Розкрито декоративно-семантичні чинники сакралізації культових об'єктів українців XVI - початку XX ст. (на прикладі традицій Східної Галичини) й окремих священних церковних предметів. Вперше порушено питання про системні засади вираження сакральності досліджуваних об'єктів і предметів у їх устроях, окреслено й обгрунтовано бачення цих об'єктів як дієвих "порталів" зв'язку між Богом і людиною та виразники означеного у формах, продукованих фізичними й алегоричними вимірами існування людини. Комплексно розкрито вираження символіко-смислової парадигми основних положень і детермінацій християнства власне через форми обстежених артефактів. Створено концепцію модусності вираження сакрального у його матеріально-видових і символіко-образних рішеннях, що дозволяє трактувати означене явище як суб'єктивне пізнання та розуміння світу, бачення в ньому місця і ролі сакрального. Доведено корелятивний зв'язок між сакральністю досліджуваних об'єктів і предметів, їх духовними, ієрархічними та процесійними базисами, баченнями будівничих і митців доцільності наділення цих об'єктів і предметів семантико-смисловими формами та декорувальними елементами.

Визначено та вивчено історико-етнографічні аспекти та соціокультурні обумовленості виникнення, розвитку православних храмів і формування їх стилістики. Досліджено світовий та вітчизняний досвід будівництва православних храмів. Визначено їх регіональні відмінності та шляхи формування стилістичних напрямків в архітектурі сакральних споруд. З'ясовано сучасні тенденції в їх проектуванні, реконструкції та будівництві. Сформульовано вимоги до сучасного будівництва православних храмів регіону. Розроблено загальну методику вивчення стилістичних особливостей архітектури православних храмів досліджуваного регіону. Виявлено основні етапи розвитку православних храмів, стилістичні напрямки та впливи, формування нових архітектурних стилів регіону. З'ясовано їх походження, конструктивні та композиційно-художні особливості. Виявлено основні особливості формування архітектурного обліку сакральних споруд, духовні основи, розроблено основні принципи та прийоми будівництва православних храмів.

Історію європейських архітектурних стилів IX - XVIII ст. розглянуто як формальне вираження католицької християнської парадигми, обгрунтовано тезу, що ці стилі географічно не поширюються за межі католицького світу, а хронологічно - за межі XVIII ст., становлення стильових моделей католицького храмобудівництва є взаємозалежним з формуванням специфічно католицьких стильових типів чернечих організацій; охарактеризовано храми романських бенедиктинських конгрегацій, готичних жебруючих орденів, барокових реформованих та новоутворених контрформаційних орденів. Обгрунтовано необхідність під час визначення регіональної специфіки архітектурних шкіл храмобудування враховувати діоцезальну та провінційно-орденську приналежність об'єктів та доведено, що розвиток регіональних традицій храмобудування пов'язаний саме з буттям діоцезальної організації земель, підпорядковується приписам діоцезальних нормативних документів; натомість розповсюдження пан'європейських стильових тенденцій пов'язане з ойкуменічною діяльністю орденських організацій, кожна з яких має певні стильові уподобання. Зібрано та опрацьовано дані щодо католицького храмобудування IX - XX ст. на Київщині та Волині, виявлено пріоритетне значення періоду бароко. Визначено періодизацію місцевого католицького барокового храмобудування, до наукового обігу введено системно впорядкований перелік пам'яток. Вивчено системну цілісність розрізнених об'єктів, сформульовано ознаки їх стильових напрямків та архітектурних типів католицького храмобудування, визначено їх генезу та систему взаємовпливів. Наголошено на диференціації української барокової архітектури на принципово відмінні

Розглянуто український іконостас XVIII - XIX ст. як важливий елемент організації інтер'єру храму, твір архітектури та монументально-декоративного мистецтва. Розроблено методику комплексного графічного аналізу іконостасу в структурі храму, визначено основні типологічні групи іконостасів. Висвітлено еволюцію структури іконостасу дослідженого періоду в композиції та планувальній схемі. Визначено основні принципи та методи реставрації іконостасів в інтер'єрі храму, зокрема функціонуючого, які можуть бути застосовані на практиці.

Дисертацію присвячено духовній, архітектурно-естетичній та функціональній реабілітації православних монастирських комплексів в Україні. Виявлено фактори історико-соціального плану, які зумовили еволюцію характеру будівництва монастирських комплексів, містобудівне значення ансамблів у формуванні планувальної структури населених пунктів, композиційні закономірності побудови монастирів, стилістичну своєрідність їх основних елементів. Методика дослідження базується на історико-архітектурному аналізі першоджерел, натурному обстеженні збережених пам'яток монастирської архітектури. Для цього застосовано порівняльно-історичний, типологічний методи та метод графічних реконструкцій. Перший розділ - "Аналіз історичного процесу зародження і розвитку монастирських комплексів" - присвячено узагальненню попередніх досліджень з теми дисертації, проаналізовано історичні основи формування монастирських комплексів та їх роль у суспільстві. Виявлено основні етапи розвитку архітектурно-планувальної системи монастирів в історичному контексті. Обстежено основні групи будівель на території комплексів. Проведено аналіз візуального сприйняття об'ємно-просторової та планувальної структури монастирів. На основі цього узагальнено архітектурно-мистецьку роль монастирських комплексів в історичному середовищі. У другому розділі - "Дослідження монастирських комплексів України з метою їх реставрації та реабілітації" - здійснено аналіз технічного стану монастирів, починаючи з 1917 р. і до нашого часу. Розглянуто чинники деформацій та руйнацій споруд. Виявлено історико-культурну значущість архітектурних пам'яток у комплексі та визначено

Проведено історико-архітектурний аналіз особливостей розвитку православної культової архітектури південно-західного регіону та визначено основні періоди її розвитку. Встановлено закономірності розвитку культового зодчества та принципи формування об'ємно-просторової структури православних парафіяльних храмів півдня України. Визначено та сформульовано базові архітектурно-конструктивні системи культового зодчества. Запропоновано типологію та класифікацію православних храмів та їх комплексів у південно-західному регіоні України. Розглянуто особливості комплексної організації православного храму. Наведено рекомендації щодо формування об'ємно-просторової структури та розвитку функціонально-планувальних процесів. Визначено базові принципи розміщення нових православних парафіяльних храмів у сучасній забудові.

Висвітлено комплексний підхід щодо вивчення формоутворювальних аспектів у гармонійному поєднанні простору, конструкції та форми як чинників формування просторової баневої структури в архітектурі української церкви, які сприяють грунтовному аналізу архітектури, ідентифікації національної і церковної традицій, що виявляються у новітніх храмових взірцях.

Освещены комплексный подход к изучению формообразующих аспектов в гармоничном соединении пространства, конструкции и формы как факторов формирования пространственной баневой структуры в архитектуре украинской церкви, которые содействуют основательному анализу архитектуры, идентификации национальной и церковной традиций, что выявляются в новейших храмовых идеалах.

Проаналізовано особливості архітектури православних духовних навчальних закладів (ДНЗ) у контексті їх поетапного розвитку, висвітлено вітчизняний і закордонний досвід проектування та будівництва об'єктів даного типу. Описано функціонально-розпланувальні моделі ДНЗ різних типів, визначено взаємозв'язки між основними групами приміщень, розкрито питання формування об'ємно-розпланувальної композиції.

Розроблено колористичні принципи рішення внутрішнього простору-інтер'єру православних храмів. Досліджено найбільш репрезентативні щодо відповідності основній богослужбовій функції православні храми на території сучасної України. Розкрито роль колористичної складової як одного з системотвірних факторів, що визначають адекватне сприйняття архітектури внутрішнього простору православного храму. Доведено, що колір в об'ємно-просторовій композиції храмового середовища є чинником гармонізації сприйняття інтер'єру відповідно до основної функціональної обрядової залежності будівлі. Обгрунтовано та систематизовано принципи колористичного рішення інтер'єру православного храму, які безпосередньо залежать від структури храмового декору, що накладається на об'ємно-просторову композицію храмової будівлі хрестово-купольного типу. Виявлено загальні закономірності формування кольорових рішень, на підставі яких складено узагальнену колористичну палітру, яка інваріантна відносно пристосування до певних умов. Побудовано функціонально-просторову структурну модель колористики інтер'єрів православних храмів.

Висвітлено історію вивчення українських храмів-ротонд X - першої половини XIV ст., наведено відомі приклади їх графічного відтворення. У контексті аналізу професійної логіки середньовічних будівничих виявлено складові архітектурного задуму частково втрачених або збережених на рівні фундаментів українських сердньовічних храмів та запропоновано методику їх планувальної та об'ємно-просторової реконструкції. Наведено класифікацію відомих ротонд за інформативністю матеріалів натурних досліджень та фіксацій та обгрунтованістю їх архітектурної інтрепретації. Показано особливості побудови плану українських храмів-ротонд другої половини X - першої половини XIV ст.

Освещена история изучения украинских храмов-ротонд X - первой половины XIV ст. и приведены известные примеры их графического отображения. В контексте анализа профессиональной логики средневековых зодчих определены составляющие архитектурного замысла частично утраченных или сохранившихся на уровне фундаметнов украинских средневековых храмов и предложена методика их планировочной и объемно-пространственной реконструкции. Приведена классификация иозвестных ротонд по информативности материалов натурных исследований и фиксаций и обоснованности их архитектурной интерпретации. Показаны особенности построения плана украинских храмов-ротонд второй половины X - первой половины XIV ст.

Розглянуто архітектурно-типологічні принципи формування духовних освітніх закладів (ДОЗ) Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). Проаналізовано досвід проектування, будівництва й облаштування ДОЗ в Україні й Європі у період з Х - ХІ ст. до початку ХХІ ст. Проведено типізацію існуючих ДОЗ різних конфесій, визначено основні типи, на базі яких доцільно створювати новий тип греко-католицького ДОЗ в українській державі. Наведено методичні рекомендації щодо проектування ДОЗ УГКЦ семінарійно-університетського типу в Україні.

Рассмотрены архитектурно-типологические принципы формирования духовных образовательных заведений (ДОЗ) Украинской Греко-Католической Церкви (УГКЦ). Проанализирован опыт проектирования, строительства и обустройства ДОЗ в Украине и Европе в период с Х - ХІ в. до начала ХХІ в. Проведена типизация существующих ДОЗ различных конфессий, определены основные типы, на базе которых целесообразно создавать новый тип греко-католического ДОЗ в украинском государстве. Приведены методические рекомендации по проектированию ДОЗ УГКЦ семинарийно-университетского типа в Украине.

Дисертацію присвячено виявленню передумов і тенденцій стильового розвитку храмової архітектури Слобожанщини (друга пол. XIX - початок XX ст.). На підставі вивчення архівних матеріалів введено у науковий обіг проектні матеріали харківських єпархіальних архітекторів та встановлено їх величезну роль у формуванні образу храмових споруд. Визначено типологічні та об'ємно-просторові аспекти формоутворення храмових споруд та проведено аналіз творчих методів архітекторів, що сприяли цьому процесу.

Проаналізовано нові матеріали натурних, історико-бібліографічних та історико-архівних досліджень, що дозволило розширити перелік українських храмів-ротонд. Відомі храми-ротонди систематизовано за принципом інформативності та достовірності матеріалів натурних досліджень, фіксацій та обгрунтованістю їх архітектурної інтерпретації. Визначено основні закономірності побудови планувальної та об'ємно-просторової структури архітектурної форми храмів-ротонд. Обгрунтовано прийняті рішення щодо їх планувальних та об'ємно-просторових реконструкцій. Проаналізовано ідейний зміст архітектурного образу храмів-ротонд. Визначено основні тенденції розвитку архітектурно-композиційних традицій храмового ротондального будівництва княжої доби.

Наведено результати комплексного дослідження архітектури монастирів Чину Святого Василія Великого на сучасних теренах України як цілісного явища в традиції української сакральної архітектури. Встановлено основні етапи розвитку даних монастирів, а також періоди їх будівництва. Проаналізовано типологію планувально-просторового вирішення цих монастирів. Розкрито особливості архітектурно-просторового вирішення василіянських монастирів у контексті розвитку української та загальноєвропейської архітектури. Визначено перспективні напрямки сучасного розвитку архітектури даних монастирів, а також розроблено наукові положення їх відтворення, реконструкції та розбудови.

На підставі аналізу історичних передумов зародження та становлення світового християнського храмобудування виявлено основні фактори та особливості еволюції архітектурно-планувальної структури православних храмів Русі-України. Визначено основні тенденції сучасного розвитку українського православного храмобудування, а також закономірності спадкоємного розвитку храмобудування та основні принципи формування архітектурно-композиційних структур. Розроблено та запропоновано обгрунтовані наукові положення та рекомендації, які поглиблюють архітектурно-типологічні засади проектування українських православних храмів. Запропоновано канонічно доцільний типологічний ряд та методику розрахунку місткості православних парафіяльних храмів для сучасної проектної практики.

Розкрито особливості та засоби втілення архітектурної та богословської сутності світла в архітектурно-просторовій організації української церкви, встановлено значення природного та штучного освітлення у формуванні структури та простору, архітектоніки церковної будівлі, виявлено закономірності формування світлового середовища церкви у часовій динаміці богослужінь. Проаналізовано архітектоніку освітлення українських церков різних типів і періодів розвитку церковного будівництва за характером розподілу у просторі та інтенсивністю світлових потоків. Встановлено архітектурно-просторові принципи, прийоми та засоби організації світлового середовища основних типів української церкви. Зазначено, що архітектура християнського храму східного обряду є архітектурою освітлення. Аргументовано необхідність переносу принципів організації світлового середовища традиційної церкви в практику сучасного проектування українських церков.

Визначено особливості використання баневої просторової структури в українському храмобудуванні. Виявлено конструктивні фактори вирішення баневої структури українських храмів. Використано метод розрахунково-числового експерименту, який підтвердив факт вибору будівничими баневої форми та конструкції просторової структури з урахуванням архітектоніки та конструктивно-будівельної доцільності. Встановлено принципи та національні ознаки формування архітектоніки баневої структури українських церков, розроблено пропозиції щодо нових напрямків розвитку архітектури українських баневих церков з використанням сучасних будівельних технологій та матеріалів.

Уперше проведено комплексне дослідження монастирських ансамблів Слобідської України в контексті розвитку національної культури. Здійснено хронологічну періодизацію розвитку монастирської культури регіону другої половини XVII - XX ст. У контексті соціокультурного розвитку регіону визначено функції монастирів Слобожанщини. Введено до наукового обігу архівні матеріали, на підставі яких виявлено широкий розвиток іконопису та ремесел у жіночих обителях регіону, а також визначено імена майстрів (ченців і світських), які брали участь у створенні культових будівель монастирських ансамблів. Розкрито основоположне значення Афонського статусу в формуванні духовних традицій чоловічих монастирів регіону, а щодо всіх обителей Слобожанщини - визначальну роль традиційного для даної культури поєднання консерватизму як характерної риси релігії та творчості як способу вираження прекрасного. На підставі архівних документів уточнено дані будівництва та атрибуції групи монастирських храмів. Шляхом аналізу символіки планувальних і стилістичних рішень монастирських комплексів регіону виявлено еволюцію художнього образу обителей Слобідської України. Установлено, що у внутрішньому оздобленні монастирських храмів Слобожанщини знаходили відображення ідеї, які панували на будь-якому етапі культурного розвитку суспільства.

Вивчено розвиток церкового будівництва у кінці XVIII - на початку XX ст. у контексті історичної традиції українського римсько-католицького зодчества. Установлено, що в архітектурі римсько-католицьких церков регіону були втілені традиційні структурно-морфологічні, стильові й композиційні рішення, а також нові форми, що відповідали напрямкам європейського культового зодчества кінця XVIII - початку XX ст. Відзначено, що засади формоутворення храмів збагачені культурою полінаціональних (у містах) і мононаціональних (у колоніальних поселеннях) релігійних спільнот, що дало змогу виявити національну специфіку зодчества. Внаслідок незадовільного стану та руйнування церков запропоновано напрямки поновлення збережених храмів.

Систематизовано досвід проектування, будівництва й облаштування духовних освітніх закладів в Україні та Європі у період з X - XI ст. і до початку XXI ст. Проведено типізацію існуючих духовно-освітніх закладів різних конфесій, визначено основні типи, на базі яких доцільно створювати новий тип греко-католицького духовно-освітнього закладу в Україні. Проаналізовано основні фактори, що впливають на формування архітектурно-планувальної організації духовно-освітнього закладу Української греко-католицької церкви (УГКЦ) нового типу. Визначено спорідненість різних духовно-освітніх структур УГКЦ та очевидну доцільність їх об'єднання в єдиний комплекс вищої духовно-богословської освіти УГКЦ нового типу, розроблено концепцію архітектурно-планувальної організації такого закладу. Обгрунтовано методичні рекомендації щодо проектування духовних освітніх закладів УГКЦ нового типу в Україні.