в англомовній психологічній прозі ХХ - ХХІ ст. та її екранізаціях. Окреслено специфіку інтерсеміотичної кореляції знаків у межах цього прийому, виявлено його спеціалізовані та неспеціалізовані мовні показники в художній прозі та компенсаторні засоби у фільмах. Розкрито вплив крупного плану на розгортання сюжету та характеризацію персонажів проаналізованих текстів і виявлено його роль в інтимізації художньої чи кінооповіді або оповідному відчуженні.

Розглянуто дискурсну зону наратора в англомовній прозі модернізму та постмодернізму. Висвітлено персонажне мовлення в художньому просторі постмодернізму. Досліджено функціонально-типологічну варіативність прямого мовлення в тексті. Увагу приділено динаміці взаємодії непрямого мовлення з перспективою наратора. Розкрито питання внутрішнього мовлення в наративній структурі художнього тексту.

Узагальнено методологічні засади вивчення персуазивності в мовознавстві. Персуазивність розглянуто як певний вплив автора повідомлення на його адресата з метою переконання, заклику до здійснення чи нездійснення певних дій. Визначено основні типи персуазивних стратегій і тактик у любовному дискурсі на основі модусу взаємодії. Встановлено основні ознаки любовного дискурсу. Проаналізовано лінгвальні й екстралінгвальні чинники, що впливають на вибір мовних засобів для реалізації персуазивних стратегій у любовному дискурсі. Конкретизовано засоби реалізації персуазивних стратегій у любовному дискурсі, виявлено метапрограмну маркованість мовних одиниць сучасної англійської мови.

Випрацьовано модусну модель концептосфери "невербальна комунікація", згідно з якою вона постає у статичному (класифікаційному) та динамічному (ідентифікаційному) виявах, установлено її структурну організацію. Новим є запропоноване розмежування процедур, що розкривають сутність ідентифікаційного модусу концептосфери (селекція, інтеграція, інтерпретація), а також з'ясування якісних і кількісних особливостей реалізації концептосфери "невербальна комунікація" в художніх текстах.

Досліджено біографічний наратив в аспекті застосування принципів лінгвокогнітології і синергетики на матеріалі англомовної прози ХХ - початок ХХІ ст. На основі міждисциплінарного підходу проаналізовано фреймову і фрактальну концептуалізації життєвого досвіду біографічного суб'єкта в оповідному тексті в контексті ментальних і синергетичних моделей: наративного фрейму, концептуальної схеми, скрипту, сценарію, фрактального концепту, фрактальної метафори, моделей ризоми й концентричних кіл.

Вперше запропоновано концепцію дослідження лінгвокультурних концептів у сферах їх профілювання - доменах і матрицях доменів, що у прецедентних художніх текстах виявляються у семантичних фонах актуалізації концептів. Апробовано когнітивно-квантитативну методику аналізу концептуальних структур з їх якісним і кількісним описом. Простежено динаміку сфер профілювання лінгвокультурних концептів впродовж XVIII - XX ст. Визначено мікроконтекстуальну сполучуваність на основі асоціативних, ситуаційних і семантичних зв'язків імені концепту зі словами-консоціатами у текстовому фрагменті, що дозволяє відтворити семантичні фони вираження лінгвокультурних концептів HOME, FREEDOM, PRIVACY, GENTLEMANLINESS, COMMON SENSE. Запропоновано комплексну методику аналізу вербального портрету концептів та сфер їх профілювання. Вперше проведено моделювання безпосередньої (домен) і максимальної (матриця доменів) царини концептів, що репрезентують як окремий контекст певної галузі фонових знань, так і весь обсяг знань автора, необхідний для профілювання концепту. Вперше лінгвостатистичні методи визначають міру та взаємозалежність між елементами матриці. На підставі актуалізації названих лінгвокультурних концептів у прецедентних текстах XVIII - XX ст. уперше відстежено їх еволюцію та інволюцію в часі.

Рассмотрены актуальные вопросы современной когнитивной лингвистики, в частности, проблемы текстовых аномалий, являющихся стержневыми компонентами постмодернистской художественной прозы. Дано определение понятия "текстовая аномалия" с учетом четырех основных параметров - когнитивного, коммуникативного, эмотивного и референциального. Идентификация текстовых аномалий в ткани текста раскрыта сквозь призму их разнообразных структурно-композиционных и семантико-содержательных проявлений. Глубинные механизмы формирования текстовых аномалий раскрыты с помощью концептуальных моделей, разработанных в рамках теории возможных миров в ее нарративной версии. Функции текстовых аномалий рассмотрены в связи с основными дифференциальными признаками прозы постмодернизма - "корригирующей" иронией, намеренностью повествовательного хаоса и фрагментарности дискурса - и определены как характерологическая, диалогизирующая и игровая.

Визначено структурні та прагматичні ознаки виділення завершальної фази конфліктної взаємодії персонажів з використанням матеріалу англомовної прози XX ст., а також способи її розташування у межах конфліктної мовленнєвої взаємодії. Проаналізовано когнітивні особливості дискурсивного втілення зазначеної фази з використанням теорії структурного балансу. Виокремлено концепти, на яких грунтується завершальна фаза, базується моделювання фреймових структур розгортання виявлених концептів. Установлено комунікативно-прагматичні типи завершення конфліктного дискурсу. Визначено основні мовленнєві стратегії та тактики, якими користуються комуніканти на завершальній фазі конфліктного дискурсу. Досліджено особливості функціональної взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікацій у цій фазі та розкрито гендерну специфіку дискурсивного втілення завершальної фази англомовної конфліктної взаємодії.

Проведено порівняльне дослідження іншокодових включень, що функціонують у англомовних наукових та художніх творах. Описано зв'язок вербального тексту та іншокодових включень за допомогою спільної змістовно-фактуальної інформації, теми, образу автора, концепту, художнього простору, часу та стилістичних засобів. Вивчено формально-структурні зв'язки різнокодових повідомлень: їх змістову, мовну зв'язність та візуальну співвіднесеність. У процесі дослідження змістової зв'язності вербальних та іншокодових повідомлень використано поняття автосемантії та синсемантії складників полікодового тексту. Розглянуто фактори, які впливають на засоби інтеграції іншокодових фрагментів у цілісний текст, доведено вплив функціонального стилю твору, його жанрової специфіки та фактора адресата на типи іншокодових повідомлень, їх функції у комунікативній та мовній структурі цілого тексту, а також на засоби їх інтеграції у текст.

Визначено зміст поняття прозаїзації поетичного тексту. Досліджено лінгвостилістичні та лінгвопоетичні аспекти даного явища на прикладі вивчення англомовних пісенних текстів другої половини XX ст. На підставі використання методології сучасної комунікативно-когнітивної парадигми встановлено специфіку епізації, колоквіалізації, дестилізації та стереотипізації як аспектів прозаїзації поетичного твору. Виявлено мовні та позамовні чинники реалізації досліджуваного явища в англомовних пісенних текстах другої половини XX ст. Запропоновано формулу визначення коефіцієнта прозаїзації англомовної пісенної поезії. На підставі аналізу впливу процесу спрощення на формування англомовних пісенних текстів досліджуваного періоду здійснено реконструкцію інваріанта текстів інтимної лірики групи Beatles та побудовано мапу їх скупченості навколо інваріанта. Встановлено, що еволюція досліджуваної сфери пісенної поезії відбувається шляхом інтенсифікації процесу прозаїзації.

Вивчено текстові аномалії (ТА) як стрижневі елементи художніх текстів постмодернізму, дослідження яких пов'язане з установленням лінгвокогнітивних механізмів їх виникнення та функціонування в тексті. Встановлено, що текстові аномалії є виявом зовнішнього та внутрішнього текстового напруження. З концептуальної точки зору механізм виникнення ТА в англомовній постмодерністській художній прозі переважно базується на взаємодії (перетині, накладанні або злитті) текстових світів через їх суб'єктно-об'єктний або просторово-часовий фокуси, а також може грунтуватися на співіснуванні в тексті паралельних текстових світів, можливі точки дотику яких реконструюються читачем. Основними функціональними характеристиками ТА в англомовній постмодерністській художній прозі малої форми є спрямованість на іронічну характеризацію персонажа як суб'єкта текстового світу, на акцентоване підкреслення текстової невизначеності як одного з виявів діалогізації художньої комунікації, використання ігрового моменту шляхом маніпуляції символікою контакту текстових світів.

Запропоновано схеми ієрархічної структури Художнього Світу та Художнього Часу і встановлено їх кореляцію. З'ясовано взаємозалежність темпоральної структури літературного твору та його композиції. Внесено суттєві корективи у тлумачення "сюжетного теперішнього" та з'ясовано його гетерогенність на різних рівнях репрезентації у тексті. Виявлено можливість розшарування хронотопу та розкрито закономірності даного явища. Розроблено типологію структури Можливого Світу, визначено основні типи "вертикальних зламів" Художнього Часу, зокрема, наведено характеристику Ретроспекції та Проспекції. Виокремлено опозицію "Час, який зображується (Час Зображуваний) та Час, який переживається (Час Переживаний)". Досліджено результати впливу її членів на стягнення/розтягнення Часу. Уточнено та/або переглянуто поняття інтертекстуальності, перспективи (точки зору), художньої комунікації та її компонентів. Проведено дослідження темпоральної структури Можливого Світу, створюваного текстом. Здійснено ієрархічну структуризацію Можливого Світу тексту - Художнього (фікціонального) Світу, охарактеризовано його рівні. Показано, що нижчий рівень Можливого Світу тексту представлений окремими мікросвітами персонажів/нараторів/автора та позначається, відповідно, як мікрорівень.

Розглянуто загальні питання текстолінгвістики та дискурсознавства. Уточнено методику аналізу та запропоновано модель опису дискурсу наратора у двох напрямах англомовної художньої літератури ХХ ст.: модернізмі та постмодернізмі.

Рассмотрены общие вопросы текстолингвистики и дискурсоведения. Уточнена методика анализа и предложена модель описания дискурса наратора в двух направлениях англоязычной художественной литературы ХХ ст.: модернизме и постмодернизме.

Вперше на матеріалі репрезентативного корпусу німецько- й англомовних текстів у гендерному аспекті розглянуто один з найпопулярніших масових жанрів - романс, запропоновано його типологію, систематизовано його історію, визначено його основні структурні та мовні параметри та виявлено їх кореляцію із соціальними факторами. Введено поняття та терміни "канонічний" та "постканонічний романс" і доведено їх незалежність від локусу та залежність від часу. Узагальнено та систематизовано етапи жіночого руху/фемінізму в Європі та Північній Америці та результати німецько- й англомовних гендерних досліджень у галузі лінгвістики та поетики.