Дано определение понятия "Общественное пространство", рассмотрены особенности формирования общественных пространств на ранних этапах развития цивилизации, в период промышленных революций и устойчивого развития городской среды. Рассмотрены социально-градостроительные предпосылки реновации этих объектов. Определены их типологические и композиционные характеристики с учетом особенностей размещения в структуре города. Выявлены критерии и приемы гуманизации общественных пространств в городской среде. Рассмотрены современные приемы формирования общественных пространств в исторической среде города с объектами историко-культурного наследия и в различных зонах города с современной застройкой. Рассмотрены также ландшафтный и светоцветовой дизайн как перспективные средства реновации и гуманизации общественных пространств в городской среде.

Досліджено композиційно-смислові відношення ландшафтних та архітектурних форм силуету міста. Розглянуто роль ландшафту у формування силуету міста, визначено принцип формоутворення композиційно-силуетних структур міста як функцію семантичних структур ландшафту та створення співзалежної системи морфотипів ландшафтних і архітектурних форм. Запропоновано класифікацію універсальних ландшафтно-архітектурних форм як знаків, що несуть смислову інформацію, обгрунтовано універсальну семантичну мову (код) образів-символів природи й архітектури, що відображає сприйняття людиною світу. Виявлено композиційно-образну та знаково-смислову структури силуету Харкова, обгрунтовано смислоутворювальний принцип його архітектурно-ландшафтного силуету.

Увагу приділено вдосконаленню композиційної структури архітектурної системи просторів щодобової міграції мешканців мегаполісу (за схемою дім - робота - дім). Вперше виявлено у системі міського простору цілісний об'єкт - підсистему просторів, у якій мешкають, працюють і щодобово переміщуються сотні тисяч містян. Вперше розроблено дві усереднені ідеалізовані моделі мегаполісу та традиційно-етнічного поселення. Проведено композиційний аналіз цих моделей. Визначено напрями можливої реабілітації системи міських просторів на шляхах щодобової міграції. Наведено планувально-композиційну структуру й ергономічний та культурний аналіз.

Визначено метрологічні закономірності сакральної архітектури Чернігова. Розглянуто різні підходи досягнення гармонії в архітектурі. Висвітлено кількісні засоби організації форми в архітектурі різних історичних періодів. Проаналізовано особливості об'єктів чернігівської сакральної архітектури та встановлено числові та геометричні відношення, що формують їх пропорційну систему, а також визначено мірний інструментарій. Зазначено, що початковий етап формування гармонійної композиції чернігівських пам'яток пов'язаний з обранням певної метрологічної системи, врахуванням її властивостей. Cформульовано метрологічні закономірності чернігівської сакральної архітектури. Окреслено перспективу реалізації окремих наукових положень у проектно-реставраційній практиці.

Присвячено культурологічному аналізу трансформацій символічного простору міста. Запропоновано методику та проаналізовано сучасний простір міста Сімферополя. Аргументовано, що місто являє собою локальний континуум часу та простору, що знаходиться в постійній динаміці. Встановлено, що семіотичний підхід до вивчення міста дозволяє описати символічний "портрет" території, який зумовлений конкретно-історичним часом, насичений символами, символічними домінантами, що утворюються в процесі трансформації простору. Зауважено, що трансформації символічного простору відбуваються на підгрунті попереднього досвіду та не мають чіткого вектора розвитку системи або її елементів, що характерно для трансформаційних процесів у цілому. Виявлено, що кожен новий етап трансформації символічного простору міста супроводжується зміщенням низки існуючих символічних домінант від ядра до периферії (домінанти втрачають актуальність), а також появою символічних домінант (найчастіше — абсолютно нових, рідше - рух старих символічних домінант від периферії до центру). Зазначено, що запропонований алгоритм фіксування образу міста як символічного тексту, що трансформується в історичній ретроспективі та на сучасному етапі, дозволив охарактеризувати сучасний символічний простір українського міста, що підтримує традицію розвитку української культури як оригінальної та самобутньої.

Виявлено та проаналізовано фактори, які впливають на формування функціонально-планувального та архітектурно-просторового вирішення громадського центру житлового району Рясне. Надано рекомендації щодо реалізації такого комплексу за сучасних умов.

Приведена связь между формами временной архитектуры и аналитическими геометрическими поверхностями. Эти поверхности и приведенные примеры их использования во временной архитектуре изучены с точки зрения аналитической геометрии, чтобы продемонстрировать возможности формообразования на ее основе.

Изучены особенности формообразования и применения пространственных деревянных конструкций, предложена их классификация по аналогии с конкретными аналитическими поверхностями. Исследован опыт возведения архитектурных объектов с использованием подобных конструкций.

Зазначено, що у ході планування квартир у нових житлових будинках усе частіше застосовуються об'ємно-просторові форми, що не є характерними для житлових будинків минулого сторіччя. Необхідна їх оцінка з погляду функціональних, психологічних якостей житлового середовища.

Досліджено типи архітектурно-просторових елементів для проведення громадських заходів і видовищ в період від XIV до першої половини XVI ст.

Досліджено питання впливу природно-ландшафтних факторів на архітектурно-просторову та розпланувальну еволюцію волинських поселень. Установлено, що на містобудівні процеси досліджених міст впливали певні чинники, а саме: географія, рельєф, грунти та рослиннність. Даний вплив виявлено й формуванні мережі історичних волиньких міст, специфіці їх локації та локалізації у природно-ландшафтному середовищі, утворенні РПМ поселень, формуванні типу їх просторового розвитку, території поселень, типу архітектурно-розпланувальної структури, утворенні розпланувального каркасу, архітектурного образу міст.

Досліджено процес формування структури архітектурного простору у формально-теоретичному аспекті. Розроблено новий метод формального структурування архітектурного простору, виявлено та систематизовано основні ознаки його організації: конструктивну, геометричну, композиційну, функціональну, перцептивну. До наукового обігу введено поняття моно- та поліпростору, охарактеризовано їх властивості, співвідношення, зв'язки, межі застосування. Здійснено апробацію нового методу визначення формально-теоретичної структури архітектурного простору на базі моделі адекватного відбиття дійсності, в якій зафіксовано специфічні ознаки, умови та вимоги, які необхідно враховувати під час формування архітектурного простору з визначеним функціональним процесом. Доведено, що запропонований метод впорядковує взаємозв'язки між структурними одиницями складних просторових систем, визначає понятійний апарат і створює теоретичну базу для формування цілісного архітектурного простору.

Проаналізовано особливості створення простору засобами архітектури. Акцентовано увагу на значенні внутрішнього простору архітектурного об'єму. Аналіз проведено через призму всезагального процесу смислоутворення та самоорганізації смислового постору, що є основою розгортання всього універсуму духовно-практичної активності людини.

Проанализированы особенности создания пространства средствами архитектуры. Акцентировано внимание на значении внутреннего пространства архитектурного объема. При рассмотрении образования архитектурных пространств подчеркнута связь с всеобщим процессом смыслообразования и самоорганизации смыслового пространства, на основе которого формируется универсум духовно-практической активности человека.

Городская среда рассмотрена как действо, которое раскрывается перед человеком, попадающим в простанство этой среды. Единство пространства и ограничительной формы - условие существования архитектурного произведения. При этом количественная и качественная оценка происходит, прежде всего, благодаря визуальному восприятию материальной формы.

Міське середовище розглянуто як дію, яка розкривається перед людиною, яка потрапляє у простір цього середовища. Єдність простору й органічної форми - необхідна умова існування архітектурного твору. За цього кількісна та якісна оцінка простору здійснюється завдяки візуальному сприйняттю матеріальної форми.

Проведено дослідження формотвірної дії руху в архітектурній композиції в естетико-психологічному аспекті сприйняття вузлів просторово-часової структури міста. На підставі порівняльного аналізу архітектурних, загальнонаукових і мистецтвознавчих концепцій, а також вибраної методики дослідження проведено вивчення історичних містобудівних ансамблів Чернігова, Ізюма, Святогорська щодо ритмічних побудов їх композиції з виявленням естетико-емоційного (архетипічного) аспекту сприйняття архітектурно-просторових структур. Розкрито емоційно-психологічний та інформаційно-формотвірний потенціал фактора руху. У науковий обіг введено поняття "порогового простору" як архетипічного аспекту ритмічного акценту. Встановлено, що на синтез вражень, сформованих шляхами руху, впливає ритмічна послідовність просторів, утворених акцентами і паузами. Відзначено, що акцент повинен мати якості "порогового простору", а пауза - "розрядки". Розроблено методику архітектурно-семіотичного аналізу композиційної структури міста (ансамблю), що враховує психологічний аспект сприйняття.

Визначено основні принципи просторової взаємодії зон впливу станцій метрополітену (ЗВСМ) та міського середовища. Розроблено функціонально-просторову класифікацію взаємодії вузла метрополітену з зовнішнім міським середовищем, що характеризує форму архітектурно-просторової інтеграції ЗВСМ з предметно-просторовим середовищем міста.

Определены основные принципы пространственного взаимодействия зон влияния станций метрополитена (ЗВСМ) и городской среды. Разработана функционально-пространственная классификация взаимодействия узла метрополитена с городской средой, характеризующая форму архитектурно-пространственной интеграции ЗВСМ с предметно-пространственной средой города.

In article main principles of spatial interaction zones of influence of Metro stations and the city environment are determined. Functional - spatial classification of interaction of unit of underground with the city environment, describing the form ofarchitectural - spatial integration ZIMS with the subject - spatial environment of city is developed.

Розглянуто наукові дослідження відомого вченого, засновника радянської теорії архітектури А. Габричевского, викладено погляди вченого на проблему синтезу маси та простору в архітектурі.

Рассмотрены научные исследования известного ученого, основоположника советской теории архитектуры А. Габричевского, изложены взгляды ученого на проблему синтеза массы и пространства в архитектуре.

Work introduces with scientific researches of the famous scientist, the founder of the Soviet theory of architecture A. Gabrichevsky. Scientist's views on the problem of synthesis of mass and space in architecture are performed in the article.

На підставі проведених комплексних досліджень розкрито виявлені архітектурно-планувальні, композиційні принципи побудови та розміщення житлової забудови в центрах міст Донбасу в 1930 - 1950-і рр. Укладено типологію виявлених принципів стосовно житлової забудови.

На основе проведенных комплексных исследований раскрыты выявленные архитектурно-планировочные, композиционные принципы построения и размещения жилой застройки в центрах городов Донбасса в 1930 - 1950-е гг. Составлена типология выявленных принципов применительно к жилой застройке.

On the basis of the carried out(spent) complex researches composite principles of construction and accommodation of inhabited buildings in the centres of cities of Donbass in 1930 - 1950th are opened revealed by us architectural-scheduled. The typology of the revealed principles, with reference to a vein (an inhabited) to building is made.

Зазначено, що для розвитку теорії композиції дуже важливі дослідження зв'язків з суміжними галузями знань. Застосування до аналізу архітектури психологічних досліджень дозволяє не тільки виявити закономірності сприйняття людиною архітектурного середовища, але й обгрунтувати методи та способи, дослідження такого складного феномену, яким є архітектурна форма. Наведено дані досліджень кількісного аналізу відношень маси та простору у 132-х спорудах, які є пам'ятками світової архітектури.

Отмечено, что для развития теории композиции очень важны исследования, учитывающие связи со смежными областями знаний. Применение к анализу архитектуры психологических исследований позволяет не только выявить закономерности восприятия человеком архитектурной среды, но и обосновать методы и приемы, исследования столь сложного феномена, каким является архитектурная форма. Представлены результаты количественного анализа отношений массы и пространства в 132-х сооружениях, являющихся памятниками мировой архитектуры.

For development of the theory of a composition researches now are very important which take into account connections with adjacent fields of knowledge. The application to the analysis of architecture of psychological researches allows not only to reveal laws of perception by the man of architectural environment but also to prove methods and receptions, though which the research of a so difficult phenomenon is possible, what the architectural form is. In clause the results of the quantitative analysisof the relations of mass and space in 132 structures being monuments of world architecture are submitted.

Розглянуто вплив трьох законів психологічно-ментальних рефлексій людини: емпатії, симпатії, гомеопатії на ієрархію моральних акцентів в діях людини при формуванні семіотичного (знаково-символічного) статусу предметно-просторової форми в середовищі. Через самовираження людини-етноносія в системі законів: емпатії, симпатії, гомеопатії реалізується принцип самоідентичності (як самобутної тотожності) в проектованому нею архітектурно-предметному середовищі.