Мета роботи - порівняти сучасні біологічно активні матеріали, що використовують для створення бар'єра між твердими і міякими тканинами при ендодонтичному лікуванні тимчасових і постійних зубів. Проведено огляд літератури на предмет властивостей кальцій силікатних цементів при ендодонтичному лікуванні тимчасових та постійних зубів. Упродовж останніх десятиліть цементи на основі силікату кальцію успішно використовують для відтворення біологічного барієра між твердими і м'якими тканинами зуба. Висновки: cинтетичні кальцій силікатні цементи мають низку переваг, порівняно з системами на основі природних мінералів: відсутність домішок металу у складі цементу запобігає дисколорації зуба та збільшує його міцність, а вдосконалена формула матеріалу скорочує час його твердіння. Необхідні подальші дослідження можливості використання кальцій силікатних цементів у ендодонтії тимчасових і постійних зубів.

Мета роботи - вивчити стан тканин і поширеності захворювань пародонта в дітей з ознаками флюорозу зубів, які мешкають у регіонах із різним вмістом фтору в питній воді (м. Полтава - оптимальний вміст фтору, смт Шишаки - високий). Обстежено 675 дітей віком 6 - 7 років, з них 550 - з м. Полтава, де вміст фтору в питній воді у період спостереження коливався в межах 0,85 - 1,17 мг/л та 125 дітей із смт Шишаки (0,7 - 3,1 мг/л), які постійно мешкють у цих регіонах. Оцінку проявів флюорозу зубів проведено за класифікацією ВООЗ. Для оцінки запального процесу ясен використовували індекс РМА, запропонований Masser, і модифікований Parma, а також гінгівальний (GI) та комплексний пародонтальний (КПІ). Вірогідність відмінностей між даними оцінювали за t-критерієм Стьюдента - Фішера. Спостереження проводили з лютого 2006 р. до березня 2014 р. Результати: У дітей м. Полтави, які мали прояви флюорозу зубів, індекс РМА становив <$E5,87~symbol С~0,09~%>, що вірогідно (p << 0,001) краще, на відміну від дітей смт Шишаки (<$E9,38~symbol С~0,51~%>), гінгівальний індекс (GI) - <$E0,43~symbol С~0,005> бала (p << 0,001) та <$E0,90~symbol С~0,03> бала відповідно. Аналогічною є динаміка показників індексу КПІ - <$E1,20~symbol С~0,006> та <$E1,56~symbol С~0,02> бала, p << 0,001. Хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ) виявлено у <$E65,82~symbol С~2,02~%> дітей м. Полтави, з них у 96,13 % дітей і легкий ступінь тяжкості гінгівіту та у 3,87 % - середній (2,94 % у разі сумнівного флюорозу зубів та 5,71 % - помірного). У смт Шишаки, де вміст фтору в питній воді перевищує норму, у <$E99,2~symbol С~0,8~%> дітей виявили ХКГ, що у 1,5 раза більше (p << 0,001), ніж у м. Полтава, у 79,03 % дітей - легкий ступінь тяжкості ХКГ та у 20,97 % - середній. У випадку дуже слабкого флюорозу 84,21 % дітей мають легкий ступінь тяжкості ХКГ, у разі слабкого - 81,82 %, за помірного - 76,74 %. Середній ступінь тяжкості ХКГ становить 12,5 % за сумнівного та 23,26 % - помірного флюорозу. Висновки: у дітей з флюорозом, які мешкають у регіоні з високим вмістом фтору в питній воді, поширеність ХКГ, показники індексів РМА, GI та КПІ вищі, ніж у дітей з регіонів із оптимальним вмістом фтору. Виявлено, що з підвищенням ступеня тяжкості флюорозу посилюється тяжкість гінгівіту.

Мета роботи - апробація та оцінка оптимізованої програми профілактики стоматологічних захворювань у Республіці Вірменія за участі дітей усіх вікових груп. Пілотний проект програми був апробований в регіоні Котайк, РВ у 3-х школах м. Абовяна (2-х базових та 1-й старшій). Попередньо оцінюючи ефективність проекту, зважали на ступінь участі населення у програмі комплексної профілактики. З оглянутих 175 школярів 6 років на участь у програмі надали згоду батьки 164 (93,7 %) дітей; з 57 оглянутих школярів віком 12 років на участь погодилися 55 осіб (96,5 %), з 75 підлітків - 61 (81,3 %) особа. Відтак учасниками програми стали 280 школярів. Оцінку проводили через 13 міс після впровадження пілотного проекту, порівнюючи динаміку показників стоматологічного здоров'я (інтенсивності карієсу зубів, хвороб пародонта і гігієни порожнини рота) у школярів з даними вихідного огляду. Запропонований пілотний проект комплексної програми профілактики у школярів сприяє покращанню гігієнічного стану (OHI-S знизився на 0,62 (p << 0,05) та оздоровленню тканин пародонта (кількість здорових секстантів підвищилася на 4 % (p << 0,05), а також зменшенню кількості секстантів з кровоточивістю та зубним каменем на 1,67 % та 2,3 % відповідно. Висновки: раціонально продумана система організаційних заходів, з належною увагою до необхідної послідовності основних етапів роботи, впровадженням комплексної програми профілактики у школярів та проведенням якісної санації з застосуванням засобів профілактики з патогенетичним обгрунтуванням є високоефективною та результативною для зниження стоматологічної захворюваності у дитячого населення.

Мета роботи - провести клінічну оцінку ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту у хворих на туберкульоз дітей, які проживають на території радіонуклідного забруднення. Проведено спостереження 73 пацієнтів, хворих на туберкульоз легень віком 6 - 17 років із забрудненого радіонуклідами регіону, у яких діагностували хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ). Розпрацювали спеціальний комплекс лікування та провели оцінку його ефективності. Дітей розділили на дві групи: основну (41 дитина) та контрольну (32 дітей). У першій групі лікування проводили за розробленою схемою, у другій керувалися загальноприйнятою методикою. Виявили, що запропонована схема сприяє стабілізації патологічного процесу в пародонті та його тривалій ремісії. Висновки: для лікування ХКГ у дітей, хворих на туберкульоз легень, які проживають на території радіонуклідного забруднення, доцільно застосовувати комплекс, що передбачає професійну гігієну порожнини рота, раціональну антисептичну обробку, використання пародонтальної повіязки та адаптогенів рослинного походження.

Мета роботи - дослідити послідовність формування контактних пунктів аппроксимальних поверхонь коронок тимчасових молярів у різні періоди формування прикусу у дітей. Виконано фотографування зубних рядів і моделей щелеп дітей різних вікових груп та проаналізували динаміку формування контактних пунктів аппроксимальних поверхонь з урахуванням віку. Виявили, що наявність контактних пунктів аппрокисмальних поверхонь коронок тимчасових зубів залежить від функціональної групи зубів та періоду розвитку тимчасового прикусу. У фронтальній ділянці дитячих зубних рядів спостерігають різні варіанти співвідношення аппроксимальних поверхонь коронок зубів, зокрема встановлення трем та діастеми одразу після повного прорізування всіх тимчасових зубів. Для бічної ділянки зубних рядів характерна наявність контактних пунктів між молярами на всіх етапах формування тимчасового прикусу. Висновки: контактні пункти аппроксимальних поверхонь коронок тимчасових молярів переважно зберігаються у всіх періодах розвитку тимчасового та змінного прикусів аж до моменту фізіологічної зміни тимчасових молярів на постійні премоляри.

Мета роботи - описати клінічний випадок синдрому Нунан для формування плану лікування та надання стоматологічної допомоги. Для оцінки стоматологічного статусу визначали інтенсивність карієсу (індекс КПВ), гігієнічний індекс Федорова-Володкіної, рухомість зубів за Ентіном, індекс кровоточивості (Papilla Bleeding Index, Saxer & Mіhlemann, 1975), проводили пробу Шиллера - Писарєва, а також рентгено-діагностику (ОПГ). Діагностовано генералізований пародонтит, загострений перебіг. У порожнині рота пацієнта виявили "готичне" піднебіння, порушення прикусу, періодичні загострення у формі пародонтальних абсцесів, системну гіпоплазію емалі, зміну кольору зубів. План лікування передбачав професійну гігієну, протизапальну терапію, лікування карієсу та гіпоплазії емалі, ортодонтичну допомогу та подальшу постійну підтримуючу терапію. Висновки: Надання стоматологічної допомоги пацієнтам із генетичними захворюваннями, зокрема синдромом Нунан, вимагає від стоматолога застосування мультидисциплінарного підходу у вирішенні вихідної, переважно вкрай важкої клінічної ситуації із залученням лікарів різних спеціальностей та постійним спостереженням.

Мета дослідження - розробити методику комплексного лікування дітей, хворих на атопічний хейліт (АХ) у різні вікові періоди. Обстежено 61 дитину з АХ у ранньому дитинстві (1 - 3 роки), першому дитинстві (4 - 7 років), другому дитинстві (8 - 12 років), підлітковому віці (13 - 16 років). Разом з базовою терапією дітям рекомендували місцеве застосування емульсії Топікрем ("Laboratoires Nigy-Charlieu", Франція), ліпокрему Елідел ("Novartis Pharma Production GmbH", Німеччина), а для нормалізації архітектоніки губ призначали комплекс міогімнастичних вправ. Висновки: завдяки міогімнастичним вправам у комплексній терапії АХ можна досягти повного правильного змикання губ, а отже, усунути один з провідних місцевих факторів розвитку АХ у дітей.

Мета роботи - вивчити кислотостійкість емалі тимчасових зубів та мікрокристалізацію ротової рідини у дітей із дисбактеріозом кишківника у процесі проведення запропонованих профілактичних заходів. Для проведення лікувально-профілактичних заходів 80 дітей віком 2 - 3 роки із дисбактеріозом кишківника розподілили на 4 групи, по 20 дітей у кожній. В усіх обстежених вивчали стоматологічний статус, проводили тест на резистентність емалі для визначення її кислотостійкості та мінералізувального потенціалу ротової рідини (МПРР). Проведення профілактичних заходів сприяло підвищенню кислотостійкості емалі за показником тесту емалевої резистентності та покращенню мінералізувальних властивостей ротової рідини. Висновки: застосування запропонованого комплексу позитивно впливає на процеси мінералізації твердих тканин зубів, покращується емалева резистентність та мінералізувальна здатність ротової рідини, що надає можливість знизити показники карієсу тимчасових зубів у дітей із дисбактеріозом кишківника.

Мета роботи - порівняти різні методи лікування хронічних періодонтитів постійних зубів із незавершеним формуванням коренів. Проаналізовано літературу за тематикою лікування періодонтитів постійних зубів із незавершеним формуванням коренів. Описано переваги та недоліки різних методів лікування хронічних періодонтитів постійних зубів. Під час довготривалих методів лікування із використанням препаратів гідроксиду кальцію, оксиду кальцію, трикальційфосфату, гідроксиапатиту успішними є апексифікація та відновлення кісткової тканини; перевагою методу одномоментної апексифікації є скорочення термінів лікування. Реваскуляризаційний і довготривалий методи лікування із використанням розчину BioR забезпечують подальший ріст та формування кореня. Висновки: різні методи лікування хронічних періодонтитів постійних зубів із незавершеним формуванням коренів є дієвими, проте ріст та формування кореня зуба відбуваються лише під час застосування методу реваскуляризації та з використанням розчину BioR.

Мета роботи - розробити раціональну схему комплексного лікування і профілактики рецидивуючої форми герпетичного ураження порожнини рота у дитини за наявності мікст-інфекції. Для встановлення діагнозу застосовували молекулярно-біологічний метод дослідження - полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР). Запропоновано схему комплексного лікування із застосуванням противірусних препаратів Протефлазід<190> ("Фітофарм", Україна), Зовіракс ("GlaxoSmithKline Consumer Healthcare", Велика Британія) та імуномодулюючого засобу Поліоксидоній<190> ("НПО Петровакс Фарм", Росія), спостережено суттєве зменшення клінічних проявів, полегшений перебіг та зниження кількості рецидивів захворювання упродовж періоду спостереження. Висновки: діагностовано тяжкий клінічний перебіг герпетичної інфекції порожнини рота у дитини віком 15 років, зумовлений герпесвірусною мікст-інфекцією. Застосувано запропоновану схему комплексного лікування тяжкої форми рецидивуючого герпесу за наявності герпесвірусної мікст-інфекції порожнини рота із використанням вищезазначених противірусних препаратів та засобів.

Мета роботи - дослідити особливості морфології кореневої системи тимчасових молярів верхньої щелепи. У дослідженні використано метод фотофіксації зображення зубів у різних проекціях та статистичний метод обробки одержаних результатів. Одержано дані про форму коренів тимчасових молярів верхньої щелепи, дивергенцію коренів, тип їх резорбції. Встановили, що більшість перших молярів верхньої щелепи мали ознаку з'єднання дистально-щічного та піднебінного коренів. Це впливало на зменшення у зубах дивергенції коренів. На етапі резорбції переважав змішаний тип. У групі других молярів найбільш розвинутим був піднебінний корінь із максимальним ступенем відхилення. Більшість досліджуваних других молярів мали окремо розташовані дистально-щічні та піднебінні корені. У зубах без ознаки з'єднання піднебінного та дистально-щічного коренів спостерігали тенденцію до збільшення їх дивергенції. Висновки: виявлено тенденцію впливу ознаки з'єднання піднебінного та дистально-щічного коренів на ступінь відхилення коренів, формування певних типів резорбції у коренях з різними анатомічними ознаками.

Мета роботи - виконати клінічну оцінку ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту (ХКГ) у дівчат пубертатного періоду. Проведено спостереження 96 дівчат віком 8 - 14 років. До основної групи увійшли 58 дівчат, у яких лікували з застосуванням розпрацьованого лікувально-профілактичного комплексу, що передбачав гігієнічне навчання та виховання; професійну гігієну порожнини рота; застосування зубних паст та препарату Гівалекс ("Norgine Pharma", Франція); рекомендації щодо харчування; призначення вітамінно-мінерального комплексу АлфаВіт Школяр ("Аквион", Росія), Біо-кальцевіт ("Хелаплант", Україна). У контрольній групі (38 дівчат) проводили загальноприйняте лікування. Ліквідація запального процесу у тканинах пародонта відбувалася значно частіше у дівчат основної групи, аніж контрольної. Ясна набували блідо-рожевого кольору, зникали больові та неприємні відчуття, пастозність. В основній групі дівчат після проведеного курсу терапії суттєво нижчими були середні показники пародонтальних індексів. Висновки: застосування розпрацьованого лікувально-профілактичного комплексу для лікування ХКГ у дівчат препубертатного і пубертатного періоду сприяє нормалізації процесу, що надає змогу рекомендувати його для використання у практичній пародонтології.

Мета роботи - описати основні невідкладні стани, що виникають у практиці дитячого стоматолога та методи їх профілактики. Проведено огляд літератури за 1999 - 2013 рр., класифіковано сучасні препарати для надання допомоги у разі невідкладних станів, описано показання до їх застосування та дозування у дітей згідно з віковими категоріями. Результати: подано огляд невідкладних станів і методів їх профілактики у практиці дитячого стоматолога. Висновки: відомо, що останнім часом у зв'язку з використанням сучасних анестетиків і різноманітних препаратів під час лікування стоматологічних захворювань і достатньо високим відсотком дітей, які мають алергічні реакції, зростає ймовірність виникнення невідкладних станів.

Мета роботи - розпрацювати комплекс профілактичних заходів для дітей раннього віку сільської місцевості та оцінити його ефективність. Обстежено 228 дітей 2 - 6 років, які проживають у сільській місцевості, та розділили їх на три групи: основну, порівняльну і контрольну. Огляд дітей проводили до здійснення профілактичних заходів, через 12 та 24 місяців. Ступінь ураженості тимчасових зубів карієсом оцінювали за індексом кп. На основі одержаних даних визначено приріст інтенсивності карієсу тимчасових зубів і показник ефективності профілактичних заходів і редукцію приросту інтенсивності карієсу. До запропонованого профілактичного комплексу входять: гігієнічне навчання та виховання дітей, батьків, медичних сестер, вихователів; рекомендації щодо харчування дітей; професійна гігієна порожнини рота; екзогенна профілактика, що сприяє підвищенню резистентності твердих тканин зубів та ендогенна профілактика. Запропоновано профілактичні заходи для дітей раннього віку сприяють зменшенню приросту карієсу тимчасових зубів в основній групі, на відміну від II - порівняльної, а особливо контрольної. За період спостереження (24 місяців) приріст інтенсивності карієсу у дітей 2 - 3-річного віку становить 0,73 зуба, у 4 - 5 років - 0,15 зуба, у контрольній групі - 3,79 та 1,46 зуба. Висновки: запропонований комплекс профілактичних заходів сприяє зменшенню приросту карієсу тимчасових зубів у дітей віком 2 - 6 років, доступний, не вимагає значних фінансових і матеріально-технічних витрат, його можна застосовувати у дошкільних закладах.

Мета роботи - визначити локалізацію аномалії розміру зубних рядів та щелеп у разі скупченості зубів у поєднанні із макродентією і ретенцією зубів, а також телерентгенографічні критерії для видалення окремих зубів. Біометрія обличчя за допомогою методу F. Izard (1930), аналіз моделей за Pont, Korkhaus, аналіз 47 телерентгенограм пацієнтів для визначення величини суб'югулярного кута, кутів трикутника Tweed, положення "стрес-осі" за H. Bimler (1967). Ретенція іклів у <$E 78,73~symbol С~4,2> % випадків супроводжувалася нормогнатичним співвідношенням зубних рядів із різним ступенем скупченості у передній ділянці (I клас за Енглем). Виявлено значну невідповідність розмірів зубних і альвеолярних дуг до суми мезіодистальних розмірів 12 зубів та встановлено відхилення у розмірах кутів ANSj, трикутника Tweed і положення "стрес-осі" за H. Bimler. Висновки: деформації зубних дуг щелеп, обумовлені скупченістю та ретенцією зубів, локалізуються в зубоальвеолярній частині обличчя. Аналіз величини кутів ANSj, трикутника Tweed і положення "стрес-осі" за H. Bimler показує ідентичні результати, тому на практиці достатньо використовувати один із запропонованих діагностичних тестів.

Виявлено прогностичні маркери порушення мікроциркуляції в тканинах пародонта у пацієнтів із синдромом затримки внутрішньоутробного розвитку (СЗВУР) в анамнезі в ротовій рідині (РР) за допомогою методу клиноподібної дегідратації, порівняно терапевтичну дію монохроматичного лазерного випромінювання та широкосмугового випромінювання терапевтичних ламп, зміни у структурі дегідратованої РР до і після впливу. Проведено спостереження 32 пацієнтів (15 - 25 років), які народилися із затримкою внутрішньоутробного розвитку без клінічних ознак ускладнень тканин пародонта і санованою порожниною рота. Виявлено наявність маркерів, що можуть свідчити про початок патологічних змін у тканинах пародонта. Надано рекомендації щодо застосування того чи іншого профілактичного засобу, залежно від початкових кристалоутворювальних властивостей РР. Аналіз фацій РР пацієнтів, які народилися зі СЗВУР в анамнезі, виявив маркери, що свідчать про початок патологічних змін у тканинах пародонта, які в подальшому можуть призвести до розвитку запалювально-дистрофічних захворювань. Під час порівняння терапевтичної дії монохроматичного лазерного та широкосмугового випромінювання терапевтичних ламп за допомогою методу оцінки змін у структурі дегідратованої РР виявлено, що обидва види випромінювання характеризуються позитивним терапевтичним ефектом і можуть бути рекомендовані для профілактики розвитку хвороб пародонта у пацієнтів з малою масою тіла під час народження, зокрема СЗВУР в анамнезі.

Розглянуто спосіб оптимізації формування клінічного мислення у студентів-стоматологів під час вивчення ортодонтії на кафедрі стоматології дитячого віку. Для відпрацювання навичок клінічного обстеження та діагностики запропоновано використовувати візуалізовані завдання з розширеним набором запитань щодо клінічної ситуації, відповідно до діагностичних алгоритмів зубощелепних аномалій і деформацій, що підлягали дослідженню.

Мета роботи - виявити особливості клініки ентеровірусного везикулярного стоматиту (ЕВС) з екзантемою у дітей на підставі аналізу клінічного випадку, провести диференційну діагностику із захворюваннями з аналогічним перебігом, опираючись на дані, одержані під час аналізу. Проведено аналіз особливостей клініки ЕВС з екзантемою у дитини 3-х років. У цьому разі враховано такі показники як наявність і ступінь виразності загальних симптомів, характер і локалізація елементів ураження. Виявлено такий характер клінічного перебігу ЕВС: гострий початок захворювання з підвищенням температури до 39 <$E symbol Р>С, подальше зниження температури тіла до субфебрильної, яке відбулось в першу добу; слабко виражений підщелепний лімфаденіт; енантема у вигляді ерозій та папул на м'якому піднебінні, мигдаликах, язику, щоках; везикулярно-папульозна екзантема на шкірі долонь, передпліч, колін і стоп. Висновки: діагностика ЕВС з екзантемою може викликати труднощі через схожість симптомів із гострим герпетичним стоматитом, вітряною віспою та герпангіною. Симптомами, які дозволять відрізнити ці захворювання, є: слабко виражений підщелепний лімфаденіт, характерна локалізація екзантеми (переважно шкіра долоней, передпліч, колін, стоп), енантема без переважної локалізації, відсутність запальної реакції з боку ясен.

Мета роботи - визначення стану гігієни порожнини рота та інтенсивності хронічних гінгівітів у молодших школярів, оцінка медичної ефективності контрольованого чищення зубів для поліпшення стоматологічного статусу завдяки впровадженню в Білорусі Національної програми профілактики карієсу зубів і хвороб періодонта. Основними методами Національної програми є належна гігієна порожнини рота, використання засобів гігієни, що містять фториди, і раціональне харчування. Чищення зубів у школі під наглядом учителів було результативнішим, про що свідчить поліпшення гігієнічного індексу на 27 % і зниження інтенсивності хронічних гінгівітів на 57 %. Висновки: рівень гігієни порожнини рота за індексом OHI-S в обстежених першокласників однієї зі шкіл Мінська був незадовільним, що вказує на недостатню участь батьків у навчанні дітей навичок регулярного чищення зубів. Високу ефективність контрольованої гігієни порожнини рота в профілактиці хронічних гінгівітів у дітей 6 - 7 років спостерігали у всіх першокласників незалежно від початкового рівня OHI-S.

Мета роботи - вивчення стану твердих тканин зубів у дітей залежно від характеру вигодовування та його тривалості. Серед обстежених дітей визначено поширеність карієсу твердих тканин зубів відсотком осіб з каріозними, пломбованими та видаленими зубами. Інтенсивність карієсу визначено за індексом КПВ. Статистичну обробку проведено за допомогою методу варіаційної статистики. Встановлено, що показники розповсюдженості та інтенсивності карієсу зубів у дітей, які перебували на штучному вигодовуванні, значно вищі, ніж у дітей, які харчувалися материнським молоком. Висновки: дослідження показало залежність стану твердих тканин зубів тимчасового прикусу від характеру та тривалості вигодовування дитини. З'ясовано, що використання штучних молочних сумішей для вигодовування немовлят призводить до підвищення поширеності карієсу зубів у дітей віком 3 - 5 років на 30 %, інтенсивності карієсу зубів на 44 %. Тривалість штучного вигодовування понад один рік є фактором ризику виникнення карієсу тимчасових зубів у дітей, оскільки суттєво збільшує поширеність та інтенсивність каріозного процесу.