Розглянуто житлові умови найбільш уразливих категорій внутрішньо переміщених осіб (особи старше 60-ти років і сім'ї з дітьми) у дев'яти областях України "другого кола" розселення переселенців: у Вінницькій, Житомирській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Херсонській, Черкаській та Чернігівській областях. Дослідження виконано на основі опитування внутрішньо переміщених осіб і місцевого населення. Здійснено моніторинг цін у дев'яти обласних містах. Проведено напівструктуровані інтерв'ю з експертами ринку нерухомості зазначених областей. Увагу приділено таким аспектам: тип приміщення, у якому проживають внутрішньо переміщені особи; визначення частки доходів, яку витрачають переселенці на житло; плани внутрішньо переміщених осіб на переїзд; труднощі і випадки дискримінації, з якими стикалися внутрішньо переміщені особи під час пошуку житла; ставлення місцевого населення до внутрішньо переміщених осіб. З'ясовано, що частка внутрішньо переміщених осіб від чисельності постійного населення області у межах до 2 % не впливає на ринок житла в області. Підтверджено потребу внутрішньо переміщених осіб у постійному житлі, яка може бути задовільнена шляхом надання соціального житла і цільових виплат на оренду.

В Україні з середини 1990-х років середній вік матері при народженні дитини і середній вік матері при народженні першої дитини поступово зростають. Така тенденція має місце майже в усіх європейських країнах, але темпи змін суттєво різняться між країнами. Розглянуто особливості процесу "постаріння материнства" в Україні та його відмінності від аналогічних змін в європейських країнах. Відкладання дітонародження в Україні є відносно новим феноменом, і в зв'язку з цим, незважаючи на відчутне підвищення середнього віку матері під час народження дитини і середнього віку матері при народженні первістка, рівень цих показників в Україні все ще залишається одним із найнижчих серед країн Європи. Аналіз тенденцій народжуваності разом із результатами соціально-демографічних обстежень щодо репродуктивних орієнтацій молодих людей надають змогу припустити, що в Україні середній вік матері під час народження дитини і середній вік матері при народженні первістка у найближчі 5 - 7 років зростатиме досить швидко, після чого темпи зростання значно уповільняться.

Оцінено чинну систему державного управління соціально-економічним розвитком країни, яка базується на наявній інституційній основі. Здійснено оцінювання основних показників соціально-економічного розвитку держави та їхнього впливу на потенціал соціалізації. Окреслено теперішній стан, коли адміністрування соціальної сфери виключає всілякі стимули економічного розвитку та відповідного зростання доходів державного та місцевих бюджетів. Відтворено реалії виконання бізнесовими структурами базових принципів соціальної відповідальності. Описано ситуацію з бюджетною децентралізацією, яка засвідчила лише незначне покращення доходів місцевих бюджетів. Відмічено, що дія двох бюджетних кодексів та постійні зміни формули розрахунку вирівнювання місцевих бюджетів позбавляють їх можливості перспективного розвитку. Проаналізовано фактичну зміну структури грошових доходів населення. Оцінено структуру виконання видатків Зведеного бюджету України та їх порівняння з основними податками: на доходи фізичних осіб, на прибуток підприємств, на додану вартість, на цій основі показано зменшення реальних власних доходів населення, особливо найманих працівників. Приділено увагу необгрунтованому зростанню видатків зведеного бюджету України на економічну діяльність та порівняння їх з іншими видатками зведеного бюджету України, зокрема на охорону здоров'я, а також дослідженню тиску на бюджет усе більших видатків на обслуговування зовнішнього боргу і зменшенню у зв'язку з цим соціалізаційного потенціалу країни.

Сучасні теорії та концепції біоекономіки, екологічно орієнтованої економіки, неоекономіки є сучасними підходами до розвитку світової економіки через реалізацію концепції сталого розвитку. В рамках цих теорій ведуться пошуки механізмів переходу до нових принципів виробництва, споживання та розподілу. Вирішення цього завдання визначається і посилюється низкою факторів: зростанням населення і безробіття, появою нових технологій, кліматичними змінами тощо. У той же час необхідно брати до уваги усе більшу зростаючу потребу у забезпеченні продовольчої та енергетичної безпеки. Це дослідження є спробою об'єднати вищезгадані теорії під єдиним поняттям (біосоціальна економіка) з метою досягнення цілісного розуміння перетворень, які відбуваються в економіці в цілому і в сільському господарстві зокрема. Зроблено спробу визначити роль і місце біосоціальної економіки у поточних світових процесах. У цьому дослідженні біосоціальна економіка була визначена в якості механізму для реалізації сталого розвитку. Виявлено ключові особливості формування біосоціальної економіки і основні відмінності від інших підходів. Визначено ключові точки, які формують перехід від суспільства споживання до стійкої моделі соціального та економічного розвитку. Проведено огляд процесів, здатних сформувати основу для механізму реалізації біосоціальної економіки.

Мета статті - дослідження проблем формування та реалізації конкурентоспроможності робочої сили в Україні, визначення напрямів її підвищення в умовах інноваційних змін. Досліджено економічний зміст категорії "конкурентоспроможність робочої сили" в умовах глобалізаційних змін. Обгрунтовано об'єктивність стратегічних зміни технологічного способу виробництва та набуття суспільним розвитком ознак інноваційності. Доведено, що конкурентоспроможність робочої сили відображає не тільки наявний потенціал, але й можливості реалізації цінових та нецінових конкурентних переваг людських ресурсів. Досліджено специфіку формування та реалізації конкурентоспроможності робочої сили в умовах інноваційних змін. Обгрунтовано необхідність використання нецінових конкурентних переваг для підвищення конкурентоспроможності робочої сили. Доведено, що конкурентні переваги в інноваційно спрямованих секторах економіки можуть бути одержані професійно мобільними працівниками з високим рівнем кваліфікації, що володіють сучасними комптенціями. Проаналізовано індикатори розвиненості людського капіталу, що характеризують наявність та можливості використання кваліфікацій. Обгрунтовані можливості та необхідність підвищення професійно-кваліфікаційної мобільності працівників. Визначено напрями реалізації цінових та нецінових конкурентних переваг робочої сили, що передбачають поглиблення знань, умінь, навичок працівників, створення належних умов найму та оплати праці, урізноманітнення змісту та характеру праці.

The paper suggests a set of functions (to be developed) and analyzes reform potential (to be exploited) of civil society organizations in Ukraine with regard to anti-corruption policies. The priorities and tasks, implementation of which is crucial for civil society organizations' transformation into full-fledged anti-corruption drivers in Ukraine, are identified as well.

Проаналізовано сучасні становища внутрішньо переміщених осіб - жінок в Україні за результатами спеціального соціологічного опитування, що було підтримане Фондом народонаселення ООН у 2015 р. Дослідження виконано фахівцями Українського центру соціальних реформ у співпраці з Центром "Соціальний моніторинг", та охоплювало населення п'яти регіонів, що прийняли найбільший потік переселенців. Результати соціологічного опитування використані для окреслення загального досвіду переміщення опитаних жінок, включаючи причини та обставини переїзду. Простежено зміни в соціально-економічному статусі переміщених жінок на ринку праці, а також особливості формування їх сукупних доходів. Досліджено питання доступності різних типів суспільних послуг у громадах, які прийняли внутрішньо переміщених осіб. У висновках обурунтовано доцільність застосування гендерно-чутливого підходу до розробки та впровадження заходів політики з підтримки внутрішньо переміщених осіб та сприяння їх адаптації в громадах, що прийняли їх. Представлено деякі загальні рекомендації щодо координації зусиль з вирішення актуальних проблем переміщених жінок.

Проведений аналіз засвідчив, що демографічна ситуація в Україні є кризовою, ознаками чого є низька народжуваність та зависока смертність, безпрецедентне зниження тривалості життя, особливо чоловіків, масштабна нелегальна трудова міграція економічно активних громадян за кордон, і, як наслідок, невпинне старіння населення. Відповідно, заслуговує на увагу проблематика рішучої протидії демографічній кризі, що передбачає нарощування соціальних інвестицій та подолання надмірного майнового розшарування населення, оновлення курсу сімейної політики, у тому числі її репродуктивно орієнтованої складової, розвиток системи пропаганди сімейних цінностей та продуктивних дітородних установок, зниження масштабів нелегальної зовнішньої трудової міграції, забезпечення соціальних гарантій у сфері праці та впровадження ефективних заходів щодо охорони навколишнього середовища.

В сучасному глобалізованому світі сфера вищої освіти, як важливий чинник забезпечення міжнародної конкурентоспроможності кожної країни, зазнає кардинальних змін: зростають масштаби освіти, збільшується освітній термін, посилюється загальний характер вищої освіти. У провідних країнах очікувана тривалість усіх рівнів освіти наближається до 20 років (Фінляндія - 19,7, Ісландія - 19,5, Швеція - 19,2 роки і т. ін.). В середньому в країнах ОЕСР вона складає 17,5 років, а в 19 країнах ЄС - 17,7 років. Стрімко зростає чисельність студентів та частки населення з вищою освітою. З 1999 по 2010 рр. студентський контингент у світі збільшився на 91 % і сягнув з 93 до 178 мільйонів. Збільшення чисельності студентів спостерігається у всіх країнах, але найбільшою мірою - в країнах з перехідною економікою та країнах динамічного розвитку. Зростають показники залучення населення в систему вищої освіти: в Україні частка населення віком 18 - 25 років, яка перебуває в системі вищої освіти, складає 79 % цієї вікової групи, в РФ - 76 %. Найвищими в світі є показники Республіки Корея (103 %) та США (95 %). Частка населення з вищою освітою зростає зі зменшенням віку: вищу освіту має 35 % молоді віком 25 - 34 роки та всього 20 % населення віком 55 - 64 роки. Це означає, що вища освіта вже набуває не тільки масового, а й майже загального характеру. Важливою ознакою процесу інтернаціоналізації освіти є зростання чисельності іноземних студентів у світі в абсолютному та відносному вимірах. З 2000 по 2011 рік чисельність іноземних студентів зросла більше ніж удвічі (на 206 %). Лідерами світового ринку освітніх послуг виступають такі країни, як США, Об'єднане Королівство, Австралія, Німеччина, РФ, Південна Африка, Китай, Індія, Мексика, Малайзія та ін. Україна має великий потенціал і постійно збільшує чисельність іноземних студентів: в 2013 р. вже 65 тис. іноземців навчалось у країні. Про загострення конкуренції в глобальному освітньому просторі свідчить поява міжнародних рейтингів університетів, які стають ключовим засобом підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку освітніх послуг. Найбільш популярними на даний момент виступають: рейтинг Шанхайського університету ARWU (Китай), QS World University Ranking (Об'єднане Королівство), Webometrics Ranking of World University (Іспанія) та ін. Входження до світового та європейського освітнього простору для сучасної України означає: активна участь в Болонському процесі, розвиток міжнародної співпраці на рівні університетів та країни в цілому, розробку державної стратегії підвищення конкурентоспроможності українських університетів.

Мета роботи - спроба відповісти на питання, чи вдається у старіючому суспільстві, яке все ще активно залучене до ринку праці, уповільнити процес старіння знань і адаптуватися до мінливих очікувань на ринку праці. Європа приділяє дедалі більше уваги проблемам старіння населення і пов'язаним з цим процесом змінам, не тільки на демографічному, а й на духовному рівнях. Польща і Німеччина подібні за деякими демографічними тенденціями, тому було здійснено порівняльний аналіз цих двох країн. Презентація проблеми грунтується на аналізі документів, літератури з різних джерел, наукових дослідженнях в галузі використання нових технологій.

Висвітлено проблеми формування системи прогнозування потреб економіки в робочій силі з урахуванням європейського досвіду. Проаналізовано законодавчий базис формування системи прогнозування навичок в ЄС. Визначено методологічні підходи до інформаційного та організаційного забезпечення системи прогнозування навичок CEDEFOP та можливості її застосування в Україні. Запропоновано основні напрями формування системи прогнозування потреб економіки в робочій силі за професіями, які базуються на досвіді ЄС. Представлено основні методологічні підходи до середньострокового прогнозування потреб ринку праці, розроблені Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, які передбачають розрахунок індикаторів додаткових потреб у робочій силі. Обгрунтовано необхідність забезпечення надійної статистичної бази соціального діалогу між основними стейкходерами, зацікавленими в узгодженні попиту і пропозиції робочої сили (включаючи роботодавців, освітні заклади, місцеві та центральні органи влади, неурядові організації).

Зважаючи на зростання рівня неуспішності студентів вищих навчальних закладів, а також відсотка відсіву студентів у світі, це дослідження виконане з метою статистично визначити фактори, які, на думку студентів, істотно впливають на їх академічні успіхи або невдачі. Мета роботи - висвітлення цих факторів для розробки заходів втручання у процес навчання. Дослідження проведено на основі кількісного підходу шляхом опитування студентів другого курсу, (саме вони підходять під контекст, в якому це дослідження визначає успіхи і невдачі). Результати висвітлено низку факторів, серед них деякі узгоджуються з попередніми результатами дослідження успішності студентів. Ця робота є унікальню з точки зору значущості досліджувальної навчальної дисципліни - підприємництво, яке вважається значним економічним рушієм, що може забезпечити необхідний соціально-економічний розвиток країни. Представлені результати не тільки доповнюють світовий досвід оцінювання академічної успішності студентів, але також можуть використовуватись в управлінні вищою освітою з метою розробки заходів її підвищення. У подальших дослідженнях може бути розглянуто питання про збільшення чисельності опитаних з метою одержання глибших знань про сприйняття навчального процесу. Це також може допомогти провести інші дослідження у вигляді індивідуальних інтерв'ю або опитування фокус-груп.

Гендерне насильство (ГН) - це глобальний феномен, що проявляється у всіх країнах світу в різноманітних формах, включаючи насильство в родині, торгівлю людьми, злочини на сексуальному підгрунті тощо. Однак у багатьох суспільствах це явище не одержує належного засудження внаслідок дії соціальних норм, культурних та релігійних бар'єрів. Зауважено, що ГН виступає спільним викликом для національних урядів та міжнародного співтовариства, обумовленим слабкою координацією між відповідальними урядовими органами та низьким рівнем секторальної здатності інститутів. Брак надійної статистики становить окрему проблему, оскільки факти ГН часто замовчуються, а жертви зазнають стигматизації в суспільстві. Досліджено проблематики ГН в Україні за даними МДОУ. Обстеження з питань поширення насильства проти жінок та адміністративних даних щодо чисельності зареєстрованих випадків ГН. Обгрунтовано основні джерела інформації про поширення та форми ГН в країні, досліджено їх переваги та обмеження. Викладені висновки та рекомендації можуть бути використані для формування пропозицій щодо національної політики, програм та інших політичних втручань з метою попередження та подолання гендерного насильства.

Узагальнено ключові результати гендерної оцінки сучасних тенденцій у сфері здоров'я та добробуту підлітків в Україні. Розглянуто проблемні питання охоплюють високий рівень захворюваності підлітків, включаючи ВІЛ-інфекцію та хвороби, що передаються статевим шляхом, брак обізнаності щодо шляхів передачі ВІЛ, поширення ризикованої поведінки та шкідливих звичок. Більшість із цих проблем є гендерно чутливими та можуть призводити до підвищеної вразливості хлопців або дівчат підліткового віку. Зокрема, ризиковані моделі поведінки та шкідливі звички більше поширені серед хлопців, включаючи ранній початок тютюнопаління та споживання алкоголю. Разом із тим, проблеми в сфері репродуктивного здоров'я більш актуальні для дівчат, оскільки саме вони переважають серед підлітків, хворих на інфекції, що передаються статевим шляхом. У контексті репродуктивного здоров'я особливу увагу приділено високій підлітковій народжуваності, оскільки за цим показником Україна значно випереджає країни Європи. Незадоволена потреба в контрацепції та брак знань щодо особливостей планування сім'ї також спричиняють поширення небажаних вагітностей та абортів серед дівчат-підлітків. Окреслено актуальну проблему насильства щодо дітей, що має чіткий гендерний вимір, включаючи вразливість до буллінгу, домашнього насильства, торгівлі людьми та залучення неповнолітніх дівчат до секс-роботи. На думку автора, особливі виклики в цьому контексті пов'язані зі становищем вразливих категорій підлітків та дітей, що мешкають в інтернатних закладах. Вирішення означених проблем потребує запровадження гендерно відповідального підходу до планування заходів політики, включаючи цільові інформаційні кампанії щодо популяризації здорового способу життя серед підлітків. Автор наголошує, що найбільш ефективними комунікаційним каналом у цьому випадку можуть стати мережа Інтернет та соціальні медіа. Стаття підготовлена в рамках Гендерного програмного огляду та Планування програми дій представництва ЮНІСЕФ в Україні.

The purpose of this research is to appraise an impact of population aging on social and economic development in Ukraine. The author has scrutinized the problem of further pressure on state budget stipulated by growing share of aged persons, and surveyed the pattern of mutual influence of aging and social and economic processes. It is overviewed the features of aging in Ukraine in comparison with some European countries. The special attention is paid to the justification of system of measures for the implementation commitments in the framework of regional strategy of The Madrid International Plan of Action on Ageing, and for equitable and sustainable economic growth promotion. The author has estimated the level of intergeneration inequity in Ukraine for 1999 - 2011, and studied main dynamic tendencies in this area. The philosophy of the system of social support of aged persons was examined, with the system of social assistance and social services, and social servieces use. The author has proposed the lines of expanding of employment opportunities for aged persons, analyzed their structures of income, the poverty features and social exclusion of aged persons. Special stress was put on the challenges of pension system today, and specially, those which are growing more acute in connection with the progressive population aging.

Представлено результати аналізу споживчих витрат домогосподарств України, що грунтуються на даних державного вибіркового обстеження умов життя домогосподарств і даних системи національних рахунків. Наведено результати реалізації методологічного підходу до більш повного оцінювання окремих показників економічного добробуту домогосподарств України на основі урахування витрат і доходів заможних верств населення. Цей підхід передбачає гармонізацію даних обстеження умов життя домогосподарств як основного джерела інформації з даними системи національних рахунків як додаткового джерела на основі застосування процедури калібрації системи статистичних ваг одиниць.

На основі теоретичного аналізу наукової думки розкрито сутність конкурентоспроможності людського капіталу. Систематизовано існуючі підходи до оцінки конкурентоспроможності у сфері праці. Запропоновано та апробовано науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності людського капіталу на мезоекономічному рівні. Розраховано матрицю конкурентоспроможності людського капіталу на прикладі регіонів України.

Національна програма демографічної безпеки на 2011 - 2015 рр. сприятиме подоланню депопуляції в Бєларусі. Ефективність її реалізації дуже важлива не лише для демографічної, а і національної безпеки країни. Для оцінки впливу демографічної політики як частини соціально-економічних чинників застосовуються спеціальні методи. Програма дозволяє відокремити вплив структурного чинника. Основні висновки дослідження показали, що структурні чинники змінили свій фокус і в даний час блокують реалізацію програми. За період 2011 - 2013 рр. структурні чинники справляють негативний вплив на зміни кількості народжень на зміни кількості смертей в країні, тоді як реалізацію Національної програми демографічної безпеки на 2011 - 2015 рр. можна визнати успішною з огляду на те, що основні її завдання вирішено в 2013 р.

Розглянуто процес внутрішнього переміщення осіб (ВПО) в Україні протягом перших шести місяців після його початку. Дослідження проведено на основі вторинної інформації - використані статистичні дані кількості зареєстрованих ВПО, законодавчі акти України, звіти міжнародних організацій, заяви представників неурядових організацій і державних органів України. Визначено основні характеристики процесу внутрішнього переміщення в Україні. З'ясовано, що ВПО формують дві групи - з Автономної Республіки Крим і зі Східних областей України, які мають свої особливості. Проведено аналіз формування державної політики України щодо ВПО. Увагу приділено наявним проблемам у таких сферах: розбудова термінологічного апарату, створення системи реєстрації ВПО, формування законодавчої бази і державних інституцій, забезпечення житлом, реєстрація перебування, доступ до соціального захисту і вирішення вітальних потреб даної групи. Встановлено, що потребує ухвалення закон, який визначатиме статус ВПО. Необхідно прийняття державних програм, спрямованих на забезпечення потреб двох категорій ВПО з урахуванням їх життєвих стратегій. Серед завдань держави - робота з громадською думкою і попередження негативного ставлення до переселенців, внесення змін до податкового законодавства країни з метою залучення фінансової допомоги донорів.

Проаналізовано міжрегіональні міграційні потоки в Україні у 2008 - 2012 рр. та виявлено їх детермінанти. Міграція в основному мала місце або між сусідніми регіонами з аналогічним рівнем соціально-економічного розвитку, або в/зі столиці. Водночас люди рідко переїжджали з бідних регіонів із наявним дефіцитом робочих місць, розташованих переважно у західній частині України, у відносно багатші регіони на сході. Висвітлено питання можливих причин таких тенденцій на основі аналізу даних державної статистики про зареєстровані потоки між регіонами України у 2008 та 2012 рр. із застосуванням модифікованої гравітаційної моделі. Оцінено вплив географічної та економічної відстані, спільного кордону і спільної мови, чисельності та складу населення, доходу на душу населення, рівня безробіття, соціальних та екологічних чинників.