Вперше одержано науково обгрунтовані відомості про механізми функціонування сприйманого людиною зв’язку об’єкта архітектури з притаманним йому контекстом. У вітчизняну теорію архітектури введено поняття "архітектурна локальність" та "архітектурна універсальність". Вперше комплексно розглянуто містобудівний та архітектурний процеси, які відбуваються у містах Центральної Європи. Розроблено наукові рекомендації щодо застосування принципів локальності та універсальності в сучасній архітектурній практиці. Одержано нові відомості про архітектуру як семіотичну систему, удосконалено наукове трактування поняття "контекст архітектурного об’єкта". Набуло подальшого розвитку дослідження суспільно-політичних і соціокультурних функцій архітектури за умов трансформаційних процесів у міському середовищі.