Висвітлено основні проблеми дослідження української літератури пізнього середньовіччя. Проаналізовано творчість київських митрополитів Кирила ІІ і Максима, раціоналістичні та реформаторські тенденції в українській духовній культурі другої половини XV ст. Розглянуто проблему єдності церкви в українському письменстві зазначеного періоду.

Освещены основные проблемы исследования украинской литературы позднего средневековья. Проанализированы творчество киевских митрополитов Кирилла ІІ и Максима, рационалистические и реформаторские тенденции в украинской духовной культуре второй половины XV ст. Рассмотрена проблема единства церкви в украинском писательстве указанного периода.

Досліджено твори української оригінальної та перекладної літератури другої половини XIII - XV ст., проаналізовано її зв'язок з фольклором, історією Церкви та духовними течіями, характерними для східної Європи епохи пізнього середньовіччя: ісихазмом, богомильством, покутництвом, релігійним раціоналізмом. Особливу увагу приділено вивченню творчості Серапіона Володимирського, св. Петра (Ратенського), Григорія Цамблака, митрополита Фотія, отця Іоана, а також деяких есхатологічних апокрифів як надзвичайно мало дослідженій частині вітчизняної середньовічної літератури. Проаналізовано ментальність духовної культури України періоду пізнього середньовіччя. Висвітлено тенденції розвитку вітчизняного письменства другої половини XIII - XV ст. Обгрунтовано тезу про існування українського Передвідродження як аналога західноєвропейської готики.