Досліджено вплив феноменів любові та сексуальності на становлення родинних стосунків. З точки зору теорії об'єктних стосунків розглянуто потребу будувати стосунки з об'єктом як таку, що формує структуру стосунків дітей і батьків та визначає її зміст. У контексті парадигми глибинної психології описана роль подружньої взаємодії у створенні сприятливих умов психічного розвитку дитини.

Исследовано влияние феноменов любви и сексуальности на становление семейных отношений. С точки зрения теории объектных отношений рассмотрена потребность строить отношения с объектом как такая, которая формирует структуру отношений детей и родителей и определяет ее содержание. В контексте парадигмы глубинной психологии описана роль супружеского взаимодействия в создании благоприятных условий психического развития ребёнка.

The article analyses some phenomena basic for development of interfamily relations. It describes their function in building up conditions for child's psychical development in the paradigm of deep psychology.

Розглянуто співвідношення трьох феноменів: проекції, інтроекції і трансмісії, які значною мірою визначають розвиток і зміст внутрішньо сімейних стосунків. Визначено структуру, зміст і характер стосунків дітей та батьків. Зазначено, що батькам необхідна постійна внутрішня робота, що спрямована на усвідомлення і реагування несвідомих симптокомплексів, аби останні не могли, використовуючи фонові умови, стати конфліктами дитячої душі.

Рассмотрены соотношения трех феноменов: проекции, интроекции и трансмиссии, которые в значительной мере определяют развитие и содержание внутрисемейных отношений. Определена структура, содержание и характер отношений детей и родителей. Отмечено, что родителям необходима постоянная внутренная работа, которая направлена на осознание и реагирование несознательных симптокомплексов, чтобы последние не могли, используя фоновые условия, стать конфликтами детской души.

The article analyses influence of some phenomena described in classic psychoanalytical works on development content filling of the process of co-operation of children and parents.

Стисло подано деякі підходи до розгляду материнства в роботах психологів. Наведено концептуальну модель материнства як самостійної сфери, виокремлено етапи її онтогенезу. Проаналізовано компоненти та типи емоційного супроводу матір'ю процесу взаємодії з дитиною. Виявлено чинники, що визначають тип материнського ставлення до дитини. Зроблено висновок, що в психологічній науці починається перехід від розгляду материнства виключно в руслі дитячо-батьківських стосунків до дослідження його як самостійного особистісного феномену.

Кратко изложены некоторые подходы к рассмотрению материнства в работах психологов. Представлена концептуальная модель материнства как самостоятельной сферы, выделены этапы её онтогенеза. Проанализированы компоненты и типы эмоционального сопровождения матерью процесса взаимодействия с ребенком. Выявлены факторы, которые определяют тип материнского отношения к ребенку. Сделан вывод, что в психологической науке начинается переход от рассмотрения материнства исключительно в русле детско-родительских отношений к исследованию его как самостоятельного личностного феномена.

Розглянуто особливості дитячо-батьківських відносин на етапі молодшого шкільного віку. Увагу зосереджено на характеристиці стосунків у різних за складом сім'ях та запропоновано систему роботи практичного психолога з батьками молодших школярів.

Рассмотрены особенности отношений между родителями и детьми на этапе младшего школьного возраста. Основное внимание сосредоточено на характеристике отношений в разных по составу семьях, предложено систему работы практического психолога с родителями младших школьников.

It is analysed some features of relations between parents and children of juniour school age. It is characterised relations in different families and offers the system of work of practical psychologist with the parents of such children

Одержано нові дані про структуру та динаміку агресивної комунікації у парі "мати - дитина". Досліджено феномени невербальної комунікації матері й дитини, в яких описано особливості інтервенції матері в простір дитини під час навчання. Визначено залежність показників соціальної дезадаптованості молодшого школяра від проявів агресії в комунікації матері та дитини. Визначено складний характер залежності, за якої соціальна дезадаптованість школяра пов'язана з високим і низьким рівнем агресії у парі "мати - дитина". Проаналізовано конструктивні аспекти агресії, емпірично обгрунтовано дезадаптивну роль дефіцитарної агресії.

Рассмотрены факторы риска синдрома жестокого обращения с детьми, связанные с социально-экономическим положением семьи, особенностями личности родителей и ребенка. Выделен комплекс факторов, имеющих наивысшую ассоциацию с риском жестокого обращения с ребенком.

Рассмотрены факторы риска синдрома жестокого обращения с детьми, связанные с социально-экономическим положением семьи, личностью родителей и особенностями личности ребенка. Исследование способствует прогнозированию вероятности насилия и проведению профилактических мероприятий.

Вперше досліджено особливості становлення статеворольової "Я"-концепції у дівчат-підлітків з повних і неповних родин у контексті вивчення відношення батька до доньки. Показано роль суб'єктивного сприйняття характеру батьківського виховання дівчатами-підлітками як чинника, що впливає на розвиток їх статеворольової "Я"-концепції. Обгрунтовано теоретичні положення про трансформацію соціокультурних уявлень щодо чоловічих і жіночих ролей. Наведено дані про характер впливу батьківського виховання на кількісні та якісні параметри фемінності й маскулінності у дівчат-підлітків. Уточнено особливості сімейної структури та статеворольового розвитку дівчат-підлітків з вираженою статеворольовою девіацією. Досліджено характер взаємозв'язку між поведінковими і соціогенним рівнями функціонування симптомокомплексу "маскулінності/фемінності" у дівчат-підлітків. Розроблено програму індивідуальної та сімейної корекції процесу статеворольового самовизначення дівчини з урахуванням відносин в діаді "батько - донька" або в тріаді "мати - батько - донька".

Розглянуто особливості вербалізації аспекту утішання в парентальному дискурсі, тобто в дискурсі спілкування батьків та дітей. Аналізовано омовлення дій з метою покращення негативного психоемоційного стану комунікантів, що пов'язані один з одним родинними зв'язками. Розглянуто вербальні одиниці аспекту утішання та їх функціонування.

Рассмотрены особенности вербализации аспекта утешения в дискурсе общения родителей и детей. Проанализированы вербальные проявления действий с целью улучшения негативного психоэмоционального состояния коммуникантов, которые связаны родственными узами. Проанализированы вербальные компоненты аспекта утешения и их функционирование.

The article deals with the peculiarities of the verbalization of consolation in the discourse of parents and children communication. Special attention is paid to the verbalization of things for the improvement of the negative psycho-emotional condition of the interlocutors that are connected by family relationship. Verbal units of consolation and their functioning are analyzed.

Представлено результати дослідження впливу якості ставлення батька на психосемантичну структуру маскулінності та фемінінності в дівчат-підлітків.

Проанализирована мотивация физической активности (ФА) учащихся, их отношения с родителями, взаимосвязь между этими двумя переменными и ее зависимость от типа учебного заведения (школы). Установлена взаимосвязь между мотивацией ФА учащихся старших классов и их отношений с родителями в зависимости от их пола и от типа школы. Исследование проведено с помощью разработанного авторами опросника и проанализировано с помощью коэффициента SpearmenТa, статистические результаты представлены на 11-ти диаграммах. Утверждается наличие взаимосвязи между отношениями с родителями и мотивацией ФА учащихся: если имеется достаточное времяпровождение учащихся с родителями, то присутствует и понимание важности влияния ФА на качество жизни; мотивы ФА мальчиков связаны с практическими стремлениями и целями; учащиеся гимназий чаще поощряются родителями к физической активности, чем учащиеся СОШ. Установлена слабая отрицательная или средняя положительная взаимосвязь между отношениями с родителями и мотивацией ФА учащихся.

Проаналізовано мотивацію фізичної активності (ФА) учнів, їх взаємини з батьками, взаємозв'язок між цими двома змінними та її залежність від типу навчального закладу (школи). Встановлено взаємозв'язок між мотивацією ФА учнів старших класів та їх стосунків із батьками у залежності їх від статі та від типу школи. Дослідження проводилося за допомогою розробленого авторами опитувальника та аналізувалося за допомогою коефіцієнту Spearmen'a, статистичні результати представлено на 11-ти діаграмах. Стверджується наявність взаємозв'язку між відносинами з батьками і мотивацією ФА учнів: якщо наявне достатнє проведення часу учнів з батьками, то присутнє і розуміння важливості впливу ФА на якість життя; мотиви ФА хлопчиків пов'язані з практичними прагненнями та цілями; учні гімназій частіше заохочуються батьками до фізичної активності, ніж учні ЗОШ. Установлено слабкий негативний або середній позитивний взаємозв'язок між стосунками з батьками і мотивацією ФА учнів.

The research is aimed at analyzing motivation of physical activeness of high school students, peculiarities of their relationship with parents as well as determining the link between these variable factors. Motivation peculiarities of studentsТ physical activeness and relationship with parents were determined through an elaborated questionnaire. It is established that although inner motives dominate in studentsТ motivation of physical activeness, the former differ according to the gender and school type. The majority of testers qualify their relationships with parents as good and very good. Parents are not inclined to punish their children for bad academic results; on the contrary, they encourage them to learn better and to be physically active. There is a middle positive correlation between parents spending time with their children and their realizing the influence of physical activeness on life quality.

Проаналізовано психологічні аспекти дитячо-батьківських взаємин у підлітковому віці. Відображено результати емпіричного дослідження сприйняття підлітками сім'ї та виховних практик батьків. Розглянуто чотири рівні сімейної згуртованості та сімейної адаптації. Констатовано, що матері виявляють дещо вищий позитивний інтерес як до дівчат, так і до хлопців у порівнянні з батьками. Відзначено деякі відмінності у вихованні хлопців і дівчат: у процесі виховання дочок матері виявляють вищий рівень директивності; як батьки, так і матері виявляють досить високий рівень ворожості до дочок та ставляться до них критичніше, ніж до синів.

Проанализированы психологические аспекты детско-родительских отношений в подростковом возрасте. Отражены результаты эмпирического исследования восприятия подростками семьи и воспитательных практик родителей. Рассмотрены четыре уровня семейной сплоченности и семейной адаптации. Констатировано, что матери проявляют несколько выше положительный интерес как к девушкам, так и к юношам по сравнению с отцами. Отмечены некоторые различия в воспитании юношей и девушек: при воспитании дочерей матери проявляют высокий уровень директивности; как отцы, так и матери проявляют довольно высокий уровень враждебности к дочерям и относятся к ним более критически, чем к сыновьям.

Analyzed the psychological aspects of child-parent relations in adolescence. Reflects the results of an empirical study of perception of teens family and educational practices of parents. We consider four levels of family cohesion and family adaptation. Stated that mothers are often somewhat higher than the positive interest to the girls and the boys compared with their parents. There have been some differences in the education of boys and girls: the upbringing of daughters, mothers show a high level of prescriptive, as parents, and mothers are often very high level of hostility to the daughters and treat them critically, than to their sons.

Проаналізовано особливості міжособистісної взаємодії у контексті виховних впливів батьків на підлітків, емпірично визначено їх детермінанти. Розкрито зміст понять "виховний вплив" і "стиль батьківської виховної взаємодії з підлітком". З'ясовано, що батьки у взаємодії з підлітками використовують імперативні та діалогічні виховні впливи, співвідношення яких залежить від стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком. Доведено, що у разі використання імперативних і діалогічних виховних впливів простежуються статеві особливості. Розроблено теоретико-методологічні засади психокорекційної та профілактичної роботи з батьками підлітків. Створено й апробовано програму соціально-психологічного тренінгу "Формування у батьків навичок адекватного вибору імперативних і діалогічних виховних впливів" з метою сприяння конструктивній взаємодії батьків з підлітками.

Наведено результати психологічного теоретико-методологічного аналізу проблем дитячого аутизму. Охарактеризовано сучасні науково-практичні підходи до вирішення проблеми подолання аутизму у дітей. Визначено нові підходи до розуміння аутизму як цілісного явища дизонтогенезу. Обгрунтовано психолого-педагогічну класифікацію дітей зі спектром аутичних розладів. Розкрито особливості обстеження та диференційної діагностики дітей з аутизмом на початкових етапах захворювання. Розроблено й апробовано тренінг "Формування емпатійно-особистісного ставлення батьків до дітей з аутизмом", що вміщує вправи: на саморозкриття і самопізнання, на вироблення навичок власного визначення причин гніву та тривоги, на невербальне вираження своїх почуттів (мова тіла). Зазначено, що тренінг допоможе батькам сприяти подоланню ізоляції родини, здійснювати супровід родини і окремих її членів, емоційно підтримувати їх, шукати внутрішні та зовнішні ресурси для оптимальної життєдіяльності родин з аутичними дітьми, долучати родину до процесу терапії, здійснювати інформаційну підтримку, допомагати у вирішенні родинних і особистісних труднощів, допомагати долати тривогу, стрес, депресію, відчуття провини.

Зазначено, що важливим аспектом розвитку теорії українського дошкілля є історико-педагогічний. Висвітлено проблему виховання до батьків у контексті психолого-педагогічної науки. Здійснено загальний аналіз останніх досліджень з проблеми, обгрунтовано її актуальність і практичну значущість.

Досліджено 200 сімей, що виховують дитину з порушенням психічного розвитку (ППР). З'ясовано, що особливості психічного стану членів сім'ї залежать від ступеня благополуччя їх сімейних стосунків. Вивчено та систематизовано індивідуально-психологічні властивості подружжя, що виховують дитину з ППР. Встановлено типи батьківсько-дитячих стосунків, проаналізовано стан функціональності та подружньої комунікації сімей з неповноправною дитиною. Ідентифіковано типи порушення сімейної взаємодії, встановлено їх зв'язок з вираженістю подружньої конфліктності, індивідуально-психологічними властивостями, типом батьківсько-дитячих стосунків і рівнем дисфункціональності сім'ї. Поставлено сімейний діагноз кожній родині. Розроблено алгоритм визначення реабілітаційного потенціалу сім'ї, який є основою диференціації об'єму та змісту заходів з медико-психологічного супроводження. Сформульовано концепцію медико-психологічного супроводу сім'ї, що виховує дитину з ППР, науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено в клінічну практику систему медико-психологічного супроводу, диференційовану залежно від сімейного діагнозу та реабілітаційного потенціалу сім'ї, що складається з трьох етапів: психодіагностичного, реабілітаційного, а також оцінювання ефективності.

Акцентовано увагу на впливі на віктимізацію дитини негативного емоційного досвіду. Досліджено вісім напрямів негативного емоційного досвіду в сім'ї. Розкрито головні наслідки причин формування вразливої особистості та віктимної поведінки дитини.

Подано результати емпіричного дослідження особливостей емоційності дітей молодшого шкільного віку у контексті батьківських відносин.

Рассмотрены результаты эмпирического исследования особенностей эмоциональности детей младшего школьного возраста в контексте родительских отношений.

Presents some results of empirical research aimed at investigation of junior schoolаrs' emotionality influenced by relations within a family.

Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми гармонізації сімейних взаємин, визначено соціально-психологічні чинники розвитку батьківсько-юнацьких взаємин і розроблено програму психологічного супроводу, спрямовану на організацію умов активізації суб'єктних позицій батьків і дітей у процесі сімейної взаємодії. Запропоновано модель міжособистісного спілкування дорослих і дітей у сім'ї на засадах рівноправної взаємодії. Визначено соціально-психологічні чинники розвитку батьківсько-юнацьких взаємин. Виявлено різні типи сімей за показниками узгодженості соціально-психологічних чинників. Розглянуто гендерні особливості батьківсько-юнацьких взаємин і спілкування. Розроблено програму соціально-психологічного супроводу розвитку батьківсько-юнацьких взаємин, розкрито сутність дистанційної форми роботи з дисфункційними сім'ями. Доведено можливість актуалізації соціально-психологічних чинників за рахунок організації паритетної батьківсько-юнацької взаємодії, активізації та узгодженості їх суб'єкт-суб'єктних позицій у діалогічному спілкуванні.

Проведено теоретичний аналіз детермінант соціального розвитку, особливостей формування та психологічного змісту диспозиційної системи особистості. Наведено результати емпіричного дослідження диспозиційної системи особистості дитини молодшого шкільного віку з функціонально неспроможної та нормально функціонуючої сімей. Уточнено сутність поняття функціонально неспроможної родини. Встановлено, що розвиток диспозиційної системи особистості дитини з функціонально неспроможної родини відбувається викривлено та дисгармонійно у порівнянні з дітьми з нормально функціонуючих сімей. Розроблено теоретико-методичні засади психокорекційної та профілактичної роботи з членами функціонально неспроможних сімей. Зокрема, створено й апробовано програму соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на формування гармонійної диспозиційної системи та запобігання виникненню порушень у сфері спрямованості особистості дитини молодшого шкільного віку з функціонально неспроможної сім'ї.