Розкрито особливості та засоби втілення архітектурної та богословської сутності світла в архітектурно-просторовій організації української церкви, встановлено значення природного та штучного освітлення у формуванні структури та простору, архітектоніки церковної будівлі, виявлено закономірності формування світлового середовища церкви у часовій динаміці богослужінь. Проаналізовано архітектоніку освітлення українських церков різних типів і періодів розвитку церковного будівництва за характером розподілу у просторі та інтенсивністю світлових потоків. Встановлено архітектурно-просторові принципи, прийоми та засоби організації світлового середовища основних типів української церкви. Зазначено, що архітектура християнського храму східного обряду є архітектурою освітлення. Аргументовано необхідність переносу принципів організації світлового середовища традиційної церкви в практику сучасного проектування українських церков.

Рассмотрена пространственная среда как мифопоэтическая категория. Уделено внимание выявлению в архитектуре мифопоэтических аспектов сознания, так называемой "вторичной смысловой парадигмы", которая присуща только художественной литературе. На основе анализа и сопоставления архитектурных объектов разных исторических периодов показаны инвариантность и разнообразное архитектурно-пространственное выражение мифопоэтических конструкций.

Архітектурна композиція розглядається насамперед як емоційно-естетичний аспект архітектури. Методологічною основою дослідження прийнята установка переходу до міждисциплінарного способу формулювання задач.

Архитектурная композиция рассматривается прежде всего как эмоционально-эстетический аспект архитектуры. В качестве методологической основы исследования принята установка перехода к междисциплинарному способу постановки задач.

The architectural composition is considered first of all as emotional - aesthetic aspect of the architecture. As a methodological basis of research the installation of passage to interdisciplinary mode of production of the tasks is accepted.

Освещены история становления и перспективы развития, теоретические и методологические основы дизайна архитектурной среды (АС). Проанализированы особенности проектирования и художественного конструирования объектов АС, мобильных зданий и сооружений, оборудования, средств визуальной коммуникации, комплексного формирования городской и ландшафтно-рекреационной среды. Определены направления дизайн-деятельности в сфере формирования АС.

Дисертацію присвячено проблемам створення комплексної системи знань про архітектурне середовище історичного міста як об'єкта реконструкції. Розроблено методику опису морфології і типологічну класифікацію елементів архітектурного середовища історичного міста.

Розглянуто психологічний аспект процесу формування творчого просторового мислення студентів-архітекторів в контексті вивчення об'ємно-просторової композиції.

Рассмотрен психологический аспект процесса формирования творческого пространственного мышления студентов-архитекторов в контексте изучения объемно-пространственной композиции.

Psychological aspect of process of forming of the creative spatial thinking of students-architects is Considered in the context of study of by volume of-spatial composition.

Висвітлено сучасні тенденції формоутворення об'єктів міського дизайну. Проаналізовано один з найбільш перспективних напрямків формоутворення - структурні системи для об'єктів торгівельного, рекреаційного, грального призначення.

Освещены современные тенденции формообразования объектов городского дизайна. Проанализировано одно из наиболее перспективных направлений формообразования - структурные системы для объектов торгового, рекреационного, игрового назначения.

This article is devoted to the modern tendencies in shaping of city design objects. Was analyzed one of the most perspective directions of shaping - the structural systems for trade, recreation and play purpose units.

Розглянуто архітектурну композицію як результат зчленування різнонаправлених осьових фрагментів та їх об'єднання в естетичне ціле. Висвітлено семантику локальних координатних систем, їх місце у світосприйнятті людини та причини сталості систем в архітектурі різних епох і народів. Простежено, як локальні координатні структури перетворюються в архітектурі на складні різнонаправлені під впливом географічних умов та функціональних вимог. Головна проблема дослідження - складність об'єднання координатних структур у естетичне ціле, що є архітектурною композицією. На підставі порівняльного аналізу концепцій та архітектурної практики встановлено механізм та засоби об'єднання різнонаправлених координатних структур. Розроблено модель композиційного об'єднання різнонаправлених координатних архітектурних структур за результатом теоретико-емпіричного аналізу концепцій та творів архітектурних споруд.

Запропоновано представлення внутрішньої просторової структури у вигляді сукупності просторових одиниць, що мають форму компактного, видовженого, площинного або кільцевого типу. Вперше узагальнено різні види взаємодії просторових одиниць. Виявлено властивість візуальної проникності стосовно архітектурних об'єктів, досліджено особливості візуально-проникних внутрішніх просторових структур, удосконалено їх класифікацію за типом групування просторових одиниць. Сформульовано морфологічні принципи організації внутрішніх просторових структур (просторових одиниць, внутрішнього та зовнішнього ускладнення) та узагальнено вторинні (візуальної проникності, комунікаційності, змінності та ілюзійності). Розроблено комплекс вправ, спрямований на удосконалення просторового мислення під час архітектурного проектування.

Зазначено, що у ході планування квартир у нових житлових будинках усе частіше застосовуються об'ємно-просторові форми, що не є характерними для житлових будинків минулого сторіччя. Необхідна їх оцінка з погляду функціональних, психологічних якостей житлового середовища.

Розглянуто інтер'єрне середовище житлових громадських будівель як експериментальне поле для апробації різноманітних варіантів формотворчості. Вища школа є базою для наукових і творчих інновацій, де може народитися справжній регіональний дизайн.

Рассмотрено интерьерную среду жилых и общественных зданий как экспериментальное поле для апробации различных вариантов формотворчества. Высшая школа является базой для научных и творческих инноваций, где может родиться истинный региональный дизайн.

An interior medium of inhabited and public buildings appears by an experimental field for approbation of various variants of creativity of the form. The higher school is base for scientific and creative innovation, where the true regional design can be born.

Отмечено, что городской организм - сложная, моногоотраслевая, мономерная система. Для архитекторов и художников первостепенной является задача создания в городе гармоничной, полноценной среды для работы, жизни и отдыха всех людей. Показано существование проблемы синтеза архитектуры и скульптуры.

Зазначено, що міський організм є складною, багатогалузевою, багатовимірною системою. Для архітекторів і художників першочерговим є завдання розробки у місті гармонійного, повноцінного середовища для роботи, життя та відпочинку людей. Показано існування проблеми синтезу архітектури та скульптури.

Городская среда рассмотрена как действо, которое раскрывается перед человеком, попадающим в простанство этой среды. Единство пространства и ограничительной формы - условие существования архитектурного произведения. При этом количественная и качественная оценка происходит, прежде всего, благодаря визуальному восприятию материальной формы.

Міське середовище розглянуто як дію, яка розкривається перед людиною, яка потрапляє у простір цього середовища. Єдність простору й органічної форми - необхідна умова існування архітектурного твору. За цього кількісна та якісна оцінка простору здійснюється завдяки візуальному сприйняттю матеріальної форми.

Проаналізовано особливості створення простору засобами архітектури. Акцентовано увагу на значенні внутрішнього простору архітектурного об'єму. Аналіз проведено через призму всезагального процесу смислоутворення та самоорганізації смислового постору, що є основою розгортання всього універсуму духовно-практичної активності людини.

Проанализированы особенности создания пространства средствами архитектуры. Акцентировано внимание на значении внутреннего пространства архитектурного объема. При рассмотрении образования архитектурных пространств подчеркнута связь с всеобщим процессом смыслообразования и самоорганизации смыслового пространства, на основе которого формируется универсум духовно-практической активности человека.

З'ясовано теоретичні передумови дослідження взаємозв'язку поведінки людини та сприйняття нею інтер'єру, а також формування робочої моделі дослідження цього взаємозв'язку. Визначено функціональні закономірності та композиційні прийоми організації цілеспрямованої поведінки в інтер'єрах видовищних будинків. Виявлено принципи архітектурної організації невимушеної поведінки людини в інтер'єрі. Введено до наукового обігу психологічні, соціологічні, семантичні критерії, а також такі, що дозволяють розкрити формотворчу роль процесів руху та сприйняття людиною інтер'єру.

Висвітлено питання архітектурно-будівельної діяльності в Києво-Печерському монастирі у період правління імператриці Анни Іоаннівни у контексті ліквідованого інституту гетьманства, відновленого Петром ІІ. Наведено відомості про мистецькі твори, представлені в монастирських храмах в 1730-х рр. у синтезі з архітектурою.

Освещены вопросы архитектурно-строительной деятельности в Киево-Печерском монастыре в период правления императрицы Анны Иоановны в контексте ликвидированного института гетманства, восстановленного Петром ІІ. Даны сведения о художественных произведениях, представленных в монастырских храмах в 1730-х гг. в синтезе с архитектурой.

Досліджено процес формування структури архітектурного простору у формально-теоретичному аспекті. Розроблено новий метод формального структурування архітектурного простору, виявлено та систематизовано основні ознаки його організації: конструктивну, геометричну, композиційну, функціональну, перцептивну. До наукового обігу введено поняття моно- та поліпростору, охарактеризовано їх властивості, співвідношення, зв'язки, межі застосування. Здійснено апробацію нового методу визначення формально-теоретичної структури архітектурного простору на базі моделі адекватного відбиття дійсності, в якій зафіксовано специфічні ознаки, умови та вимоги, які необхідно враховувати під час формування архітектурного простору з визначеним функціональним процесом. Доведено, що запропонований метод впорядковує взаємозв'язки між структурними одиницями складних просторових систем, визначає понятійний апарат і створює теоретичну базу для формування цілісного архітектурного простору.

Проаналізовано дієвість елементів міського дизайну щодо забезпечення комфорту, сервісу і комунікації,а також досвід проектування та його реалізацію у високоорганізованих країнах.

Проанализироны действенность элементов городского дизайна в обеспечении комфорта, сервиса и коммуникации, а также опыт проектирования и его реализации в высокоразвитых странах.

Efficiency of units of urban design in security of comfort, tools and communications. Experience of projection and its implementation in the highly countries.

The article examines the specialties and parts of the architectural and spatial composition of the castle complex in Pidhirtsi village. it also provides analogies of separate examples of the notorious palace, park and castle complexes in Eastern and Central Europe. The article indicates the necessity of creating a state historical and architectural park.

Зазначено, що необхідною складовою опрацьованої методології ревалоризації архітектурних ансамблів стало впровадження науково-практичних досліджень у навчальний процес. Багатолітні систематичні напрацювання містили аналіз результатів експедицій, зокрема реалізованих під час літніх практик, що мали міждисциплінарний характер. Науково-пошукові роботи проведено з метою аналізу значущості та призначення архітектурного ансамблю, оцінки його довкілля, інвентаризації, розкриття внутрішніх і зовнішніх чинників деградації пам'яток, вироблення концепцій на перспективу розвитку.