Розроблено новий напрям у теорії архітектурної композиції - "візуальна екологія архітектурного середовища", який базується на сучасні знання експериментальної психології, системний підхід, сучасні проблеми архітектурної екології, теорію архітектурної композиції. Архітектурне середовище розглянуто як багаторівневу систему зі складними етапами її сприйняття й оцінки людиною. Виявлено ієрархічні рівні даної системи - психофізіологічний, емоційно-естетичний, образно-художній. Визначено системоутворювальні зв'язки, що існують між даними рівнями. З кожного з вказаних рівнів виявлено, пропрацьовано й узагальнено принципи інформативності й умови візуально-екологічного комфорту. На підставі цього розроблено модель системи візуально-екологічних властивостей комфортного архітектурного середовища. Виявлено проблеми сучасного стану архітектурного середовища, що не корегують з вивченими та запропонованими принципами його візуальної комфортності.

Рассмотрены подходы к анализу визуально-экологических свойств архитектурной среды, описаны методы анализа ее визуальных свойств. Раскрыты психофизиологический, эмоционально-эстетический и образно-художественный аспекты восприятия архитектурной среды. Изложена суть модели иерархической структуры визуальных параметров архитектурной среды, позволяющая профессионально, системно осмыслить взаимосвязь и взаимовлияние уровней визуального освоения человеком архитектурной среды. Показано, что архитектура и ее восприятие человеком как беспорно сложнейший, многоуровневый феномен требует такого же многоуровневого описания - от строгого языка математического анализа, который используют исследуя морфологическую информативность архитектурных объектов, воспринимаемую на психофизиологическом уровне, до языка литературных описаний, которые используются при описании их семантиченских и эмоционально-оценочных характеристик.

Проаналізовано опосередковане сприйняття ікони через призму творів української літератури XIX - поч. XX ст. Знайдено основні елементи такого сприйняття та описання. Розроблено наступні підходи для дослідження соціальної перцепції сакрального мистецтва - православної канонічної ікони.

Проаналізовано тексти художніх творів вітчизняних авторів. Розглянуто основні концепції провідних літературознавців і психологів і запропоновано класифікацію. Здійснено системний аналіз психологічних аспектів соціальної перцепції ікони в історичному генезисі. Застосовано модифіковану методику класифікації за Дж. Келлі та психосемантичний підхід за В. Ф. Петренко. Вперше виявлено багаторівневу соціальну перцепцію ікони як безпосереднього сприйняття сакрального культового об'єкту в межах повсякденної свідомості серед молодіжних груп України. Розроблено рекомендації для педагогів і психологів.

Науково обгрунтовано, розроблено й експериментально перевірено поетапну методику формування творчих здібностей майбутніх учителів. Виявлено ефективні методи актуалізації їх художньо-творчої діяльності. Творчі здібності майбутніх учителів образотворчого мистецтва визначено як особистісні утворення, що спонукають до постійного творчого пошуку, необхідності оволодіння творчими вміннями, результатом чого є створення нових творів образотворчого мистецтва за критеріями новизни, оригінальності та об'єктивної значущості. Доведено, що складові елементи цього поняття знаходять своє виявлення в уміннях зображення та уміннях вираження майбутніми вчителями образотворчого мистецтва. Обгрунтовано, що їх творчі здібності ефективно формуються у процесі залучення до практичної художньої діяльності. Визначено критерії та показники, установлено рівні сформованості творчих здібностей даних студентів. Запропоновано методику формування у них цих здібностей, а саме: пошуково-адаптаційного, зображувально-виражального й аналітично-узагальнювального етапів.

Проаналізовано результати теоретичних і практичних досліджень, пов'язаних з формуванням комфортного архітектурного середовища життєдіяльності людини. Вперше досліджено простір архітектурного середовища як цілісний об'єкт ергономічного проектування. Розроблено матрицюя змісту і структури предмета ергономічного проектування. Виявлено його основні ергономічні категорії.

Розглянуто архітектурний творчий процес як шлях від початку народження задуму до ключового етапу - осяяння, що співвідноситься з ефектом катарсису та реалізується в архітектурному творчому процесі як подолання шляху та залучення до цінності. Розкрито роль логічних та інтуїтивних аспектів у мисленні архітектора на даному шляху. На основі порівняльного аналізу створено модель архітектурного творчого процесу; його подано в динаміці мислення на шляху до ключового етапу осяяння.

Розглянуто методи просторової організації архітектурного середовища. Висвітлено нові тенденції в архітектурно-просторовій організації сучасних житлових районів. Визначено фактори, що безпосередньо впливають на формування архітектурного середовища та природно-кліматичне зонування України. З'ясовано закономірності зорового сприйняття такого середовища та принципи його гармонізації. Проаналізовано особливості формування сільського зазначеного середовища. Виявлено художньо-естетичні ознаки української архітектури. Обгрунтовано методику проектування гармонійного архітектурного середовища.

Висвітлено питання психологічної особливості сприймання студентами творів сучасного живопису. Доведено, що під час дослідження художнього сприймання для визначення його психологічних особливостей необхідно враховувати як характеристики картини, так й індивідуально-психологічні особливості сприймаючого. Виявлено, що художні ознаки картини є проявами застосування митцем мисленнєвих дій аналогізування, комбінування та реконструювання в художньому образі, розпізнавання яких глядачем є вагомим аспектом сприймання творів живопису. Визначено психологічні особливості художнього сприймання студентами творів сучасного живопису, які характеризують його генезис. Розроблено програму активізації змін у сприйманні студентами творів живопису, наведено результати її застосування.

Досліджено формування культурознавчої компетентності майбутніх фахівців з видавничої справи і редагування засобами образотворчого мистецтва. Здійснено науково-педагогічний аналіз проблеми в теорії та практиці професійної підготовки майбутніх фахівців із зазначеної спеціальності. Уточнено поняття "образотворче мистецтво", "засоби образотворчого мистецтва". Введено до категоріального апарату поняття "культурознавча компетентність майбутнього фахівця з видавничої справи і редагування" та "художньо-естетичне сприймання в майбутнього фахівця з видавничої справи і редагування". Розроблено й експериментально перевірено ефективність методики розвитку художньо-естетичного сприймання в майбутніх фахівців з видавничої справи і редагування в контексті формування їх культурознавчої компетентності засобами образотворчого мистецтва, що втілена у спецкурсі "Образотворчі засоби в діяльності редактора".

Рассмотрен уникальный случай - создание художником В. Васнецовым похожего портрета богатыря Ильи Муромца при отсутствии информации о его внешности. Автор рассмотрел психологические механизмы, сделавшие это возможным.

Наведено аналіз основних підходів щодо проблеми пошуку визначення та вивчення свідомості особистості. Зазначено, що теоретико-методологічне підгрунтя побудови логіки дослідження, а також окремих підходів у визначенні художньої свідомості особистості надає більш детальний абрис у розгляді запропонованої теми.

Наведено розроблену класифікацію зворотних зв'язків, що впливають на трансляцію смислів в портреті. Розглянуто спільну діяльність учасників процесу створення портрета, на схемах-моделях досліджено дію зворотних зв'язків на різних етапах створення портрета, на прикладах з практики російських художників-портретистів показано особливості дії зворотних зв'язків.

Приведена разработанная концептуальная модель процесса создания портрета, в которой особенности организации процесса рассмотрены во взаимосвязи с глубиной постижения художником человека. Приведен пример отражения в портрете личностного потенциала человека.

Проведено комплексне дослідження культурологічних і мистецтвознавчих аспектів становлення візуального мистецтва кінця XX - початку XXI ст. Розкрито сутність основних смислогенеруючих категорій - діяльності, комунікації, візуальності. Розглянуто проблеми морфогенезу сфери візуального та візуального мистецтва, зокрема, як динамічного цілісного явища кінця XX - початку XXI ст., розвиток якого підтверджує ідеї самоорганізації, поліонтологічності структурування систем у "нестабільному середовищі". Доведено, що кардинальні зміни у формогенезисі (гібридизації та концептуалізації візуальної форми) спричинили виникнення явищ "розсіювання" та формування інтегративного "візуального мислення", що ввібрало в себе акціонізм, проектний тип мислення, а також неканонічне пластичне мислення та нові технічні типи та підтипи (фотографічне, кінематографічне, телевізійне та відеомислення). Уперше в мистецтвознавстві візуальне мистецтво розглянуто як новий формат морфологічної структури сфери візуального, в якому реалізується весь "тезаурус бачення" (способи бачення), породжений візуальною культурою. З'ясовано, що використання такого "тезауруса бачення" дозволяє виокремлювати з культури повсякденності ті ресурси, без яких поповнення колосального "візуального архіву" людства неможливе. Доведено, що якісно новими умовами існування сучасного візуального мистецтва є ситуативність і втіленість. Зроблено висновок, що ситуативність на рівні припису означає реалізацію конкретних стратегій художнього "Я-проектування", а втіленість дозволяє сучасному художникові використовувати безліч форм репрезентації власних досягнень.

Рассмотрены концепции творческого процесса в философии, психологии, а также психофизиологии. Проанализированы архитектурные интерпретации творческого процесса в части сочленений логического и интуитивного, выявлены специфические особенности, свойственные архитектуре.

Розкрито психологічні особливості впливу суб'єктивної семантики кольору як складової образу світу суб'єкта образотворчої діяльності на колористичну стратегію розв'язання творчих задач. Обгрунтовано зміст понять колористична стратегія та суб'єктивно-семантичний простір кольору, запропоновано методику колірного семантичного диференціалу для їх дослідження. Проаналізовано роль колірної семантики в творчих процесах митців, описано способи семантичної інтерпретації кольору під час створення візуального образу.

Раскрыты психологические особенности влияния субъективной семантики цвета, как составной образа мира субъекта образотворческой деятельности, на колористическую стратегию решения творческих задач. Обосновано содержание понятий колористическая стратегия и субъективно-семантическое пространство цвета, предложена методика цветового семантического дифференциала для их исследования. Проанализирована роль цветовой семантики в творческих процессах художников, описаны способы семантической интерпретации цвета во время создания визуального образа.

Освещены проблемы возможного существования объективных закономерностей структуры визуального архитектурного образа. В профессиональном и междисциплинарном аспектах рассмотрены особенности формирования архитектурной композиции. На основе современных знаний психологии восприятия, первичного познавательного процесса, имеющего информативную природу, а также элементов аппарата теории информации предложена информационная модель процесса формирования визуального образа архитектурного объекта в восприятии человека, а также метод анализа информационной структуры данного объекта. Определены информационные факторы морфологии архитектурного стилеобразования.

В соответствии с теорией "психологической установки" о сущности системы "среда - человек", архитектурная композиция трактуется как функция восприятия человека. Исследуется на междисциплинарной основе природа этого восприятия, ее социальные и генетические основы. Рассматривается практическая апробация исследования в экспериментальном проекте Харьковского региона.

Досліджено загальні філософські та психолого-педагогічні проблеми формування особистості лідера та роль емоційно-вольового впливу досягнень світової культури у становленні його духовності та морально-етичних принципів. Розкрито значення духовних цінностей християнства, а також естетичного та фізичного виховання у професійній підготовці майбутнього керівника. Розглянуто одну із складових навчально-виховного процесу - використання впливу естетики архітектурно-планувальних розв'язань будівель і споруд вищих навчальних закладів на прикладі Харківського державного політехнічного університету - найстарішого інженерного навчального закладу України.