Дисертацію присвячено духовній, архітектурно-естетичній та функціональній реабілітації православних монастирських комплексів в Україні. Виявлено фактори історико-соціального плану, які зумовили еволюцію характеру будівництва монастирських комплексів, містобудівне значення ансамблів у формуванні планувальної структури населених пунктів, композиційні закономірності побудови монастирів, стилістичну своєрідність їх основних елементів. Методика дослідження базується на історико-архітектурному аналізі першоджерел, натурному обстеженні збережених пам'яток монастирської архітектури. Для цього застосовано порівняльно-історичний, типологічний методи та метод графічних реконструкцій. Перший розділ - "Аналіз історичного процесу зародження і розвитку монастирських комплексів" - присвячено узагальненню попередніх досліджень з теми дисертації, проаналізовано історичні основи формування монастирських комплексів та їх роль у суспільстві. Виявлено основні етапи розвитку архітектурно-планувальної системи монастирів в історичному контексті. Обстежено основні групи будівель на території комплексів. Проведено аналіз візуального сприйняття об'ємно-просторової та планувальної структури монастирів. На основі цього узагальнено архітектурно-мистецьку роль монастирських комплексів в історичному середовищі. У другому розділі - "Дослідження монастирських комплексів України з метою їх реставрації та реабілітації" - здійснено аналіз технічного стану монастирів, починаючи з 1917 р. і до нашого часу. Розглянуто чинники деформацій та руйнацій споруд. Виявлено історико-культурну значущість архітектурних пам'яток у комплексі та визначено

Проаналізовано й узагальнено історичні передумови й основні напрями вивчення категорії "архітектурний ландшафт". Систематизовано аспект визначення поняття ландшафт як вигляду місцевості й уточнено його місце в теорії архітектури. Сформульовано концепцію "архітектурного ландшафту" як категорії, що характеризує візуальний аспект композиції міського середовища. На основі аналізу архітектурних ландшафтів України та зарубіжжя розкрито зміст поняття "архітектурний ландшафт". Виявлено специфічні закономірності побудови архітектурного ландшафту в різні історичні періоди.

Проаналізовано історичний досвід формування та розвитку водно-оздоровчих закладів (ВОЗ). Описано особливості розташування цих закладів в міській та заміській структурі. Визначено основні фактори, що впливають на архітектурно-планувальну структуру ВОЗ. Вперше здійснено класифікацію цього виду громадських споруд за рядом типологічних ознак. Обгрунтовано принципи та запропоновано методику дослідження функціонально-планувальної організації ВОЗ. Обгрунтовано прийоми розташування об'єктів ВОЗ в межах і за межами міста.