Вивчено соціально-психологічні особливості ставлення батьків до дитини як чинника успішності їх взаємодії у дошкільному віці. Визначено соціально-психологічності критерії успішності основних форм (конструктивної, дистантної, конфліктної) дитячо-батьківської взаємодії у дошкільному віці. Проведено диференціацію ефективних (оптимальних) та неефективних (порушених) типів і структурних складових (когнітивно-оцінної, ціннісно-мотиваційної та емоційно-поведінкової) ставлення батьків до дитини-дошкільника за виокремленими формами їх взаємодії. Розроблено соціально-психологічну програму оптимізації ставлення батьків до дитини як чинника успішності їх взаємодії у дошкільному віці, що базується на принципах системності, динамічності, ампліфікації, комплексності, партнерської (суб'єкт-суб'єктної взаємодії), перспективності та зворотного зв'язку. Впровадження програми сприяло вибору конструктивної форми дитячо-батьківської взаємодії, формуванню прийомів ефективної комунікації, розвитку самопізнання, взаєморозуміння, навичок співробітництва та авторитетно-довірливих стосунків, що відбувалося шляхом цілеспрямованого та комплексного впливу на всі структурні складові батьківського ставлення до дитини-дошкільника та дозволило оптимізувати його. Запропоновано систему соціально-психологічного супроводу батьків у забезпеченні їх успішної взаємодії з дитиною за умов роботи ДНЗ та визначено основні складові її ефективної реалізації.

Уточнено зміст поняття "батьківська відповідальність", яке структурно представлено мотиваційним, когнітивним і поведінковим компонентами. Виділено підгрупи респондентів за рівнем розвитку батьківської відповідальності. Побудовано програму психолого-педагогічної підтримки батьківського загалу за умов роботи дошкільних навчальних закладів щодо питань підвищення рівня розвитку відповідального батьківства. Визначено психологічні чинники становлення відповідальності батьків за розвиток дитини дошкільного віку.

Експериментально виявлено особливості впливу батьківського ставлення на вибір дорослими стилю спілкування з дітьми дошкільного віку (авторитарно-монологічного й особистісно-діалогічного стилю). Визначено критерії ефективності спілкування батьків з дітьми дошкільного віку (особистісно-діалогічний стиль спілкування, безумовно позитивне ставлення до дитини, суб'єкт-суб'єктна стратегія взаємодії), рівні прояву психологічно оптимального спілкування (високий, середній, низький). Визначено психологічні умови (формування в батьків прийомів ефективної комунікації, активізація дії перцептивних механізмів спілкування у батьків, розвиток конструктивних способів взаємодії батьків з дітьми), дотримання яких сприяло процесу оптимізації спілкування між батьками та дітьми, гармонізації батьківсько-дитячих стосунків. Обгрунтовано та доведено, що впровадження у процес родинної взаємодії особистісно орієнтованого підходу є вирішальною умовою оптимізації спілкування батьків з дітьми дошкільного віку. Розроблено рекомендації щодо використання психолого-педагогічних засобів оптимізації процесу спілкування дорослих з дітьми дошкільного віку.

Виділено компоненти комунікативно-мовленнєвого розвитку дошкільника (КМРД), визначено його рівні та типи родинного спілкування. Встановлено взаємозв'язок між типом родинного спілкування та рівнем КМРД. Доведено, що система формувальної роботи, спрямована на покращання типу родинного спілкування, позитивно впливає на КМРД. Визначено, що успішний КМРД відбувається завдяки встановленню контакту та довірливих стосунків батьків з дітьми, формуванню у дітей потреби в мовному спілкуванні, виконанню спільних завдань з батьками, гармонізації типу сімейного спілкування.

Досліджено спільну художню творчість (СХТ) сім'ї, розглянуто її як чинник гармонізації сімейних стосунків у сім'ях з дітьми молодшого шкільного віку. З метою організації СХТ сімей з урахуванням методології системного підходу й арт-терапії, типології видів спільної діяльності, запропонованої Л. І. Уманським, розроблено й апробовано програму сімейної арт-терапевтичної студії. Проаналізовано особливості та наслідки взаємодії членів сімей під час занять СХТ. Визначено вплив СХТ на такі параметри сімейної системи як гнучкість, згуртованість, межі й ієрархія. Встановлено зв'язок між частотою занять СХТ дітей і батьків та емоційною близькістю та гнучкістю сімейної системи. Проаналізовано типи проблем, за наявності яких доцільним є звертання сім'ї до СХТ, організованої у формі сімейної арт-терапевтичної студії з метою гармонізації сімейних стосунків. Наведено методичні рекомендації для ведучого сімейної арт-терапевтичної студії, а також додатковий цикл просвітницьких і психотерапевтичних занять для матерів, схильних до гіперконтролю.

Уточнено зміст понять "психологічна стать" і "батьківсько-дитячі стосунки", структурно представлені трьома компонентами: емоційним, когнітивним, діяльнісним. Визначено взаємозв'язок між рівнями прояву психологічної статі старших дошкільників і батьківсько-дитячих стосунків у їх сім'ях. Обгрунтовано ефективні умови розвитку психологічної статі хлопчиків і дівчаток дошкільного віку у структурі сімейних стосунків, розроблено програму впровадження у практику роботи закладів дошкільної освіти системи психолого-педагогічних впливів розвивального характеру.

Розроблено модель материнського ставлення (МС) до дитини в період пренатального розвитку. Виділено структурні складові когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів МС. Описано змістові критерії для диференціації типів МС, вивчено специфіку типологічних особливостей МС у жінок різних вікових груп. Виявлено особливості детермінанти, що обумовлюють формування певного типу МС. Розроблено й апробовано варіанти програми розвитку МС з урахуванням особистісних характеристик і віку майбутніх матерів.

Досліджено 200 сімей, що виховують дитину з порушенням психічного розвитку (ППР). З'ясовано, що особливості психічного стану членів сім'ї залежать від ступеня благополуччя їх сімейних стосунків. Вивчено та систематизовано індивідуально-психологічні властивості подружжя, що виховують дитину з ППР. Встановлено типи батьківсько-дитячих стосунків, проаналізовано стан функціональності та подружньої комунікації сімей з неповноправною дитиною. Ідентифіковано типи порушення сімейної взаємодії, встановлено їх зв'язок з вираженістю подружньої конфліктності, індивідуально-психологічними властивостями, типом батьківсько-дитячих стосунків і рівнем дисфункціональності сім'ї. Поставлено сімейний діагноз кожній родині. Розроблено алгоритм визначення реабілітаційного потенціалу сім'ї, який є основою диференціації об'єму та змісту заходів з медико-психологічного супроводження. Сформульовано концепцію медико-психологічного супроводу сім'ї, що виховує дитину з ППР, науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено в клінічну практику систему медико-психологічного супроводу, диференційовану залежно від сімейного діагнозу та реабілітаційного потенціалу сім'ї, що складається з трьох етапів: психодіагностичного, реабілітаційного, а також оцінювання ефективності.

Вперше з'ясовано особливості структурної організації психосексуальної сфери дівчат: вікову диференціацію, семантичні зміни та функціональну трансформацію статеворольових чинників. Визначено типи батьківського ставлення, що сприяють нормативному (зрілі батьківські позиції та позитивне емоційне забарвлення дитячо-батьківських стосунків) і ретардованому (інфантилізація, симбіоз, коаліції з батьківськими фігурами) психосексуальному розвитку. Досліджено вплив емоційної та рольової структур родини, особливостей взаємодії між батьками, емоційного самовідчуття дівчини в родині та типу ідентифікації з батьківськими фігурами на становлення гендерних настанов у дівчат щодо представників протилежної статі на різних вікових етапах.

Наведено результати теоретичного й емпіричного дослідження психологічних особливостей батьківського ставлення до дітей з аутизмом. Розглянуто ставлення батьків до різних аспектів сімейного життя та сімейної ролі, визначено рівень суспільної фрустрованості, стресостійкості та соціальної адаптації, емоційних станів, а також особливості внутрішнього конфлікту. Виявлено, що батьки аутистичних дітей переживають значні емоційні та соціальні труднощі. Проаналізовано індивідуально-психологічні та соціально-психологічні чинники, які за цих умов негативно впливають на батьківське ставлення до аутистичної дитини. Розроблено й апробовано комплексний психокорекційний підхід, спрямований на зміну стосунків між батьками та дітьми, запобігання та зниження виявів внутрішніх конфліктів, негативних емоційних переживань. Психокорекційну роботу спрямовано на допомогу батькам аутистичної дитини подолати внутрішньо-особистісні проблеми, оптимізувати ставлення до власної аутистичної дитини, визначити особливості ціннісної сфери батьків.

Проаналізовано особливості психологічного захисту дітей з затримкою психічного розвитку у порівнянні з захистом дорослих. Висвітлено роль різних категорій дорослих (матерів, батьків, позитивно та негативно значущих для дитини членів сім'ї) в онтогенезі психологічного захисту дитини з затримкою психічного розвитку. Запропоновано метод експертної оцінки дитячих захисних механізмів.

Освещены взгляды современной отечественной и зарубежной науки на психическое развитие ребенка, структуру и содержание взаимодействия матери и ребенка в пренатальном, неонатальном периодах, младенчестве и раннем возрасте. Дано представление о материнстве как самостоятельной психической реальности.

Проведено емпіричне дослідження впливу батьківського відношення на сексуальну сферу дівчат пубертатного, перехідного та зрілого етапу психосексуального розвитку. Продемонстровано відмінності сімейного оточення дівчат з різними структурними типами сексуальності. Проведено порівняльний аналіз значення та особливостей відношення батька та матері на різних етапах становлення сексуальності.

Розглянуто основні підходи до визначення поняття "батьківська компетентність". Проаналізовано еволюцію уявлень дотичних змісту батьківської компетентності - батьківство, ефективне батьківство, батьківський авторитет, батьківські функції, спираючись на психолого-педагогічні дослідження. Наведено вітчизняні традиції виховання молодого покоління та історію становлення психології батьківства. Теоретично проаналізовано розгляд проблеми компетентного батьківства, в аспекті батьківського впливу на розвиток особистості дитини на базі теорій розвитку особистості вчених різних психологічних напрямів.

Визначено, що на стосунки між батьками та підлітками та на формування особистісних характеристик підлітка впливає двоїста батьківська позиція, стиль виховання, емоційний та поведінковий компоненти батьківського ставлення. Встановлено що взаємостосунки у сім'ї підлітків-учнів школи-інтернат більш напружені і відрізняються у сфері батьківського виховання від взаємостосунків сімей підлітків із загальноосвітньої школи, що зумовлено соціальним статусом сім'ї та інтернатним закладом у якому навчаються підлітки. Розширено поняття "батьківське ставлення", "особливості батьківського виховання", "підлітковий комплекс емоційності", "емоційне батьківське ставлення".

Проаналізовано особливості формування автономної особистості в юнацькому віці, запропоновано психолого-педагогічні заходи її розвитку та корекції через зміну взаємостосунків в сім'ї. Показано, що рівень розвитку автономності особистості в такому віці залежить від системи соціально-психологічних умов, зокрема, від ступеня узгодженості та сталості батьківських виховних типів, несуперечливості, висунутих ними обов'язків та вимог, толерантності вимог-обов'язків, суворості санкцій, заохочень щодо проявів індивідуальності та самостійності вибору юнаків та юнок, схвалення автономної поведінки дитини.

Вивчено психологічні особливості матерів як показник психологічного здоров'я дитини. Проаналізовано сутність психічного та психологічного здоров'я особистості, визначено їх рівні, компоненти і критерії. Досліджено вияви психологічних особливостей матерів та їх дітей 10 - 11-ти років та виявлено особливості материнського ставлення і відмінності між рівнями прийняття у матерів із різним рівнем соціального добробуту та різним рівнем здоров'я дітей. Уточнено дефініцію психологічного здоров'я дитини, яка розглядається як стан, що детермінується психоемоційним станом матері і дитини, адекватним материнським ставленням, гармонійними материнсько-дитячими відносинами, які сприяють реалізації та розвитку дитячого потенціалу і на який не впливає соціальний статус та матеріальний стан. Встановлено взаємно-орієнтовані впливи у системі мати - дитина. Розроблено соціально-психологічний тренінг для матерів, що мають труднощі із вихованням дітей та емпірично перевірено його ефективність.

Досліджено психологічні особливості впливу стосунків доньки з матір'ю на конституювання жіночої ідентичності (ЖІ). Описано структурну модель ЖІ. Проаналізовано специфічні умови конституювання ЖІ, які формують стосунки доньки з матір'ю. Розроблено методику діагностики суб'єктивних уявлень доньки про якість ставлення до неї матері "ОпТиМО". Визначено кореляційні зв'язки між параметрами материнського ставлення та показниками конституювання аспектів ідентичності. Надано змістовну характеристику особливостей конституювання ЖІ під впливом репрезентації материнського ставлення. Доведено, що стосунки з матір'ю, зокрема психічна репрезентація материнського ставлення, виступають чинником конституювання ЖІ доньки. Розкрито особливості змістових складових ідентичності жінок, які не відділилися від матері. Визначено фактори, що ускладнюють сепарацію доньки від матері. Обгрунтовано принципи організації психотерапевтичної роботи зі сприяння відділенню жінки від матері в контексті відновлення спотворених аспектів ЖІ.

Визначено чинники, що призводять до фіксації дівчат на певному етапі психосексуального розвитку. Вивчено особливості особистості дівчат, які перебувають на різних етапах психосексуального розвитку. Виявлено деструктивні фабули ставлення до чоловіків у дівчат, які не пройшли той чи інший етап психосексуального розвитку, та встановлено, до яких порушень у стосунках призводять ці фабули. Досліджено структуру статеворольової сфери дівчат, які перебувають на різних етапах психосексуального розвитку. Розроблено напівстандартизоване біографічне інтерв'ю для діагностики етапів психосексуального розвитку. Складено психометричний паспорт жіночого варіанту методики діагностики протизалежності Б. Уайнхолда.

Розкрито сутність психічного здоров'я, окреслено його критеріальні ознаки; показано роль сім'ї, притаманного їй психологічного клімату у формуванні, підтримці та зміцненні психічного здоров'я дитини; розглянуто взаємозв'язок між характером сімейних відносин та станом психічного здоров'я зростаючої особистості.