Висвітлено становлення українського образотворчого шевченкознавства на вагому для розвитку національної науки про мистецтво відтинку часу (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). На основі аналізу опублікованих праць провідних і маловідомих науковців зазначеної доби простежено шляхи формування об'єктивних уявлень про обсяг, художній рівень та місце малярських та графічних творів Т. Шевченка в національному та європейському художньому процесі ХІХ ст. Визначено значущість внеску часопису "Київська старовина" у становлення шевченкознавства. Вивчено науковий доробок К. Широцького як дослідника шевченкової діяльності в галузі образотворчого мистецтва. Висвітлено й проаналізовано зміст шевченкознавчих праць О. Новицького.