Досліджено концептуальну антропоцентричну модель світу та способи її художнього втілення в українській діаспорній прозі XX ст. Розглянуто еміграційну прозу як органічну цілісність, що бере початок в єдиній етнолітературній традиції з різновекторними шляхами її розвитку чи модифікації. Введено у науковий обіг великий пласт імен прозаїків і фрагментарних прозових текстів. З'ясовано специфіку моделей художнього зображення людини та світу на рівні образів, ідей, символів, емпатичних переживань. Окреслено художню концепцію України в націєрозповідній моделі діаспорної романістики та літературно-критичній спадщині письменників українського зарубіжжя.

Проаналізовано художні моделі людини та світу в українській діаспорній прозі XX ст. Встановлено, що концептуальне зображення людини та світу в еміграційній прозі за своєю сутністю є світоглядною проблемою. Показано, що кожен письменник концептуальні моделі "людина - світ" вибудовує в залежності від художнього задуму, світобудови змалювання характерів персонажів, способу автором бачення світу, естетичного ідеалу, втіленого в художній образ. Такі параметри водночас вказують на позицію, кут зору автора щодо моделювання світоглядної проблеми - зображення світу та людини в ньому. Доведено, що концептуальні моделі взаємовідносин "людина - світ" в літературній спадщині письменників українського зарубіжжя XX ст. - різновекторні.

Проанализированы художественные модели человека и мира в украинской диаспорной прозе XX в. Установлено, что концептуальное изображение человека и мира по своей сути есть мировоззренческой проблемой. Показано, что каждый писатель концептуальные модели "человек - мир" выстраивает в зависимости от художественного замысла, мироустройства изображения характеров персонажей, способа автором виденья мира, эстетического идеала, воплощенного в художественный образ. Такие параметры одновременно указывают на позицию, угол зрения автора относительно моделирования мировоззренческой проблемы - изображения мира и человека в нем. Доказано, что концептуальные модели взаимоотношений "человек - мир" в литературном наследии писателей украинского зарубежья XX в. - разновекторные.

Досліджено західноукраїнську та еміграційну прозу 1920 - 1930 рр. в аспекті динаміки стильових парадигм та їх детермінованості чільними ідейними спрямуваннями доби. Проаналізовано творчість багатьох західноукраїнських письменників, вилучених раніше з історії української літератури тоталітарним режимом, а також прозову спадщину цілого ряду письменників-емігрантів. Шляхом аналізу індивідуальних авторських стилів цих прозаїків, співвіднесеності їх ідіостилів зі стильовими напрямами міжвоєнного двадцятиліття з'ясовано, що моделювання індивідуальних стильових стратегій відбувалося на грунті національної традиції художнього слова як втілення пасіонарної енергії, скерованої на утвердження національної ідентичності й інтенційності до європейської геокультурної орієнтації.