Висвітлено історію існування біблейської фразеології, детально проаналізовано всі протиріччя, пов'язані з теоретичним осмисленням даних одиниць, показано співвідношення між біблейськими фразеологізмами та текстом Біблії, виявлено можливі принципи й аспекти порівняльного аналізу біблейської фразеології різних мов. Найголовніша проблема полягає в неможливості зафіксувати мову та конкретний час виникнення будь-якого біблейського фразеологізму, що має велике значення для етимологічного та семантичного аналізів цих одиниць мовлення, а також в неоднозначному теоретичному визначенні даних одиниць фразеологічного складу російської мови.

Розглянуто фразеологічні одиниці (ФО) біблійного походження - окремі слова, словосполучення або навіть цілі вислови зі структурою речення, які невід'ємною частиною увійшли в культуру та мови багатьох народів і асимілювалися в них. Біблеїзмами, простішими для пізнавання, є фразеологічні одиниці з власними іменами біблійного походження. Саме антропонім сигналізує про зв'язок фразеологізму з Біблією і саме він посилює емоційне забарвлення висловлення. Ім'я власне виступає тут як ознака, характерна для даної особистості. ФО біблійного походження часто відрізняються від їх біблійних прототипів. Біблеїзми можна розподілити на цитатні та ситуативні, крім того, вони функціонують у вигляді структурних і семантичних дериватів. Біблійні фразеологізми (БФ) є цікавим матеріалом для дослідження. Для наукового пошуку перспективними напрямками можуть бути: 1) семантична класифікація БФ; 2) структурні варіанти БФ (у тому числі деривати); 3) ступінь асиміляції БФ у соціокультурних контекстах різноманітних мов; 4) регістр конотативно-стилістичних значень і прагматичний потенціал БФ; 6) БФ як елемент організації тексту.

Розглянуто функціональні та стилістичні особливості перекладів українських Біблій. Зроблено спробу обгрунтувати доречність присутності окремих синтаксичних конструкцій, слів, що експлікують концептосферу Бог, разом з тим не порушуючи внутрішньої єдності перекладу.

Вивчено семантико-стилістичні властивості поетонімів міфологічного/біблійного походження (поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів), тобто специфіку їх семантики, міфологічні та метафоричні властивості цих власних назв, вплив контексту на актуалізацію компонентів їх змісту. Розглянуто взаємозв'язок поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів з іншими власними назвами у творі. Проаналізовано функціонування поетонімів міфологічного та біблійного походження у художньому творі. Виділено основні стилістичні функції цього шару пропріальної лексики у художньому тексті, а також фактори, які впливають на експресивність поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів. Охарактеризовано поетоніми-міфологізми/біблеїзми, вжиті у функції узагальнення та порівняння, які мають понятійну віднесеність і значною мірою деонімізовані.

Проведено лінгвокультурологічне дослідження мовних одиниць в англомовних версіях Біблії в діахронії. Визначено екстралінгвальні та лінгвальні чинники впливу на зміни лексико-фразеологічного складу текстів англомовних версій Біблії. Описано механізм лінгвістичних змін мовних одиниць у виокремлених тематичних групах. Проаналізовано особливості мовних модифікацій та орфографічні й граматичні зміни в текстах англомовних версій Біблії за досліджуваний період.

Досліджено природу і функції християнської наративної традиції як феномену універсуму християнської культури. Визначено лінгвістичне релігієзнавство як нову галузь релігієзнавчого знання з певним предметним полем та понятійно-категоріальним апаратом. Подано християнську наративну традицію як ієрархізовану систему текстів, виокремлено її ядерні структури - корпус незмінних сакральних канонічних текстів (Святе Письмо та Священний Переказ) та периферійні (маргінальні) структури (християнська література і фольклор). Доведено зниження рівня сакралізації християнських текстів від центру до периферії наративної системи та центроскерований рух релігійних смислів з периферії до центру системи, що супроводжує сакралізацію та канонізацію текстів і забезпечує відкритість християнської наративної системи, її здатність адаптуватися до "викликів часу".