Висвітлено роль архітектури і природи, які у своїй "органічній спільності", створюють ансамбль, цілісну картину світу, де всі зв'язки стійкі та носять універсальний характер.

Освещена роль архитектуры и природы, которые в своей "органической общности", создают ансамбль, целостную картину мира, где все связи устойчивы и носят универсальный характер.

The architecture and nature, in " of an organic generality ", create band, integrated picture of the world, where all connections are steady and wear universal character.

Однією з важливих проблем у мистецтві другої половини ХХ ст. була і є проблема стильової єдності навколишнього середовища. Під цією єдністю необхідно розуміти взаємодію архітектури, мистецтва і дизайну, що допомагає організувати гармонійний життєвий простір. Зазначено, що блискучим прикладом вирішення даної проблеми є художньо-дизайнерське оформлення архітектурного ансамблю "Старе місто" у Харкові.

Одной из важных проблем в искусстве второй половины ХХ ст. была и есть проблема стилевого единства окружающей человека среды. Под этим единством необходимо понимать взаимодействие архитектуры, искусства и дизайна, которые помогают организовать гармоническое жизненное пространство. Отмечено, что блестящим примером решения данной проблемы является художественно-дизайнерское оформление архитектурного ансамбля "Старый город" в Харькове.

One of the important problems in art of second half ХХ centuries was and there is a problem of style unity of medium, enclosing the man. It is necessary to perceive this unity interaction of architecture, art and design, which help to organize harmonic zoetic space. A nitidous example of a solution of this problem was art - design veneering of an architectural ensemble " Old city " in Kharkov.

Уперше сформульовано концепцію, принципи й методику перетворення історичного центру міста, висвітлено її архітектурно-дизайнерські й ергономічні аспекти. Удосконалено механізм і типологію формування елементів дизайну у міському просторі відповідно до образу життя городян. Установлено основні образно-типологічні й змістові характеристики дизайнерської складової середовища історичного центру, показано її неоднорідність у контексті динаміки власних параметрів та стійкості зв'язків з іншими компонентами міського ансамблю. Виявлено способи взаємозв'язку різних пластів предметно-просторового середовища (ППС) та їх архітектурно-містобудівної активності й рівня мобільності. Уперше міське середовище розглянуто як цілісний об'єкт містобудівного проектування та дизайнерського наповнення, що сприяє спадкоємності архітектурно-містобудівного процесу, забезпечує збереження історико-культурної спадщини, а також послідовне формування й розвиток великих міст щодо регіональних і місцевих особливостей. Розроблено методику перетворення житлового середовища історичного центру міста з урахуванням ролі й можливостей елементів міського дизайну як способу й засобу гуманізації середовища життєдіяльності городянина.

Узагальнено класифікацію архітектурних ансамблів, визначено їх основні типологічні особливості. Висвітлено теорію закономірності еволюційних перетворень міської забудови. Вперше сформульовано принципи архітектурно-планувальної організації ансамблевої забудови. Наведено теоретичне обгрунтування архітектурно-планувальних та об'ємно-просторових рішень під час реконструкції об'єктів у містах з цінною історичною забудовою. Визначено архітектурно-планувальні типи ансамблів сучасної міської забудови. Обгрунтовано пріоритетні напрямки використання принципів архітектурно-планувальної організації ансамблевих рішень. Розроблено теоретичні засади гармонізації міської забудови.

Вперше внутрішні громадські простори у структурі історичної житлової забудови Львова на межі XIX - XX ст. стали об'єктом наукового дослідження, в результаті якого визначено особливості формування даної архітектури. До наукового обігу введено значний обсяг фактичних матеріалів (описано понад 500 об'єктів, досліджено близько 1 000 будинків Львова, зроблено більше ніж 3 000 фотофіксацій). Встановлено планувальні, об'ємно-конструктивні, стилістичні та композиційні принципи формування архітектури громадських просторів у структурі житлових будинків Львова, з'ясовано причини їх руйнування та розроблено рекомендації щодо збереження, використання та реконструкції. Проведено порівняльний аналіз архітектурних рішень громадських просторів житлових будинків Львова та інших міст (Відня, Вроцлава, Варшави, Кракова), виявлено основні закономірності, відмінності й особливості їх розвитку. Сформульовано базові принципи збереження громадських просторів, встановлено критерії визначення їх цінності. Наведено рекомендації щодо реставрації та модернізації архітектури громадських просторів в історичній житловій забудові Львова за сучасних умов.

Вперше розроблено методичний підхід щодо реконструкції композиційної структури (КС) міста, пов'язаний з архітектурною регламентацією забудови історичного середовища на підставі вивчення морфології та типології елементів КС. Визначено принципи та методи реконструкції КС історичних міст. Виявлено факторну залежність диференціації архітектурного середовища історичного міста від просторової організації історико-культурної спадщини та морфологічних типів середовища. Розроблено метод виявлення морфоструктури архітектурного середовища історичного міста. Апробовано методику визначення архітектурних регламентів забудови історичного середовища.

Висвітлено питання архітектурно-будівельної діяльності в Києво-Печерському монастирі у період правління імператриці Анни Іоаннівни у контексті ліквідованого інституту гетьманства, відновленого Петром ІІ. Наведено відомості про мистецькі твори, представлені в монастирських храмах в 1730-х рр. у синтезі з архітектурою.

Освещены вопросы архитектурно-строительной деятельности в Киево-Печерском монастыре в период правления императрицы Анны Иоановны в контексте ликвидированного института гетманства, восстановленного Петром ІІ. Даны сведения о художественных произведениях, представленных в монастырских храмах в 1730-х гг. в синтезе с архитектурой.

Отмечено, что городской организм - сложная, моногоотраслевая, мономерная система. Для архитекторов и художников первостепенной является задача создания в городе гармоничной, полноценной среды для работы, жизни и отдыха всех людей. Показано существование проблемы синтеза архитектуры и скульптуры.

Зазначено, що міський організм є складною, багатогалузевою, багатовимірною системою. Для архітекторів і художників першочерговим є завдання розробки у місті гармонійного, повноцінного середовища для роботи, життя та відпочинку людей. Показано існування проблеми синтезу архітектури та скульптури.

Виявлено рівень вивченості архітектури Донбасу у загальній теорії архітектури та містобудування. Розглянуто специфіку ансамблевої забудови архітектури у містах Донбасу, зумовлену певними чинниками, а саме: наявністю корисних копалин і дешевої робочої сили, а також появою залізниці. Установлено етапи виникнення, становлення та розвитку ансамблевої архітектури у центрах міст Донбасу - з початку 1934 р. до кінця 1940-х рр. (зародження), з кінця 1940-х рр. до 1955 р. (розквіт) і з 1955 р. до 1959 р. (зникнення). Стосовно кожного з визначених етапів виявлено характерні особливості формування ансамблів: галузеві, композиційно-планувальні та стилістичні. Виявлено та послідовно розкрито основні принципи та прийоми формування ансамблів, розташованих у центрах міст. Описано складові елементи (планувальні, просторові принципи та принципи об'ємної забудови будівель). Запропоновано концепцію стосовно охорони використання та відновлення ансамблів 1930 - 1950-х рр., яка припускає мінімальні зміни в їх зовнішньому вигляді. Розроблено та запропоновано збереження та використання ансамблів 1930 - 1950-х рр. у центрах міст Донбасу.

Рассмотрена пространственная среда как мифопоэтическая категория. Уделено внимание выявлению в архитектуре мифопоэтических аспектов сознания, так называемой "вторичной смысловой парадигмы", которая присуща только художественной литературе. На основе анализа и сопоставления архитектурных объектов разных исторических периодов показаны инвариантность и разнообразное архитектурно-пространственное выражение мифопоэтических конструкций.

Мета роботи - розшифрувати символіку плану барокового ансамблю Церкви св. Юра у м. Львів.

Зазначено, що з метою охорони та раціонального використання архітектурної спадщини в Україні необхідно проводити ревалоризацію архітектурних ансамблів. Осмислення особливостей архітектурних ансамблів пов'язане і з дослідженням їх образу в історичному ландшафті в загальнокультурному та філософському аспектах.

Досліджено особливості архітектурно-художньої організації фасадів нових будинків у системі історичної різночасової вулиці, виявлено основні закономірності і прийоми формування їх архітектурно-художньої виразності за різноманітних умов. Визначено критерії гармонізації старої і нової забудови. Розроблено класифікацію будинків-новацій в архітектурі історичної вулиці. Розроблено моделі архітектурно-художнього формоутворення структури фасадів будинків-новацій в архітектурі історичної вулиці з урахуванням примикань до різноманітних існуючих будинків. Рекомендовано сучасні можливості освітлення нових фасадів в історичному середовищі та проаналізовано особливості їх поліхромії. Доведено, що завдяки грамотній інтеграції можливе одержання нових якостей сучасної забудови в системі історичних будинків. Запропоновано варіанти інтеграції об'єкта історичної забудови в композиції сучасної будівлі. Рекомендовано прийоми включення будинку-новації до різночасового ансамблю.