Висвітлено результати комплексного оцінювання успішності адаптації 55 інтродукованих деревних рослин у насадженнях парків - пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області. Виявлено рівень стійкості та визнечено межі адаптаційних можливостей до несприятливих екологічних факторів для 20-ти видів і культиварів інтродуцентів. Визначено наукову цінність інтродукованих видів і культиварів деревних рослин дослідних об'єктів. Сформовано напрями використання вікових інтродуцентів залежно від їх сучасного стану, історико-культурної та наукової цінності.

Подано результати теоретичних узагальнень та комплексних досліджень сучасного стану та рівня збереженості парків - пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області. На основі проведеного ретроспективного аналізу особливостей розвитку садово-паркового мистецтва цього регіону побудовано періодизацію історії формування паркобудівництва в сфері досліджень. Наведено критерії комплексного оцінювання сучасного стану та рівня збереженості історичних палацово-паркових комплексів та парків, які мають дендрологічну цінність як результат проведених польових та камеральних досліджень.

Досліджено композиційні особливості та принципи формування природоінтегрованих архітектурних об'єктів у міському середовищі. Проаналізовано сучасний стан науки та практики з даної проблеми, розглянуто основні етапи розвитку архітектури, інтегрованої з природним середовищем. Розроблено ієрархічну модель природоінтегрованих архітектурних об'єктів та з урахуванням основних критеріїв формування виявлено їх основні типи. У мало- і середньоповерховій забудові виділено геометричні (класичні та органічні) та нелінійні (біонічні та лендформні) природоінтегровані архітектурні об'єкти. У висотній і підвищеної поверховості забудові виділено: ехохмарочос, атріумний хмарочос, інтегрований біокліматичний хмарочос. Виявлено основні фактори, що впливають на формування даних об'єктів. Визначено основні структуроформувальні елементи, виявлено засоби та встановлено принципи формування природоінтегрованих архітектурних об'єктів. Розроблено структурно-логічну модель композиційного формування даних об'єктів у міському середовищі.

На основе иерархического структурного анализа, выявляющего взаимосвязь иерархических уровней парковых систем раскрыты особенности формирования садово-парковых шедевров, в частности, парка Софиевка в Умани, парка Берминводы в Харькове, Стрийского парка во Львове, дворцово-паркового ансамбля Кацура, а также парков в Пушкине, Павловске и Петергофе. Определены факторы, воздействующие на формирование дворцово-парковых ансамблей.

Проаналізовано стан наукових досліджень архітектурного розвитку населених місць України та їх історико-культурної спадщини, а також розробки проектної документації зі створення державних історико-архітектурних заповідників. Висвітлено методичні засади, розглянуто фактори, критерії, вимоги, функціонально-планувальну структуру, пріоритетні напрями, композиційну складову, принципи, тенденції та закономірності архітектурно-ландшафтної організації історичних міст України за умов сталого розвитку, описано її цільову ресурсно-нормативну модель. Наведено рекомендації щодо удосконалення нормування та методики архітектурно-ландшафтної організації історичних міст України.

Проанализировано состояние научных иследований архитектурного развития неселенных мест Украины и их историко-культурного наследия, а также разработки проектной документации по созданию государственных историко-архитектурных заповедников. Освещены методические основы, рассмотрены факторы, критерии, требования, функционально-планировочная структура, приоритетные направления, композиционная составляющая, принципы, тенденции и закономерности архитектурно-ландшафтной организации исторических городов Украины в условиях устойчивого развития, описана ее целевая ресурсно-нормативная модель. Обоснованы рекомендации по усовершенствованию нормирования и методики архитектурно-ландшафтной организации исторических городов Украины.

Уперше всебічно розглянуто унікальний пласт культури - історію розвитку старовинних маєтків і садиб, садів і парків на території України. Охарактеризовано садиби раннього періоду (середньовіччя, стародавнього Києва, сади Вишневського замку), садибне будівництво та садово-паркове мистецтво другої половини XVIII - початку ХІХ ст. (сади та парки Д. Міклера, "Софіївку" - сад міфів і легенд). Описано громадські міські сади та парки кінця XVIII - ХІХ ст. Увагу приділено палацово-парковим ансамблям Південного берега Криму, садам і паркам українських маєтків ХІХ - початку ХХ ст.

Впервые всесторонне рассмотрен уникальный пласт культуры - история развития старинных имений и усадеб, садов и парков на территории Украины. Охарактеризованы усадьбы раннего периода (средневековья, древнего Киева, сады Вишневского замка), усадебное строительство и садово-парковое искусство второй половины XVIII - начала ХІХ вв. (сады и парки Д. Миклера, "Софиевка" - сад мифов и легенд). Описаны общественные городские сады и парки конца XVIII - ХІХ вв. Внимание уделено дворцово-парковым ансамблям Южного берега Крыма, садам и паркам украинских имений ХІХ - начала ХХ вв.

Проаналізовано загальну структуру та ідейно-символічне навантаження старовинної частини сучасного дендропарку "Олександрія", визначено місце в цій структурі її окремих складових. Значну увагу приділено загальному плану, за яким був сформований парк наприкінці XVIII ст., з'ясуванню та обгрунтуванню лейтмотиву цього плану, мотивацій, якими керувалися власники резиденції графи Браницькі під час замовлення саме такого парку, а також висвітленню реальних форм, у яких втілилася реалізація плану парку.

Проанализированы общая структура и идейно-символическая нагрузка древней части современного дендропарка "Александрия", определено место в этой структуре ее отдельных составных. Значительное внимание уделено общему плану, по которому был сформирован парк в конце XVIII ст., выяснению и обоснованию лейтмотива этого плана, мотиваций, которыми руководствовались собственники резиденции графья Браницкие во время заказа именно такого парка, а также освещению реальных форм, в которых воплотилась реализация плана парка.

Досліджено особливості розвитку ландшафтної ахітектури доби класицизму в Україні. Висвітлено сучасний стан вивченості садово-паркового мистецтва. Розглянуто традиційні напрямки дослідження історичних об'єктів даного мистецтва. Відзначено, що специфічною ознакою паркобудування цього періоду є присвоєння ахітектурно-пейзажним формам символічної означеності, асоціативні проекції яких передавали зміст художнього образу парку. Загальна тематика символіки парків відображала тогочасні модні тенденції та філософсько-естетичні уподобання їх володарів. З відходом від традиційних засад садово-паркового мистецтва, які базувались на зрозумілому для всіх членів культурної спільноти каноні (ціннісному культурологічному орієнтирі, міфопоетичному стереотипі), зникло адекватне розуміння "мови" парків. З метою розв'язання цієї проблеми запропоновано застосувати метод семіотичних досліджень. Для цього архітектурно-пейзажні форми розглянуто як знаки, а сам парк (як сукупність цих форм) - як семіотичний текст. Комунікативною моделлю "парк - адресат" пояснено етапи проведення екзегетики образів. На основі дослідження пам'ятки садово-паркового мистецтва кінця XVIII - початку XIX ст. парку "Олександрія" (м.Біла Церква Київської області) висвітлено його ідейно-художній задум, за яким період Римської імперії розглядався як міст між античністю та християнською ерою.

Досліджено стильові особливості палацових і садибно-паркових ансамблів Галичини кінця XVIII - першої половини XIX ст. Розглянуто 52 пам'ятки палацового та садибно-паркового будівництва. На підставі проведеного аналізу архітектурно-планувального та декоративного рішення ансамблів подано уточнену періодизацію архітектури класицизму в даному регіоні. Простежено шляхи поширення стилю класицизму в архітектурі краю. Проведено типологізацію об'єктів. Розглянуто основні принципи композиційної побудови ансамблів, їх монументально-декоративного оздоблення. Зауважено щодо значення результатів дослідження у проведенні реставрації та консервації об'єктів, а також для оцінки історико-культурного значення пам'яток з метою їх захисту та збереження.

Досліджено особливості формування проміжних рекреаційних просторів в архітектурному середовищі. Розглянуто еволюцію формування архітектурного середовища з природними елементами з урахуванням комплексу факторів впливу. Визначено сутність понять "архітектурне середовище" та "проміжний рекреаційний простір". Виявлено закономірності формування проміжних рекреаційних просторів у житлових і громадських, промислових будинках, спорудах. Розроблено класифікацію проміжних рекреаційних просторів та основні принципи проектування. Розглянуто особливості формування фітосередовища проміжних рекреаційних просторів - прийоми його символізації та світо-кольорового посилення естетичної виразності рекреаційного середовища. Розглянуто композиційні аспекти формування проміжних рекреаційних просторів. Розроблено методику їх проектування з урахуванням особливостей перспективного розвитку.

Проаналізовано процес створення на території України XVIII - XIX ст. садово-паркових комплексів у контексті загальносвітових тенденцій паркобудівництва. Встановлено синтетичний характер садово-паркового будівництва, що поєднує у собі мистецьку, наукову та технічну складові. Обгрунтовано необхідність подальших досліжень з історії паркобудівництва. Визначено місце і роль пам'яток садово-паркового мистецтва в історії науки та культури України. До наукового обігу введено невідомі або маловідомі факти з історії вітчизняного паркобудівництва. Наведено конкретні приклади застосування науково-технічних знань у процесі створення садово-паркових комплексів. Висвітлено внесок вітчизняних учених, інженерів, винахідників, садоводів, які брали участь у створенні маєткових і резиденційних садів і парків.

Вивчено біотопи внутрішньоквартальних двориків старовинних міст та їх озеленення на прикладі міста Львова, обгрунтовано наукові засади їх оптимізації, та розроблено методи їх озеленення. Обстежено 300 внутрішньоквартальних двориків старовинного Львова, з'ясовано їх функціональні, стилістичні, етнографічні й екологічні особливості. Досліджено фізико-механічні й агрохімічні показники грунту у 14-ти двориках. Вивчено мікроклімат двориків, досліджено фітоценотичну, статистично-флористичну й екологічну структуру рослинності 93-х двориків, вивчено вплив біотопів двориків на морфометричні параметри листків аличі, клена гостролистого. Розглянуто морфофізіологічні параметри росту клена гостролистого та в'яза шорсткого, складено розгорнуту світлову карту на вегетаційний сезон 20-ти двориків, вивчено залежність між освітленням і станом грунтового покриву з рівнем озеленення біотопів. Розроблено схему організаційно-господарських заходів з оптимізації біотопу й озеленення та розроблено проекти вдосконалення едафотопу й озеленення 10-ти внутрішньоквартальних двориків.

Досліджено еволюцію садибно-паркового будівництва на Київщині наприкінці XVIII - початку XX ст. Визначено ахітектурно-композиційні закономірності побудови садибно-паркових утворень. Виявлено та проаналізовано історико-соціальні передумови й основні чинники виникнення, формування та розвитку садибних комплексів. Визначено регіональні особливості резиденційного зодчества та принципи садибного паркобудування, притаманні Київському регіону.

Виявлено та введено до реєстру 281 садибно-парковий комплекс кінця XVIII ст. та 450 - середини XIX ст., що дало змогу доповнити загальну картину розвитку європейського садово-паркового мистецтва та визначити особливості творення ландшафтної архітектури Галичини. Вперше введено до наукового обігу документальні плани садибно-паркових комплексів сіл Галичини середини XIX ст. (116 об'єктів). Розкрито закономірності функціонального формування простору садибно-паркового комплексу та його залежність від ландшафтної ситуації. Виявлено особливості формування архітектурно-ландшафтного укладу садибно-паркових комплексів Галичини кінця XVIII - початку XX ст.

Проаналізовано загальну структуру старовинної частини сучасного дендропарку "Олександрія", місце у структурі окремих складових. Розглянуто план парку кінця XVIII ст., проблему реконструкції парку "Олександрія".

Проанализирована общая структура древней части современного дендропарка "Александрия", а также место в структуре отдельных составных. Рассмотрены план парка конца XVIII ст., проблема реконструкции парка "Александрия".

Висвітлено проблеми охорони, збереження, збагачення та реконструкції старовинних парків України. Розглянуто питання історії створення парків, інтродукції рослин, шляхів охорони, збереження та збагачення флори парків. Наведено методичні засади та результати досліджень відтворення та реконструкції старовинних парків, селекції та розмноження декоративних рослин і декоративного оформлення дендрологічних парків та ботанічних садів.

Освещены проблемы охраны, сохранности, обогащения и реконструкции старинных парков Украины. Рассмотрены вопросы истории создания парков, интродукции растений, путей охраны, сохранения и обогащения флоры парков. Приведены методические основы и результаты исследований воспроизведения и реконструкции старинных парков, селекции и размножения декоративных растений и декоративного оформления дендрологических парков и ботанических садов.

Досліджено основні передумови, напрями та закономірності розвитку палацовопаркового будівництва на Волині. Проаналізовано роль палацово-паркових ансамблів у формуванні "культурного ландшафту" волинських міст і містечок, розглянуто просторовий розвиток урбаністичних утворень як джерел неповторності їх архітектурного образу.

Висвітлено історію розвитку садово-паркового мистецтва з часів Стародавньої Персії, Вавилону та Єгипту, описано перші регулярні сади Стародавньої Греції та Римської імперії. Розглянуто становлення ландшафтних парків Франції, Італії, Німеччини, Англії, Голландії, на яких позначилися впливи мистецьких напрямків доби класицизму, Ренесансу, бароко. Проаналізовано характерні риси садів і парків Київської Русі, Московського князівства, Російської Імперії.

Висвітлено роль Державного управління екології та природних ресурсів в охороні рослинного біорізноманіття та розвитку заповідної справи на території Хмельниччини. Розглянуто особливості збереження біорізноманіття в Національному природному парку "Подільські Товтри", а також питання термінології у садово-парковому мистецтві.

Простежено історичну "бібліографію" та "родовід" палацово-паркових комплексів. Визначено їх географічні центри. Охарактеризовано культурно-побутові моделі садиб і маєтків. Розглянуто актуальне питання збереження культурної спадщини України, Росії, особливо палацово-паркової. Проаналізовано нагальну потребу в запроваджені ефективних форм і методів реставрації, консервації, пристосування та використання старовинних садиб і маєтків. Увагу приділено висвітленню діяльності сподвижника української національної ідеї, громадського діяча - В. В. Тарновського-молодшого.